Ухвала суду № 63426808, 12.12.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції Гладун Х.А.

№22-ц/796/14867/2016 Доповідач Кравець В.А.

Справа №757/19200/16-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Кравець В.А.,

суддів: Лапчевської О.Ф., Слободянюк С.В.

за участю секретаря Гоін В.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника заявника Кредитної спілки «Супер Кредит» на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 01 липня 2016 року у справі за заявою Кредитної спілки «Супер Кредит» про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2016 року КС «Супер Кредит» звернулася до суду із заявою, в якій просила видати виконавчий лист на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Право та обов'язок», прийнятого ним 25.02.2016 року у справі №7/16 за позовом кредитної спілки «Супер Кредит» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині стягнення підсумкової суми коштів наступного змісту:

«Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ІНФОРМАЦІЯ_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

ОСОБА_3 (АДРЕСА_2; ІНФОРМАЦІЯ_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь кредитної спілки «Супер Кредит» (02140, м. Київ, пр. П.Григоренка 396, оф. 123, ЄДРПОУ 37917325, п/р 265041486, в AT Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805) суму коштів в розмірі 12 993 грн. 38 коп. та вирішити питання судових витрат.

В мотивування вимог посилалося на те, що 25.02.2016 року Постійно діючим третейським судом при Всеукраїнській громадській організації «Право та обов'язок» у справі №7/16 за позовом кредитної спілки «СуперКредит» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором прийнято рішення, відповідно до якого вказаний позов було задоволено повністю та стягнуто з відповідачів на користь позивача суму коштів в розмірі 12 993 грн. 38 коп.

Проте, відповідачі добровільно рішення суду не виконують, а тому з урахуванням норм процесуального права, суд загальної юрисдикції за заявою стягувача має видати виконавчий лист.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01 липня 2016 року - у задоволенні заяви - відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник заявника КС «Супер Кредит» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову про задоволення заяви частково лише в частині ОСОБА_3 . В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що ухвала суду є незаконною, прийнятою з порушенням норм процесуального права.

Вказує на те, що згідно кредитного договору №СК-23/0140/13/23/28 від 23.07.2013року апелянтом було надано кредит на споживчі потреби ОСОБА_2 Водночас, між апелянтом та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №СК-23/0140/13/23/28 від 23.07.2013 року, як забезпечення виконання зобов'язання по кредитному договору.

Таким чином, з вказаного вбачається, що ОСОБА_2 є споживачем відповідно до змісту Закону України «Про захист прав споживачів», а поручитель ОСОБА_3 - ні, оскільки остання не придбала та не використовувала послуги апелянта у даних правовідносинах, а також Закон України «Про захист прав споживачів» відносини між поручителями та надавачами послуг не регулює.

Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що на час укладання Кредитного договору від 23.07.2013 року Закон України «Про третейські суду» містив заборону на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Проте, в повній мірі з таким висновком суду погодитися не можна з огляду на таке.

З матеріалів справи убачається, що 25.02.2016 року Постійно діючим третейським судом при Всеукраїнській громадській організації «Право та обов'язок» у справі №7/16 за позовом кредитної спілки «СуперКредит» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором прийнято рішення, відповідно до якого вказаний позов було задоволено повністю та стягнуто з відповідачів на користь позивача суму коштів в розмірі 12 993 грн. 38 коп.

Згідно із частиною другою статті 1 Закону України «Про третейські суди» до третейського суду за угодою сторін може бути передано будь-який спір, що виникає з цивільних, господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди» (частину першу статті 6 цього Закону доповнено пунктом 14 згідно із Законом № 2983-VI від 3 лютого 2011 року) третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Особливості регулювання відносин між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, механізм їх захисту та основи державної політики у сфері захисту прав споживачів визначені в Законі України «Про захист прав споживачів».

Згідно з положеннями пункту 22 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачем вважається фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника, у тому числі й у фінансовій галузі.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_8 щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем за договором про надання споживчого кредиту), що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

За частиною першою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що спори між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і під час виконання такого договору, відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», незважаючи на наявність третейського застереження, не можуть бути предметом третейського розгляду, оскільки цим Законом від 3 лютого 2011 року виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Відмежування цивільних правовідносин за участю споживачів від правовідносин за участю інших суб'єктів здійснюється на підставі визначення правової форми їх участі в конкретних правовідносинах.

А тому, незалежно від предмета і підстав позову та незважаючи на те, хто звертається з позовом до суду (банк або інша фінансова установа чи споживач), на правовідносини, що виникають зі споживчого кредиту, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Аналогічна правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду України від 04.11.2015 року, у справі №6-2074цс15 від 03.02.2016 року, у справі №6-2630цс15 від 11.11. 2015 року, у справі № 6-1716цс15 від 27.01.2016 року, у справі №6-2712цс15 від 02.09.2015 року, у справі №6-856цс15 від 20.05.2015 року, у справі №6-64цс15 від 18.11.2015 року, у справі №6-187цс15 від 16.03.2016 року, у справі №6-2693цс15 від 27.01.2016 року, у справі №6-2892цс15, яка згідно ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України, які мають привести свою практику у відповідність із такими рішеннями Верховного Суду України.

Разом з тим, ухвала суду в частині відмови у задоволенні заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду щодо поручителя ОСОБА_3 є передчасною з огляду на таке.

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч.1 ст. 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника та кредитором боржника.

Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України).

Таким чином, у даному правовому спорі поручитель, ОСОБА_3., не є споживачем банківських послуг у розумінні Закону України "Про захист прав споживачів", а тому положення цього Закону на правовідносини, які виникли між кредитною спілкою та поручителем не поширюється і такий спір підвідомчий третейському суду.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року в справі №6-187цс15.

Відповідно до п.3 ч 1.ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду в частині вимог КС «Супер Кредит» про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду щодо боржника ОСОБА_3 суперечить вимогам закону, а тому підлягає скасуванню в цій частині з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 303,304,307,311, 313-315 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника заявника Кредитної спілки «Супер Кредит» - задовольнити частково.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 01 липня 2016 року в частині вимог Кредитної спілки «Супер Кредит» про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду щодо боржника ОСОБА_3 скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині ухвалу залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді