Вирок № 63423924, 08.12.2016, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/6181/16-к 1-кп/335/345/2016

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 грудня 2016 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Шалагінової А.В.,

за участю секретаря судового засідання Герченової А.І.,

процесуального прокурора Шевченко А.О., Петрова І.С.,

обвинуваченого (цивільного відповідача-1) ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

потерпілої (цивільного позивача) ОСОБА_3,

представника потерпілої (пр-ка цивільного позивача) ОСОБА_4,

представника цивільного відповідача-2 ОСОБА_5,

цивільного відповідача-3 ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 51, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016080050001939 від 20 березня 2016 р., за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, дітей на утриманні не маючого, на час вчинення злочину працюючого водієм ТОВ «Стар Авто», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не засудженого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

19 березня 2016 р. приблизно о 21:50 год., водій перевізника ТОВ «СТАРАВТО» ОСОБА_1, керуючи маршрутним мікроавтобусом «Фольксваген ЛТ 35», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 (на жовтому фоні), з 14-ма пасажирами, рухаючись за маршрутом № 10 по проїзній частині мосту ім. Преображенського від вулиці Тюленіна в напрямку острову Хортиця в Вознесенівському (попередня назва Орджонікідзевський) районі м. Запоріжжя, перед опорою мосту № 21, яка знаходилась праворуч за межами проїзної частини за ходом руху, у порушення п. 2.3 «б» Правил дорожнього руху України короткочасно відволікся від дорожньої обстановки та від керування транспортним засобом, внаслідок чого допустив виїзд керованим ним транспортним засобом за межі проїзної частини праворуч та подальший наїзд на перешкоду - опору мосту № 21.

Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_3, яка знаходилась у вказаному маршрутному мікроавтобусі в якості пасажиру, отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості, що не є небезпечними для життя, але спричинили довгостроковий розлад здоров'я більше 21 дня, в тому числі закритий перелом 3 лівого ребра, забиття лівого колінного суглобу (набряку кістково-мізкової речовини області медіального відростка стегнової кістки, частковий розрив внутрішньої колатеральної зв'язки наколінника), забиття правого колінного суглобу (пошкодження медіального меніску та латерального меніску з набряком кісткової речовини зі скупченням рідини в пателяфеморальному суглобі), обширні подряпини колінних суглобів.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 визнав себе винним у інкримінованому злочині. Суду пояснив, що 19 березня 2016 р. приблизно о 21:50 год. він в якості водія ТОВ «СТАРАВТО» керував маршрутним мікроавтобусом № 10 в напрямку р-ну Бабурки. Приблизно на середині мосту ім. Преображенського йому треба було передати квиток, а квиток впав на підлогу, внаслідок чого він нахилився, і таким чином відволікся від керування мікроавтобусом. Зазначене призвело до того, що він в'їхав в опору мосту № 21, внаслідок чого постраждали пасажири, зокрема, й потерпіла. У скоєному щиро покаявся. Цивільний позов не визнав, оскільки в нього відсутні кошти на відшкодування шкоди потерпілій. Розмір позовних вимог вважав завищеним.

Крім показань обвинуваченого, який повністю визнав вину у інкримінованому злочині, його вина у вчиненні злочину була доведена під час судового засідання та підтверджена такими доказами:

- Показаннями потерпілої ОСОБА_3, яка у судовому засіданні пояснила, що 19 березня 2016 р. приблизно о 21:50 год. вона в якості пасажира їхала у маршрутному мікроавтобусі № 10 під керуванням обвинуваченого в напрямку Бабурки. Вона сиділа на першому пасажирському сидінні праворуч. Заїхавши на міст ім. Преображенського водій набрав швидкість, потім почав відволікатися, дивитися не на дорогу, внаслідок чого маршрутку повело праворуч та трапився удар в опору мосту. Внаслідок удару вона отримала тілесні ушкодження, також був пошкоджений її одяг, а саме светр, брюки, черевики, пуховик. Після виклику швидкої допомоги її було доставлено у Міську лікарню № 5, де їй зашивали обличчя та після цього відправили додому. В подальшому її стан погіршився, лікарі констатували перелам ребра, струс мозку, внаслідок чого погіршився зір, також почалися серйозні проблеми з ногами. Через тривалий хворобливий стан вона залишилась без роботи, допомогу їй ніхто не надав. На даний час проходить реабілітацію вартість якої складає 4 600 грн. на місяць, купує ліки, змушена брати гроші у борг у знайомих, знаходиться у пригніченому стані, вживає заспокійливі засоби. У суді обвинувачений вибачився, проте матеріальної допомоги не надав. Просила призначити максимальну міру покарання обвинуваченому та задовольнити цивільний позов;

- Протоколом огляду місця ДТП від 19.03.2016 з доданою до нього схемою та фототаблицею, за змістом якого було оглянуто ділянку місцевості - перший міст ім. Преображенського при русі від вул. Тюленіна в напрямку о. Хортиця, до якої примикають опори моста № 20, 21, та встановлено місце наїзду маршрутного мікроавтобуса «Фольксваген ЛТ 35», державний номер НОМЕР_1 на жовтому фоні, - на опору № 21, праворуч від проїзної частини. На момент огляду мікроавтобус передньою частиною (переднім правим колесом) знаходиться за межами проїзної частини праворуч перед опорою № 21, на яку здійснено наїзд. Мікроавтобус пошкоджено у передній переважно правій частині, напрямок пошкоджень спереду-назад і зліва-направо, пошкодження мають вигляд тотальної деформації кузова у правій передній частині з центром на відстані 0,5 м від переднього правого краю кузову і по всій висоті мікроавтобусу. Відсутній передній бампер, деформований передній правий лонжерон, відсутня у місці кріплення передня права фара і повторювач повороту, зруйновано у правій частині навісне обладнання двигуна, деформована по всій висоті права передня стойка і правий передній кут, деформовані по всій площині праві передні двері автобусу і його пройм, зірвано з елементів ходової частини і розгорнуто праворуч переднє праве колесо, розбито лобове скло. Більшість пасажирських сидінь зірвано з місць кріплень і розгорнуто. Осип скла і пластику знаходяться у місці наїзду на опору № 21 та за нею (том № 1 арк. пров. 142-155);

- Висновком інженерно-транспортної експертизи від 01.04.2016 № 209/16, за яким на момент експертного огляду робоча гальмова система мікроавтобуса «Фольксваген ЛТ 35», реєстраційний номер НОМЕР_1 (на жовтому фоні) знаходилась у працездатному стані, а рульове керування та ходова частина у непрацездатному стані. Відмова у працездатності рульового керування та ходової частини вказаного мікроавтобуса носять аварійний характер, що виникли в момент наїзду на опору № 21 мосту ім. Преображенського м. Запоріжжя (том № 1 арк. пров. 163-171);

- Висновком інженерно-транспортної експертизи № 220/16 від 06.04.2016, за яким в згаданій постановою слідчого дорожній ситуації водій мікроавтобуса «Фольксваген ЛТ 35», реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_1 для забезпечення належного рівня безпеки дорожнього руху повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.2, 2.3 Правил дорожнього руху України. Якщо швидкість руху мікроавтобуса складала 50/70 км/год, то водій ОСОБА_1 також повинен був діяти відповідно до вимог розділу 33 (дорожній знак 3.29) та п. 12.9 Правил дорожнього руху України. Оцінка дій водія ОСОБА_1, що відволікся від управління транспортного засобу, не входить до компетенції судової автотехнічної експертизи (оскільки для цього не потрібно якихось технічних знань), тобто дії водія ОСОБА_1 можуть бути оцінені слідчим самостійно на підставі вимог п. 2.3 Правил дорожнього руху України. Якщо швидкість руху мікроавтобуса складала 50/70 км/год, то дії водія ОСОБА_1 не відповідають вимогам розділу 33 (дорожній знак 3.29) та п. 12.9 Правил дорожнього руху України. Вказані невідповідності вимогам Правил в діях водія ОСОБА_1 не знаходяться в причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою (том № 1 арк. пров. 176-179);

- Висновком судово-медичного експерта № 1706 від 10.05.2016, за яким закритий перелам 3 ребра ліворуч у ОСОБА_3 кваліфікується як тілесне ушкодження середнього ступеню тяжкості; забиття лівого колінного суглобу (набряк кістково-мізкової речовини області медіального відростка стегнової кістки, частковий розрив внутрішньої колатеральної зв'язки наколінника), забиття правого колінного суглобу (пошкодження медіального меніску та латерального меніску з набряком кісткової речовини зі скупченням рідини в пателяфеморальному суглобі), обширні подряпини колінних суглобів в сукупності кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості; струс головного мозку, рани в області верхнього віка правого ока, рани верхньої губи праворуч, подряпини в лобній області ліворуч, подряпини та синці в області підборіддя в сукупності кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження; синець в області лівого передпліччя, синці та садна в області стегон з переходом на область гомілок кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження; ці пошкодження виникли від дії тупих предметів і могли виникнути від ударів о випуклі предмети всередині мікроавтобусу в умовах дорожньо-транспортної пригоди (том № 1 арк. пров. 181-184).

За таких обставин суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому діяння та кваліфікує дії останнього за ч. 1 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого злочину, який, у відповідності до ст. 12 КК України, віднесено до злочину невеликої тяжкості, спричинених наслідків - в результаті злочину завдано шкоди фізичному здоров'ю потерпілої та завдано їй моральні страждання. Також суд враховує дані про особу обвинуваченого, який раніше не засуджений, на даний час офіційно не працевлаштований, проте, станом на час вчинення злочину перебував у трудових відносинах з ТОВ «СТАРАВТО», на обліку в КУ «ОКПЛ» та КУ «Обласний клінічний наркологічний диспансер» не перебуває. За сімейним станом обвинувачений не одружений, на утриманні дітей або непрацездатних осіб не має. Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_1 є щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Також при призначенні покарання судом враховуються роз'яснення, надані у пунктах 20-22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за якими при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

У кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст. 287 КК необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

Вирішуючи питання щодо виду покарання, яке слід застосувати в даному випадку, суд враховує, що на час розгляду провадження ОСОБА_1 не зазначив відомості про його офіційне працевлаштування та щодо розміру його доходу, що позбавляє суд можливості визначити його матеріальний стан і здатність реально виконати призначене судом покарання у вигляді штрафу або виправних робіт з урахуванням розміру заявленого цивільного позову.

При цьому при визначенні покарання ОСОБА_1 судом також враховується і думка потерпілої ОСОБА_3, яка у судовому засіданні наполягала на суворому покаранні обвинуваченого.

З огляду на викладене, суд вважає необхідним та достатнім обрати ОСОБА_1 покарання у вигляді обмеження волі в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України.

В цей же час, з урахуванням особи обвинуваченого, конкретних обставин злочину, наявності пом'якшуючих покарання обставин та відсутність обтяжуючих покарання обставин, того, що обвинувачений за час досудового слідства та розгляду справи у суді свідомо і неухильно дотримувався загальноприйнятих норм і правил поведінки, встановлених у суспільстві, пануючих моральних принципів, а також, що обвинувачений вчинив злочин з необережності, вибачився перед потерпілою, суд вважає, що забезпечити виправлення обвинуваченого можливо без реального відбування ним покарання, але в умовах контролю за його поведінкою та виконанням покладених на нього обов'язків органами з питань пробації протягом іспитового строку, який втілює у собі погрозу реального відбування призначеного покарання у разі невиконання обвинуваченим умов випробування, що є необхідним і достатнім обмеженням прав і свобод обвинуваченого з метою захисту суспільства і враховує позицію потерпілої в її баченні справедливості.

Також суд вважає за необхідне, враховуючи всі вищевказані обставини справи, думку прокурора та потерпілої, застосувати до ОСОБА_1 додаткове покарання, передбачене санкцією ч. 1 ст. 286 КК України, у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, що також відповідає положенням ст. 77 КК України.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України, а про судові витрати - відповідно до ст. 124 КПК України.

Так, судом встановлено, що між потерпілою ОСОБА_3 та адвокатом ФОП ОСОБА_4 укладено договір про надання правової допомоги адвоката (юридичних послуг) від 31.05.2016, предметом якого є здійснення захисту, представництві та інших видів правової допомоги у даному кримінальному провадженні. За умовами п.п. 3.1, 4.1, 4.2 договору розмір та порядок оплати юридичних послуг визначається сторонами у Додатку 1 до договору, за фактами надання правової допомоги між сторонами може складатися акт приймання-передачі виконаних робіт, оплата вартості послуг здійснюється у готівковій формі (том № 1 арк. пров. 69-71).

Суду надані акт виконаних робіт до договору про надання правової допомоги адвоката від 15.06.2016 на суму 2 500 грн. (том № 1 арк. пров. 100) та додаток № 1 до договору, яким передбачено обчислення вартості послуг із розрахунку 500 грн. за 1 годину роботи (том № 1 арк. пров. 101), квитанція до прибуткового касового ордера № 07/06 від 15.06.2016 на суму 2 500,00 грн. (том № 1 арк. пров. 102).

Згідно зі ст. 118 КПК України процесуальними витратами у кримінальному провадженні виступають всі видатки, понесені у зв'язку з його здійсненням, у тому числі й витрати на правову допомогу. За ч. 2 ст. 120 КПК України витрати, повязані із допомогою представника потерпілого, цивільного позивача, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач. За вимогами ч. 1 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. За вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Відтак, з обвинуваченого на користь потерпілої слід стягнути понесені нею судові витрати на правову допомогу, а на користь державного бюджету - судові витрати на залучення експертів, що документально підтверджені.

Запобіжний захід до обвинуваченого у кримінальному провадженні не застосовувався.

Вирішуючи цивільний позов, заявлений потерпілою ОСОБА_3, суд виходить з наступного.

За змістом цивільного позову (з урахуванням збільшення позовних вимог протягом часу розгляду справи) ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ТОВ «СТАРАВТО», ОСОБА_1, третя особа - ПрАТ СК «Дніпроінмед», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, потерпіла просить стягнути солідарно з власника мікроавтобусу ОСОБА_6, користувача мікроавтобуса ТОВ «СТАРАВТО», водія мікроавтобусу ОСОБА_1 на її користь матеріальну шкоду у сумі 60 021,66 гривень, стягнути з ОСОБА_6 на її користь моральну шкоду у розмірі 20 000 гривень, стягнути з ТОВ «СТАРАВТО» на її користь моральну шкоду у розмірі 20 000 гривень, стягнути з ОСОБА_1 на її користь моральну шкоду у розмірі 10 000 гривень.

У судовому засіданні потерпіла та її представник підтримали цивільний позов та просили його задовольнити.

Цивільний відповідач-1 ОСОБА_1 в судовому засіданні цивільний позов не визнав через відсутність коштів на відшкодування шкоди та завищення сум.

Представник цивільного відповідача-2 ТОВ «СТАРАВТО» у судовому засіданні проти задоволення цивільного позову потерпілої ОСОБА_3 заперечував, оскільки суду надано чеки на суму 2 353, 84 грн. без відповідного призначення лікаря, а інші витрати не доведені та не підтверджені належними доказами. Крім того, потерпіла не була офіційно працевлаштована, лист непрацездатності не відкривала. Також КПК України не містить підстав для відшкодування витрат на правову допомогу. Розмір моральної шкоди вважає завищеним, крім того, ТОВ «СТАРАВТО» моральну шкоду потерпілій не спричиняв. Вказав, що моральна шкода не доведена, але вважає за можливе виплатити позивачеві компенсацію моральної шкоди у розмірі 5 000 гривень. Цивільно-правова відповідальність була застрахована на суму 100 000 грн. ТОВ «СТАРАВТО» є орендарем маршрутного мікроавтобусу, а його власником є ОСОБА_7 Зазначив, що ним визнається право потерпілої на відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 18 217,62 гривні, яку просить стягнути зі страховика.

Цивільний відповідач-3 ОСОБА_7 у судовому засіданні проти задоволення цивільного позову заперечував, оскільки транспортний засіб він здає в оренду, він є застрахованим. Вважає, що відповідальність має нести страхова компанія.

Представник третьої особи за цивільним позовом ПрАТ СК «Дніпроінмед», яка була залучена до участі у кримінальному провадженні на підставі ухвали суду від 12 серпня 2016 р., у судове засідання не з'явився, надіслав письмові пояснення за цивільним позовом, у яких зазначив, що потерпіла на власний розсуд має право обрати спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, що завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав. Вважає позов потерпілої, пред'явлений саме до особи, яка завдала шкоди, обґрунтованим та просить врахувати письмові пояснення при ухваленні вироку, розгляд справи проводити за відсутності представника третьої особи (том № 2 арк. пров. 27-30).

Відповідно до вимог частини першої статті 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Як встановлено судом, на момент вчинення ДТП, водій ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ «СТАРАВТО», обіймав посаду водія автотранспортних засобів, що підтверджується наказом № 17/03-16К від 17 березня 2016 р. та копією трудової книжки ОСОБА_1 (том № 1 арк. пров. 200-201).

Транспортний засіб "Volkswagen LT35", державний номер НОМЕР_1, належить ОСОБА_6 на праві власності, за договором оренди від 14.05.2015 переданий в оренду ТОВ «СТАРАВТО» (том № 1 арк. пров. 117-118).

При цьому, цивільно-правова відповідальність ТОВ «СТАРАВТО» перед третіми особами внаслідок спричинення шкоди в результаті експлуатації транспортного засобу "Volkswagen LT35", державний номер НОМЕР_1, була застрахована в ПрАТ «СК «ДНІПРОІНМЕД» (поліс № АЕ/5471560 від 02.11.2015 - том № 1 арк. пров. 119).

Представник потерпілої просив визнати недопустимим доказ - копію договору оренди транспортного засобу від 14.05.2015 № 14-05-2015/10-2, укладеного між ОСОБА_6 та ТОВ «СТАРАВТО» та копію акта приймання-передачі до цього договору, оскільки ці докази не відкривалися потерпілій стороні в порядку статті 290 КПК України.

В цей же час, суд зазначає, що вказані документи були отримані безпосередньо судом при розгляді цивільного позову потерпілої та долучені до матеріалів кримінального провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України, за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

В даному випадку КПК України не врегульовані питання витребування та надання сторонами цивільного позову доказів при розгляді судом цивільного позову у кримінальному провадженні, а тому при долученні цих матеріалів суд керувався відповідними положеннями ЦПК України, які не суперечать засадам кримінального судочинства, зокрема, засаді змагальності, яка полягає у свободі надання сторонами доказів та доведення перед судом їх переконливості. Крім того, положеннями КПК України не передбачено можливості визнання доказів, наданих на обґрунтування цивільного позову, недопустимими, оскільки ці докази не стосуються предмета доказування у кримінальному провадженні безпосередньо в частині доведення вини обвинуваченого у вчиненні злочину, що, зокрема, зазначалося судом в ухвалі від 16 листопада 2016 р. (том № 2 арк. справи 72). Також суд зазначає, що представник потерпілої знайомився з матеріалами судового провадження та, відповідно, був ознайомлений із зазначеними копіями договору та акта приймання-передачі (том № 2 арк. пров. 43).

За таких обставин, підстав для визнання вказаних доказів недопустимими суд не вбачає.

Далі, суд вважає необґрунтованим посилання представника цивільного відповідача ТОВ «СТАРАВТО» на те, що шкоду має відшкодовувати третя особа - страхова компанія, в якій застрахована цивільно-правова відповідальність ТОВ «СТАРАВТО», оскільки визначення особи, з якої підлягає стягненню шкода, є виключним диспозитивним правом позивача.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 р. № 6-2808цс15, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому, відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Відтак, саме у даному деліктному зобов'язанні ОСОБА_3 має абсолютне право на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка її завдала.

В цей же час, вимоги про відшкодування матеріальної і моральної шкоди ОСОБА_3 пред'являє до всіх цивільних відповідачів.

Як визначено положеннями ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Ст. 1166 ЦК України передбачає загальні підстави відшкодування шкоди, а саме:

1.наявність шкоди,

2.протиправність поведінки особи, що завдала шкоду,

3.причинний зв'язок між заподіяною шкодою та протиправною поведінкою,

4.вина особи, що завдала шкоду.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Протиправність поведінки водія ОСОБА_1, його вина, а також причинний зв'язок між заподіяною шкодою та протиправною поведінкою, підтверджені вищезазначеними доказами, які підтверджують обставини вчиненого кримінального правопорушення (зокрема, висновками експертиз, показаннями як потерпілої, так і самого обвинуваченого, внаслідок аналізу яких суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого діяння).

Що стосується наявності шкоди, завданої життю та здоров'ю потерпілої внаслідок вчиненого злочину, то ці обставини учасниками кримінального провадження не оспорюються. Спірним у даному випадку є розмір заподіяної шкоди, як матеріальної, так і моральної.

Так, в своєму цивільному позові (з урахуванням уточнень) потерпіла просила стягнути з ОСОБА_6, ТОВ «СТАРАВТО», ОСОБА_1 на її користь матеріальну шкоду у сумі 60 021,66 гривень, яка складається з наступного:

-витрат на придбання спеціальних медикаментів 10 870,66 гривень;

-витрати на оплату обстежень (МРТ та інших) 2 830,00 гривень;

-витрати, пов'язані з оздоровчо-фізкультурними послугами 14 323,00 гривень;

-витрати на оплату курсу масажу 650,00 гривень;

-витрати на обстеження та лікування зору (придбання окулярів та вітамінів) 1 778,00 гривень;

-розмір втраченого заробітку 8 700,00 гривень;

-витрати на правову допомогу 2 500,00 гривень;

-вартість на придбання одягу, оскільки її одяг був пошкоджений при ДТП 13 670,00 гривень;

-витрати на оплату комунальних послуг 4 700,00 гривень (том № 2 арк. пров. 56-60).

Відповідно до копій аптечних чеків, наданих потерпілою суду, вартість придбаних нею медичних засобів для лікування склала 3 034,52 гривні (148,51 + 16,57 + 55,22 + 51,25 + 19,70 + 21,89 + 2,06 + 1,46 + 1,46 + 32,81 + 11,49 + 152,59 + 374,93 + 218,25 + 203,75 + 1,82 + 55,67 + 46,25 + 34,95 + 1,82 + 34,67 + 79,61 + 25,90 + 25,90 + 82,18 + 102,58 + 58,28 + 1,82 + 82,18 + 3,64 + 82,18 + 1,85 + 332,95 + 93,54 + 281,16 + 41 + 35,25 + 42,20 + 175,18) (том № 1 арк. пров. 42-45, том № 2 арк. справи 7). В матеріалах справи наявні виписки з амбулаторної картки потерпілої, які підтверджують призначення їй лікування та обстежень (том № 1 арк. пров. 230-250, том № 2 арк. пров. 1-6).

Витрати на проведення обстежень підтверджуються чеками ТОВ «МЦ «ЮНІМЕД» від 28.03.2016 на суму 480,00 грн. (том № 1 арк. пров. 44), ТОВ «Діасервіс» від 08.04.2016 на суму 900,00 грн. (том № 1 арк. пров. 45), а всього на суму 1 380,00 гривень. Висновки МРТ наявні в матеріалах справи (том № 1 арк. пров. 32-34).

Витрати, пов'язані з оздоровчо-фізкультурними послугами, підтверджуються квитанціями до прибуткових касових ордерів, виданих Центром реабілітації доктора Бубновського, № 0927 від 08.06.2016 на суму 2 500 грн., № 0919 від 06.06.2016 на суму 400,00 грн., № 2244 від 19.09.2016 на суму 2 140, 00 грн., № 1137 від 09.07.2016 на суму 2 500 грн., № 1095 від 30.06.2016 на суму 2100 грн., № 2245 від 22.08.2016 на суму 2 140,00 грн., № 2297 від 07.09.2016 на суму 2 500,00 грн. Всього на суму 14 280,00 гривень (том № 1 арк. пров. 47, 120, том № 2 арк. пров. 8). Рекомендації щодо проходження занять надані згідно консультаційного висновку спеціаліста ТОВ «Центр реабілітації доктора Бубновського» м. Запоріжжя, що є закладом охорони здоров'я (том № 1 арк. пров. 46, 48-53).

Витрати на обстеження та лікування зору підтвердженні висновками обстежень потерпілої (том № 1 арк. пров. 35), чеками ТОВ «ВІЗУС» на суми 830 грн. та 220 грн. (том № 1 арк. пров. 38-41), чеками на придбання окулярів та футляру для окулярів на суми 599,00 грн. та 129,00 грн. відповідно (том № 1 арк. пров. 125), а всього на суму 1 778,00 гривень.

Щодо наданої копії чеку на суму 7 888,00 гривень від 16.06.2016 ФОП ОСОБА_8 на придбання біологічно-активних добавок, то ці витрати суд вважає необґрунтованими, оскільки ці добавки не є медичними препаратами та докази їх призначення цивільному позивачу відповідним лікарем суду не надано (том № 1 арк. пров. 121).

Призначення потерпілій курсу масажу підтверджується консультаційним висновком спеціаліста ТОВ «Центр реабілітації доктора Бубновського» (том № 1 арк. пров. 229), але витрати на його проходження на суму 650,00 гривень не підтверджені жодними доказами.

Щодо витрат на придбання одягу потерпіла вказує, що була одягнута у пухову куртку, светр, джинси та зимові чоботи, які прийшли у негідність внаслідок події ДТП. Проте, на підтвердження витрат надала чеки магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» на суму 3 679,00 грн. на придбання чобіт жіночих та ФОП ОСОБА_9 на суму 10 000,00 грн. на придбання дублянки жіночої (том № 1 арк. пров. 126).

За вимогами ч. 1 ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Суду не надано доказів на підтвердження реальної вартості втраченого майна потерпілої, а саме пухової куртки, светру, джинсів на момент розгляду справи, а також взагалі залишився не доведеним факт пошкодження цього майна винними діями обвинуваченого. В цей же час, суд враховує, що навіть зі слів потерпілої вона була одягнута у зимову куртку, яка була пошкоджена при ДТП, але стягнути з відповідачів вона просить вартість дублянки, тобто зовсім іншої речі.

Проте, з урахуванням засад змагальності сторін, суд вважає доведеним факт пошкодження взуття потерпілої при ДТП, оскільки з матеріалів справи випливає, що внаслідок ДТП в потерпілої були пошкоджені суглоби та кістки ніг, оскільки вона фактично втратила можливість нормально пересуватися. Крім того, як зазначено судом вище, позивачем надано чек на придбання жіночих чобіт на суму 3 679,00 гривень, і цей розмір не був спростований цивільними відповідачами; також сторони не заявляли клопотань про призначення товарознавчої експертизи взуття. Відтак, суд вважає позовні вимоги потерпілої у цій частині також обґрунтованими.

Також цивільний позивач просить стягнути розмір втраченого заробітку 8 700,00 гривень, який визначає виходячи з розміру мінімальної заробітної плати та за правилами ч. 1 ст. 1197 ЦК України.

Загальні підстави відшкодування шкоди, завданої здоров'ю фізичної особи внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я визначені законодавцем у ч. 1 ст. 1195 ЦК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст.1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності.

Таким чином, розмір втраченого заробітку (доходу) потерпілого обов'язково визначається з урахуванням втрати чи зменшення його професійної або загальної працездатності.

Згідно ч. 2 ст. 1195 ЦК у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Специфіка шкоди, яка завдана здоров'ю, полягає у майнових втратах, яких фізична особа зазнала, внаслідок завдання цієї шкоди. До таких витрат законодавець відносить: а) заробіток (дохід), втрачений потерпілим внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, б) додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, стороннього догляду тощо.

В цей же час, як було встановлено у судовому засіданні, цивільний позивач не була офіційно працевлаштована станом на час події злочину, внаслідок чого не оформлювала листок непрацездатності відповідно до Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом МОЗ України від 13.11.2001 № 455. Оскільки ОСОБА_3 заявлено про відшкодування саме втраченого доходу, а доказів щодо того, який відсоток загальної працездатності потерпіла втратила або він зменшився, суду не надано, і враховуючи ті обставини, що у провадженні не встановлено ступінь втрати потерпілим професійної або загальної працездатності чи зменшення такої, а тому підстав для стягнення цього відшкодування за наведеною підставою позову немає.

Також цивільний позивач просить стягнути з цивільних відповідачів витрати на оплату комунальних послуг, оскільки внаслідок того, що не працює, змушена позичати гроші на їх оплату, на підтвердження чого надає рахунки на оплату комунальних послуг та чеки про їх оплату (том № 1 арк. пров. 127-141). В цей же час, як було зазначено судом вище, доказів того, що цивільний позивач була працевлаштована, немає, а витрати на комунальні послуги вона несе щомісяця, як і всі інші мешканці міста, яким надаються комунальні послуги у житло, незалежно від настання події ДТП. На переконання суду, витрати на оплату комунальних послуг не знаходяться у причинному зв'язку з подією ДТП. До того ж, цивільним позивачем не надано доказів, що вона позичала кошти на оплату цих послуг (боргові розписки, кредитні кошти тощо).

Відтак, розмір матеріальних позовних вимог потерпілої суд вважає обґрунтованим на загальну суму 24 151,52 гривні (3 034,52 + 1 380,00 + 14 280,00 + 1778,00 + 3 679,00).

ТОВ «СТАРАВТО» частково визнається розмір матеріальної шкоди в сумі 18 217,62 гривні, який підтверджено документально платіжними документами (том № 2 арк. справи 53-54).

Вирішуючи питання про те, з кого з цивільних відповідачів належить стягнути матеріальну шкоду завдану потерпілій, суд виходить з приписів ст.ст. 1166, 1187 ЦК України та наступних роз'яснень Вищого спеціалізованого та Верховного Судів України.

Так, за пунктом 6 постанови Пленуму ВССУ від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров'ю у зв'язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини третя і четверта статті 1187 ЦК).

Таким чином, оскільки володільцем транспортного засобу станом на час вчинення ДТП було саме ТОВ «СТАРАВТО» на підставі договору оренди транспортного засобу, та враховуючи, що водій ОСОБА_10 перебував із ТОВ «СТАРАВТО» у трудових відносинах, тому в даному випадку відповідальність за завдану шкоду має нести саме ТОВ «СТАРАВТО», а відповідальність водія ОСОБА_10 та власника автомобіля ОСОБА_6 виключається. Отже, суму матеріальної шкоди у розмірі 24 151,52 грн. належить стягнути на користь потерпілої саме з ТОВ «СТАРАВТО».

Що стосується вимог про відшкодування моральної шкоди, то згідно положень ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Ч. 4 ст. 23 ЦК України передбачає, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Отже, під поняттям "моральна шкода" охоплюються негативні наслідки немайнового характеру, які заподіяні фізичній особі внаслідок завданих їй фізичних, психічних та моральних страждань, що пов'язані із порушенням її прав чи охоронюваних законом інтересів. Фізичні страждання - це фізичний біль, функціональний розлад організму, зміни в емоційно-вольовій сфері, інші відхилення від звичайного стану здоров'я, які є наслідком дій (бездіяльності), що посягають на немайнові блага або майнові права громадянина.

При встановленні можливої суми відшкодування в грошовому еквіваленті суд зіставляє глибину моральних страждань і суму заявлених компенсацій. При цьому враховуються: загальні страждання, психологічний і фізичний стан потерпілого, погіршення функціонування його певних органів.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 вчинив злочинні дії, окреслені у ч.1 ст.286 КК України, вина обвинуваченого в скоєнні ДТП, що потягнуло спричинення потерпілій тілесних ушкоджень середньої тяжкості доведена. Отже, заявлена вимога цивільного позивача пов'язується з фактом заподіяння злочином моральної шкоди і суд враховуючи стан здоров"я потерпілої, фізичні та душевні страждання, що призвели до негативних змін у житті потерпілої, тяжкість вимушених змін у її звичайному способі життя, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, вважає, що маються підстави для відшкодування моральної шкоди відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 23 ЦК України та п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".

З урахуванням обставин справи і доказів наданих цивільним позивачем, суд вважає, що розмір моральної шкоди у грошовому еквіваленті 10 000 грн., що спричинена потерпілій виходячи із сукупності її складових - ступеню тяжкості спричинених тілесних ушкоджень внаслідок ДТП, фізичного болю та страждань, розумності, виваженості та справедливості є достатнім розміром для компенсації моральної шкоди і саме такий розмір суд вважає таким, що відповідає ступеню моральних страждань потерпілої та категорії злочину, вчиненого обвинуваченим, яке за направленістю умислу відноситься до ненавмисних.

В цей же час, як роз'яснено у пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу (статті 130, 132-134 КЗпП).

Відтак, моральну шкоду у даному випадку має відшкодовувати потерпілій ТОВ «СТАРАВТО», з огляду на що вимоги потерпілої до обвинуваченого та цивільного відповідача ОСОБА_6 про її відшкодування не можуть бути задоволені судом.

Таким чином, цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 суд задовольняє частково та стягує на її користь з ТОВ «СТАРАВТО» матеріальну шкоду у розмірі 24 151,52 гривні та моральну шкоду у розмірі 10 000 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 369, 373, 374, 376 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у вигляді 2 (двох) років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, від відбування основного покарання у вигляді 2 (двох) років обмеження волі з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, періодично з'являтися на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ «СТАРАВТО» (ЄДРПОУ 37526353) на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 24 151 (двадцять чотири тисячі сто п'ятдесят одна) гривня 52 копійки та моральну шкоду у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок, а всього стягнути 34 151 (тридцять чотири тисячі сто п'ятдесят одну) гривню 52 копійки.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати на правову допомогу у розмірі 2 500 (дві тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь державного бюджету України судові витрати на залучення експертів при проведенні:

-судової інженерно-транспортної експертизи № 209/16 від 1 квітня 2016 р. у розмірі 1 583 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят три) гривні 28 копійок;

-судової інженерно-транспортної експертизи № 220/16 від 06.04.2016 у розмірі 1 055 (одна тисяча п'ятдесят п'ять) гривень 52 копійки;

а всього стягнути 2 638 (дві тисячі шістсот тридцять вісім) гривень 80 копійок.

Речові докази по справі:

-відеозапис, що зафіксував подію ДТП, долучений до матеріалів кримінального провадження, - залишити в матеріалах кримінального провадження прокурора;

-автомобіль «Фольксваген ЛТ 35», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, вилучений на підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21 березня 2016 р., та переданий на відповідальне зберігання директору ТОВ «Стар Авто» ОСОБА_11, - залишити ТОВ «Стар Авто» як його законному володільцю.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.В. Шалагінова