Постанова № 63420307, 14.12.2016, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/9782/16-а

Провадження № 2-а/750/938/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2016 року м.Чернігова

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

головуючого - судді Логвіної Т.В.,

при секретарі - Примак Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Чернігівській області, Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області про визнання незаконною постанови,

в с т а н о в и в :

12.10.2016 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про визнання незаконною (неправомірною) постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Чернігівській області Данілевського О.М. про закінчення виконавчого провадження від 10.10.2016 року ВП №30276482 з виконання виконавчого листа №2-а/2808/10, виданого Деснянським районним судом м. Чернігова.

Позивач в судове засідання не з'явився, надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, позов підтримує.

Представники відповідача в судове засідання не з'явились, від представника Відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Чернігівській області надійшли заперечення проти позову, в яких просить справу розглядати у відсутність представника та відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вжити передбачених цим законом заходів з примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначений виконавчим документом.

Статтею 76 цього ж Закону передбачено, що після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24 вказаного Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення. У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання.

Згідно п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 63 цього Закону.

Частиною 3 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Частиною 3 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі, якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст. 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону (ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження»).

Аналіз вказаних норм права дає підстави прийти до висновку, що при виконанні рішень суду зобов'язального характеру у разі невиконання боржником такого рішення державний виконавець повинен: а) застосувати до боржника штрафні санкції у розмірах, визначених ст. 89 цього Закону (вперше та повторно); б) внести подання до правоохоронних органів щодо притягнення боржника до кримінальної відповідальності згідно ст. 382 Кримінального кодексу України; в) звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

І тільки після вчинення усіх вищезазначених заходів державний виконавець має право винести постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, з матеріалів справи вбачається, що з 08.12.2011 року на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області перебував виконавчий лист №2-а-/2808/10, виданий 18.10.2011 року Деснянським районним судом м. Чернігова про зобов'язання Головне управління пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, що виплачується ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 50 закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, обчисленої з дотриманням положень ст. 28 закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058 за період з 27.03.2010 року з урахуванням сум, виплачених за вказаний період.

08.12.2011 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження.

03.02.2012 року виконавче провадження було закінчено на підставі п.8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з повним фактичним виконанням рішення суду.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 03.02.2015 року скасовано постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження.

14.02.2016 року державним виконавцем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження, яку направлено сторонам до виконання та до відома.

Листом від 25.02.2016 року боржник повідомив, що на виконання рішення суду стягувачу нараховано до виплати 2396,37 грн., інформація про повне виконання рішення суду та про виплату нарахованих сум до відділу не надходила.

04.04.2016 державним виконавцем було направлено до суду подання про зміну способу та порядку виконання рішення суду. Ухвалою суду від 31.08.2016 року у задоволенні подання відмовлено.

04.04.2016 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника за невиконання рішення суду без поважних причин.

Боржнику, також, неодноразово направлялись вимоги, щодо виконання судового рішення.

Листом від 06.05.2016 року року боржник повідомив, що на виконання рішення суду стягувачу нараховано до виплати 2396,37 грн., інформація про повне виконання рішення суду та про виплату нарахованих сум до відділу не надходила.

07.07.2016 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника у подвійному розмірі за невиконання рішення суду без поважних причин.

22.07.2016 року до правоохоронних органів направлено подання державного виконавця про притягнення винних посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України до кримінальної відповідальності.

10.10.2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень відділу держаної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Данілевським О.М. на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-а /2808/10, виданого 18.10.2011 року Деснянським районним судом м. Чернігова. При цьому в мотивувальній частині постанови зазначено, що рішення суду, на підстав якого видано виконавчий лист, виконано боржником в частині проведення нарахування виплат. Виконати рішення суду в частині виплат без участі боржника не можливо. В ході проведення виконавчих дій до боржника було застосовано штрафні санкції, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», до органу досудового розслідування внесено повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.

Державним виконавцем були вчинені всі дії, передбачені ст. 75, 89 Закону України «Про виконавче провадження», що підтверджується матеріалами справи, а тому подальше перебування виконавчого листа на виконанні у державного виконавця не призвело б до виконання судового рішення, оскільки всі визначені законом заходи ним вже було вчинено, а на виконання будь-яких інших заходів він не уповноважений.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 440, з метою реалізації п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» затверджено Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою.

Відповідно до зазначеного Порядку виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, установа, організація або юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства, які видані або ухвалені до 01.01.2013, подаються до органів державної виконавчої служби для здійснення їх обліку, інвентаризації та подальшої передачі органам, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів для погашення заборгованості.

Отже, позивач в результаті закінчення виконавчого провадження для подальшого виконання рішення суду не позбавлений права повторно пред'явити до управління Державної виконавчої служби відповідні документи, передбачені вищевказаним Порядком.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що при винесенні оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження державний виконавець діяв в межах повноважень та у спосіб, встановлений Законом, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись ст.ст. 17 - 20, 158 - 163, 185, 186 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні позову відмовити.

Постанову може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом 10 днів, в порядку встановленому статтею 186 КАС України.

Суддя: