Ухвала суду № 63405599, 08.12.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2069/16 Головуючий у 1-й інстанції: Дудін С.О. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

08 грудня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Бєлової Л.В.,

при секретарі: Вітковській К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом Приватного нотаріуса Білоцерківського нотаріального округу ОСОБА_3 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування вимоги про сплату боргу та рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просила визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.04.2016 №Ф-13/00019121702 та рішення про застосування штрафних санкцій від 18.04.2016 №106/НОМЕР_1.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені ним в оскаржуваній постанові, не відповідають обставинам справи.

Сторони в судове засідання не з'явилися. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін. Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 є приватним нотаріусом, що підтверджується свідоцтвом про право на зайняття нотаріальною діяльністю від 14.11.2002 НОМЕР_4, виданим Київським обласним управлінню юстиції Міністерства юстиції України, та реєстраційним посвідченням про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності від 10.02.2005 №124.

Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області було проведено документальну планову виїзну перевірку платника податків, який провадить незалежну професійну діяльність (приватного нотаріуса) ОСОБА_3, (РНОКПП НОМЕР_2) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, дотримання законодавства щодо укладання трудових договорів, оформлених трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, за результатами якої складено Акт від 03.03.2016 №178/17-2/2768513742/38.

В ході проведення перевірки податковим органом виявлені порушення позивачем, зокрема, вимог п.2 ч.1 ст.7, ч.2 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у зв'язку із заниженням суми єдиного соціального внеску, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 200457,01 грн., у тому числі за 2012 рік на суму 63407,68 грн., за 2013 рік на суму 66793,65 грн. та за 2014 рік на суму 70255,68 грн.

Вказані висновки податкового органу обґрунтовані тим, що на його переконання, базою нарахування єдиного соціального внеску є сума загальних місячних оподатковуваних доходів, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податків було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.

На підставі вказаного акта перевірки, 03.03.2016 відповідачем було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-200007061702, якою позивачу повідомлено про існування недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 200457,01 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій №54/НОМЕР_3 від 03.03.2016, яким до позивача були застосовані штрафні санкції у сумі 19703,30 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було правомірно визначено базу нарахування єдиного внеску, виходячи із сум чистого оподатковуваного доходу, відображених у податкових деклараціях за відповідні звітні періоди, а тому оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон України №2464-VI, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України №2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є, зокрема, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до ч. 11 ст. 8 Закону України №2464-VI встановлено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно п.2 ч. 1 ст.7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України №2464-VI нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Пунктом 4 ст. 1 Закону України №2464-VI передбачено, що максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок;

В свою чергу, база оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, визначається розділом IV Податкового кодексу України.

Так, пунктом 164.1 ст.164 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 177.2 статті 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до пункту 178.3 статті 178 ПК України оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року (ч. 8 ст. 9 Закону України №2464-VI).

Також, процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міндоходів від 09.09.2013 № 455 (далі - Інструкція, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п. 2.1 Інструкції платниками єдиного внеску є особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме: науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями.

Відповідно до пп. 3 п. 4.5 Інструкції платники, визначені підпунктом 4 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 01 травня наступного року на підставі даних річної податкової декларації.

Сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Особливості процедури звітування платників ЄСВ передбачені Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів та зборів від 09.09.2013 №454 (далі-Порядок).

Відповідно до п. 3.4 Порядку фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, у тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, самі за себе формують та подають до органів доходів і зборів звіт один раз на рік до 1 травня року, наступного за звітним періодом. Звітним періодом для них є календарний рік. Звіт подається за формою згідно з таблицею 3 додатка 5 до Порядку № 454.

Аналогічне положення міститься в Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженому постановою правління Пенсійного фонду України № 22-2 від 08.10.2010, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 01.11.2011 за №1014/18309, та яка діяла до 03.12.2013 року.

Проаналізувавши вищенаведені положення законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що базою нарахування єдиного внеску для позивача є сума чистого оподатковуваного доходу за рік, визначена відповідно до положень Податкового кодексу України та відображена у податковій декларації про майновий стан і доходи, яка подається до контролюючих органів до 01 травня року, наступного за звітним періодом.

При цьому максимальна величина бази нарахування єдиного соціального внеску дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» у 2012 році був встановлений наступний прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня - 1073 гривні, з 1 квітня - 1094 гривні, з 1 липня - 1102 гривні, з 1 жовтня - 1118 гривень, з 1 грудня - 1134 гривні.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2013 році становив: з 1 січня - 1147 гривень, з 1 грудня - 1218 гривень.

Згідно із ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1218,00 гривень.

Таким чином, максимальна величина бази нарахування єдиного соціального внеску у 2012 році дорівнювала 19278,00 грн. (1134,00 грн. х 17), у 2013 - 20706,00 грн. (1218,00 грн. х 17), у 2014 - 20706,00 грн. (1218,00 грн. х17)

Як вбачається з матеріалів справи, приватним нотаріусом Білоцерківського нотаріального округу ОСОБА_3 було подано до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області наступні податкові декларації про майновий стан і доходи:

- податкова декларація про майновий стан і доходи за 2012 рік від 28.02.2013, відповідно до якої позивачем визначено суму чистого оподаткованого доходу в розмірі 340706, 00 грн.;

- податкова декларація про майновий стан і доходи за 2013 рік від 01.04.2014, відповідно до якої позивачем визначено суму чистого оподаткованого доходу в розмірі 455725, 66 грн.;

- податкова декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік від 24.03.2015, відповідно до якої позивачем визначено суму чистого оподаткованого доходу в розмірі 403159, 45 грн.

Відповідно до звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого внеску за 2012 рік позивачем визначено суму доходу, на яку нараховується єдиний внесок, з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, в розмірі 41278,00 грн., з якої й була обчислена сума єдиного внеску в розмірі 14323,47 грн.

Згідно зі звітом про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого внеску за 2013 рік позивачем визначено суму доходу, на яку нараховується єдиний внесок, з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, в розмірі 42706,00 грн., з якої й була обчислена сума єдиного внеску в розмірі 14818,98 грн.

Відповідно до звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого внеску за 2014 рік позивачем визначено суму доходу, на яку нараховується єдиний внесок, з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, в розмірі 46006,00 грн., з якої була обчислена сума єдиного внеску в розмірі 15964,08 грн.

Отже, позивачем було правомірно визначено базу нарахування єдиного внеску, виходячи із сум чистого оподатковуваного доходу, відображених у податкових деклараціях за відповідні звітні періоди.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що жодним із вищевказаних нормативно-правових актів не встановлено для самозайнятої особи, в тому числі, і для особи, що займається нотаріальною діяльністю, вимоги щодо здійснення обрахування суми єдиного внеску, виходячи з показників середньомісячного доходу такої особи, який визначається шляхом ділення загальної суми місячних оподаткованих доходів (річного чистого оподаткованого доходу) на кількість місяців, протягом яких платником податків було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 23 лютого 2016 року по справі №К/800/46841/15.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що доводи апелянта про заниження позивачем суми оподатковуваного доходу за 2012-2014 роки є необґрунтованими, оскільки з матеріалів справи вбачається сплата позивачем єдиного внеску за ці роки в розмірі, більшому, ніж визначений законодавством

Таким чином, враховуючи відсутність у позивача недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем безпідставно було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки), у зв'язку з чим вказана вимога підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Крім того, враховуючи відсутність підстав для донарахування позивачеві суми єдиного соціального внеску та формування відповідної вимоги, підлягає визнанню протиправною та скасуванню і рішення №106/НОМЕР_1 від 18.04.2016 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску.

Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови суду немає.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 13 грудня 2016 року.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Бєлова Л.В.