Ухвала суду № 63405586, 06.12.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/3536/15 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

06 грудня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,

за участю секретаря Полякової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень та вимоги, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 - фізична особа-підприємець (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.02.2015 року № 0001641702, № 0001591702, № 0001601702, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.02.2015 року № Ф-0001621702 та рішення про застосування штрафних санкцій від 05.02.2015 № 0001631702.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року позов було задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, позивач - ОСОБА_2, зареєстрований як фізична особа - підприємець, Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області 18.04.2007 року отримав свідоцтво про державну реєстрацію, номер запису про державну реєстрацію 23340000000002393, є платником податку на додану вартість та як платник податків перебуває на обліку в Вишгородській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області. Одним із основних видів господарської діяльності позивача за КВЕД є (49.41 - діяльність автомобільного вантажного транспорту), а саме: надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України "Про автомобільний транспорт".

Посадовими особами Вишгородській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_2, реєстраційний номер НОМЕР_5 за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р.

За результатом вказаної перевірки складено Акт № 2519/17-3/2234325551 від 19.12.2014 року. У висновках зазначеного Акта встановлені такі порушення вимог чинного законодавства:

- ч. 6 ст. 128 Господарського Кодексу України, п.177.10 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями ФОП ОСОБА_2 у періоді, що перевірявся облік доходів і витрат вівся неналежним чином;

- п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 253194,0 грн. в т.ч.: в тому числі за січень 2013р. в сумі 11718,0 грн.; за лютий 2013р. в сумі 28490,0 грн.; за березень 2013р. в сумі 22021,0 грн.; за квітень 2013р. у сумі 31837,0 грн.; за травень 2013р. в сумі 29473,0 грн.; за червень 2013 р. в сумі 32627,0 грн.; за липень 2013р. в сумі 33912,0 грн.; за серпень 2013р. в сумі 12407,0 грн.; за вересень 2013р. в сумі 11822,0 грн.; за жовтень 2013р. в сумі 15424,0 грн.; за листопад 2013р. в сумі 9526,0 грн.; за грудень 2013р. в сумі 13937,0 грн. 253194,0 грн. в т.ч.: за січень 2013р. в сумі 11718,0 грн.; за лютий 2013р. в сумі 28490,0 грн.; за березень 2013р. в сумі 22021,0 грн.; за квітень 2013р. в сумі 31837,0 грн.; за травень 2013 в сумі 29473,0 грн.; за червень 2013р. в сумі 32627,0 грн.; за липень 2013р. в сумі 33912,0 грн.; за серпень 2013р. в сумі 12407,0 грн.; за вересень 2013р. в сумі 11822,0 грн.; за жовтень 15424,0 грн.; за листопад 2013р. в сумі 9526,0 грн.; за грудень 2013 в сумі 13937,0 грн.;

- пп. 177.5.3 п. 177.5 ст. 177 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями, в результаті заниження чистого (оподаткованого) доходу за 2013 рік на суму 1265960,0 грн., внаслідок чого підприємцем занижено ПДФО в сумі 212814,90 грн.;

- пп. 1.2 п. 2 ст. 6, п. 2 частини 1 ст. 7, п. 11 ст. 8, абз. «3» п. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI (зі змінами та доповненнями) в результаті заниження чистого (оподаткованого) доходу за 2013 рік в сумі 1265960,0 грн. в наслідок чого підприємцем занижено єдиний соціальний внесок в сумі 439288,12 грн.;

- пп. 168.1.1, 168.1.2 п.168.1 ст. 168, пп. 164.2.2 ст. 164, п. «а», п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, із змінами та доповненнями не нараховано, та не перераховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб в період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р., в загальній сумі 17539,20 грн.;

- п. 7 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не нараховано та не перераховано до бюджету єдиний соціальний внесок, в загальній сумі 4214,40 грн.

Не погодившись з даними висновками Акта перевірки позивачем було подано заперечення до Головного управління ДФС у Київській області.

На підставі Акта перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення - рішення від 05 лютого 2015 року:

- № 0001641702, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, за основним платежем у розмірі 17 539,2 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 4 384,8 грн.;

- № 0001601702, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, за основним платежем у розмірі 212 814,9 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 53 203,73 грн.

- № 0001591702, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість з вироблених на Україні товарів, за основним платежем у розмірі 253 194 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 63 298,5 грн.;

Крім того, на підставі складеного Акта перевірки та прийнятих податкових повідомлень - рішень податковим органом сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.02.2015 року № Ф-0001621702, відповідно до якої позивачу визначена заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі: 443 502,52 грн. та рішення № 0001631702 від 05.02.2015 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на загальну суму 44350,25 грн.

Позивач, не погоджуючись з прийнятими рішеннями, подав до Державної фіскальної служби України скаргу від 04.03.2015 року на податкові повідомлення-рішення, вимогу від 05.02.2015 року № Ф-0001621702 та рішення № 0001631702 від 05.02.2015 року про застосування штрафних санкцій.

За результатами розгляду скарги, Державною фіскальною службою України було призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_2, реєстраційний номер НОМЕР_5 з питань, що стали предметом оскарження податкових повідомлень - рішень Вишгородської ОДПІ від 05.02.2015 року, №0001641702, № 0001591702, № 0001601702, вимоги від 05.02.2015 року № 0001621702 та рішення від 05.02.2015 № 0001631702.

За результатом вказаної перевірки складено Акт № 816/17-3/2234325551 від 28.04.2015 року. У висновках зазначеного Акта встановлені такі порушення вимог чинного законодавства:

- п. 6 ст. 128 Господарського Кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV та вимог п.177.10 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, в період, з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року облік доходів і витрат вівся неналежним чином;

- п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 253194,0 грн. в т.ч.: в тому числі за січень 2013р. в сумі 11718,0 грн.; за лютий 2013р. в сумі 28490,0 грн.; за березень 2013р. в сумі 22021,0 грн.; за квітень 2013р. у сумі 31837,0 грн.; за травень 2013р. в сумі 29473,0 грн.; за червень 2013 р. в сумі 32627,0 грн.; за липень 2013р. в сумі 33912,0 грн.; за серпень 2013р. в сумі 12407,0 грн.; за вересень 2013р. в сумі 11822,0 грн.; за жовтень 2013р. в сумі 15424,0 грн.; за листопад 2013р. в сумі 9526,0 грн.; за грудень 2013р. в сумі 13937,0 грн. 253194,0 грн. в т.ч.: за січень 2013р. в сумі 11718,0 грн.; за лютий 2013р. в сумі 28490,0 грн.; за березень 2013р. в сумі 22021,0 грн.; за квітень 2013р. в сумі 31837,0 грн.; за травень 2013 в сумі 29473,0 грн.; за червень 2013р. в сумі 32627,0 грн.; за липень 2013р. в сумі 33912,0 грн.; за серпень 2013р. в сумі 12407,0 грн.; за вересень 2013р. в сумі 11822,0 грн.; за жовтень 15424,0 грн.; за листопад 2013р. в сумі 9526,0 грн.; за грудень 2013 в сумі 13937,0 грн.;

- пп. 177.4 ст. 177 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті заниження чистого (оподаткованого) доходу на суму 1 265 960,0 грн., та з якого не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 212 814,90 грн.;

- пп. 1.2 п. 2 ст. 6, п. 2 частини 1 ст. 7, п. 11 ст. 8, абз. «3» п. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI, (зі змінами та доповненнями) в результаті заниження чистого (оподаткованого) доходу в сумі 1 265 960,0 грн. в наслідок чого підприємцем занижено єдиний соціальний внесок в сумі 75 461,95 грн.;

- пп. 168.1.1, 168.1.2 п.168.1 ст. 168, пп. 164.2.2 ст. 164, п. «а», п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, із змінами та доповненнями не нараховано, та не перераховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб в загальній сумі 17 539,20 грн.;

- п. 7 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не нараховано та не перераховано до бюджету єдиний соціальний внесок, в загальній сумі 4 214,40 грн.

В Акті перевірки № 816/17-3/2234325551 від 28.04.2015 зазначені аналогічні обставини і висновки, що і в Акті перевірки від 19.12.2014 № 2519/17-3/2234325551, окрім пункту 4 висновку, в якому сума заниженого єдиного соціального внеску зменшилась з 439 288,12 грн. до 75 461,95 грн.

Однак, за результатами проведеної позапланової перевірки нових податкових повідомлень - рішень відповідачем не приймалось.

Не погоджуючись з висновками відповідача та прийнятими ним рішеннями і вимогою про сплату боргу, позивач звернувся до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується і колегія суддів.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, відповідачем було зроблено висновок про заниження чистого оподаткованого доходу на суму 1 265 960, 0 грн., з якого не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб з числа доходу в сумі 212 814,90 грн. Даний висновок податковий орган зробив на підставі того, що ФОП ОСОБА_2 до складу валових витрат за 2013 рік включено вартість придбаних товарів (послуг, робіт) безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, на загальну суму 1 265 960, 0 грн.

До числа витрат, які відповідач поставив під сумнів в 2013 році відносяться: вартість технічного обслуговування та суми витрачені на придбання запчастин для транспортних засобів, паливно-мастильні матеріали, які були придбані за власний рахунок.

Стосовно витрат позивача на паливно - мастильні матеріали відповідач зазначив, що відповідно до фіскальних чеків АЗС (оплата готівкою), об'єм літрів та години заправки, які мають місце у фіскальних чеках не відповідають дійсності операцій, а саме руху транспортних засобів до с. Терезино.

У зв'язку з тим що позивачем неправильно визначено суми чистого доходу, відповідачем донараховано єдиний соціальний внесок за 2013 рік.

Податковим органом в Акті перевірки зроблено висновок про те що, позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, що був у ціні придбаних товарів і послуг (основних засобів) у перевіряємий період у зв'язку з тим, що відповідно до ст. 325 ЦКУ право власності на майно належить фізичній особі, а не фізичній особі - суб'єкту господарюванню, що не дає можливості вважати майно, яке перебуває у приватній власності фізичної особи, основними засобами суб'єкта господарювання - фізичної особи.

Також, відповідачем збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, за основним платежем у розмірі 17 539,20 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 4 384,8 грн. Підставою для нарахування даних коштів стали пояснення позивача, що в нього в перевіряємий період працювало 8 найманих працівників, яким нараховувалась та виплачувалась заробітна плата в загальній сумі 17 536,0 грн., однак позивач не перерахував до бюджету податок з доходів фізичних осіб, що сплачується податковими агентами в загальній сумі 17 539,20 грн.

Статтею 177 ПК України визначено порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно п. 177.2 ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до п. 177.4 ст. 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;

витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;

суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;

інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в п.п. 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Таким чином, згідно з п. 177.4. ст. 177 ПК України до переліку витрат фізичних осіб-підприємців, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу («Податок на прибуток підприємств»).

Пунктом 177.10 ст. 177 ПК України встановлено, що фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Відповідно до п.138.1 Статті 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.5. п. 139.1. ст. 139 розділу III ПК України, не включаються до складу витрат витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144 - 148 цього Кодексу, з урахуваннямп.п. 146.11 і 146.12 ст. 146 та п. 148.5 ст. 148 цього Кодексу.

Згідно п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, п. 140.2 - 140.5 ст. 140, ст. 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.п. 138.8.5 п. 138.8 статті 138 ПК України, до складу загальновиробничих витрат включаються:

а) витрати на управління виробництвом (оплата праці працівників апарату управління цехами, дільницями відповідно до законодавства тощо; внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього розділу; медичне страхування, страхування відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення", страхування за довгостроковими договорами страхування життя в межах, визначених абзацами другим і третім пункту 142.2 статті 142 цього Кодексу, працівників апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо);

б) амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;

в) амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;

г) витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;

ґ) витрати на вдосконалення технології та організації виробництва (оплата праці та внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього розділу, працівників, зайнятих удосконаленням технології та організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, придбаних комплектувальних виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій).

Відповідно до пп. 138.10.2. п. 138.10. ст. 138 ПК України, до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством:

а) загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати;

б) витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу;

в) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

З наведених норм вбачається, що до складу витрат не включаються витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів. Разом з тим, ці витрати підлягають амортизації у порядку, визначному ст. ст. 144 - 146 ПК України та включаються до валових витрат у вигляді амортизаційних відрахувань. Витрати на технічне обслуговування також відповідно до пп. 138.10.2. п. 138.10. ст. 138 ПК України відносяться до інших витрат.

Згідно із п. 138.2 ст. 138 ПК України всі витрати на технічне обслуговування повинні бути підтверджені первинними документами, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПК України.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з Акта перевірки, у період перевірки контрагентами - покупцями були ТОВ «Напої Плюс», ТОВ «КЕН-ПАК», ДП «АТЛ Україна», ТОВ «АРДА МЕТАЛ ПЕКЕДЖИНГ Україна» з якими були укладені договори про надання транспортних послуг на перевезення вантажів.

В той же час, між позивачем та ФОП ОСОБА_4 був укладений договір № 58 від 29.02.2012 року, предметом якого є надання комплексу послуг з продажу запчастин, технічного обслуговування, ремонту (далі послуг) транспортних засобів (далі ТЗ) з встановленням запчастин і використанням супутніх товарів, необхідних при проведенні зазначених робіт, на станції технічного обслуговування та ремонту автомобілів.

Також з матеріалів справи вбачається, що контрагентом позивача з постачання нафтопродуктів було ТОВ «БЕЛ ОІЛ».

На підтвердження господарських операцій з ТОВ «БЕЛ ОІЛ», ФОП ОСОБА_4 та правомірності формування сум податкового кредиту та витрат за даними операціями, позивачем було надано суду копії податкових накладних, фіскальних чеків, закази - наряди.

Крім того, в пункті 1.12 Акта перевірки зазначено, що до перевірки надавались: Свідоцтва про державну реєстрацію, Декларація про майновий стан та доходи, банківські виписки, платіжні доручення, договора, видаткові накладні, отримані податкові накладні, видані податкові накладні, отримані податкові накладні, подорожні листи, Акти виконаних робіт, рахунки - фактури, товаро - транспортні накладні, Книга обліку доходів і витрат, реєстри виданих та отриманих накладних, Журнал руху подорожніх листів.

У перевіряємий період у ФОП ОСОБА_2 знаходились у власності такі транспортні засоби:напівпричіп бортовий - Е KRONE SDP 27; сідловий тягач - Е DAF XF 95.480; напівпричіп тентований BUCA BSO.339; сідловий тягач DAF CF 85.380; причіп бортовий тентова ний STERN STEINHAGEN; бортовий тентований MAN 19.41;

Дана обставина підтверджується пунктом 1.8 і 1.17.2 Акта перевірки на підставі якого були прийняті оскаржувані рішення.

Також судом першої інстанції встановлено, що за ФОП ОСОБА_2 зареєстрований державний Акт НОМЕР_6 на право власності земельної ділянки з кадастровим номером: НОМЕР_7 площею 0,0039 га для гаражного будівництва в Книгах записів реєстрації державних Актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 322180001007232 від 28.10.2011р. Земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Будь-яких зауважень до зазначених документів податковим органом під час розгляду даної справи надано не було.

Водночас, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив твердження відповідача стосовно того, що витрати ФОП ОСОБА_2 на паливно - мастильні матеріали відповідно до фіскальних чеків АЗС (оплата готівкою), об'єм літрів та години заправки, які мають місце у фіскальних чеках не відповідають дійсності операцій, а саме руху транспортних засобів до с. Терезино, оскільки, як вірно встановлено судом першої інстанції, основним маршрутом позивача в 2013 році було м. Вишгород - м. Жашків та м. Жашків - м. Вишгород. Дані маршрути пролягають через с. Терезино, в якому знаходиться АЗС, тому витрати, що фіксуються на даній АЗС пов'язані з операційною діяльністю позивача.

На підтвердження об'єму виконаних робіт позивачем до перевірки були надані товарно - транспортні накладні, а на підтвердження витрат пального - подорожні листи, що відображено в п. 1.12 Акта планової та позапланової перевірки.

На підтвердження факту оплати отриманих та наданих послуг позивачем надані копії фіскальних чеків та банківських виписок.

Також позивачем надані «Книги обліку доходів і витрат», копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Щодо правового регулювання сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, колегія суддів виходить з наступного.

Пунктом 168.1 статті 168 ПК України встановлено оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.

Згідно з підпунктом 168.1.1 п. 168.1 статті 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Підпунктом 168.1.4 п. 168.1 статті 168 ПК України, встановлено, що якщо оподатковуваний дохід надається у не грошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).

Відповідно до підпункту 168.1.5 п. 168.1 статті 168 ПК України, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Для цілей цього розділу та пункту 54.2 статті 54 цього Кодексу під терміном "граничний термін сплати до бюджету податку" розуміються строки сплати податку, визначені цим пунктом (підпункт 168.1.6 п. 168.1 статті 168 ПК України)

Пунктом 164.1 статті 164 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Так, судом першої інстанції встановлено, що відповідачем збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, за основним платежем у розмірі 17 539,20 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 4 384,8 грн. В Акті перевірки зазначено, що підставою для нарахування даних коштів стали пояснення позивача, що в нього в перевіряємий період працювало 8 найманих працівників, яким нараховувалась та виплачувалась заробітна плата в загальній сумі 17 536,0 грн., однак позивач не перерахував до бюджету податок з доходів фізичних осіб, що сплачується податковими агентами в загальній сумі 17 539,20 грн.

Разом з тим, представником відповідача не надано жодних доказів, на підтвердження того, що у перевіряємий період у позивача працювало 8 найманих працівників, яким нараховувалась та виплачувалась заробітна плата в загальній сумі 17 536,0 грн.

При цьому, колегія суддів враховує, що протокольною ухвалою від 24.11.2015 року для з'ясування обставин на підставі яких були встановлені висновки про порушення а Актах перевірки, судом першої інстанції було викликано в судове засідання для дачі пояснень в.о. начальника відділу контрольно-перевірочної роботи Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області Черниш Наталю Миколаївну, яка до суду не прибула.

Таким чином, враховуючи наявність всіх первинних бухгалтерських документів, оформлених у відповідності до вимог чинного законодавства України, суд першої інстанції дійшов обґрунтовано висновку, що витрати та податковий кредит позивачем сформовано відповідно до вимог чинного законодавства України, тому підстави для висновку, щодо не підтвердження витрат відсутні так само як і щодо заниження позивачем чистого доходу та завищення сум податкового кредиту .

При цьому, будь-яких спростовуючих доводи позивача доказів відповідач суду не надав, а також не навів жодних контраргументів на підтвердження обґрунтованості прийняття спірних рішень та вимоги.

Враховуючи викладене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення - рішення від 05.02.2015 року, № 0001641702, № 0001591702, № 0001601702 є протиправними та підлягають скасуванню.

Крім того, оскільки, податковим органом визначено заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, саме у зв'язку із нарахуванням податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість відповідно до податкових повідомлень - рішень від 05.02.2015 року, № 0001641702, №0001591702, № 0001601702, скасування вказаних податкових повідомлень - рішень є підставою для визнання протиправними і скасування вимоги від 05.02.2015 № Ф-0001621702 та рішення №0001631702 від 05.02.2015 про застосування штрафних санкцій.

За наведених обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 13.12.2016 року.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Оксененко О.М.

Ісаєнко Ю.А.