Постанова № 63404834, 13.12.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

13.12.2016р. справа №913/904/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3секретар судового засідання ОСОБА_4за участю представників учаснків: від позивача: не зявився;від відповідача:не зявивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київна рішення господарського судуЛуганської області від27.10.2016р. (повний текст підписано 01.11.2016р.) по справі№913/904/16 (головуючий суддя Лісовицький Є.А., судді Секірський А.В., Вінніков С.В.)за позовомПублічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. КиївдоКомунального підприємства «Сєвєродонецьктеплокомуненерго», м.Сєвєродонецьк Луганської області простягнення 1380699,70грн.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ (Позивач) звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до Комунального підприємства «Сєвєродонецьктеплокомуненерго», м. Сєвєродонецьк Луганської області (Відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 1380699,70грн. за договором купівлі-продажу природного газу №1550/14-КП-20 від 22.01.2014р., з якої: пені в розмірі 394593,18грн., інфляційних втрат в розмірі 928571,18грн. та 3% річних в розмірі 57535,34грн.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 27.10.2016р. (повний текст підписано 01.11.2016р.) по справі №913/904/16 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» були задоволені частково, стягнуто з Відповідача інфляційних втрат в розмірі 653807,27грн., 3% річних в розмірі 57535,34грн. та пеню, зменшену до 39459,32грн.

Рішення місцевого суду було вмотивовано доведеністю матеріалами справи факту неналежного виконання Відповідачем своїх грошових зобовязань з оплати природного газу, що зумовило правомірність нарахування на суму несвоєчасно оплаченого газу інфляційних втрат, 3% річних та пені, щодо частини періоду нарахування якої судом розповсюджено мораторій згідно Закону України №85-VIII, а щодо решти було запроваджено зменшення в порядку п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України у звязку із заявою Відповідача.

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ, не погодившись з прийнятим рішенням суду, звернулось з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду в якій просить рішення Господарського суду Луганської області від 27.10.2016р. у справі №913/904/16 скасувати в частині відмови у стягненні 355133,86грн пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути означену суму пені з Відповідача.

Підставою для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає неприйняття останнім до уваги при задоволені клопотання Відповідача про зменшення розміру неустойки доводів Позивача, без викладення підстав їх відхилення, а також не врахування в порушення ст.233 Господарського кодексу України та ст.551 Цивільного кодексу України ступеня виконання зобовязання Відповідачем, майнового інтересу Позивача та особливі обставини його діяльності, що суперечить як Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, так і практиці Європейського суду з прав людини. При цьому, апелянт зазначає, що судом неправомірно було застосовано Закон України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» (Закон №85-VIII).

За результатами автоматизованого розподілу справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Попков Д.О., судді Зубченко І.В., Колядко Т.М.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 25.11.2016р. було порушено апеляційне провадження із призначенням розгляду скарги на 13.12.2016р. о 15.00.

Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась у протоколі судового засідання у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Представники сторін, попри належну обізнаність про час і місце судового засідання, до суду 13.12.2016р. не зявились, проте Відповідачем було надано відзив від 07.12.2016р. №11-584 на апеляційну скаргу. Враховуючи, що явку сторін не було визнано обовязковою, а наявних матеріалів справи достатньо для надання правильної правової оцінки спірних правовідносин, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи по суті.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне:

Як було встановлено місцевим судом та вбачається із матеріалів справи, 22.01.2014р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Продавець) та Комунальним підприємством «Сєвєродонецьктеплокомуненерго» (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №1550/14-КП-20 (Договір а.с.а.с.16-21), відповідно до п.1.1 якого, Продавець зобовязується передати у власність Покупцю у 2014р. природний газ, ввезений на територію України Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобовязується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

Строк дії означеного договору був зазначений в розділі 11, відповідно до якого договір набуває чинності з дати підписання та поширюється на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2014р. і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Вимоги щодо обсягу та якості природного газу були встановлені в розділі 2 цього договору, при цьому зазначено, що Продавець передає Покупцеві з 01.01.2014р. по 31.12.2013р. газ обсягом до 835,0тис.куб.м. Обсяги газу, що планується передати за цим договором, можуть змінюватися Сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку (п.п.2.1, 2.1.1 договору)

Також в п. 3.3 договору було встановлено, що приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється атом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця.

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобовязується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобовязується повернути Покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. (п.3.4 договору)

Відповідно до п.6.1 договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місцем поставки газу.

Як було встановлено місцевим судом, Продавець на виконання умов договору з січня по грудень 2014р. передав Покупцю природний газ у обсягу 477,374тис.куб.м. на загальну суму 2477551,99грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі природного газу (а.с.а.с.26-32):

- від 31.01.2014р. за отриманий природний газ у січні 2014р. на суму 521017,51грн.;

- від 28.02.2014р. за отриманий природний газ у лютому 2014р. на суму 364895,89грн.;

- від 31.03.2014р. за отриманий природний газ у березні 2014р. на суму 383022,90грн.;

- від 30.04.2014р. за отриманий природний газ у квітні 2014р. на суму 72744,86грн.;

- від 31.10.2014р. за отриманий природний газ у жовтні 2014р. на суму 81347,44грн.;

- від 30.11.2014р. за отриманий природний газ у листопаді 2014р. на суму 407842,67грн.;

- від 31.12.2014р., за отриманий природний газ у грудні 2014р. на суму 646680,72грн.

Означений природний газ Відповідачем було сплачено у повному обсязі, про що свідчить наявна в матеріалах справи бухгалтерська виписка Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (а.с.а.с.34-37), проте з порушенням передбаченого п.6.1 договору строку оплати.

Відповідно до п.7.2. договору, у разі невиконання Покупцем умов п.6.1. цього договору, він зобовязується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Таки чином, враховуючи, що оплата за спожитий природний газ була здійснена Відповідачем з порушення строку передбаченого умовами укладеному договору, Позивач на підставі п.7.2 цього договору та ст.625 Цивільного кодексу України нарахував на суму грошових зобовязань за актами приймання-передачі природного газу за січень-грудень 2014р. суму пені в розмірі 394593,18грн., інфляційних втрат в розмірі 928571,18грн. та 3% річних в розмірі 57535,34грн., звернувшись з означеними позовними вимогами до суду.

В свою чергу, Господарський суд Луганської області, перевіривши правильність розрахунку позовних вимог, задовольнив останні частково, застосувавши до пені, нарахованої з 07.02.2015р., мораторій за Законом України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» та зменшивши пеню щодо іншого періоду до остаточно визначеної суми у розмірі 39459,32грн. Крім того, погодившись з контр розрахунком Відповідача, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність стягнення інфляційних втрат в розмірі 653807,27грн. (замість заявлених Позивачем 928571,18грн.); 3% річних було стягнуто у заявленому Позивачем розмірі 57535,34грн.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в контексті виконання вказівок Вищого господарського суду України, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України та ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України укладений між сторонами договір на купівлю-продаж природного газу №1550/14-КП-20 від 22.01.2014р. є належною підставою для виникнення у сторін кореспондуючих прав і обов'язків.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з купівлі-продажу. Як встановлено ст.655, ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний сплатити товар за ціною, встановленою в договорі купівлі-продажу.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір купівлі-продажу зумовлює виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами, з оплати поставленого природного газу.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення розрахунку за поставлений газ відповідно до умов договору купівлі-продажу шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу, але не пізніше 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу згідно умов п.6.1. договору.

Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Неналежне виконання грошових зобов'язань правомірно кваліфіковано судом як їх порушення у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач вважається таким, що прострочив їх виконання у розумінні ч.1 ст.612 цього Кодексу України.

В свою чергу, за змістом ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст.216-218 Господарського кодексу України наслідком прострочення виконання грошового зобов'язання є право кредитора вимагати, зокрема, сплати заборгованості, з нарахованими впродовж періоду прострочення на неї 3% річних, інфляційної індексації та штрафних санкцій, передбачених п.7.2. договору на купівлю-продаж природного газу №1550/14-КП-20 від 22.01.2014р.

Таким чином, перевіривши розрахунки позовних вимог, які були надані Позивачем на підтвердження права вимоги (а.с.а.с.7-15) та розрахунки суду першої інстанції, апеляційний суд погоджується з правомірністю стягнення з Відповідача 3% річних в розмірі 57535,34грн.

Між тим, що стосується розміру інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до положення п.3.2 Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р., як вірно було зазначено місцевим господарським судом, порядок формування індексу інфляції має визначатися за цілий місяць починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, та застосовуватися відносно суми заборгованості, що існувала на останній день місяця, індекс інфляції якого використовується, при цьому, мають включатися і періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція), таким чином, наданий контррозрахунок Відповідача (а.с.а.с.133-140), враховуючи здійснення часткових оплат, дійсно відповідає вимогам п.3.2 Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. в частині визначення періоду нарахування індексів інфляції та суми заборгованості. Проте, погоджуючись з розрахунком Відповідача в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 653807,27грн., місцевим судом було залишено поза увагою неправильну методику такого розрахунку, відповідно якої щомісячні індекси інфляції, які складають відповідний період повинні перемножуватися між собою, тоді як Відповідач, розраховуючи інфляційні втрати за кожен місяць окремо, а потім підсумовуючи їх, фактично склав індекси інфляції за відповідні періоди, що призвело до безпідставного зменшення належної до стягнення суми інфляційних втрат.

За підрахунками апеляційної інстанції належна до стягнення сума інфляційних втрат становить:

-за січень 2014р. (акт від 31.01.2014р.), простроченим в оплаті з 15.02.2014р. по 22.01.2015р., період індексації, враховуючи часткові оплати, становить: березень 2014р. - жовтень 2014р. на суму боргу 521017,51грн., із сукупним індексом інфляції 118,0%, з урахуванням чого втрати від інфляції за цей період становлять 93921,21грн.; листопад 2014р. на суму боргу 470514,15грн., із сукупним індексом інфляції 101,9%, з урахуванням чого втрати від інфляції за цей період становлять 8939,77грн.; грудень 2014р. на суму боргу 304618,61грн., із сукупним індексом інфляції 103,0%, з урахуванням чого втрати від інфляції за цей період становлять 9138,56грн. Всього за січень 2014р. 111999,54грн.;

-за лютий 2014р. (акт від 28.02.2014р.), простроченим в оплаті з 15.03.2014р. по 23.02.2015р., період індексації, враховуючи часткові оплати, становить: квітень 2014р. - грудень 2014р. на суму боргу 364895,89грн., із сукупним індексом інфляції 121,2%, з урахуванням чого втрати від інфляції за цей період становлять 77396,03грн.; січень 2015р. на суму боргу 324808,50грн., із сукупним індексом інфляції 103,1%, з урахуванням чого втрати від інфляції за цей період становлять 10069,06грн. Всього за лютий 2014р. 87465,09грн.;

-за березень 2014р. (акт від 31.03.2014р.), простроченим в оплаті з 15.04.2014р. по 14.04.2015р., період індексації, враховуючи часткові оплати, становить: травень 2014р. - січень 2015р. на суму боргу 383022,90грн., із сукупним індексом інфляції 121,0%, з урахуванням чого втрати від інфляції за цей період становлять 80341,98грн.; лютий 2015р. на суму боргу 360514,77грн., із сукупним індексом інфляції 105,3%, з урахуванням чого втрати від інфляції за цей період становлять 19107,28грн.; березень 2015р. на суму боргу 53667,40грн., із сукупним індексом інфляції 110,8%, з урахуванням чого втрати від інфляції за цей період становлять 5796,08грн. Всього за березень 2014р. 105245,34грн.;

-за квітень 2014р. (акт від 30.04.2014р.), простроченим в оплаті з 15.05.2014р. по 19.04.2015р., період індексації, враховуючи часткові оплати, становить: червень 2014р. - березень 2015р. на суму боргу 72744,86грн., із сукупним індексом інфляції 136,0%, з урахуванням чого втрати від інфляції за цей період становлять 26172,26грн.;

-за жовтень 2014р. (акт від 31.10.2014р.), простроченим в оплаті з 15.11.2014р. по 23.04.2015р., період індексації, враховуючи часткові оплати, становить: грудень 2014р. - березень 2015р. на суму боргу 81347,44грн., із сукупним індексом інфляції 123,9%, з урахуванням чого втрати від інфляції за цей період становлять 19440,35грн.;

-за листопад 2014р. (акт від 30.11.2014р.), простроченим в оплаті з 15.12.2014р. по 27.07.2015р., період індексації, враховуючи часткові оплати, становить: січень 2015р. - березень 2015р. на суму боргу 407842,67грн., із сукупним індексом інфляції 120,3%, з урахуванням чого втрати від інфляції за цей період становлять 82748,20грн.; квітень 2015р. на суму боргу 284775,73грн., із сукупним індексом інфляції 114,0%, з урахуванням чого втрати від інфляції за цей період становлять 39868,60грн.; травень 2015р. на суму боргу 183151,67грн., із сукупним індексом інфляції 102,2%, з урахуванням чого втрати від інфляції за цей період становлять 4029,34грн.; червень 2015р. на суму боргу 66698,44грн., із сукупним індексом інфляції 100,4%, з урахуванням чого втрати від інфляції за цей період становлять 266,79грн. Всього за листопад 2014р. 126912,93грн.;

-за грудень 2014р. (акт від 31.12.2014р.), простроченим в оплаті з 15.01.2015р. по 09.12.2015р., період індексації, враховуючи часткові оплати, становить: лютий 2015р. - червень 2015р. на суму боргу 646680,72грн., із сукупним індексом інфляції 136,5%, з урахуванням чого втрати від інфляції за цей період становлять 235885,91грн.; липень 2015р. на суму боргу 640671,36грн., із сукупним індексом інфляції 99,00%, з урахуванням чого втрати від інфляції за цей період становлять (-6406,71)грн.; серпень 2015р. на суму боргу 605667,51грн., із сукупним індексом інфляції 99,20%, з урахуванням чого втрати від інфляції за цей період становлять (-4845,34)грн.; вересень 2015р. на суму боргу 266664,71грн., із сукупним індексом інфляції 102,3%, з урахуванням чого втрати від інфляції за цей період становлять 6133,29грн.; жовтень 2015р. на суму боргу 227517,48грн., із сукупним індексом інфляції 98,70%, з урахуванням чого втрати від інфляції за цей період становлять (-2957,73)грн.; листопад 2015р. на суму боргу 60116,13грн., із сукупним індексом інфляції 102,00%, з урахуванням чого втрати від інфляції за цей період становлять 1202,32грн. Всього за грудень 2014р. 229011,74грн.

Таким чином, належна до стягнення з Відповідача сума інфляційних втрат становить відповідно 706247,25грн., а не 653807,27грн., як було стягнуто судом першої інстанції. Сума безпідставно відхилених позовних вимог в цій частині становить 52439,98грн.

Що стосується розміру стягуваної Позивачем пені в сумі 394593,18грн., застосування до частини періоду її нарахування Закону №85-VIII та зменшення належного до стягнення залишку Господарським судом Луганської області на підставі заяви Відповідача, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Скаржник безпідставно заперечує застосування до нього Закону №85-VIII за допомогою тлумачення терміну «енергопостачальна компанія» в контексті визначення, наведеного в Законі України «Про електроенергетику» та ст.275 Господарського кодексу України, оскільки вказані положення є загальними по відношенню до норми ч.2 ст.2 Закону №85-VIII, яка в контексті розглядуваного мораторію містить автономне визначення кола осіб, на яких останній має розповсюджуватися.

Дійсно, Позивач за спрямованістю своєї господарської діяльності та в межах розглядуваних правовідносин не здійснює ані постачання електричної енергії, ані інших видів енергії, перелічених в ст.275 Господарського кодексу України. Втім, визначальним, за висновком апеляційного суду у зясуванні питання застосування чи незастосування мораторію на нарахування пені за ч.2 ст.2 Закону №85-VIII, є надання енергетичних ресурсів виконавцям/виробникам житлово-комунальних послуг, які їх надають в районі проведення АТО. Отже, оскільки газ, що поставлявся Позивачем Відповідачеві є енергетичним ресурсом за логічним тлумаченням визначення, приведеного в п.1.5. ст.1 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», а, як встановлено місцевим судом за наявними у справі документами, Відповідач надає житлово-комунальні послуги в районі проведення АТО (є виробником цих послуг у розумінні ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги») саме завдяки використання природного газу, висновок про можливість нарахування і стягнення пені лише до дати запровадження мораторію (тобто по 06.02.2015р.) є правомірним.

В свою чергу, щодо зменшення нарахованої до означеного мораторію пені у розмірі 166753,88грн., апеляційний суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України суд як орган державної влади управнений діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, право суду при прийнятті рішення на зменшення у виняткових випадках розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, передбачено п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України.

Втім, означена процесуальна норма, як про це справедливо наголошує Скаржник, реалізується судом в контексті дотримання ним норм ст.233 Господарського кодексу України та ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, які вимагають дослідження та встановлення наступних обставин: ступінь виконання зобов'язань боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; наявність збитків внаслідок невиконання зобов'язань та співвідношення розміру збитків із розміром стягуваних штрафних санкцій.

У світлі наведених приписів, апеляційний суд відхиляє доводи Скаржника щодо безпідставного застосування місцевим судом ст.233 Господарського кодексу України та ст.551 Цивільного кодексу України, оскільки як вбачається з матеріалів справи та вірно було враховано місцевим господарським судом, Відповідач на підтвердження свого клопотання про зменшення суми пені зазначив:

-по-перше, він є комунальним підприємством, яке надає послуги з теплопостачання населенню м. Сєвєродонецьк та знаходиться на території проведення антитерористичної операції, що, в свою чергу, ускладнює роботу підприємства; при цьому оплачений в повному обсязі, але несвоєчасно, підприємством природний газ використовувався для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими субєктами господарювання, тариф якого на послугу теплопостачання є збитковим. В свою чергу, запровадження економічно обґрунтованих тарифів або своєчасне надання відповідної компенсації є компетенцією держави, яка, одночасно, виступає власником/засновником Позивача;

-по-друге, заборгованість підприємств, організацій та інших субєктів господарювання перед Комунальним підприємством «Сєвєродонецьктеплокомуненерго» становить 1164,4 тис.грн.;

-по-третє, основним споживачем підприємства є населення (92% теплоенергії відпускається населенню у вигляді послуг за опалення житлових будинків та підігрів води), яке несвоєчасно та не в повному обсязі сплачує послуги. В виконавчій службі знаходяться справи на суму 3908,7тис.грн.

-по-четверте, за результатами 1 півріччя 2016р. (Звіт про фінансові результати (а.с.105) при собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) у сумі 42796тис.грн. підприємство нарахувало доходу від реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) у сумі 41761тис.грн. в результаті чого рахується збиток у сумі 1035тис.грн. (рядок 2295 Звіту про фінансові результати). При цьому, збитки від надання послуг для підприємств, організацій та інших субєктів господарювання перед Відповідачем становлять 1090,50тис.грн., від надання послуг для бюджетних організацій - 6015,60тис.грн., а заборгованість від усіх груп споживачів на 01.08.2016р. становить 16285,90тис.грн., тоді як розміщені на офіційному сайті Позивача його поточні фінансові показники вказують на прибутковість господарської діяльності.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що доводи Скаржника відносно свого статусу жодною мірою не впливають на оцінку обґрунтованості зменшення пені, адже п.3. ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, ст.233 та ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України не містять жодних обмежень у можливості їх застосування по відношенню до Позивача.

В свою чергу, і в контексті положень названих норм, застосування судом зменшення розміру пені та визначення меж такого зменшення є дискреційним правом суду, визначення меж якого не може ревізуватися в контексті положень ст.104 цього Кодексу за відсутністю відповідних порушень норм матеріального або процесуального права. Апеляційний суд вважає, що в розглядуваному випадку судом забезпечено належний баланс інтересів сторін зменшенням розміру стягуваної пені до визначеної в оскаржуваному рішенні суми.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з правомірністю стягнення з Відповідача пені в розмірі 39459,32грн.

Проте, з огляду на допущені місцевим судом порушення при визначені належних до стягнення сум інфляційних втрат, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги і часткового скасування переглядуваного рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційної індексації в розмірі 52439,98грн., що за змістом ст.49 Господарського процесуального кодексу України зумовлює і розподіл витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги та перерозподіл витрат зі сплати судового збору за подання позову між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ на рішення Господарського суду Луганської області від 27.10.2016р. (повний текст підписано 01.11.2016р.) по справі №913/904/16 задовольнити частково.

2.Рішення Господарського суду Луганської області від 27.10.2016р. (повний текст підписано 01.11.2016р.) по справі №913/904/16 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 52439,98грн., у зв'язку з чим викласти п.2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

« 2.Стягнути з Комунального підприємства «Сєвєродонецьктеплокомуненерго» (ідентифікаційний код 13405551, юридична адреса: 93412, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, проспект Космонавтів, 9 - А) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (ідентифікаційний код 20077720, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд.6) інфляційних втрат в розмірі 706247,25грн., 3% річних в розмірі 57535,34грн., пеню в розмірі 39459,32грн. та судовий збір в розмірі 17747,71грн.»

3. Стягнути з Комунального підприємства «Сєвєродонецьктеплокомуненерго» (ідентифікаційний код 13405551, юридична адреса: 93412, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, проспект Космонавтів, 9 - А) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (ідентифікаційний код 20077720, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд.6) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3259,06грн.

4. Доручити Господарському суду Луганської області видати відповідний наказ про примусове виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2016р., оформивши його у відповідності до приписів ст.18 Закону України «Про виконавче провадження».

5. Постанова апеляційної інстанції набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя:Д.О. Попков

Судді: І.В. Зубченко

ОСОБА_3

Надруковано 5 прим.: 1,2 - сторонам, 3-у справу, 4- ДАГС, 5 - ГСЛО