Рішення № 63404161, 12.12.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2016р. Справа№ 914/2518/16

За позовом: Виконувача обов'язків керівника Радехівської місцевої прокуратури Львівської області

До відповідача-1: Кам'янка-Бузька районна державна адміністрація Львівської області, м.Кам'янка-Бузька

До відповідача-2 : Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, смт.Добротвір

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача-1: Львівська обласна державна адміністрація, м.Львів

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача-2: Відділ держгеокадастру у Кам'янка-Бузьколму районі, м.Кам'янка-Бузька

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача-3: .Кам'янка-Бузька районна рада , м.Кам'янка-Бузька

Про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку

Суддя Березяк Н.Є

Секретар судового засідання Кравець О.І.

В судове засідання з'явились:

від прокуратури: Труш О.Б. - прокурор

від відповідача-1 :Борис М.В. - представник по довіреності

від відповідача-2 : ОСОБА_1 - підприємець

від третьої особи-1 : Крук І.В. - представник

від третьої особи-2 : Давидович Г.М. - представник

від третьої особи-3 : Павловська К.С. - представник

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Виконувача обов'язків керівника Радехівської місцевої прокуратури Львівської області до Кам'янка-Бузької районної державної адміністрації Львівської області та до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача : Львівської обласної державної адміністрації, Відділу держгеокадастру у Кам'янка-Бузькому районі, Кам'янка-Бузької районної ради про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку.

Розгляд справи відкладався з підстав і мотивів, викладених в ухвалі суду.

В судових засіданнях прокурор позовні вимоги підтримав, просив задоволити позов з підстав і мотивів, викладених в позовній заяві та матеріалів справи. В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на ті обставини, що Кам'янка - Бузька районна державна адміністрація Львівської області уклала договір оренди без дотримання положень Земельного кодексу України, Закону України «Про оцінку земель», Закону України «Про оренду землі» без проведення нормативно-грошової оцінки переданої в оренду земельної ділянки та з перевищенням своїх повноважень щодо розпорядження землями за межами населеного пункту для ведення водного господарства, а відтак вважає що договір повинен бути визнаний недійсним.

В судових засіданнях представники Львівської обласної державної адміністрації, Відділу держгеокадастру у Кам'янка-Бузькому районі, Кам'янка-Бузької районної ради позовні вимоги прокурора підтримала повністю і просила їх задоволити з підстав і мотивів, викладених в позовній заяві та наданих поясненнях.

Представник Кам'янка-Бузької районної державної адміністрації проти позову заперечує повністю з підстав і мотивів, викладених у відзиві на позов. В обґрунтування своїх заперечень посилається на ті обставини, що на момент укладення Договору оренди земельної ділянки, положення ст..122 Земельного кодексу України, відповідно до якої обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або користування за межами населених пунктів , були відсутні. Стосовно ціни в договорі відповідач зазначає, що оскільки на момент укладення договору не було проведено нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, для визначення розміру орендної плати було використано ставку орендної плати для земель водного фонду, що знаходяться під об'єктами господарського та промислового призначення, затвердженої рішенням ХІІІ сесії ІУ демократичного скликання Стародобротвірської сільської ради №5 від 30.12.2004 року. Як стверджує представник відповідача-1, зазначення в договорі оренди розміру орендної плати, яка розрахована без врахування нормативно-грошової оцінки земельної ділянки не є підставою визнання недійсним договору, оскільки сторонами договору вживаються заходи для приведення розміру орендної плати у відповідність до чинних положень законодавства і після закінчення нормативно-грошової оцінки, сторонами буде внесено зміни в договір оренди земельної ділянки в частині розміру орендної плати.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , проти позову заперечує, посилається на ті обставини, що ним вживаються заходи для проведення нормативно-грошової оцінки земельної ділянки і не заперечує проти внесення змін в договір в частині орендної плати після її затвердження.

В судовому засіданні 12.12.2016 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

02 березня 2005 року між Кам'янка-Бузькою районною державною адміністрацією(Орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) було укладено Договір оренди земельної ділянки , відповідно до якого Орендодавець надав Орендарю в довгострокове платне володіння і користування земельну ділянку (із земель водного фонду) для облаштування ставка для вирощування риби, водо плаваючої птиці, іншої сільськогосподарської продукції та створення зони відпочинку, площею 3 га, що примикає до заплави річки Західний Буг в урочищі «Бірок». Земельна ділянка, що передана в оренду розташована на території Стародобротвірської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області за межами населеного пункту.

Даний Договір укладений на термін 50 років, який зареєстрований у встановленому порядку 15.03.2005 року за № 04:05:453:00105.

Виконувача обов'язків керівника Радехівської місцевої прокуратури Львівської області звернувся з позовом до суду про визнання зазначеного вище Договору недійсним та зобов'язання Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 повернути земельну ділянку водного фонду площею 3 га.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані і не підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних розпоряджень) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 17 Земельного кодексу України, визначено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у сфері земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п.4-5 ст.59 Земельного кодексу України( в редакції чинній на березень 2005 року), громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо. Використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.

Положеннями пункту 12 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України передбачено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Як вбачається з матеріалів справи, спірна земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту на території Стародобротвірської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на укладення Договору в порушення статті 122 Земельного кодексу України, якою визначено повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування по наданню земельних ділянок юридичним особам у постійне користування.

Доводи прокурора необґрунтовані і спростовуються матеріалами справи з огляду на наступне:

На час укладення оспорюваного Договору оренди земельної ділянки ( на березень 2005 року) діяла редакція статті 122 Земельного кодексу України, яка визначала повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування по наданню земельних ділянок юридичним особам у постійне користування, а не в оренду, про що йдеться у оскаржуваних розпорядженнях.

Відповідно до частини 1 статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. А відповідно до частини 1 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Редакція статті 122 Земельного кодексу України, якою визначено повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування була прийнята Законом України № 509-УІ від 16 вересня 2008 року і набула чинності 14.10.2008 року, а отже саме з цього моменту дана стаття почала регулювати відносини в тому числі щодо оренди земельної ділянки.

З огляду на ті обставини, що положеннями земельного законодавства, в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного Договору оренди земельної ділянки, повноваження обласних державних адміністрацій стосувалися розпорядження лише щодо надання у постійне користування земельних ділянок із земель державної власності, а порядок передачі земельних ділянок в оренду, на момент укладення оспорюваного договору, встановлювався статтею 124 Земельного кодексу України, посилання прокурора в обґрунтування позовних вимог на порушення відповідачами при укладенні Договору норм статті 122 Земельного кодексу України є безпідставними.

Необґрунтованим є посилання прокурора на Закон України «Про аквальтуру» від 01.01.2013 року відповідно до якого з 01.01.2013 року внесено зміни в ст.51 Водного кодексу України щодо порядку надання в оренду водних об'єктів, оскільки на момент укладення оспорюваного Договору зазначені положення Законів не існували і не мають зворотної дії в часі, а отже не можуть регулювати порядок надання в оренду об'єктів водного фонду в період до їх прийняття.

Що стосується доводів прокурора на відсутність нормативно-грошової оцінки земельної ділянки переданої в оренду, як на підставу визнання недійсним Договору, то слід зазначити наступне:

Як вбачається із тексту позовної заяви, прокурор посилається на ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі» відповідно до якого орендна плата, є однією із істотних умов договору оренди землі із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за несплату. Як зазначає прокурор, відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог ст..ст.4-6,11,17,19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним.

Проте, слід звернути увагу на ту обставину, що при укладенні оспорюваного договору оренди землі сторони погодили всі істотні умови договору в тому числі визначили розмір орендної плати, який зазначений без проведення нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, а для визначення розміру орендної плати було використано ставку орендної плати для земель водного фонду, що знаходиться під об'єктами господарського та промислового призначення, затвердженої рішенням ХІІІ сесії ІУ демократичного скликання Стародобротвірської сільської ради №5 від 30.12.2004 року. Оспорюваний договір пройшов державну реєстрацію у встановленому порядку про що зроблено запис 15.03.2005 року за № 04:05:453:00105.

При цьому, провівши державну реєстрацію права оренди на спірній земельній ділянці, держава офіційно його визнала і підтвердила факт виникнення такого права у відповідача.

Визначений у Договорі розмір орендної плати без проведення нормативно-грошової оцінки земельної ділянки не є підставою визнання договору оренди недійсним, а є підставою внесення змін до нього шляхом приведення розміру орендних платежів у відповідність до діючого законодавства.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Статтею 203 ЦК України встановлено такі загальні вимоги, дотримання яких є необхідним для чинності правочину .

Згідно з положеннями ч.1 ст.632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни ( тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Як вже зазначалося раніше, для визначення розміру орендної плати було використано ставку орендної плати для земель водного фонду, що знаходяться під об'єктами господарського та промислового призначення, затвердженої рішенням ХІІІ сесії ІУ демократичного скликання Стародобротвірської сільської ради №5 від 30.12.2004 року.

Визначений у Договорі розмір орендної плати без проведення нормативно-грошової оцінки земельної ділянки не є підставою визнання договору оренди недійсним, а є підставою внесення змін до нього шляхом приведення розміру орендних платежів у відповідність до діючого законодавства.

В судовому засіданні відповідачі заявили про готовність внесення змін в Договір оренди земельної ділянки в частині розміру орендної плати після проведення та затвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Крім того, слід звернути увагу на ті обставини, що 05.10.2016 року головою Кам'янка-Бузької районної державної адміністрації видано розпорядження № 474/02-08/16 «Про надання дозволу на проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки гр.. ОСОБА_1», який в свою чергу звернувся вживає заходи для проведення такої оцінки.

Враховуючи ті обставини, що при укладенні договору оренди від 02.03.2005 року сторонами договору було дотримано вимоги ст.203 ЦК України, будь-які вимоги позивача щодо визнання недійсним зазначеного договору є безпідставними, а відтак безпідставними є вимоги про зобов'язання повернути земельну ділянку.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, суд прийшов до висновку , що позов не обґрунтований і не підлягає до задоволення.

Керуючись 2, 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,49,82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Виконувача обов'язків керівника Радехівської місцевої прокуратури Львівської області до Кам'янка-Бузької районної державної адміністрації Львівської області та до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 13.12.2016 року.

Суддя Березяк Н.Є.