Рішення № 63404060, 12.12.2016, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 грудня 2016 року Справа № 913/958/16

Провадження № 30/913/958/16

За позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства Укртрансгаз, м. Київ

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Луганськгаз, м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 333144619 грн. 06 коп.

Господарський суд Луганської області у складі головуючого судді Голенко І.П.,

суддів Корнієнко В.В. та Смоли С.В.

Секретар судового засідання-помічник судді Гуленко К.С.

У засіданні брали участь:

від позивача - ОСОБА_2, провідний юрисконсульт, довіреність від 24.12.2015 №2-329;

від відповідача - ОСОБА_3, радник голови правління з юридичних питань, довіреність від 15.07.2016 № 92.

В судовому засіданні 28.11.2016 відповідно до приписів ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 12.12.2016.

В С Т А Н О В И В:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором транспортування природного газу від 17.12.2015 № НОМЕР_1 в сумі 253575813 грн. 65 коп., пені в сумі 37561127 грн. 48 коп., штрафу в сумі 17355809 грн. 66 коп., 3% річних в сумі 3103316 грн. 86 коп. та інфляційних втрат в сумі 9047838 грн. 31 коп.

Позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог від 15.09.2016 № 12838/6, в якій він просить стягнути з відповідача заборгованість за договором транспортування природного газу від 17.12.2015 № НОМЕР_1 в сумі 260253451 грн. 29 коп., пеню в сумі 37634654 грн. 47 коп., штраф в сумі 17355809 грн. 66 коп., 3% річних в сумі 3110432 грн. 38 коп. та інфляційні втрати в сумі 9047838 грн. 31 коп.

Вказана заява позивача прийнята судом до розгляду.

Від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог від 17.10.2016 № 14164/6, в якій він просить стягнути з відповідача заборгованість за договором транспортування природного газу від 17.12.2015 № НОМЕР_1 в сумі 265995884 грн. 24 коп., враховуючи невиконання відповідачем зобовязань з оплати послуг з балансування природного газу в серпні 2016 року на суму 5742432 грн. 95 коп.

Вказана заява позивача прийнята судом до розгляду.

Таким чином, новою ціною позову є заборгованість в сумі 333144619 грн. 06 коп. за договором транспортування природного газу від 17.12.2015 № НОМЕР_1, з яких: борг за надані послуги з балансування за період січень-серпень 2016 року в сумі 265995884 грн. 24 коп., пеня в сумі 37634654 грн. 47 коп., штраф в сумі 17355809 грн. 66 коп., 3% річних в сумі 3110432 грн. 38 коп. та інфляційні втрати в сумі 9047838 грн. 31 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: основною передумовою надання позивачем, як оператором газотранспортної системи, послуг балансування є наявність негативної різниці між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається за процедурою алокації, а також відсутність факту добровільного закриття місячного негативного небалансу замовником послуг транспортування природного газу (що й мало місце в даному випадку).

Оператор газотранспортної системи - позивач наділений повноваженнями щодо визначення місячного небалансу для кожного місяця як різницю між обсягом природного газу, який замовник послуг транспортування передав у точках входу і отримав з газотранспортної системи у точках виходу (у тому числі щодо власних споживачів).

Оскільки негативний небаланс виник саме в газорозподільних мережах відповідача, який є, в тому числі, постачальником природного газу, так як здійснює вказаний вид діяльності, відповідно, саме відповідач як замовник послуги транспортування є відповідальним за виникнення негативного небалансу в системі, що, відповідно, підтверджує правомірність заявлених позивачем вимог щодо стягнення заборгованості за надані послуги з балансування обсягів газу в січня-серпні 2016 року.

Відповідач проти позову заперечує з підстав вказаних у відзиві на позовну заяву від 30.09.2016 № 01-02-54/1694 та додаткових поясненнях від 19.10.2016 № 01-02-54/1821, а також від 31.10.2016 № 01-02/54/1898, вказуючи на наступне:

- відповідно до положень Кодексу газотранспортної системи та Кодексу газорозподільних систем відповідальність постачальника природного газу за небаланс (обсяг надання послуг балансування) обмежується колом споживачів даного постачальника та обсягами фактично відібраного споживачами газу. Відповідач може виступати як постачальник природного газу та як замовник послуг транспортування, в т.ч. йому можуть надаватися послуги балансування, але виключно враховуючи перевищення саме кінцевими споживачами природного газу, відповідно до заявлених та підтверджених номінацій. Натомість небаланс січня-серпня 2016 року пов'язаний з проведенням антитерористичної операції на території Луганської області, що призвело до пошкодження газорозподільних мереж відповідача та витоку газу, що також виключає, зокрема, визначення кінцевого споживача, а тому обовязок оплати обсягу небалансу повязаного з АТО не може покладатися на відповідача;

- відсутня пряма норма законодавства, на підставі якої на відповідача як оператора газорозподільної системи покладався обовязок оплатити обсяг небалансу. Пункт 5 глави 4 розділу ХІV Кодексу газотранспортної системи, яким передбачено, що неврегульовані обсяги небалансу, які виникли у замовника послуг транспортування (постачальника) у віртуальних точках виходу до газорозподільної системи, вважаються обсягами небалансу відповідного оператора газорозподільної системи, набирає чинності лише з 01.04.2017;

- укладений між сторонами договір № НОМЕР_1 транспортування природного газу від 17.12.2015, який відповідає типовому договору транспортування, не покладає на відповідача обовязків з оплати послуг балансування, а фактично стосується лише однієї складової замовлення розподілу потужностей;

- обсяг небалансу утворився не через виробничу діяльність відповідача, а є наслідком витоку газу в результаті АТО, відповідно позивач не має права звертатися із відповідним позовом до відповідача;

- послуги з балансування є фактично вираженням реально визначених обсягів природного газу та базової ціни газу за м.куб., а отже за своїм змістом є видом реалізації газотранспортним підприємством природного газу, що був визначений як небаланс, тобто фактично є постачанням природного газу. Натомість позивач як оператор газотранспортної системи в силу прямої заборони в ст.23 Закону України Про ринок природного газу не може здійснювати діяльність з видобутку, розподілу або постачання природного газу;

- між сторонами у справі діють договори на транспортування газу № 1109011109/Б28 від 27.09.2011 року (на транспортування газу для потреб бюджетних установ), № 1109011060/Н28 від 27.09.2011 року (на транспортування газу для потреб населення) та № 1109011156/П28 від 28.09.2011 року (на транспортування газу для потреб промисловості). Отже, позивач фактично намагається отримати кошти від товариства за одну послугу двічі.

Представником відповідача подано заяву про залучення до участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, від 12.12.2016 № 01-02-54/2302, в якій просить залучити до участі у справі Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль».

В обґрунтування клопотання відповідач посилається на те, що ДП «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» у січні-лютому 2016 році здійснювала фактичне споживання (відбір) природного газу для власних промислових потреб (природний газ використовувався для генерації електричної енергії) без укладання договору на постачання природного газу з постачальником газу, що призвело до небалансу.

В задоволенні клопотання про залучення третьої особи судом відмовлено з наступних підстав.

Відповідно до приписів ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обовязки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

В постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції зазначено наступне: Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має зясовувати, чи буде у звязку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обовязки, або змінено її наявні права та/або обовязки, або позбавлено певних прав та/або обовязків у майбутньому.

У Звітах про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках в січні-лютому 2016 року щодо місячного небалансу, які були надані позивачу самим відповідачем, не було вказано ДП «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» як користувача природного газу, отриманого ПАТ «Луганськгаз» від ПАТ «Укртрансгаз».

Документи, надані відповідачем на обґрунтування клопотання про залучення третьої особи, не підтверджують утворення частини небалансу у січні-лютому 2016 року внаслідок відбору природного газу через єдиний вузол обліку саме ДП «Сєвєродонецька теплоенергоцентраль».

Таким чином, відповідачем документально не доведено, що рішення у цій справи може вплинути на права та обовязки ДП «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» щодо сторін у справі, тому суд відмовляє в задоволенні вказаного клопотання.

Дослідивши матеріали справи, зясувавши обставини справи та заслухавши представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

Між ПАТ Укртрансгаз, як оператором, та ПАТ по газопостачанню та газифікації Луганськгаз , як замовником, 17.12.2015 укладено договір № НОМЕР_1 транспортування природного газу (т.1 , а.с. 27-37).

Цей договір набирає чинності з дня його укладання на строк до 31.12.2016, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладання, а саме з 01.12.2015 (п.17.1. договору).

Предметом вказаного договору є правовідносини, за якими оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг.

Відповідно до п. 2.3 договору послуги, які можуть бути надані замовнику за цим договором:

-послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи;

- послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій;

-послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї.

Також сторони під час укладання договору окремо, в розділі ІХ, погодили умови визначення вартості послуг балансування та порядок проведення розрахунків за них.

Так, в п. 4.1 договору сторони погодили, що замовник, зокрема, зобовязаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг, а також вчасно врегульовувати небаланси.

Згідно із п. 9.1 договору у разі виникнення у замовника негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного небалансу, відповідно до Кодексу в строк до двадцятого числа місяця наступного за газовим місяцем, замовник зобовязаний сплатити оператору за послуги балансування. Негативний місячний небаланс замовника визначається відповідно до Кодексу.

Відповідно до п. 5 глави 1 Розділу І Кодексу небаланс це різниця між обсяги природного газу, поданими замовниками послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається за процедурою алокації (підтвердження поділу за певний розрахунковий період фактичного обсягу природного газу, поданого для транспортування в точку входу або відібраного з точки виходу, між замовниками послуги транспортування, у тому числі в розрізі їх контрагентів).

Згідно з п. 8 глави 1 розділу ХІІ Кодексу газотранспортної системи підписані щомісячні акти приймання-передачі газу відповідно до положень пункту 2 глави 7 розділу ІІІ цього Кодексу, що містять інформацію про щомісячні обсяги природного газу, виміряні для фізичних точок входу (у тому числі у розрізі контрагентів/споживачів замовника послуги транспортування), поданого до газотранспортної системи, є основою для проведення алокації щомісячних обсягів природного газу для замовників послуг транспортування за формою оператора газотранспортної системи, розміщеною на своєму веб-сайті.

В пункті 5 глави 2 розділу XII Кодексу зазначено, що підписані щомісячні акти приймання-передачі газу відповідно до положень пункту 2 глави 7 розділу III цього Кодексу, що містять інформацію про щомісячні обсяги природного газу, виміряні для фізичних точок виходу (у тому числі у розрізі контрагентів/споживачів замовника послуги транспортування), взятого з газотранспортної системи, є основою для проведення алокації щомісячних обсягів природного газу для замовників послуг транспортування за формою оператора газотранспортної системи, розміщеною на своєму веб-сайті.

Відповідно до п. п. 1-2 глави 3 Розділу XIV Кодексу оператор газотранспортної системи визначає місячний небаланс для кожного місяця як різницю між обсягом природного газу, який замовник послуг транспортування передав у точках входу і отримав з газотранспортної системи у точках виходу (у тому числі щодо власних споживачів) за цей газовий місяць. Місячний небаланс розраховується оператором газотранспортної системи до 10-го числа наступного місяця на підставі фактичних даних, одержаних у процесі алокації, яку здійснює оператор газотранспортної системи, а також алокацій, одержаних від операторів суміжних газотранспортних систем, операторів удільних систем, операторів газосховищ, газовидобувних підприємств або споживачів.

Згідно з п. п. 1-5 глави 1 Розділу XIV Кодексу замовник послуг транспортування є відповідальним за виникнення небалансу, у тому числі щодо споживачів, з якими укладені договори постачання, та зобов'язується застосувати всі доступні заходи для його уникнення.

При розрахунку небалансу замовників послуг транспортування оператор газотранспортної системи враховує всі обсяги газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з газотранспортної системи, у тому числі у розрізі його контрагентів (споживачів).

Перевищення обсягів відібраного природного газу з газотранспортної системи над обсягами переданого природного газу є негативним небалансом, а перевищення обсягів переданого природного газу над обсягами відібраного природного газу - позитивним небалансом. Оператор газотранспортної системи надсилає замовнику послуг транспортування відомості для визначення статусу небалансу замовника послуг транспортування. Відомості про статус небалансу надаються замовнику послуг транспортування за допомогою інформаційної системи.

Відповідно до п. 7 глави 3 Розділу XIV Кодексу газотранспортної системи місячний небаланс, який виник у замовника послуг транспортування та не був врегульований в строк до 12-го числа наступного місяця, врегульовується оператором газотранспортної системи за рахунок, зокрема, таких заходів: при негативному місячному небалансі - за рахунок надання послуг балансування.

Згідно з п. п. 1-4 глави 4 Розділу XIV Кодексу розрахунок вартості послуг балансування (ПБ), що були надані замовнику послуг транспортування за місяць, проводиться оператором газотранспортної системи після закінчення газового місяця на підставі даних про місячний небаланс замовника послуг транспортування відповідно до договору транспортування природного газу. Базова ціна газу (БЦГ) - ціна, яка формується протягом розрахункового періоду оператором газотранспортної системи на основі витрат на закупівлю природного газу, транспортування та його зберігання. Оператор газотранспортної системи визначає БЦГ щомісяця в строк до 10-го числа місяця та розміщує відповідну інформацію на своєму веб-сайті.

Підставою для проведення розрахунку послуг з балансування є дані, визначені у звіті про надані послуги з транспортування. Оператор газотранспортної системи 4-го числа наступного місяця надає замовнику послуг транспортування звіт про надані послуги та рахунок на оплату. Замовник послуг транспортування повинен здійснити оплату у строк, що не перевищує 5 банківських днів.

Аналогічні за змістом положення були погоджені сторонами також в розділі ІХ договору.

За умовами п. 9.4 договору оператор до 14 числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Замовник зобовязаний здійснити оплату у строк, що не перевищує 5 банківських днів.

Послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом оператора на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегулюваного замовником відповідно до кодексу та розділу ІХ цього договору ( п. 11.4 договору).

Позивач, здійснюючи права та виконуючи обов'язки передбачені договором та Кодексом, встановив наявність у відповідача негативного місячного небалансу в січні-серпні 2016 року в загальному обсязі 30588,863 тим.куб.м., що підтверджується даними Звітами про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках, які були надані позивачу самим відповідачем (т.1, а.с. 38-43, 92, т. 2 а.с.17).

У зв'язку з неврегулюванням відповідачем негативного місячного небалансу, що виник в січні-серпні 2016 року в обсязі 30588,863 тис. куб. м. у строк та в порядку, визначеними умовами договору та Кодексом, позивач, відповідно до вимог п. п. 9.1-9.5, 11.4 договору, п. 7 глави 3 Розділу XIV, п. п. 1-4 глави 4 Розділу XIV Кодексу, надав відповідачу послуги балансування, про що було складено позивачем односторонні акти про надання послуг балансування обсягів природного газу від 31.01.2016 № 01-16-1512000708-БАЛАНС на суму 124084242 грн. 58 коп. та коригуючий акт № 01-16-1512000708-БАЛАНС/КОР від 31.03.2016 на суму 6359788 грн. 13 коп., від 29.02.2016 № 02-16-1512000708-БАЛАНС на суму 100353732 грн. 04 коп., від 31.03.2016 № 03-16-1512000708-БАЛАНС на суму 19779055 грн. 19 коп., від 30.04.2016 № 04-16-1512000708-БАЛАНС на суму 3679984 грн. 49 коп., від 31.05.2016 № 05-16-1512000708-БАЛАНС на суму 6402911 грн. 90 коп., від 30.06.2016 № 06-16-1512000708-БАЛАНС на суму 5635675 грн. 58 коп., від 31.07.2016 № 07-16-1512000708-БАЛАНС на суму 6677637 грн. 64 коп. та від 31.08.2016 № 08-16-1512000708-БАЛАНС на суму 5742432 грн. 95 коп. (т. 1 а.с. 47, 50, 54, 59, 65, 69, 75, 97 та т.2 а.с. 121), повідомлено відповідача про надані послуги.

Акти разом з розрахунками та рахунками №№ 01-16-1512000708-БАЛАНС, № 01-16-1512000708-БАЛАНС/КОР, № 02-16-1512000708-БАЛАНС, № 03-16-1512000708-БАЛАНС, № 04-16-1512000708-БАЛАНС, № 05-16-1512000708-БАЛАНС, № 06-16-1512000708-БАЛАНС, № 07-16-1512000708-БАЛАНС та № 08-16-1512000708-БАЛАНС були направлені відповідачу на поштову адресу супровідними листами від 18.04.2016 № 5885/12, від 16.02.2016 № 2033/12, від 16.03.2016 № 3833/12, від 18.04.2016 № 5910/12, від 16.05.2016 № 7026/12, від 15.06.2016 № 8738/12, від 15.07.2016 № 10069/12, від 15.08.2016 № 11508/12 та від 15.09.2016 № 12798/12, що не заперечується відповідачем (т.1, а.с. 45-77, 95-99, т. 2 а.с. 119-120).

Однак, відповідач не оплатив надані позивачем послуги балансування для врегулювання негативного місячного небалансу в січні-серпні 2016 року в обсязі 30588,863 тис. куб. м. на виставлену суму 265995884 грн. 24 коп. у належний для цього строк, що свідчить про порушення умов п. 9.4 договору та п. 4 глави 4 Розділу XIV Кодексу, а отже неналежне виконання зобовязань за договором в частині своєчасного та повного проведення розрахунку за отримані послуги.

Вказану заборгованість за цим договором позивачем заявлено до стягнення, а також пеню відповідно до п. 13.5 договору, штраф згідно із ст. 231 Господарського кодексу України, інфляційні втрати та 3% річних.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам сторін, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань) є, зокрема, договір.

Згідно ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір № НОМЕР_1 транспортування природного газу від 17.12.2015 є договором про надання послуг, в рамках якого позивачем можуть надаватися відповідачу послуги замовленої потужності, фізичного транспортування, а також балансування обсягів природного газу.

За таких обставин, відповідач помилково трактує вказаний вид операції, який є саме послугою, а не товаром, оскільки надання послуги балансування газу не передбачає жодної операції з постачання газу позивачем відповідачу, а є лише наданням послуг за для усунення дисбалансу, який виникає в газотранспортній системі України у випадку виявлення фактів небалансів (позитивних чи негативних).

Відповідно, як вже зазначалося вище, для регулювання спірних правовідносин сторін слід застосовувати положення цього договору, Закону України Про ринок природного газу, Кодексу газотранспортної системи, а також відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України, тощо.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається. Аналогічні положення відтворені також в абз.1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших субєктів, зобовязані поновити їх, не чекаючи предявлення їм претензії чи звернення до суду.

Порушенням зобовязання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання, тобто неналежне виконання.

Враховуючи умови укладеного між сторонами договору та вимоги чинного законодавства, на позивача покладено обов'язок з визначення у відповідача (як замовника послуги) наявності негативного місячного небалансу та надання останньому у зв'язку з цим послуг балансування у разі неврегулювання відповідачем негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу в строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем.

Відповідач в порушення вимог Кодексу та умов укладеного між сторонами договору вчасно негативний баланс, який виник в січні-серпні 2016 року, не врегулював, що не заперечується останнім, в подальшому, як зясовано судом, послуг з балансування не оплатив.

При цьому, матеріали справи свідчать про те, що позивачем, як оператором газотранспортної системи, були зобовязання виконані належним чином, у звязку із виникненням в січні-серпні 2016 року негативного небалансу у відповідача останньому були надані послуги з балансування обсягів природного газу.

Під час розгляду спору розмір заборгованості відповідача за отримані послуги з балансування обсягів природного газу не змінився, докази погашення, здійснення проплат в матеріалах справи відсутні.

Відповідач на обґрунтування власної позиції з приводу безпідставності стягнення позивачем заборгованості за надані послуги балансування посилається також на положення п.9 гл.3 Розділу ХІV Кодексу, яким передбачено, що замовник послуг транспортування не відповідає за небаланс, якщо це спричинено діями оператора газотранспортної системи та/або форс-мажорними обставинами.

Зокрема, відповідач вказує, що небаланс в обсязі виник у звязку із проведенням антитерористичної операції на території Луганської області, що призвело до пошкодження газорозподільних мереж відповідача та витоку газу, що також виключає, зокрема, визначення кінцевого споживача.

Дослідивши обставини справи, суд не погоджується з доводами відповідача та вважає їх безпідставними з огляду на наступне.

Сторони погодили звільнення від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобовязань за договором, якщо таке невиконання є наслідком обставин непереборної сили, та якщо в момент взяття на себе зобовязань за цим договором така сторона не могла ані передбачити, ані попередити їх настання (п. 14.1 договору).

Згідно п. 14.2. договору під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що обєктивно унеможливлюють виконання зобовязань. Строк виконання зобовязань відкладається на строк форс-мажорних обставин.

В п. 14.3 договору сторонами було погоджено порядок та строки дій, які необхідно вчинити для можливості в подальшому посилатися на вказані обставини та звільнятися від відповідальності: сторони зобовязані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом 14 днів з дня їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до вимог чинного законодавства. Засвідчення форс-мажорних обставин здійснюється у встановленому чинним законодавством порядку. Неповідомлення про настання форс-мажорні обставин позбавляє сторону права посилатися на них як на причину звільнення від відповідальності за невиконання вимог Кодексу та цього договору.

Після припинення дії форс-мажорних обставин сторона, що потрапила під їх дію, має невідкладно повідомити про це іншу сторону та негайно виконати зобовязання, які не були нею виконані внаслідок настання форс-мажорних обставин.

Відповідач в порушення вимог п.14.3. договору до позивача із відповідним повідомленням про виникнення форс-мажорних обставин не звертався, вважаючи обставини, на які він посилається, загальновідомими. В матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження повідомлення відповідачем позивача про форс-мажор та пошкодження газопроводу.

Протягом терміну дії Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобовязань, є сертифікат Торгово-промислової палати України (с. 10 Цього Закону).

Відповідно до ст. ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати" з урахуванням змін внесених за пунктом 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" зазначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини та видають сертифікат про відповідні обставини.

В матеріалах справи відсутні докази, що засвідчують виникнення форс-мажорних обставин у встановленому чинним законодавством порядку.

За таких обставин, порушення відповідачем умов XIV розділу договору неповідомлення сторони про виникнення обставин форс-мажору у встановлені договором строки та не засвідчення вказаних обставин у встановленому Законом порядку, не надання підтверджуючих документів, позбавляє відповідача права посилатися на такі обставини як причину звільнення від виконання зобовязання.

Доводи відповідача про те, що укладений між сторонами договір № НОМЕР_1 транспортування природного газу від 17.12.2015 не покладає на останнього обовязків з оплати послуг балансування та не регламентує спірні правовідносини сторін, а фактично стосується лише однієї складової замовлення розподілу потужностей, судом відхиляються за необґрунтованістю, оскільки за умовами п. 2.3 договору відповідач може отримувати послуги з транспортування природного газу як за всіма трьома складовими, так і окремо кожну із складових вказаних послуг. У випадку допущення відповідачем в місяці споживання газу місячного негативного небалансу та незакриття такого небалансу в добровільному порядку останньому надається послуга з балансування природного газу.

При цьому, відповідно до умов договору відповідач є замовником послуг транспортування природного газу, а не виключно оператором газотранспортної системи. І у випадку надання послуг відповідного виду за договором, відповідач має здійснити оплату наданих позивачем послуг балансування обсягів природного газу. Саме у розділі IX сторони погодили умови визначення вартості послуг з балансування та порядок проведення розрахунків за них.

Тому, посилання відповідача на норми Кодексу газотранспортної системи, які починають діяти з 01.04.2017 і покладають обовязок на оператора газотранспортної системи щодо врегулювання обсягів небалансу у відповідних випадках є безпідставними.

Доводи відповідача про те, що позивач як оператор газотранспортної системи в силу прямої заборони в ст. 23 Закону України «Про ринок природного газу» не може здійснювати діяльність з видобутку, розподілу або постачання природного газу судом відхиляються, враховуючи те, що надання послуги балансування газу не передбачає жодної операції з постачання газу, а є лише послугою задля усунення дисбалансу, який виникає в газотранспортній системі України у випадку виявлення фактів небалансів (позитивного чи негативного).

Ствердження відповідача про те, що позивач фактично намагається отримати кошти за одну послугу двічі на підставі укладених між сторонами договорів на транспортування природного газу від 27.09.201, 28.09.2011 судом також відхиляються. Вказані послуги є відмінними від послуг з балансування обсягів природного газу, оскільки передбачають класичний варіант послуг з транспортування газу, а послуги з балансування підтримання в газотранспортній системі балансу з метою уникнення та існування дисбалансу, про що було зазначено вище.

Інші доводи відповідача за відзивом та додатковими поясненнями є необґрунтованими та безпідставними.

З урахуванням викладеного, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 265995884 грн. 24 коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Позивачем на підставі п. 13.5 договору заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 37634654 грн. 47 коп., при цьому, за зобовязаннями січня 2016 року - за період з 04.03.2016 по 26.08.2016, лютого 2016 року - за період з 07.04.2016 по 26.08.2016, березня 2016 року - за період з 11.05.2016 по 26.08.2016, квітня 2016 року - за період з 06.06.2016 по 26.08.2016, травень 2016 року - за період з 04.07.2016 по 26.08.2016, червень 2016 року - за період з 08.08.2016 по 26.08.2016, липень 2016 року - за період з 02.09.2016 по 14.09.2016.

В пункті 13.5 договору зазначено, що у разі порушення замовником строків оплати із замовника сплачує пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Штрафними санкціями відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Перевіривши розрахунок пені, а також виходячи з приписів чинного законодавства, суд дійшов до висновку про задоволення вимог щодо стягнення пені в сумі 37634654 грн. 47 коп. за вказані вище періоди.

Позивачем на підставі абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України заявлено до стягнення з відповідача штрафу в сумі штраф в сумі 17355809 грн. 66 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Застосування до боржника, який порушив господарське зобовязання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, можливе за наявності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом;

- якщо порушено господарське зобовязання, в якому хоча б одна сторона є субєктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

- якщо допущено прострочення виконання негрошового зобовязання, повязаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Вказана позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 20 грудня 2010 року у справі № 3-41гс10 та від 28 лютого 2011 року у справі № 3-11гс11.

У відповідності до ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Оскільки позивачем штраф в сумі 17355809 грн. 66 коп. нараховано за невиконання грошового зобовязання в частині оплати наданих послуг з балансування, то суд дійшов до висновку про відмову в позові в частині стягнення штрафу в сумі 17355809 грн. 66 коп. у звязку з безпідставністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

На підставі вказаних статей позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних у сумі 3110432 грн. 38 коп. за період з 04.03.2016 по 14.09.2016 та інфляційних втрат в сумі 9047838 грн. 31 коп. за період з березня 2016 року по серпень 2016 року.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов до висновку про задоволення вимог щодо стягнення 3% річних у сумі 3110432 грн. 38 коп. за період з 04.03.2016 по 14.09.2016.

Щодо інфляційних втрат, то суд вважає за необхідне зазначити.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Державною службою статистики України і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення.

Відповідно до приписів п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 № Про деякі практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань (із змінами і доповненнями) сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Так, позивачем нараховано інфляційні втрати за зобовязаннями січня 2016 року - за період з березня 2016 року по липень 2016 року, лютого 2016 року - за період з квітня 2016 року по липень 2016 року, березня 2016 року - за період з травня 2016 року по липень 2016 року, квітня 2016 року - за період з червня 2016 року по липень 2016 року, травень 2016 року за липень 2016 року, проте при розрахунку загальної суми інфляційних втрат позивачем враховано не було суму дефляції за червень та липень 2016 року.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов до висновку про задоволення вимог щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 8340086 грн. 06 коп. за період з березня 2016 року по липень 2016 року.

Доказів погашення заявлених до стягнення сум не надано та в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути борг за надані послуги з балансування в сумі 265995884 грн. 24 коп., пеня в сумі 37634654 грн. 47 коп., 3% річних в сумі 3110432 грн. 38 коп., інфляційні втрати в сумі 8340086 грн. 06 коп. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 195492 грн. 44 коп.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 акціонерного товариства Укртрансгаз до ОСОБА_1 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Луганськгаз про стягнення 333144619 грн. 06 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Луганськгаз, вул. Гагаріна, б. 87, м. Сєвєродонецьк Луганської області, ідентифікаційний код 05451150, на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства Укртрансгаз, Кловський узвіз, б. 9/1, м. Київ, ідентифікаційний код 30019801, борг за надані послуги з балансування в сумі 265995884 грн. 24 коп., пеню в сумі 37634654 грн. 47 коп., 3% річних в сумі 3110432 грн. 38 коп., інфляційні втрати в сумі 8340086 грн. 06 коп. та витрати зі сплати судового збору в сумі 195492 грн. 44 коп. Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.12.2016.

Суддя-головуючий Суддя СуддяОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6

Надр. 3 прим.

1-до справи

2-позивачу за адресою: м. Київ, Кловський узвіз, 9/1

3- відповідачу за адресою: м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Гагаріна, 87