Постанова № 63402114, 08.12.2016, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2016 року м. ПолтаваСправа №816/1838/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Бойка С.С.,

суддів: Канигіної Т.С., Удовіченка С.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Лайко О.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Споживчого товариства "КООПЗАГОТПРОМ - МКК" до Державної фіскальної служби України про скасування податкової консультації,

В С Т А Н О В И В:

Споживче товариство "КООПЗАГОТПРОМ - МКК" (надалі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (надалі - відповідач, ДФС України) про скасування індивідуальної податкової консультації від 28.09.2016 №21038/6/99-99-13-03-01-15.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що надана відповідачем індивідуальна податкова консультація з питань практичного застосування положень абзацу "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (зокрема, тлумачення понять "будівлі промисловості", "промислове підприємство") та сплати податку на нерухомість у 2015 році не відповідає приписам Податкового кодексу України.

Представник відповідача подала до суду письмові заперечення проти позову, у яких зазначила, що надана Споживчому товариству "КООПЗАГОТПРОМ - МКК" податкова консультація ґрунтується на чинних положеннях податкового законодавства та відповідає правозастосовній практиці органів ДФС.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечувала, наполягала на відмові у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів встановила такі факти та відповідні до них правовідносини.

Колегією суддів встановлено, що листом від 14.01.2016 позивач звернувся до ДФС України із запитом про отримання індивідуальної податкової консультації з таких питань:

1) щодо визначення обєкта оподаткування податком на нерухомість - якщо в договорі купівлі-продажу, техпаспорті та витягу з реєстру речових прав вказано, що нерухомість є будівлями складського типу, то чи достатньо цього для того, щоб підтвердити, що ці будівлі є "складськими приміщеннями" у розумінні абзацу "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України;

2) які підприємства належать до "промислових" у розумінні абзацу "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України;

3) щодо встановлення ставок податку на нерухомість:

- чи потрібно сплачувати податок на нерухомість за нежитлові будівлі у 2015 році, якщо рішення про встановлення такого податку Полтавською міською радою прийнято з порушенням вимог статті 12 Податкового кодексу України;

- з урахуванням вимог статті 12 Податкового кодексу України рішення Полтавської міської ради від 30 січня 2015 року починає застосовуватись з 2015 чи 2016 року? /а.с. 20-21/.

Листом від 16.02.2016 вих. №3412/6/99-99-17-04-01-15 ДФС України розяснила позивачу:

- щодо першого та другого запитань: при віднесенні обєктів нежитлової нерухомості Споживчого товариства "КООПЗАГОТПРОМ - МКК" до обєктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, необхідно дотримуватись умов, визначених підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, враховувати рішення органів місцевого самоврядування в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, ДК 018-2000, ДК 009:2010 та документи, що підтверджують право власності на таку нерухомість;

- щодо третього запитання: у 2015 році платники податку - юридичні особи сплачували податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з урахуванням рішень органів місцевого самоврядування про встановлення на 2015 рік податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, прийнятих на виконання вимог пункту 4 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону №71 /а.с. 16-17/.

Не погодившись з доводами контролюючого органу, позивач оскаржив індивідуальну податкову консультацію до суду.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.06.2016 у справі №816/684/16 адміністративний позов Споживчого товариства "КООПЗАГОТПРОМ - МКК" задоволено, скасовано індивідуальну податкову консультацію ДФС України від 16.02.2016 вих. №3412/6/99-99-17-04-01-15 в частині відповідей, наданих на запит Споживчого товариства "КООПЗАГОТПРОМ - МКК" від 14.01.2016 /а.с. 22-24/.

У якості підстав для скасування згаданої індивідуальної податкової консультації суд посилався на те, що у ній відсутні відповіді на поставлені платником податків запитання, фактично зміст цієї консультації зводиться до цитування норм чинного законодавства без конкретних рекомендацій щодо застосування позивачем цих норм в контексті порушених запитань.

А тому, спірна податкова консультація не має індивідуального характеру для товариства, оскільки не містить чітких відповідей на поставленні запитання та роз'яснень викладених у ній норм чинного законодавства.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2016 апеляційну скаргу ДФС України повернуто відповідачу.

За приписами статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Таким чином, постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 06.06.2016 у справі №816/684/16 набрала законної сили.

Відповідно до пункту 53.3 статті 53 Податкового кодексу України скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Протягом 30 календарних днів із дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов'язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.

Листом від 28.09.2016 вих. №21038/6/99-99-13-03-01-15 ДФС України надала позивачу нову індивідуальну податкову консультацію /а.с. 18-19/, у якій зазначила:

- щодо першого запитання: будівлі промисловості, зокрема, складські приміщення промислових підприємств, визначені у підпункті "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, можуть бути класифіковані за ДК 018-2000 та віднесені до класу "Будівлі промисловості" (код 1251). Водночас, належні позивачу на праві власності будівлі складів згідно з документами про право власності не визначені як такі, що належать до будівель промисловості, а тому можуть бути включені до класу ДК 018-2000 "Резервуари, силоси та склади";

- щодо другого запитання: як ознаки для віднесення юридичних осіб до промислових підприємств можуть використовуватись коди видів економічної діяльності за КВЕД, при цьому, їх використання здійснюють самі користувачі за власними правилами; передача в оренду третім особам будівель, які належать юридичним особам, не є умовою для визначення належності такої нерухомості до обєктів, що не оподатковуються податком на нерухоме майно;

- щодо третього запитання: норми пункту 4 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону №71 щодо перегляду, встановлення та оприлюднення рішень органів місцевого самоврядування в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у 2015 році мають рекомендаційний характер; питання визначення легітимності рішень місцевих рад не належить до компетенції органів ДФС; у разі прийняття місцевими радами в межах своїх повноважень та у порядку, визначеному Податковим кодексом України, рішень про встановлення податку на майно у платників податку виникає обов'язок щодо самостійного нарахування та сплати податку у порядку та строки, визначені Податковим кодексом України.

Однак, позивач не погодився з відповідними доводами контролюючого органу, у зв'язку з чим оскаржив індивідуальну податкову консультацію до суду.

Надаючи правову оцінку оспорюваному правовому акту індивідуальної дії та відповідним доводам сторін, колегія суддів виходить з такого.

Згідно з підпунктом 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Згідно з пунктом 52.1 статті 52 Податкового кодексу України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Відповідно до пункту 52.3 статті 52 Податкового кодексу України за вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультація, надана в письмовій або електронній формі, обов'язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

Колегія суддів зазначає, що звернення позивача про надання індивідуальної податкової консультації стосувалось питань визначення обєкта оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та порядку і наявності законних підстав для сплати такого податку у 2015 році.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що Споживчому товариству "КООПЗАГОТПРОМ - МКК" на підставі договорів купівлі-продажу від 23.10.2015 та від 28.12.2015 на праві приватної власності належить обєкт нерухомого майна: нежитлові будівлі та споруди, розташовані за адресою: м. Полтава, вул. Червонофлотська, буд. №11, що складаються з: прохідної А-1 пл. 46,9 кв.м., складу Б-1 пл. 1788,3 кв.м., складу В-1 пл. 1481,4 кв.м., складу з навісом Г-1 пл. 1648,4 кв.м., складу Д-1 пл. 3912,9 кв.м., вбиральні Е-1 пл. 2,8 кв.м., огорожі №1, хвіртки №2, воріт №3, огорожі №4, огорожі №5, воріт №6 /а.с. 44-50/.

З 01.01.2015 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII. Згідно з даним нормативно-правовим актом запроваджено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Зокрема, в силу положень підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками обєктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Водночас абзацом "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що не є обєктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

З огляду на відсутність у Податковому кодексі України конкретизованого переліку нерухомого майна, що відноситься до будівель промисловості, та визначення поняття "промислове підприємство" позивач звернувся до ДФС України із запитом про отримання індивідуальної податкової консультації.

При цьому зазначив, що договори купівлі-продажу, техпаспорт та витяги з Державного реєстру прав на нерухоме майно містять відомості про віднесення такого нерухомого майна до будівель складів /а.с. 28-31/.

Надаючи відповідь на запитання позивача щодо віднесення об'єктів нерухомого майна до складських приміщень промислових підприємств відповідач посилався на "Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000" (Надалі - ДК 018-2000), затверджений наказом Держстандарту України від 17.08.2000. Зокрема, зазначив, що будівлі промисловості, зокрема, складські приміщення промислових підприємств, визначені у підпункті "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, можуть бути класифіковані за ДК 018-2000 та віднесені до класу "Будівлі промисловості" (код 1251). Водночас, належні позивачу на праві власності будівлі складів згідно з документами про право власності не визначені як такі, що належать до будівель промисловості, а тому можуть бути включені до класу ДК 018-2000 "Резервуари, силоси та склади".

Колегія суддів не погоджується з наведеними твердженнями відповідача з огляду на таке.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Податкового кодексу України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Згідно зі статтею 5 цього ж Кодексу, поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу.

У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Водночас, як визначено пунктом 1 ДК 018-2000, він є складовою частиною Державної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації.

За таких обставин, колегія суддів зауважує, що ДК 018-2000 функціонально призначений для забезпечення облікових потреб у сфері будівництва і не може застосовуватись до податкових відносин.

Натомість у спірних відносинах варто врахувати, що право власності позивача на об'єкт нерухомого майна: нежитлові будівлі та споруди, розташовані за адресою: м. Полтава, вул. Червонофлотська, буд. №11, зареєстровано у встановленому законом порядку /а.с. 44-50/. Наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вказівки на те, що об'єкт нерухомого майна є складом вказує на належність такої нерухомості за семантичною ознакою до промислової, адже відповідні будівлі класифіковано у категорії нежитлового фонду.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про споживчу кооперацію" споживча кооперація в Україні - це добровільне об'єднання громадян для спільного ведення господарської діяльності з метою поліпшення свого економічного та соціального стану. Вона здійснює торговельну, заготівельну, виробничу та іншу діяльність, не заборонену чинним законодавством України, сприяє соціальному і культурному розвитку села, народних промислів і ремесел, бере участь у міжнародному кооперативному русі.

Первинною ланкою споживчої кооперації є споживче товариство - самостійна, демократична організація громадян, які на основі добровільності членства і взаємодопомоги за місцем проживання або роботи об'єднуються для спільного господарювання з метою поліпшення свого економічного і соціального стану /частина перша статті 5 Закону України "Про споживчу кооперацію"/.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань /а.с. 11/, видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: виробництво м'ясних продуктів (10.13), перероблення та консервування риби, ракоподібних і молюсків (10.20), перероблення молока, виробництво масла та сиру (10.51), потова торгівля мясом і мясними продуктами (46.32), оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами (46.33), оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками (46.38), надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (68.20).

А тому можливо стверджувати, що позивач відноситься до промислових підприємств, оскільки його діяльність спрямована на виробництво товарів і послуг.

Також колегія суддів зауважує, що норма підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не містить застережень щодо використання чи не використання обєктів нерухомості за їх призначенням, а тому, факт передачі відповідного майна в оренду сам по собі не означає, що таке майно не відноситься до складських приміщень промислових підприємств.

З урахуванням наведеного, необхідно дійти висновку про те, що належний позивачу на праві власності об'єкт нерухомого майна підпадає під дію підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, тобто, не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Окрім того, колегія суддів зауважує, що відповідачем не надано відповідь на третє запитання позивача, а саме - щодо дії рішення Полтавської міської ради від 30.01.2015.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що надана контролюючим органом Споживчому товариству "КООПЗАГОТПРОМ - МКК" індивідуальна податкова консультація не відповідає вимогам закону, у зв'язку з чим її належить скасувати.

Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позову Споживчого товариства "КООПЗАГОТПРОМ - МКК".

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної фіскальної служби України від 28.09.2016 №21038/6/99-99-13-03-01-15.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197) на користь Споживчого товариства "КООПЗАГОТПРОМ - МКК" (код ЄДРПОУ 38534908) судові витрати у розмірі 1378,00 грн (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 13 грудня 2016 року.

Головуючий суддяС.С. Бойко

суддяТ.С. Канигіна

суддяС.О. Удовіченко