Постанова № 63402110, 14.12.2016, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 грудня 2016 року

м. Полтава

Справа №816/2172/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Бойка С.С., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Вищого навчального закладу Укоопспілки "Полтавський університет економіки і торгівлі" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

В С Т А Н О В И В:

Вищий навчальний заклад Укоопспілки "Полтавський університет економіки і торгівлі" (надалі - позивач, ПУЕТ) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.09.2016 №Ю-2400-17, якою позивача повідомлено про необхідність сплати недоїмки з єдиного соціального внеску у розмірі 656931,49 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилався на відсутність за особовим рахунком ПУЕТ недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску щодо якої сформовано спірну вимогу. Зазначив, що судовими рішеннями, які набрали законної сили, підтверджено факт сплати ПУЕТ єдиного соціального внеску за березень 2015 року шляхом ініціювання переказу коштів з розрахункового рахунка платника у ПАТ "Дельта банк". Зауважив, що невиконання банком обов'язку з перерахування коштів до бюджету не є підставою для зобов'язання позивача повторно сплатити єдиний соціальний внесок.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях представник відповідача просила в задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що позивач фактично не забезпечив своєчасного надходження зобов'язань зі сплати єдиного внеску до бюджету.

У судове засідання 12.12.2016 представники сторін не з'явились.

Представник позивача надала до суду клопотання про розгляд справи без її участі, у порядку письмового провадження.

Представник відповідача надала до суду клопотання про відкладення розгляду у справі у зв'язку з неможливістю прибуття до суду. Розглянувши дане клопотання, суд відмовив у його задоволенні з огляду на відсутність доказів неможливості забезпечення участі представника відповідача у судовому засіданні.

Згідно з частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

А відповідно до частини шостої цієї ж статті, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на достатність наданих сторонами доказів, відсутність потреби допитати свідка чи експерта, суд визнав за можливе розглядати справу без участі представника відповідача, у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що ДПІ у м. Полтаві 08.09.2016 сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-2400-17, якою повідомлено позивача про необхідність сплати недоїмки з єдиного соціального внеску у розмірі 656931,49 грн /а.с. 9/.

Позивач не погодився з вказаним рішенням суб'єкта владних повноважень та оскаржив його до суду.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд дійшов таких висновків.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI.

Як визначено у пункті 2 частини першої статті 1 названого Закону, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно пункту 1 частини першої статті 4 цього ж Закону, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Статтею 6 згаданого Закону передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця /частини сьома, восьма статті 9 означеного Закону/.

За приписами частини четвертої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Як зазначено представником відповідача у запереченні проти позову /а.с. 64-69/, спірну вимогу сформовано на підставі даних інтегрованої картки платника ПУЕТ. При цьому, передумовою для виникнення за особовим рахунком ПУЕТ недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску є ненадходження до державного бюджету єдиного соціального внеску за березень 2015 року у розмірі 1010565,00 грн, у зв'язку з чим всі послідуючі здійснені позивачем платежі, відповідно до приписів частини шостої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у автоматичному режимі зараховуються на погашення недоїмки у порядку календарної черговості.

Водночас позивач зауважує, що єдиний соціальний внесок за першу половину березня 2015 року ПУЕТ сплачений на підставі платіжного доручення від 02.03.2015 №6433, що того ж дня одержане банківською установою /а.с. 19/.

Кошти до державного бюджету не надійшли з вини банківської установи, оскільки на дату формування та подачі вказаного платіжного доручення на розрахунковому рахунку позивача у ПАТ "Дельта Банк" обліковувалась достатня сума коштів для сплати єдиного соціального внеску, на підтвердження чого до матеріалів справи залучена копія виписки /а.с. 18/.

Наведену обставину встановлено за результатами розгляду Полтавським окружним адміністративним судом справ №№816/4664/15, 816/36/16, 816/479/16, судові рішення в яких набрали законної сили.

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

А відповідно до частини першої статті 72 цього ж Кодексу, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, обставини щодо виконання позивачем обов'язку зі сплати єдиного соціального внеску за першу половину березня 2015 року у розмірі 1010565,00 грн, встановлені у постановах Полтавського окружного адміністративного суду від 19.01.2016 у справі №816/4664/15 (номер судового рішення в ЄДРСР 55248366), від 28.01.2016 у справі №816/36/16 (номер судового рішення в ЄДРСР 55380342), від 28.04.2016 у справі №816/479/16 (номер судового рішення в ЄДРСР 57536288), що набрали законної сили, не можуть оспорюватись та не підлягають доведенню у даній справі.

Доводи представника відповідача про те, що у платіжному дорученні від 02.03.2015 №6433 відсутня відмітка про списання коштів з рахунка позивача банком, є безпідставними, оскільки списання коштів з рахунка позивача не відбулось саме з вини банку. У свою чергу, ПУЕТ вчинив всіх залежних від нього заходів щодо своєчасної та у повному обсязі сплати єдиного соціального внеску за березень 2015 року.

З приводу посилань представника відповідача на те, що на підставі постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 19.01.2016 у справі №816/4664/15 контролюючим органом виключено з інтегрованої картки позивача у ІС "Податковий блок" відомості про нараховані штрафні санкції та пеню, суд зауважує, що наведене не призвело до зменшення суми основного зобов'язання зі сплати єдиного соціального внеску. Водночас даним судом рішенням встановлено факт виконання позивачем обов'язку зі сплати єдиного соціального внеску за березень 2015 року.

За таких обставин, підстави для формування спірної вимоги відсутні.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У даному випадку відповідач не довів суду, що при прийнятті спірного рішення він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Разом із цим, позивач навів належні та допустимі докази порушення відповідачем його прав та законних інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову Вищого навчального закладу Укоопспілки "Полтавський університет економіки і торгівлі" повністю.

Зважаючи на те, що спірне рішення є правовим актом індивідуальної дії, який відповідно до приписів статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі його неправомірності визнається судом протиправним і скасовується, суд, керуючись положеннями частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнати протиправною та скасувати вимогу ДПІ у м. Полтаві про сплату боргу (недоїмки) від 08.09.2016 №Ю-2400-17.

У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 7-11, 41, 69-71, 86, 94, 122, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 08.09.2016 №Ю-2400-17.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39680655) на користь Вищого навчального закладу Укоопспілки "Полтавський університет економіки і торгівлі" (код ЄДРПОУ 01597997) судові витрати у розмірі 9853,97 грн (дев’ять тисяч вісімсот п'ятдесят три гривні дев'яносто сім копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до положень статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, визначені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.С. Бойко