Постанова № 63402018, 12.12.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3075/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2016 року м.Одеса

У залі судових засідань №29

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі:

Судді Харченко Ю.В.

При секретарі Рудченко О.І.

Розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Виробничо-комерційної фірми ТІГОС у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.06.2016р. №0003671401, №0003681401, №0003691408,

ВСТАНОВИВ:

Виробничо-комерційна фірма ТІГОС у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулась до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнень (від 28.11.2016р. вхід.№31713/16), просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області від 13.06.2016р. №0003671401, №0003681401, №0003691408, посилаючись на відсутність встановлених ДПІ у Акті перевірки №151/15-32-14-01/31134052 від 30.05.2016р., порушень податкового законодавства з боку Виробничо-комерційної фірми ТІГОС у формі товариства з обмеженою відповідальністю, оскільки при формуванні податкового кредиту в межах перевіряємого періоду, Підприємством позивача у повному обсязі дотримано вимоги чинного податкового законодавства України, та правомірно віднесено до складу податкового кредиту відповідні суми ПДВ, сплачені у ціні товарів (робіт/послуг), отриманих від ТОВ «Укр-Еко-Транзит», ПП Торгова фірма «Укрмашпостач», ТОВ «ТРАНС КОМ», відповідно до умов Договорів, що, серед іншого, підтверджується податковими накладними, виписаними та оформленими контрагентами позивача з урахуванням вимог Податкового кодексу України. Також, Виробничо-комерційна фірма ТІГОС у формі товариства з обмеженою відповідальністю наголошує на правомірності віднесення відповідних сум грошових коштів до складу валових витрат, оскільки факт постачання контрагентами позивача ТОВ «ТРАНС КОМ», ТОВ «ПРОМ-КОНСАЛТ», обумовлених Договорами товарів повністю підтверджено відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, та відповідно підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю ВКФ «ТІГОС» у формі ОСОБА_2 того, позивач зазначає, що Національним банком України запроваджено інші строки розрахунків за операціями з імпорту товарів (менш ніж на 6 місяців), що, у свою чергу, суперечить вимогам ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті».

Відповідач Головне управління Державної фіскальної служби України в Одеській області, з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов (від 30.08.2016р. вхід.№22614/16), наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 13.06.2016р. №0003671401, №0003681401, №0003691408, оскільки Виробничо-комерційною фірмою ТІГОС у формі товариства з обмеженою відповідальністю занижено податок на прибуток на загальну суму 115642грн., з яких 10039грн. за 2013р., та 105603грн. за 2014р., внаслідок чого порушено вимоги п.44.1 ст.44, п.п.138.1, 138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України; занижено податок на додану вартість на загальну суму 131168грн., з яких 351грн. за травень 2013р., 11240грн. за червень 2013р., 937грн. за липень 2013р., 117337грн. за вересень 2014р., 1303грн. за листопад 2014р., у звязку з чим порушено приписи п.44.1 ст.44, п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України; за договором купівлі-продажу від 23.03.2015р. №301210 щодо надходження імпортного обладнання для борошномельної промисловості, укладеного з компанією-нерезидентом TRASPINAR UN FABRIKASI YEM NAK.SAN.TIC.LTD.STI (Туреччина) станом на 23.07.2015р. виникла прострочена дебіторська заборгованість в сумі 202500 доларів США (4457449,04грн.), що призвело до порушення ВКФ ТІГОС в формі ТОВ вимог ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті», та п.1 Постанови Правління Національного банку України від 03.03.2015р. №160 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України».

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, з урахуванням того, що від представника позивача ВКФ ТІГОС в формі ТОВ до суду надійшло клопотання (вхід.№32717/16 від 06.12.2016р.) про розгляд справи без участі представника Товариства в порядку письмового провадження, а також зважаючи на відсутність потреби у витребуванні додаткових доказів, виклику у судове засідання свідка, експерта, судом ухвалено рішення щодо розгляду даної адміністративної справи в порядку письмового провадження, відповідно до ч.6 ст.128 КАС України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного, на момент виникнення спірних правовідносин, податкового законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, та вбачається з матеріалів справи, у період з 28.04.2016р. по 23.05.2016р. на підставі направлень на перевірку, виданих ГУ ДФС в Одеській області від 26.04.2016р. №1022/14-01, №1023/14-01, №1025/14-01, №1024/14-01, №1026/14-01, №1027/14-01, №1031/14-01, №1029/14-01, №1028/14-01, №1030/14-01 головними державними ревізорами-інспекторами відділу перевірок платників основних галузей економіки управління аудиту ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок фінансових операцій управління аудиту ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_6, головними державними ревізорами-інспекторами відділу перевірок сумнівних операцій, Управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_7, ОСОБА_8, головним державним ревізором-інспектором відділу податків і зборів з фізичних осіб Саратської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_9, головними державними ревізорами-інспекторами відділу фактичних перевірок управління аудиту ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_10, ОСОБА_11, головним державним інспектором сектору погашення боргу Саратської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_12, згідно з вимогами п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.77.1, 77.4 ст.77 Податкового кодексу України, відповідно до плану-графіка проведення перевірок, та Наказу ГУ ДФС в Одеській області від 07.04.2016р. №536, проведено документальну планову виїзну перевірку Виробничо-комерційної фірми ТІГОС у формі товариства з обмеженою відповідальністю з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.12.2015р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.12.2015р.

За наслідками вказаної перевірки ГУ ДФС в Одеській області складено Акт №151/15-32-14-01/31134052 від 30.05.2016р. «Про результати документальної планової виїзної перевірки ВКФ ТІГОС в формі ТОВ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.12.2015р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.12.2015р.», у висновках якого наголошено, що ВКФ ТІГОС в формі ТОВ занижено податок на прибуток на загальну суму 115642грн., з яких 10039грн. за 2013р., та 105603грн. за 2014р., внаслідок чого порушено вимоги п.44.1 ст.44, п.п.138.1, 138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України; занижено податок на додану вартість на загальну суму 131168грн., з яких 351грн. за травень 2013р., 11240грн. за червень 2013р., 937грн. за липень 2013р., 117337грн. за вересень 2014р., 1303грн. за листопад 2014р., у звязку з чим порушено приписи п.44.1 ст.44, п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України; за імпортним договором купівлі-продажу від 23.03.2015р. №301210 щодо надходження імпортного обладнання для борошномельної промисловості, укладеного з компанією-нерезидентом TRASPINAR UN FABRIKASI YEM NAK.SAN.TIC.LTD.STI (Туреччина) станом на 23.07.2015р. виникла прострочена дебіторська заборгованість в сумі 202500 доларів США (4457449,04грн.), що призвело до порушення ВКФ ТІГОС в формі ТОВ вимог ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті», та п.1 Постанови Правління Національного банку України від 03.03.2015р. №160 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України».

На підставі складеного Акта перевірки №151/15-32-14-01/31134052 від 30.05.2016р. ГУ ДФС в Одеській області 13.06.2016р. винесено податкові повідомлення-рішення №0003671401, №0003681401, №0003691408.

Не погодившись із означеними податковими повідомленнями-рішеннями від 13.06.2016р. №0003671401, №0003681401, №0003691408, позивач Виробничо-комерційна фірма ТІГОС у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулась до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання їх протиправними та скасування.

Так, на думку суду, позовні вимоги Виробничо-комерційної фірми ТІГОС у формі товариства з обмеженою відповідальністю про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області від 13.06.2016р. №0003671401, №0003681401, №0003691408, підлягають частковому задоволенню, з урахуванням наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зокрема, як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, що 02.09.2013р. між Виробничо-комерційною фірмою ТІГОС у формі товариства з обмеженою відповідальністю (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНС КОМ» (Постачальник) укладено Договір постачання вугільної продукції №02/09-01, відповідно до п.п.1.1, 2.1 якого Постачальник зобовязується поставити Покупцеві вугільну продукцію в асортименті та обємі, котрі погоджуються сторонами у відповідних Специфікаціях, а Покупець зобовязується належним чином прийняти продукцію та своєчасно здійснити сплату на умовах, передбачених Договором. Специфікації, підписані уповноваженими представниками сторін, є невід»ємною частиною даного договору. Якість продукції, яка постачається повинно відповідати діючим вимогам підприємства-виробника і не перевищувати граничних якісних показників, установлених в Специфікаціях, а також підтверджуватися посвідченням про якість вугілля, виданого виробником продукції на підставі результатів аналізів, виконаних за діючими стандартами хімічними лабораторіями при відвантаженні продукції, відповідно до діючих технічними умовами на вугілля, встановленими виробнику.

Згідно з п.п.3.1-3.3, 6.1, 6.2 означеного Договору постачання вугільної продукції №02/09-01 від 02.09.2013р. ціна на продукцію, котра постачається за даним договором, встановлюється в національній валюті України і проводиться відповідно до Специфікацій. Ціна встановлена без врахування транспортних витрат. Договірна ціна не підлягає зміні, крім випадків, коли укладається додаткова угода. Вартість залізно дорожнього тарифу, послуги повязані з відправленням продукції й експедиторські послуги відшкодовуються Покупцем Постачальнику додатково в порядку, встановленому даним Договором. Загальна вартість даного Договору визначається вартість фактично відвантаженої Постачальником продукції, з урахуванням транспортних витрат. Покупець сплачує 50% вартості Продукції, попередньо, до початку відвантаження. Кінцевий розрахунок за поставлену продукцію, а також вартість залізно дорожнього тарифу за даним Договором Покупець здійснює протягом 3 днів з моменту надходження продукції на станцію призначення. Форма оплати: безготівкова, шляхом перерахування грошових коштів Покупцем на розрахунковий рахунок Постачальника.

Також, 11.10.2013р. між Виробничо-комерційною фірмою ТІГОС у формі товариства з обмеженою відповідальністю (Замовник) та Приватним підприємством Торгова фірма «Укрмашпостач» (Виконавець) укладено Договір №ОД-04, згідно з п.п.1.1, 2.1, 2.3 якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобовязання надати організаційну допомогу по здійсненню незалежного обстеження сільськогосподарської продукції (зерна та продуктів його переробки в акредитованих лабораторіях). Підставою для виконання робіт (надання послуг) є заявка, подана Замовником в письмовій формі. Заявка подається не пізніше, ніж за одну добу до передбаченого часу початку робіт з вказівкою: найменування продукції та перелік необхідних показників, що визначаються; строк надання документів щодо результатів випробувань. Після завершення роботи складається акт здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг), який підписується двома сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що Виробничо-комерційною фірмою ТІГОС у формі товариства з обмеженою відповідальністю (Замовник) та Приватним підприємством Торгова фірма «Укрмашпостач» (Виконавець) підписано Додаток №1 до Договору №ОД-04 від 11.10.2013р., котрим засвідчено, що сторонами досягнуто згоди про розмір договірної ціни організаційної допомоги та виконання робіт по здійсненню: незалежного радіаційного обстеження сільськогосподарської продукції та отримання протоколу досліджень проб сільськогосподарської продукції на вміст радіонуклідів в акредитованій лабораторії у розмірі 300грн. в т.ч. ПДВ 50грн.; супровід і визначення в наданих зразках сільськогосподарської продукції вмісту або відсутності генетично модифікованих організмів (ГМО) якісно у розмірі 485грн. в т.ч. ПДВ 80,83грн.; супровід та визначення в наданих зразках сільськогосподарської продукції вмісту або відсутності генетично модифікованих організмів (ГМО) методом ПЛР (полімерна ланцюгова реакція) у розмірі 615грн. в т.ч. ПДВ 102,50грн.; супровід та визначення в наданих зразках показників безпеки (що визначаються в зерні та продуктах його переробки): а) токсичні елементи: свинець, кадмій, мідь, цинк, ртуть, миш»як (арсен), б) мікотоксини: зеараленон, дезоксиніваленол, афлатоксин В1, Т2-токсин, в) пестициди: хлорорганічні пестициди*, фосфорорганічні пестициди* - у розмірі 985грн. в т.ч. ПДВ 164,17грн.; виявлення масової долі сирого протеїну у перерахунок на суху речовину у розмірі 450грн. в т.ч. ПДВ 75грн.; визначення: масової частки олії у перерахунок на суху речовину у розмірі 180грн. в т.ч. ПДВ 30грн., кислотного числа олії у розмірі 180грн. в т.ч. ПДВ 30грн.; визначення в зразках ерукової кислоти у розмірі 600грн. в т.ч. ПДВ 100грн.; визначення в зразках глюкозинолатів у розмірі 480грн. в т.ч. ПДВ 80грн.

18.03.2013р. між Виробничо-комерційною фірмою ТІГОС у формі товариства з обмеженою відповідальністю (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр-Еко-Транзит» (Виконавець) укладено Договір №ОД-13, згідно з п.п.1.1, 2.1, 2.3 якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобовязання надати організаційну допомогу по здійсненню незалежного обстеження сільськогосподарської продукції в акредитованій лабораторії. Підставою для виконання робіт (надання послуг) є заявка, подана Замовником в письмовій формі. Заявка подається не пізніше, ніж за одну добу до передбаченого часу початку робіт з вказівкою: найменування продукції та перелік необхідних показників, що визначаються; строк надання документів щодо результатів випробувань. Після завершення роботи складається акт здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг), який підписується двома сторонами.

Судом також зясовано, що Виробничо-комерційною фірмою ТІГОС у формі товариства з обмеженою відповідальністю (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр-Еко-Транзит» (Виконавець) підписано Додаток №1, яким засвідчено, що сторонами досягнуто згоди про розмір договірної ціни організаційної допомоги та виконання робіт по здійсненню: незалежного радіаційного обстеження сільськогосподарської продукції та отримання протоколу досліджень проб сільськогосподарської продукції на вміст радіонуклідів в акредитованій лабораторії у розмірі 300грн. в т.ч. ПДВ 50грн.; супровід і визначення в наданих зразках сільськогосподарської продукції вмісту або відсутності генетично модифікованих організмів (ГМО) якісно у розмірі 705грн. в т.ч. ПДВ 117,50грн.; супровід та визначення в наданих зразках сільськогосподарської продукції вмісту або відсутності генетично модифікованих організмів (ГМО) методом ПЛР (полімерна ланцюгова реакція) у розмірі 980грн. в т.ч. ПДВ 163,33грн.; супровід та визначення в наданих зразках показників безпеки (що визначаються в зерні та продуктах його переробки): а) токсичні елементи: свинець, кадмій, мідь, цинк, ртуть, миш»як (арсен), б) мікотоксини: зеараленон, дезоксиніваленол, афлатоксин В1, Т2-токсин, в) пестициди: хлорорганічні пестициди*, фосфорорганічні пестициди* - у розмірі 1400грн. в т.ч. ПДВ 233,33грн.

Згідно зі ст.11 Цивільного Кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного Кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.638 Цивільного Кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Згідно зі ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту), є реальність господарської операції. За відсутності факту придбання товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту. Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичне надання послуг, здійснення поставки товарів та їх отримання іншою стороною, а також документи, котрі підтверджують використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.

Зокрема, як вбачається з наявних у справі документів, а саме: специфікацій, актів відшкодування витрат по перевезенню вугілля, актів відбирання проб на вміст безпеки, протоколів випробувань, комерційних актів, посвідчень про якість рядового вугілля, протоколів сертифікаційних випробувань, протоколів лабораторних випробувань, накладних, банківських виписок, податкових накладних, видаткових накладних, актів здачі-приймання робіт (надання послуг), останні складені з дотриманням законодавчо передбачених вимог, містять опис господарських операцій, усі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами, підписи завірені печатками відповідних підприємств, тобто повністю відповідають вимогам п.201.1 та 201.7 ст.201 Податкового кодексу України, та відповідно підтверджують фактичне виконання фінансово-господарських операцій, а відтак у розумінні ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинними документами, що відповідно спростовує висновок відповідача щодо відсутності реального, та фактичного переміщення товару.

Відповідно до п.п.14.1.27, 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником); господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податку з числа резидентів, у тому числі є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України у розділі «Податок на прибуток підприємств» об'єктом оподаткування, серед іншого, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п.п.138.1, 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що до складу інших витрат, у тому числі, включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до п.п.139.1.3, 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Статтями 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Так, судом встановлено, що факт отримання позивачем Виробничо-комерційною фірмою ТІГОС у формі товариства з обмеженою відповідальністю, визначеного умовами Договору постачання вугільної продукції №02/09-01 від 02.09.2013р. товару повністю підтверджено наданими позивачем, наявними у матеріалах справи, та дослідженими судом відповідними первинними документами, котрі повністю підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю позивача, а відтак є належними доказами, підтверджуючими правомірність віднесення позивачем спірних сум до складу валових витрат Підприємства позивача.

Між тим, суд вважає за доцільне наголосити, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, водночас такі докази, у порушення вимог частин 1,2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, податковим органом суду не надано, та реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем віднесено спірні суми до складу валових витрат, не спростовано, як і не надано жодних належних доказів на підтвердження того, що визначені умовами Договору постачання вугільної продукції №02/09-01 від 02.09.2013р. контрагентом позивача Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНС КОМ», не реалізовано.

Також, судом з'ясовано, що відповідні суми ПДВ за складеними контрагентами позивача, та наданими позивачем до суду податковими накладними, були включені Виробничо-комерційною фірмою ТІГОС у формі товариства з обмеженою відповідальністю до складу податкового кредиту за відповідні періоди.

Відповідно до пп.14.1.181. Податкового кодексу України від 02 грудня 2010року №2755-VІ податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Пунктом 198.1. статті 198 вказаного Кодексу встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Так, у даному випадку датою виникнення у позивача права на віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту, є, зокрема, дата отримання позивачем виписаних ТОВ «Укр-Еко-Транзит», ПП Торгова фірма «Укрмашпостач», ТОВ «ТРАНС КОМ», податкових накладних.

Відповідно до п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Натомість, судом зясовано, що включена позивачем до складу податкового кредиту оскаржувана сума податку на додану вартість повністю підтверджена, серед іншого, наявними у матеріалах справи податковими накладними, складеними ТОВ «Укр-Еко-Транзит», ПП Торгова фірма «Укрмашпостач», ТОВ «ТРАНС КОМ», з дотриманням вимог пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України, відповідно до якого платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару (робіт, послуг), до податкового кредиту у суб'єкта господарювання виникає у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару (робіт, послуг), тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару (робіт, послуг) та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому, будь-яких доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача, на момент видачі Виробничо-комерційній фірмі ТІГОС у формі ТОВ податкових накладних, не були зареєстровані у законодавчо визначеному порядку платниками податку на додану вартість, та не сплачували у встановленому законом порядку відповідні суми податку до бюджету, податковим органом, в межах розгляду даної справи, суду не надано.

Натомість, суд вважає за доцільне зауважити, що доводи податкового органу щодо отримання платником необґрунтованої податкової вигоди, мають ґрунтуватись на сукупності доказів, які б безумовно та беззаперечно підтверджували існування обставин, котрі виключають право платника на віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Водночас, судом встановлено, що відповідачем Головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області, в межах розгляду даної адміністративної справи, не доведено належними та допустимими доказами існування таких обставин, як власне не доведено і здійснення Виробничо-комерційною фірмою ТІГОС у формі ТОВ, та його контрагентами узгоджених дій, спрямованих на створення штучних умов для отримання незаконної податкової вигоди, а також не надано жодного доказу на підтвердження того, що зміст укладених між Виробничо-комерційною фірмою ТІГОС у формі ТОВ, та його контрагентами ТОВ «Укр-Еко-Транзит», ПП Торгова фірма «Укрмашпостач», ТОВ «ТРАНС КОМ» правочинів, не відповідає дійсним намірам сторін, і що такі наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за наслідками відповідних фінансово-господарських операцій.

При цьому, судом відхиляються, та не приймаються до уваги, викладені у Акті ГУ ДФС в Одеській області №151/15-32-14-01/31134052 від 30.05.2016р. «Про результати документальної планової виїзної перевірки ВКФ ТІГОС в формі ТОВ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.12.2015р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.12.2015р.» посилання на податкову інформацію Жовтневої ОДПІ м.Маріуполя ГУ ДФС в Одеській області від 15.09.2015р. №73/05-81-22-05/35794116 «Результати опрацювання зібраної податкової інформації щодо ТОВ «Транс Ком» за звітні періоди декларування ПДВ серпень, вересень 2014р.з питань проведення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Донбас-Агромаш» за серпень, вересень 2014р., а також при визначенні сум податкового кредиту за серпень, вересень 2014р.», Акт ДПІ у Малиновському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 03.06.2015р. №60/22-214/31716040/3275 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП ТФ «Укрмашпостач» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «ФІШТРЕЙД ГРУП» за вересень 2014р., ТОВ «СМАРТ-СЕЙЛ», ТОВ «СЕРТУС», ТОВ «ГРІН СІСТЕМС», ТОВ «ОКОЛАН» за листопад 2014р., ТОВ «МІБОК» за грудень 2014р., ТОВ «БРОН ПЛЮС» за грудень 2014р.», Акт ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 11.06.2014р. №457/26-57-22-01-10/37921373 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «УКР-ЕКО-ТРАНЗИТ» щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «ЄВРАЗІЯ ТРЕЙДІНГ» за грудень 2012р., та ТОВ «ОПТ ОСОБА_13» за травень-червень 2013р.», оскільки податковим органом не надано суду жодного доказу на підтвердження дослідження фактичних обставин господарських правовідносин безпосередньо позивача із ТОВ «Укр-Еко-Транзит», ПП Торгова фірма «Укрмашпостач», ТОВ «ТРАНС КОМ», виявлення будь-яких порушень вимог податкового законодавства при здійсненні відповідних фінансово-господарських операцій, та складенні первинних документів в межах означених операцій.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій, а також зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Зокрема, судом з»ясовано, що господарські операції позивача з ТОВ «Укр-Еко-Транзит», ПП Торгова фірма «Укрмашпостач», ТОВ «ТРАНС КОМ», підтверджуються наданими до суду, та наявними у матеріалах справи специфікаціями, актами відшкодування витрат по перевезенню вугілля, актами відбирання проб на вміст безпеки, протоколами випробувань, комерційними актами, посвідченнями про якість рядового вугілля, протоколами сертифікаційних випробувань, протоколами лабораторних випробувань, накладними, банківськими виписками, податковими накладними, видатковими накладними, актами здачі-приймання робіт (надання послуг), складеними з дотриманням законодавчих вимог, а тому відповідають визначенню «первинні документи», наведеному у Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до вимог ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, та на підставі наданих позивачем, та досліджених судом первинних документів (складених при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентами ТОВ «Укр-Еко-Транзит», ПП Торгова фірма «Укрмашпостач», ТОВ «ТРАНС КОМ»), судом встановлено, що вищеокреслені фінансово-господарські операції мали реальний характер, були опосередковані дійсним рухом активів, адже судом з'ясовано зміст кожної операції та її підтвердження необхідними документами первинного бухгалтерського, та податкового обліку, а саме: специфікаціями, актами відшкодування витрат по перевезенню вугілля, актами відбирання проб на вміст безпеки, протоколами випробувань, комерційними актами, посвідченнями про якість рядового вугілля, протоколами сертифікаційних випробувань, протоколами лабораторних випробувань, накладними, банківськими виписками, податковими накладними, видатковими накладними, актами здачі-приймання робіт (надання послуг).

До того ж, суд вважає за доцільне наголосити, що у висновках Акта ГУ ДФС в Одеській області №151/15-32-14-01/31134052 від 30.05.2016р. «Про результати документальної планової виїзної перевірки ВКФ ТІГОС в формі ТОВ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.12.2015р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.12.2015р.», контролюючим органом жодним чином не поставлено під сумнів, зокрема, достовірність даних, котрі містять наявні у позивача первинні бухгалтерські документи, як і не встановлено невідповідність їх вимогам законодавства.

Таким чином, беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку, що включення ВКФ ТІГОС в формі ТОВ спірних сум ПДВ до складу податкового кредиту, та віднесення відповідних сум до складу валових витрат перевіряємого періоду в межах вищеокреслених фінансово-господарських відносин із ТОВ «Укр-Еко-Транзит», ПП Торгова фірма «Укрмашпостач», ТОВ «ТРАНС КОМ», повністю підтверджено позивачем наданими до суду та наявними у матеріалах справи відповідними розрахунковими, платіжними, та іншими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, що відповідно свідчить про безпідставність та неправомірність донарахування Головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області ВКФ ТІГОС в формі ТОВ податку на прибуток у загальному розмірі 163424грн., та податку на додану вартість у загальному розмірі 196752грн.

Також, судом встановлено, що 26.09.2013р. між Виробничо-комерційною фірмою ТІГОС у формі товариства з обмеженою відповідальністю (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМ-КОНСАЛТ» (Продавець) укладено Договір купівлі-продажу товару №1558, відповідно до п.п.1.1, 1.2 якого Продавець зобовязується продати і передати у власність Покупця сталевий брухт чорних металів, а Покупець зобовязується прийняти і оплатити товар на умовах, визначених цим договором. Право власності на товар від Продавця до Покупця за даним Договором переходить у пункті постачання на підставі прийомного Акта вантажоодержувача.

Водночас, як з»ясовано судом, Вироком Приморського районного суду м.Одеси від 12.09.2014р. ОСОБА_14 (директор ТОВ «ПРОМ-КОНСАЛТ») визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України.

Зокрема, у Вироку Приморського районного суду м.Одеси від 12.09.2014р. зазначено, що в листопаді 2012року ОСОБА_14, на прохання невстановленої в ході досудового слідства особи, придбав суб'єкт підприємницької діяльності - юридичну особу TOB «Пром-Консалт», не маючи на меті здійснення підприємницької діяльності та отримання прибутку, будучи обізнаним, що підприємство придбано з метою прикриття незаконної діяльності за вказівкою, та разом з невстановленою в ході досудового слідства особою ОСОБА_14 прослідував до приватного нотаріуса ОСОБА_1 міського нотаріального округу Одеської області, який знаходиться у Приморському районі м.Одеси, в офісному приміщенні якого завірив підписом Статут TOB «Пром-Консалт», а також інші документи, згідно яких він являвся засновником та директором вказаного підприємства.

Підписані у нотаріуса вказані документи TOB «Пром -Консалт», а також печатку підприємства ОСОБА_14 у невстановленому досудовим розслідуванням місці передав невстановленій особі, яка таким чином отримала доступ до статутних, реєстраційних документів та печатки TOB «Пром-Консалт», що в подальшому дозволило їй використовувати юридичну особу для прикриття незаконної діяльності підприємствам реального сектору економіки.

Будь-які документи, пов'язані з фінансово-господарською діяльністю підприємства TOB «Пром-Консалт», а саме: первинну податкову та бухгалтерську документацію підприємства, податкові декларації з податку на прибуток та ПДВ ОСОБА_14, як він особисто зазначив у відповідних поясненнях, не складав, та не підписував. Відношення до фінансово-господарської діяльності TOB «Пром-Консалт» не мав, розрахунковим рахунком підприємства не користувався.

Таким чином, за сукупністю своїх дій ОСОБА_14 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України, тобто придбання суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ «Пром-Консалт» з метою прикриття незаконної діяльності.

Відповідно до Постанови старшого прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами податкової міліції прокуратури Миколаївської області ОСОБА_15 про призначення документальної позапланової перевірки ВКФ ТІГОС в формі ТОВ від 16.03.2015р., у провадженні СУ ФР ГУ Міндоходів у Миколаївській області знаходяться матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32014150000000042 від 30.04.2014р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.3 ст.212, ч.3 ст.27, ч.2 ст.205, ч.4 ст.358, ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України.

У ході проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню встановлено, що у бухгалтерському та податковому обліку ВКФ ТІГОС в формі ТОВ у 2014р. використано документи фіктивного підприємства ТОВ «ПРОМ-КОНСАЛТ», керівником та засновником якого значиться ОСОБА_14, що сприяло безпідставному формуванню витратної частини ВКФ ТІГОС в формі ТОВ у сумі понад 52836грн., та призвело до несплати податку на прибуток у сумі понад 9510грн.

Також, у Постанові старшого прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами податкової міліції прокуратури Миколаївської області ОСОБА_15 про призначення документальної позапланової перевірки ВКФ ТІГОС в формі ТОВ від 16.03.2015р. зазначено, що ТОВ «ПРОМ-КОНСАЛТ» створено з метою прикриття незаконної діяльності, повязаної з безпідставним формуванням витратних частин для субєктів господарювання реального сектору економіки та задіяне по операціях з постачання відходів, брухту чорних, та кольорових металів, які відповідно до пункту 23 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до свідчень підозрюваного ОСОБА_14 від 31.07.2014р., ТОВ «ПРОМ-КОНСАЛТ» зареєстровано на його ім»я за грошову винагороду, наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність він не мав, на вказаному підприємстві ОСОБА_16 ніколи не виконував організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, від імені ТОВ «ПРОМ-КОНСАЛТ» ніколи не складав, та не підписував будь-яких документів, а також нікого не уповноважував виконувати зазначені дії.

Отже, судом встановлено, що ТОВ «ПРОМ-КОНСАЛТ», зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на прибуток, за зверненням невстановленої особи від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності даного Товариства, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, а відтак виписані від її імені первинні документи апріорі не можливо вважати належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, котрі посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 05.03.2012р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта» до Шосткинської Міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, та скасування податкових повідомлень-рішень.

Також, судом встановлено, що 23.03.2015р. між Виробничо-комерційною фірмою ТІГОС у формі товариства з обмеженою відповідальністю (Покупець) та TRASPINAR UN FABRIKASI YEM NAK.SAN.TIC.LTD.STI (Продавець) укладено Договір купівлі-продажу №301210, згідно з умовами якого Продавець продає 6-у компактну млинну фабрику ОСОБА_16, а Покупець купує продукт, який не використовувався раніше. Загальна вартість договору становить 405000 доларів США.

Судом встановлено, що компанія-нерезидент TRASPINAR UN FABRIKASI YEM NAK.SAN.TIC.LTD.STI (Туреччина) 07.08.2015р. поставила на користь ВКФ ТІГОС в формі ТОВ, визначений Договором купівлі-продажу №301210 від 23.03.2015р. товар, про що свідчать наявні у матеріалах справи митна декларація типу ІМ 40 ЕЕ (попередня митна декларація з обсягом даних, необхідних для пропуску товарів через митний кордон України та доставлення до митного органу призначення) від 07.08.2015р. №500060006/2015/006117, CMR з відбитком печатки ОСОБА_1 митниці ДФС від 07.08.2015р. №0426 «під контролем», Інвойс від 03.08.2015р. №099727.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до ОСОБА_1 обласної дирекції ВАТ «ОСОБА_17 Аваль» від 06.08.2015р. №35-5-1-00/8-1164 «Про надання інформації», у липні місяці 2015р. виявлено факт порушення ВКФ ТІГОС в формі ТОВ законодавчо встановлених строків розрахунків за імпортною операцією по Договору купівлі-продажу від 23.03.2015р. №301210 по здійсненому платежу 23.04.2015р. (граничний термін надходження імпортованого товару 22.07.2015р.). У звязку з чим, за імпортним договором купівлі-продажу від 23.03.2015р. №301210 щодо надходження імпортного обладнання для борошномельної промисловості, укладеного між ВКФ ТІГОС в формі ТОВ та компанією-нерезидентом TRASPINAR UN FABRIKASI YEM NAK.SAN.TIC.LTD.STI (Туреччина), станом на 23.07.2015р. за Товариством позивача рахується прострочена дебіторська заборгованість в сумі 202500 доларів США (4457449,04грн.).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (зі змінами та доповненнями) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.

Згідно ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Так, пунктом 1 Постанови Правління Національного банку України від 03.03.2015р. №160 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Отже, за операціями у сфері зовнішньоекономічної діяльності виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів або конкретної кількості днів строку, окремо встановленого Національним банком України у відповідній постанові (в даній справі 90 днів), з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується. Тобто, у даному випадку розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», повинні були здійснюватись у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачено порушення резидентами, крім субєктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Таким чином, з урахуванням наведеного, судом встановлено, що підставою для ненарахування пені за порушення термінів, передбачених статтями 1 і 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», є своєчасне отримання підприємством висновків центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією або звернення до Міжнародного комерційного арбітражного суду з позовною заявою про стягнення заборгованості з нерезидента.

Між тим, судом встановлено, що позивачем - Виробничо-комерційною фірмою ТІГОС у формі товариства з обмеженою відповідальністю до матеріалів справи не надано жодних доказів на підтвердження своєчасного отримання висновків центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією або звернення до Міжнародного комерційного арбітражного суду з позовною заявою про стягнення заборгованості з нерезидента.

Отже, беручи до уваги вищевикладене, судом встановлено, що Виробничо-комерційною фірмою ТІГОС у формі товариства з обмеженою відповідальністю порушено, встановлений Постановою Правління Національного банку України від 03.03.2015р. №160 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України», строк розрахунків за отриманий 07.08.2015р. ВКФ ТІГОС в формі ТОВ від компанії-нерезидента TRASPINAR UN FABRIKASI YEM NAK.SAN.TIC.LTD.STI (Туреччина), в межах виконання умов Договору купівлі-продажу №301210 від 23.03.2015р., товар.

При цьому, судом відхиляються, та не приймаються до уваги посилання позивача - ВКФ ТІГОС в формі ТОВ на те, що Постанова Правління Національного банку України від 03.03.2015р. №160 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» діяла у період з 04.03.2015р. до 03.06.2015р., та зазначені в акті перевірки строки, настали у липні 2015р., оскільки на момент проведення розрахунків (23.04.2015р.), в межах Договору купівлі-продажу №301210 від 23.03.2015р., укладеного між Виробничо-комерційною фірмою ТІГОС у формі товариства з обмеженою відповідальністю (Покупець) та TRASPINAR UN FABRIKASI YEM NAK.SAN.TIC.LTD.STI (Продавець), означена Постанова Правління Національного банку України від 03.03.2015р. №160 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України», була чинною, а тому її положення цілком правомірно були застосовано податковим органом при нарахування спірної суми пені у розмірі 213957,55грн.

Згідно з ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ч.3 ст. 105 КАС України позивач має право, у тому числі, вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Згідно зі ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що уточнені позовні вимоги Виробничо-комерційної фірми ТІГОС у формі товариства з обмеженою відповідальністю підлягають задоволенню частково.

Судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь Виробничо-комерційної фірми ТІГОС у формі товариства з обмеженою відповідальністю, відповідно до приписів ч.3 ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.2, 4, 7-9, 11, 12, 69, 71, 94, ч.6 ст.128, ст.ст.158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Виробничо-комерційної фірми ТІГОС у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.06.2016р. №0003671401, №0003681401, №0003691408, задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області від 13.06.2015р. №0003671401.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області від 13.06.2015р. №0003681401 в частині щодо визначення суми податкового зобовязання по податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 163424грн.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Судові витрати розподілити відповідно до приписів ч.3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому приписами ст.254 КАС України.

Суддя Харченко Ю.В.