Постанова № 63401284, 13.12.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2016 року м.Житомир справа № 806/2356/16

категорія 12.3

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Гурін Д.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні

встановив:

8 листопада 2016 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області (далі - ГУ Національної поліції в Житомирській області) про стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 30725 грн 96 коп.

У позовній заяві позивач вказав, що у період з 1995 року до 29 серпня 2016 року він працював в органах внутрішніх справ України та Національної поліції України на різних посадах, останньою з яких була начальник відділу управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Житомирській області. Наказом ГУ Національної поліції в Житомирській області від 29 серпня 2016 року №199 о/с він був звільнений з 29 серпня 2016 року за пунктом 2 частини 1 статті 77 (через хворобу) Закону України "Про Національну Поліцію", вислуга років на день звільнення складала 23 роки 05 місяців 15 днів. Разом з цим, у день звільнення, позивачу не було виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні. Просить стягнути з ГУ Національної поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_1 компенсацію за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 30725 грн 96 коп.

Ухвалами судді Житомирського окружного адміністративного суду 10 листопада 2016 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.

Позивач у судове засідання не з'явився, у пункті 2 прохальної частини позовної заяви просив справу розглядати без його участі (а.с.5).

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, 13 грудня 2016 року надіслав на адресу суду заперечення на адміністративний позов, у яких проти заявлених вимог заперечував з підстав, що викладені у запереченнях на адміністративний позов (а.с.16-19). У пункті 2 прохальної частини заперечень просив справу розглядати без його участі (а.с.19). В запереченнях зазначив, що позивач проходив службу у ГУ Національної поліції в Житомирській області та був звільнений з 29 серпня 2016 року наказом ГУ Національної поліції в Житомирській області від 29 серпня 2016 року №199 о/с за пунктом 2 частини 1 статті 77 (через хворобу) відповідно до Закону України "Про Національну поліцію". Вислуга на час звільнення позивача становила календарна - 23 роки 05 місяців 15 днів. 7 листопада 2015 року набрав чинності Закон України "Про Національну поліцію". Згідно з частиною 1 статті 102 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюється в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб. Таким чином, відповідно до положень статті 102 цього Закону поліцейські набули права на отримання одноразової грошової допомоги після їх звільнення зі служби в поліції. Пунктом 7 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Кабінету Міністрів України в місячний строк привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом. В той же час нарахування та виплата одноразової грошової допомоги при звільненні передбачена Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей та членам їхніх сімей. Разом з тим виплата зазначеної одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання. Одноразова грошова допомога виплачується виходячи з останнього місячного грошового забезпечення поліцейського. Разом з тим представник відповідача зазначив, що Кабінет Міністрів України постановою від 2 березня 2016 року №154 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393" встановив виплату одноразової грошової допомоги поліцейським при звільненні їх зі служби у поліції (набрала чинності з 12 березня 2016 року). Також представник відповідача у запереченнях на адміністративний позов зазначив, що проходження служби в органах поліції регламентовано Законом України "Про Національну поліцію", а не Кодексом законів про працю, тобто спеціальним законодавством, тому посилання позивача на Кодекс законів про працю України є безпідставним. У пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року "Про практику застосування судами законодавства про працю" наголошено, що передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюється на військовослужбовців та прирівняних до них осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ. Крім того, одноразова грошова допомога не є заробітною платою, тому посилання позивача на статтю 117 Кодексу законів про працю України та на Постанову Кабінету Міністрів України №100 від 8 лютого 1995 року щодо розрахунку і стягненню компенсації за затримку розрахунку при звільненні є необґрунтованим та безпідставним на думку представника відповідача. Спеціальним законодавством, а саме Законом України "Про Національну поліцію" та Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не передбачено компенсацію за несвоєчасну виплату одноразової грошової допомоги, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Оскільки позивач та відповідач заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, з'ясувавши обставини у справі та перевіривши їх доказами, приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що у період з 1995 року до 29 серпня 2016 року позивач працював в органах внутрішніх справ України та Національної поліції України на різних посадах, останньою з яких була начальник відділу управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Житомирській області.

Наказом Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 29 серпня 2016 року №199 о/с ОСОБА_1 звільнений з 29 серпня 2016 року за пунктом 2 частини 1 статті 77 (через хворобу), вислуга років на день звільнення складала 23 роки 05 місяців 15 днів (а.с.8).

Позивачу у день звільнення не було виплачено одноразову грошову (вихідну) допомогу, передбачену чинним законодавством при звільненні.

Вказану одноразову грошову допомогу позивачу було виплачено лише 31 жовтня 2016 року, що підтверджується випискою по банківському рахунку (а.с.9).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступних мотивів.

Відповідно до статті 3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Водночас, спеціальним законодавством врегульовано правове становище осіб, які проходять службу в органах внутрішніх справ, у тому числі, порядок, умови проходження та звільнення зі служби, порядок та умови оплати праці, зокрема Законом України від 20 грудня 1990 року №565-XII "Про міліцію" (чинного на момент проходження позивачем служби), Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року №114, Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року №499 та постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей".

Проте зазначеними нормативними актами не визначено порядку проведення розрахунку при звільненні зі служби в міліції та відповідальності за порушення строків проведення такого розрахунку.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2015 року у справі №21-8а15, а тому суд критично оцінює заперечення відповідача щодо неможливості застосування трудового законодавства до даних правовідносин.

Статтею 116 Кодексу законів про працю України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Частиною 1 статті 117 Кодексу законів про працю України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Судом встановлено, що у день звільнення позивачу не було виплачено всіх сум, що йому належать, зокрема не виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні.

Позивачем у позовній заяві самостійно здійснено розрахунок суми компенсації за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 30725 грн 96 коп. (а.с.5). Згідно з яким грошове забезпечення позивача за червень 2016 року складає 10159 грн 57 коп., за липень 2016 року складає 10159 грн 57 коп., а разом 20319 грн 14 коп. Середньоденне становить: 20319 грн 14 коп. : 41 день (кількість календарних днів у червні, липні 2016 року) і становить 495 грн 58 коп. 495 грн 58 х 62 дні (кількість календарних днів у серпні, вересні, до 31 жовтня 2016 року) і станом на 31 жовтня 2016 року, становило 30725 грн 96 коп.

Однак, представником відповідача додано до заперечень на адміністративний позов довідку про доходи ОСОБА_1 від 13 грудня 2016 року №3016/29/02-2016 (а.с.20). З якої вбачається, що грошове забезпечення позивача за червень 2016 року складає 9860 грн 00 коп., за липень 2016 року 2016 року 8589 грн 61 коп., всього 18449 грн 61 коп. (а.с.20).

Позивач був звільнений 28 серпня 2016 року, виплата одноразової грошової допомоги йому була здійснена лише 31 жовтня 2016 року, що підтверджується випискою по банківському рахунку (а.с.9).

Тривалість затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні становить 63 календарних дні.

Середньоденний заробіток позивача складає 302 грн 45 коп. (а.с. 20).

Отже 302 грн 45 коп. х 63 дні (кількість календарних днів з дати звільнення позивача, а саме з 29 серпня 2016 року до дати фактичної виплати одноразової допомоги 31 жовтня 2016 року, а саме: серпень-жовтень 2016 року) становить 19054 грн 35 коп.

Відтак, розмір компенсації у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні становить 19054 грн 35 коп. Обов'язок виплатити вказаної суми суд покладає на ГУ Національної поліції в Житомирській області, де позивач отримував грошове забезпечення до моменту звільнення.

З врахуванням встановлених обставин, виходячи із заявлених позовних вимог, наявних в матеріалах справи доказів, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково у сумі 19054 грн 35 коп.

Керуючись статтями 71, 86, 94, 122, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_1 компенсацію за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 19054 грн 35 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили у порядку встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.М. Гурін