Ухвала суду № 63398164, 19.11.2016, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-кс/428/7159/2016

Справа № 428/12266/16-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2016 року м. Сєвєродонецьк

Слідчий суддя Сєвєродонецького міського суду Горбатенко О.М., при секретарі Волковій О.М., за участю прокурора заступника начальника відділу прокуратури Луганської області ОСОБА_1, старшого слідчого в ОВС 1-го слідчого відділу прокуратури Луганської області ОСОБА_2, підозрюваного ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду клопотання старшого слідчого в ОВС 1-го слідчого відділу прокуратури Луганської області ОСОБА_2, погоджене заступником начальника відділу прокуратури Луганської області ОСОБА_1, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та додані до клопотання матеріали кримінального провадження № 42016130000000192, внесеному в ЄРДР 07.10.2016 року, відносно:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, раніше не судимого, маючого вищу освіту, одруженого, який має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, є учасником бойових дій свідоцтво №030605 видане 20.04.2016 року, який на час вчинення злочину займав з 20.07.2010 року посаду дільничного інспектора СДІМ Старобільського РВ УМВС України в Луганській області та з 09.01.2015 року займав посаду оперуповноваженого СКР Старобільського РВ ГУМВС України в Луганській області, має звання старшого лейтенанта поліції, зареєстрований та мешкає за адресою: Луганська область, Старобільський район, с. Підгорівка, вул. Шкільна, 63, особу якого засвідчено паспортом громадянина України серії ВЕ 398079 виданий Словянським МВ УМВС України в Донецькій області 15.11.2001 року,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

18.11.2016 року до слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС 1-го слідчого відділу прокуратури Луганської області ОСОБА_2, погоджене заступником начальника відділу прокуратури Луганської області ОСОБА_1, про надання дозволу на затримання з метою приводу підозрюваного ОСОБА_3, для участі в розгляді клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу.

Ухвалою слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області Горбатенко О.М. від 18.11.2016 року зазначене клопотання було задоволене.

18.11.2016 року до слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області також надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС 1-го слідчого відділу прокуратури Луганської області ОСОБА_2, погоджене заступником начальника відділу прокуратури Луганської області ОСОБА_1, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3, в обґрунтування якого зазначено, що відповідно до наказу УМВС України в Луганській області № 320 о/с від 20.07.2010 року ОСОБА_3 призначений на посаду дільничного інспектора СДІМ Старобільського РВ УМВС України в Луганській області.

Наказом ГУМВС України в Луганській області № 4 о/с від 09.01.2015 року ОСОБА_3 призначений на посаду оперуповноваженого СКР Старобільського РВ ГУМВС України в Луганській області.

Починаючи з 07.11.2015 року, у звязку з реорганізацією на підставі наказу ГУНП в Луганській області № 8 старший лейтенант поліції ОСОБА_3 призначений на посаду оперуповноваженого Старобільського ВП ГУНП в Луганській області.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» № 3781-ХII від 23.12.1993 року, ОСОБА_3, займаючи посади дільничного інспектора СДІМ Старобільського РВ УМВС України в Луганській області та оперуповноваженого СКР Старобільського РВ ГУМВС України в Луганській області, є представником влади - службовою особою правоохоронного органу, має відповідні права та виконує обовязки, визначені Законами України «Про міліцію» № 565-ІІ від 20.12.1990 року та «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02.07.2015 року.

При цьому ОСОБА_3, будучи представником влади службовою особою правоохоронного органу, займаючи вказані посади, скоїв кримінальне правопорушення проти власності при наступних обставинах.

Так, 02.09.2014 року, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, до ОСОБА_3, як до дільничного інспектора СДІМ Старобільського РВ УМВС України в Луганській області, звернувся мешканець м. Старобільськ Луганської області ОСОБА_5 з проханням посприяти йому у виселенні з його квартири малознайомого йому чоловіка на імя Роберт. ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_3 також про те, що самостійно він зробити це не може оскільки переніс інсульт та частково паралізований.

ОСОБА_3 пообіцяв вирішити вказане питання та в подальшому поспілкувавшись з невстановленим під час досудового розслідування чоловіком на імя Роберт, останній покинув квартиру ОСОБА_5.

Після вказаних обставин між ОСОБА_3 та потерпілим ОСОБА_5 склались довірливі відносини, під час яких ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_3, що він будучи прописаним у квартирі за адресою: Луганська область, м. Старобільськ, вул. Миру (колишня Пролетарська)АДРЕСА_1, успадкував після смерті своєї матері ? частину вказаної квартири, проте через те, що в нього стався інсульт у серпні 2013 року, він не мав можливості прийняти спадщину.

Після цього у ОСОБА_3 виник злочинний умисел спрямований на заволодіння ? частки квартири ОСОБА_5 шляхом зловживання довірою.

З метою реалізації свого умислу, ОСОБА_3 в жовтні 2014 року, більш точної дати та часу під час досудового розслідування не встановлено, звернувся до раніше знайомого йому ОСОБА_6, якому запропонував прийняти безпосередню участь у заволодінні вказаним майном ОСОБА_5.

Отримавши усну згоду від ОСОБА_6 на вчинення умисних спільних протиправних дій, ОСОБА_3 довів до нього розроблений ним злочинний план, в якому відвів собі наступну роль: шляхом зловживання довірою ОСОБА_5, під приводом підготовки необхідних документів для визнання права власності на його спадщину, надати йому на підпис завідомо неправдиву боргову розписку, відповідно до якої він начебто позичив у ОСОБА_6 грошові кошти в розмірі 65000 (шістдесят пять тисяч) гривень, а також підписати завідомо неправдиву мирову угоду, укладену від імені ОСОБА_6 та ОСОБА_5.

Відповідно до вказаного плану, ОСОБА_6 повинен був, після підписання ОСОБА_5 завідомо неправдивої боргової розписки, написати заяву та звернутися до суду з цивільним позовом про стягнення з ОСОБА_5 вказаного боргу та в подальшому, під час судового розгляду цивільного позову, надати до суду вищевказану завідомо неправдиву мирову угоду, відповідно до якої власність ОСОБА_5 переходить до ОСОБА_6 в якості погашення боргу.

Отримавши усну згоду від ОСОБА_6 на вчинення спільних злочинних дій, направлених на заволодіння майном ОСОБА_5, ОСОБА_3 разом з ОСОБА_6 перейшли до виконання свого спільного злочинного плану.

У серпні 2014 року, більш точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_3 прийшов до ОСОБА_5, де в ході бесіди запропонував йому допомогу в оформленні права власності на його вищевказану квартиру, на що ОСОБА_5 погодився.

ОСОБА_3 реалізуючи свої злочинні дії, 02.09.2014 року, зловживаючи довірою ОСОБА_5 пояснив йому про необхідність укладення довіреності не повідомивши при цьому на імя кого вона буде складена. Останній, довіряючи ОСОБА_3, погодився з ним та вони 02.09.2014 року разом направились до нотаріуса ОСОБА_7, де оформили вищевказану довіреність на імя ОСОБА_8 який в подальшому від його імені зможе зібрати відповідні документи та звернутися до суду, для прийняття спадщини за законом і оформлення права власності на ОСОБА_5.

27.10.2014 року ОСОБА_3, долаючи перепони в реалізації злочинного умислу, діючи з корисливих мотивів, отримав від ОСОБА_8 рішення Старобільського районного суду по справі № 431/2875/14-ц, за яким ОСОБА_5 визнавався власником в порядку спадкування за законом ? частини 42/100 ідеальних часток вищезазначеної квартири.

На початку листопада 2014 року, більш точної дати в ході досудового розслідування не встановлено, в обідній час, ОСОБА_3 домовився про зустріч з ОСОБА_6, яка відбулася на території автостанції м. Старобільська, в ході якої повідомив останньому, що в нього все іде за планом, рішення суду про визнання за ОСОБА_5 права власності ? чистини квартири за адресою м. Старобільськ, вул. Миру (колишня Пролетарська)АДРЕСА_1 набуло законної сили та йому необхідні копія паспорту та ідентифікаційного коду ОСОБА_6. Після цього ОСОБА_6 надав ОСОБА_3 необхідні йому документи.

В перших числах листопада 2014 року, більш точна дата в ході досудового розслідування не встановлена, ОСОБА_3 приїхав до ОСОБА_5 де вони спілкувалися щодо оформлення вищезазначеної квартири. Наприкінці вечора ОСОБА_3 зловживаючи довірою ОСОБА_5 надав на підпис надруковану розписку, за якою останній винен ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 65000 (шістдесят пять тисяч) гривень, пояснивши це тим, що підписавши вказану розписку буде дешевше оформити право власності на ? частину вказаної квартири. Оскільки ОСОБА_5 довіряв ОСОБА_3, то підписав вказану розписку.

13.11.2014 року ОСОБА_6, згідно попередньо узгодженого плану, подав позовну заяву до Старобільського районного суду, за якою вимагав стягнути з ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 65000 (шістдесят пять тисяч) гривень.

В кінці листопада 2014 року, більш точної дати в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_3, продовжуючи реалізовувати злочинний умисел, прийшов за місцем мешкання ОСОБА_5 де отримав, шляхом зловживання довірою останнього підпис, в завчасно надрукованій від імені ОСОБА_5 заяві про розгляд цивільної справи без його участі та визнання позовних вимог ОСОБА_6 в повному обсязі від 27.11.2014 року Рішенням Старобільського районного суду від 28.11.2014 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволені в повному обсязі.

24.12.2014 року ОСОБА_6, з метою реалізації спільного злочинного умислу та відповідно до попередніх домовленостей з ОСОБА_3, одержав в Старобільському районному суді виконавчий лист та 29.12.2014 року звернувся до відділу державної виконавчої служби Старобільського районного управління юстиції Луганської області з заявою про примусове виконання, не повідомляючи при цьому свої злочинні наміри.

05.01.2015 року старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Старобільського районного управління юстиції Луганської області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 грошових коштів в сумі 65000 (шістдесят пять тисяч) гривень.

25.01.2015 року ОСОБА_3, доводячи спільний злочинний умисел до кінця, діючи з корисливих мотивів, в черговий раз прийшов до ОСОБА_5, де ввівши останнього в оману отримав від нього підпис під завчасно надрукованою мировою угодою, за якою право власності останнього переходило ОСОБА_6 в рахунок погашення боргу.

При цьому ОСОБА_3 запевнив ОСОБА_5 у вигідності та обов'язковості передачі права на нерухоме майно останнього в інтересах ОСОБА_6, пояснивши, що це необхідно лише на паперах для дешевшого оформлення права власності на ? частину вказаної квартири, що ОСОБА_5 добровільно зробив.

10.03.2015 року старший державний виконавець відділу державної виконавчої служби Старобільського районного управління юстиції Луганської області ОСОБА_9 не будучи обізнаною в злочинних намірах ОСОБА_6 та ОСОБА_3, спрямувала до Старобільського районного суду подання про визнання мирової угоди.

20.03.2015 року вказана мирова угода затверджена рішенням Старобільського районного суду. Відповідно до рішення суду, право власності на ? частини 42/100 ідеальних часток квартири, розташованої за адресою: Луганська обл., м. Старобільськ, вул. Миру (колишня Пролетарська)АДРЕСА_1, складається з житлових кімнат 1-2 площею 11.1 м2, кімнат 1-3 площею 19,6 м2, кімнат 1-4 площею 10,9 м2 А-веранда, кімнати 1-1 та 1-5 А1-крильце, К-сарай, Ж-1/2 частина підвалу, загальною площею 51,8 м2, переходило від ОСОБА_5 до ОСОБА_6, чим спричинили майнову шкоду потерпілому, згідно висновку про вартість майна від 14.11.2016 року в розмірі 189000 (сто вісімдесят девять тисяч) гривень.

Таким чином, ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, а саме заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України підтверджується наступними зібраними під час досудового розслідування доказами:

- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_5 від 11.10.2016 року, відповідно до якого останній показує на ОСОБА_3, як на особу котра шляхом зловживання довіри спільно з ОСОБА_6 заволоділи його квартирою;

- протоколом додаткового допиту потерпілого ОСОБА_5 від 02.11.2016 року відповідно до якого останній повідомив, що 02.11.2016 року ОСОБА_3 прийшов до нього та просив забрати заяву з правоохоронних органів, при цьому повідомляв, що у нього мала дитина та обіцяв сплатити всі борги за житло, в тому числі штраф ТОВ «ЛЕО» в сумі 26000 гривень;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 12.10.2016 року відповідно до якого остання пояснила, що 10.10.2016 року вона перебувала вдома разом з ОСОБА_5 та приблизно о 15.30 до них завітали ОСОБА_3 та раніше не відомий ОСОБА_6 котрі намагалися забрати ОСОБА_5 з собою до нотаріуса, щоб перереєструвати житло назад на останнього. Пізніше до них приєдналися нотаріус ОСОБА_11 та раніше невідома особа на імя ОСОБА_8. Вказані особи тиснули на свідка та потерпілого, а також переконували перереєструвати квартиру назад на ОСОБА_5. ОСОБА_10 та ОСОБА_5 почували себе не спокійно, через що зачинилися в хаті;

- протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_6 від 18.11.2016 року, відповідно до якого останній надав свідчення про те, що в серпні 2014 до нього приїхав раніше знайомий ОСОБА_3, який запропонував відібрати квартиру ОСОБА_5, який на той час ОСОБА_6 був не знайомий. ОСОБА_3 розповів план заволодіння квартирою та повідомив про участь в ньому ОСОБА_6, на що останній погодився. ОСОБА_3 сам займався питаннями суду та виконавчої служби, а ОСОБА_6 необхідно було отримувати документи з різних установ. Також ОСОБА_6 погодився щоб квартира ОСОБА_5 спочатку була зареєстрована на нього. Реалізуючи план ОСОБА_6 діяв під чітким керівництвом ОСОБА_3 20.03.2015 року подана ОСОБА_6 мирова угода затверджена Старобільським районним судом, відповідно до рішення якого, право власності на квартиру ОСОБА_5 переходило ОСОБА_6 в рахунок погашення неіснуючого боргу;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 11.11.2016 року відповідно до якого остання пояснила, що протягом 2015 року до них додому декілька разів приїжджав працівник Старобільського відділу поліції ОСОБА_3, да вимагав від ОСОБА_6 написати розписку про боргове зобовязання, відповідно до якого останній був винен матері ОСОБА_3 грошові кошти, оскільки ОСОБА_6 відмовлявся її писати, ОСОБА_3 сказав, що тоді її напишу я;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 06.11.2016 року відповідно до якого останній повідомив, що в серпні 2016 до нього додому приїхав ОСОБА_3 та привіз з собою ОСОБА_5 при цьому просив щоб останній пожив у мене, надавши нам при цьому їжі та горілки. Приблизно через 5 днів до мене знов приїхав ОСОБА_3 однак на цей час ОСОБА_5 вже покинув моє житло, тоді ОСОБА_3 сказав, що мені необхідно проїхати з ним зайти до будинку на який він вкаже та дізнатися місцезнаходження ОСОБА_5;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 04.11.2016 року відповідно до якого останній пояснив, що він та ще двоє чоловіків є прикордонниками, та починаючи з 15.03.2015 року по 10.10.2015 року оренудвали житло за адресою м. Старобільськ, вул. Пролетарська буд.41, вказаний будинок на 2 власники. Вони проживали разом з власником на імя ОСОБА_11. Орендну плату віддавали співробітнику Старобільського відділу поліції на імя ОСОБА_3.;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 26.10.2016 року відповідно до якого останній пояснив, що він є двоюрідним братом ОСОБА_6 та 18.10.2016 року до нього за місцем мешкання прийшов невідомий чоловік, який показав паспорт на імя ОСОБА_6, та повідомив, що мій брат звязався з баптистами котрі можуть відібрати в нього квартиру, яка зараз оформлена на ОСОБА_6 та просив оформити договір дарування на мене. ОСОБА_15 сказав що йому необхідно порадитися з братом ОСОБА_5В, Юрієм. Наступного дня ОСОБА_15 порадився з Юрієм, до нього приїхав ОСОБА_6 та вони поїхали до нотаріуса ОСОБА_11, де і оформили договір дарування, всі витрати повязані з цим сплатив ОСОБА_6;

- копією договору дарування від 18.10.2016 року за яким ОСОБА_6 подарував ОСОБА_15 квартиру.;

- копією довіреності, виданою 02.09.2014 року приватним нотаріусом ОСОБА_7 якою ОСОБА_5 уповноважує ОСОБА_8 на вчинення дій повязаних з оформленням квартири.

- копією судового рішення від 27.10.2014 року відповідно до якого ОСОБА_5 визнано власником квартири;

- копією виконавчого листа відповідно до рішення суду від 28.11.2014 року за яким суд вирішив стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 65000 гривень;

- постановою про відкриття виконавчого провадження від 05.01.2015 року;

- копіями заяв ОСОБА_6 та ОСОБА_5, а також копією укладеною між ними мирової угоди;

- копією постанови старшого державного виконавця ВДВС Старобільського РУЮ про затвердження мирової угоди;

- копією ухвали Старобільського районного суду від 20.03.2015 за якою право власності на ? частини квартири перейшло до ОСОБА_6;

- інші матеріали кримінального провадження;

Підозрюваний ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років. Крім того, ОСОБА_3, як на момент вчинення кримінального правопорушення так і наразі залишається працівником правоохоронного органу, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку вчиненого ним кримінального правопорушення, та його обізнаність про покарання, яке загрожує йому в разі визнання його винним.

Слідством встановлені обставини, які свідчать про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України у вигляді можливості ОСОБА_3 переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки в листопаді 2016 року до УВБ в Луганській області ДВБ НП України, з метою погодження, надійшли документи про звільнення ОСОБА_3 за власним бажанням, а також можливість останнього незаконно впливати на потерпілого та свідка у цьому кримінальному провадженні, що підтверджується відповідними показаннями свідка ОСОБА_10 та потерпілого ОСОБА_5 та можливість ОСОБА_3 незаконно впливати на підозрюваного ОСОБА_6, з метою зміни свідчень останнім, крім того існує реальна загроза іншим чином перешкодити кримінальному провадженню, а саме позбавити життя потерпілого ОСОБА_5, вказаний ризик обґрунтовується показаннями підозрюваного ОСОБА_6, про що відповідно до ч.1 ст.178 КПК України свідчать наступні обставини: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_3 інкримінованого злочину, тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється.

З огляду на зазначене у клопотанні ставиться питання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні слідчий підтримав клопотання та просив його задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити. Та відповідно ст. 182 ч. 5 КПК України просив встановити заставу у розмірі 140 мінімальних заробітних плат відповідно до суми спричиненої шкоди.

Підозрюваний ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, пояснив суду, що підозра є необґрунтованою, а свідки сторони обвинувачення є заінтересованими особами, оскільки під час виконання ним службових обовязків у нього зі свідками склалися неприязні стосунки, а тому останні його оговорюють.

Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, вважає його необґрунтованим та просить у його задоволенні відмовити. Додатково пояснив, що, на його думку, висновок про оцінку майна, на підставі якого був здійснений розрахунок спричиненої шкоди, є недопустимим доказом, оскільки на обороті першої сторінки відсутній підпис замовника і крім того, Приватне виробниче-комерційне підприємство «Кварта» не є держаною спеціалізованою установою та не включена до державного Реєстру атестованих судових експертів. Тому заволодіння чужим майном у великих розмірах стороною обвинувачення не доказане, тому правильною кваліфікацією дій підозрюваного ОСОБА_3 слід вважати за ч.2 ст. 190 КК України, тобто заволодіння чужим майном зловживанням довірою (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб, що відповідно до вимог ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості. Тому обрання самого суворого запобіжного заходу є необґрунтованим. Крім того, просить врахувати факт порушення прав та свобод підозрюваного і зобовязати прокурора відреагувати на дане порушення, оскільки головний лікар ОСОБА_16 не оглянувши хворого вказав його діагноз: вертеброгенна гіпертонічна енцефалопатія І-ІІ, транзиторна атака в ВБС (17.11.2016р.), вестебуло атактичний синдром, зазначивши його перебування з 18.11.2016 року на стаціонарному лікуванні у кардіоневрологічному відділенні, а також те, що вже наступного дня, о 10 год. 24 хв. 19.11.2016 року був виписаний та зробив висновок, що за станом здоровя, не дивлячись на встановлений діагноз та короткочасну тривалість лікування, підозрюваний може приймати участь у слідчих та процесуальних діях.

Вислухавши сторони кримінального провадження, вивчивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що має місце наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років, які відповідно до ст.12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів.

Посилання захисника на те, що Приватне виробниче-комерційне підприємство «Кварта» не є держаною спеціалізованою установою та не включена до державного Реєстру атестованих судових експертів, а тому його висновок є недопустимим доказом, слідчий суддя сприймає критично з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про судові експертизи» атестовані відповідно до цього Закону судові експерти включаються до державного Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладається на Міністерство юстиції України. Особа або орган, які призначили судову експертизу, можуть доручити її проведення тим судовим експертам, яких внесено до державного Реєстру атестованих судових експертів, а у випадках, передбачених частиною четвертою статті 7 цього Закону, - іншим фахівцям з відповідних галузей знань.

Ст. 7 Закону України «Про судові експертизи» судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах, визначених цим Законом, судові експерти, які не є працівниками

зазначених установ. До державних спеціалізованих установ належать:

- науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України;

- науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров'я України;

- експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України.

Виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз. Для проведення деяких видів експертиз, які не здійснюються виключно державними спеціалізованими установами, за рішенням особи або органу, що призначили судову експертизу, можуть залучатися крім судових експертів також інші фахівці з відповідних галузей знань.

Таким чином для проведення товарознавчої експертизи можуть бути залучені інші фахівці з відповідних галузей знань, які не мають статусу державної спеціалізованої установи та не включені до державного Реєстру атестованих судових експертів. Тому звіт про оцінку майна Приватного виробничого-комерційного підприємства «Кварта» використаний стороною обвинувачення для кваліфікації дій підозрюваного неможна вважати недопустимим доказом.

Про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме можливості ОСОБА_3. переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого ОСОБА_5, свідка ОСОБА_10 та підозрюваного ОСОБА_6 з метою зміни свідчень, відповідно до ч. 1 ст.178 КПК України свідчать такі обставини, як тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, а також те, що, підозрюваний у листопаді 2016 року з метою погодження подав до УВБ в Луганській області ДВБ НП України документи про звільнення за власним бажанням.

Враховуючі зазначені обставини, застосування до підозрюваного ОСОБА_3 більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не може бути достатнім для запобігання зазначених ризиків.

З огляду на зазначене, слідчий суддя вважає за необхідне клопотання старшого слідчого в ОВС 1-го слідчого відділу прокуратури Луганської області ОСОБА_2, погоджене заступником начальника відділу прокуратури Луганської області ОСОБА_1, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 задовольнити.

Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобовязаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обовязків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів мінімальної заробітної плати.

Слідчий суддя вважає, що застава у максимальному розмірі, передбаченому п.2 ч. 5 ст. 182 КПК України, здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обовязків з урахуванням даних щодо його особи та майнового стану. Тому доводи прокурора, який просив визначити заставу у розмірі 140 мінімальних заробітних плат, посилаючись на те, що даний випадок є виключним, слідчий суддя вважає необґрунтованим.

З огляду на викладене, та враховуючи, що сума застави повинна бути достатньою для належного виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_3 обовязків судом, а також враховуючи майновий стан підозрюваного ОСОБА_3, слідчий суддя вважає, що для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та забезпечення виконання встановлених ризиків необхідно встановити заставу в розмірі 80 мінімальних заробітних плат, що становить 116000 грн..

Керуючись вимогами ст.ст. 40, 131, 132, 176, 177, 178, 184, 197 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого в ОВС 1-го слідчого відділу прокуратури Луганської області ОСОБА_2, погоджене заступником начальника відділу прокуратури Луганської області ОСОБА_1, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 - задовольнити.

Обрати стосовно підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Старобільському СІЗО УДПтСУ на строк 60 днів.

Строк тримання під вартою обчислювати з моменту затримання ОСОБА_3, тобто з 19.11.2016 року з 10-24 год..

Визначити строк дії ухвали до 10-24 год. 17.01.2017 року та вона підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України суд встановлює ОСОБА_17 заставу в розмірі 80 мінімальних заробітних плат, що становить 116000 (сто шістнадцять тисяч) гривень, яку необхідно внести у грошовій одиниці України на депозитний рахунок для внесення застави, відкритий в Територіальному управлінні Державної судової адміністрації України у Луганській області м. Рубіжне: р/р 37317017002672, одержувач Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, код ЄДРПОУ 26297948, банк одержувача Держказначейська служба України в м. Київ, МФО 820172.

В разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця увязнення необхідно негайно звільнити з-під варти ОСОБА_3 та повідомити про це слідчого, прокурора та слідчого суддю, або суд. З моменту звільнення ОСОБА_3 з-під варти у звязку з внесенням застави він буде вважатись таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

В разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_3 наступні обовязки:

- не відлучатись з місця проживання, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Вказані обовязки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_3 на строк не більше двох місяців.

Підозрюваному розяснюється положення п.п.8, 10 ст. 182 КПК України, згідно з якими у разі невиконання обовязків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленою, не зявився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обовязки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.

Копію ухвали надати учасникам процесу і направити до відповідного ІВС та слідчого ізолятора для виконання.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до апеляційного суду Луганської області протягом пяти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя О. М. Горбатенко