Ухвала суду № 63393044, 13.12.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/783/16

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Бойка А.В.,

- Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія" "Вектор Плюс" на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобєлєвої Алли Михайлівни, Баштанського районного управління юстиції в особі реєстраційної служби Баштанського РУЮ, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія" "Вектор Плюс", Служба у справах дітей Баштанської райдержадміністрації про визнання протиправним та скасування рішення -,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2016 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Києва Кобєлєвої А.М., яка діяла як державний реєстратор, Баштанського районного управління юстиції в особі реєстраційної служби Баштанського РУЮ, за участю третіх осіб - ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», Служба у справах дітей Баштанської райдержадміністрації про скасування рішення від 27 жовтня 2015 року №25613697 про реєстрацію права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, за ТОВ «Вектор Плюс».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що, по-перше, не укладав ніяких договорів з ТОВ «ФК Вектор-Плюс», а мав договірні відносини з АКБ «ТАС-Комерубанк» (правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк»). Про передачу свого боргу за кредитним договором від АКБ «ТАС-Комерубанк» (ПАТ «Сведбанк) до ТОВ "ФК Вектор-Плюс" нічого не знав. По-друге, станом на 27 жовтня 2015 року державний нотаріус не набув прав державного реєстратора, та не мав права вчиняти зазначені дії, оскільки відповідні зміни до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" набули чинності лише з 01 січня 2016 року. По-третє, Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" введено заборону на звернення стягнення на майно.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2016 року адміністративний позов задоволений.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, ТОВ "Факторингова компанія" "Вектор Плюс" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити адміністративний позов.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ТОВ "Факторингова компанія" "Вектор Плюс", перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 31 березня 1990 року володів на праві приватної власності житловим будинком площею 87,7 м2, за адресою: АДРЕСА_1. /а. с. 14/

24 травня 2007 року позивач уклав кредитний договір №1403/0507/88-039 з АКБ «ТАС-Комерубанк» (ПАТ «Сведбанк) на суму 23 500 доларів СІЛА. /а.с. 9-10/

На виконання вимог п. 2 кредитного договору, між ОСОБА_2, як майновим поручителем та АКБ «ТАС-Комерубанк» (ПАТ «Сведбанк) укладено іпотечний договір від 24 травня 2007 року. /а.с. 11-12/

Відповідно до п.12 договору іпотеки, було передбачено можливість задоволення вимоги іпотекодержателя за кредитним договором №1403/0507/88-039 від 24 травня 2007 року шляхом набуття права власності іпотекодержателем на предмет іпотеки, відповідно до ст.37 Закону України "Про іпотеку". /а.с. 12/

28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк (АКБ «ТАС-Комерубанк») та ТОВ "ФК Вектор Плюс" уклали договори факторингу №15 та відступлення права вимоги, відповідно до яких від банка до товариства перейшло право вимоги за кредитним договором №1403/0507/88-039 та за договором іпотеки від 24 травня 2007 року №948. /а.с.16-19/

ТОВ "ФК Вектор Плюс" 24 травня 2013 року та 11 лютого 2015 року надсилало повідомлення позивачу про намір звернути стягнення на предмет іпотеки у разі не усунення порушення кредитного договору та не оплати заборгованості за кредитним договором №1403/0507/88-039 від 24 травня 2007 року в сумі 32 380,90 доларів СІЛА /а.с. 69, 71/

За наданими третьою особою повідомленнями про вручення, позивач повідомлення від 24 травня 2013 року отримав під підпис, на поштовому повідомленні про вручення повідомлення третьої особи від 11 лютого 2015 року підпис позивача відсутній. /а.с . 70,72/

27 жовтня 2015 року ТОВ "ФК Вектор плюс" звернулось до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. з заявами про державну реєстрацію права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1. /а.с. 88/

Приватний нотаріус Кобелєва А.М. 27 жовтня 2015 року, діяла як державний реєстратор, прийняла рішення №25613697 про реєстрації права власності ТОВ "ФК Вектор Плюс" на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1. /а.с. 89/

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зроблено відповідний запис №11774427 про право власності ТОВ "ФК Вектор Плюс житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1. /а.с .92/

Не погоджуючись з вищевикладеним позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що державним реєстратором - приватним нотаріусом Кобелєвою А.М. протиправно, всупереч вимогам Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", без наявності необхідних документів, відповідно до п.46 Порядку, проведено реєстрацію права власності на житловий будинок за ТОВ "ФК Вектор Плюс".

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції правильним та таким, що відповідає вимогам Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про іпотеку», Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"та Закону України «Про мораторій та стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

В апеляційної скарзі вказується на те, що постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2016 року підлягає скасуванню, оскільки прийнята в порушення норм діючого законодавства.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами апелянта з огляду на наступне.

Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їхні посадові й службові особи повинні діяти порядком та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовані Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 року №1952-IV (надалі - Закон №1952-IV).

Згідно з ч.1 ст.2 Закону №1952- IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державній реєстрації, відповідно до ч.4ст.15 Закону №1952-IV, підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав (ч.1 ст.3 вказаного Закону).

Крім того, згідно Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії.

Згідно положень ст.7 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси під час вчинення нотаріальних дій повинні дотримуватися Законів України, постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України, постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія. Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Пунктом 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 передбачено, що нотаріус проводить державну реєстрацію права власності на нерухоме майно або на об'єкт незавершеного будівництва виключно у випадку вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном.

При цьому, відповідно до абз. 7 п. 2 вказаного Порядку нотаріус, яким вчинено нотаріальну дію з нерухомим майном, проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно у результаті вчинення такої дії, крім випадків, визначених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

У разі коли у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном виникають речові права, що є похідними від права власності, за відсутності державної реєстрації права власності на таке майно у Державному реєстрі прав нотаріус, яким вчиняється нотаріальна дія, одночасно проводить державну реєстрацію права власності на таке майно та державну реєстрацію речового права, що є похідним від нього (абз. 8 п. 2 зазначеного Порядку).

Враховуючи наведені приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, колегія суддів дійшла висновку про те, що нотаріуси України мають повноваження щодо проведення реєстрації права власності на нерухоме майно лише безпосередньо під час вчинення нотаріальної дії.

На момент виникнення спірних правовідносин законодавством не було передбачено можливість проведення державної реєстрації речових прав на об'єкт нерухомого майна нотаріусом без вчинення ним нотаріальної дії, пов'язаної із переходом таких прав на об'єкт нерухомості.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України, зокрема, від 21 січня 2015 року у справі № К/800/66279/13 та від 20 квітня 2016 року у справі № К/800/10620/16.

Тобто, повноваження нотаріусів на виконання реєстраційних дій у Державному реєстрі прав пов'язуються законодавцем із вчиненням нотаріальної дії з нерухомим майном.

Згідно зі ст. 34 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії: посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності тощо); вживають заходів щодо охорони спадкового майна; видають свідоцтва про право на спадщину; видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя; видають свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів); видають свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися; провадять опис майна фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою або місце перебування якої невідоме; видають дублікати нотаріальних документів, що зберігаються у справах нотаріуса; накладають заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), що підлягає державній реєстрації; засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них; засвідчують справжність підпису на документах; засвідчують вірність перекладу документів з однієї мови на іншу; посвідчують факт, що фізична чи юридична особа є виконавцем заповіту; посвідчують факт, що фізична особа є живою; посвідчують факт перебування фізичної особи в певному місці; посвідчують час пред'явлення документів; передають заяви фізичних та юридичних осіб іншим фізичним та юридичним особам; приймають у депозит грошові суми та цінні папери; вчиняють виконавчі написи; вчиняють протести векселів; вчиняють морські протести; приймають на зберігання документи.

В свою чергу, як встановлено з матеріалів справи, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу нотаріальна дія, передбачена Законом України "Про нотаріат", з нерухомим майном не вчинялася.

Згідно реєстраційного запису, внесеному на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. від 01 квітня 2016 року, вбачається, що підставою виникнення права власності значиться договір іпотеки №948, виданий 24 травня 2007 року, видавник - приватний нотаріус Баштанського РНО Миколаївської області, Остапенко В.В.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності, яке виникає на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя є протиправним, у зв'язку з відсутністю у нотаріуса повноважень щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності без вчинення нотаріальної дії з майном.

Такий висновок суду узгоджується і з положеннями наказу Міністерства юстиції України від 02 квітня 2013 року № 607/5 "Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб" , відповідно до якого у разі подання до структурних підрозділів територіальних органів Мін'юсту, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру, заяв щодо державної реєстрації права власності або інших речових прав на нерухоме майно (далі - речові права на нерухоме майно), що виникають на підставі рішень судів, що набрали законної сили, де однією із сторін є юридична особа, та/або інший суб'єкт господарювання, та/або фізична особа - підприємець (крім випадків державної реєстрації права власності на підставі рішень судів у справах про спадкування); на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, рішення щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно приймаються державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру відповідно до додатка до цього наказу.

До того ж, дії нотаріуса щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності, яке виникає на підставі договору іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя були протиправними у зв'язку з відсутністю у нотаріуса повноважень щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності без вчинення нотаріальної дії з майном.

Також, на думку колегії суддів, скасовуючи оскаржуване рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності, яке виникає на підставі договору іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що таке рішення відповідачем прийнято всупереч вимог п. 1 ч. 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Частиною 1 ст.36 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі.

Відповідно до ч. 1 ст.37 вищевказаного Закону передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

07 червня 2014 року набув чинності Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", відповідно до п.1 ст.1 якого, не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 м2 для квартири та 250 м2 для житлового будинку.

Вищевказаний Закон є спеціальним тимчасовим законом, мета якого захист прав позичальників за кредитними договорами, які забезпечені єдиним житлом, та не змогли виконати свої зобов'язання перед кредитною установою внаслідок економічної кризи, різкого та значного зміною курсу національної валюти - гривні по відношенню до валюти кредитного договору. Під згодою власника на відчуження житлової нерухомості, необхідно розуміти таку згоду, яку він надав вже після набуття чинності цього Закону.

Дослідивши матеріали справи, колегією суддів встановлено, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, має площу менше ніж 250 м2, використовується як постійно житло позичальника, ОСОБА_2 не має іншого нерухомого житлового майна та зазначений будинок виступає як забезпечення зобов'язань позивача за кредитом, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, на цей випадок розповсюджується мораторій застосований Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що позивач жодної згоди щодо відчуження свого нерухомого майна на користь ТОВ «ФК Вектор Плюс» після 07 червня 2014 року (дата набрання чинності Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті") не надавав, таким чином доводи апелянта про те, що відбулося добровільне відчуження на підставі згоди боржника, наданої ще у 2007 році під час укладання іпотечного договору, суд до уваги не приймає.

До того ж, відповідно до п.46 Порядку (якій діяв на час проведення спірної державної реєстрації) для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:

1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;

2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Враховуючи, що у даній справі, договором не була передбачена заставна, державний реєстратор мав би право провести реєстрацію права власності за ТОВ "ФК Вектор Плюс" за наявності наступних документів: 1) іпотечного договору, з згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя; 2) копій письмових вимог про усунення порушень, надісланих банком позивачу; 3) документів, що підтверджують завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмових вимог.

Дослідивши матеріали реєстраційної справи щодо житлового будинку, який належить позивачеві, колегією суддів встановлено, що документ, який підтверджує завершення 30-ти денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмових вимог взагалі відсутній. /арк. с. 87-118/

З урахуванням викладеного, оскільки відсутні документи, що підтверджують завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмових вимог, який є обов'язковим відповідно до п. 2 ч.1 п.46 Порядку, то на думку колегії суддів, державний реєстратор повинен був зупинити розгляд заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, з одночасним повідомлення заявника про необхідність надання протягом п'яти робочих днів необхідних документів, а у разі ненадання таких документів - відмовити в державній реєстрації прав та їх обтяжень, відповідно до ст.23 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27 жовтня 2015 року № 2561697, яким вирішено провести державну реєстрацію права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «ФК «Вектор Плюс», підлягає скасуванню.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального закону та вирішив справу по суті правильно, тому постанова суду першої інстанції в порядку ст.200 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія" "Вектор Плюс" залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направленні її копій сторонам та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий: Т.М.Танасогло

Суддя: А.В.Бойко

Суддя: О.В.Яковлєв