Ухвала суду № 63392857, 08.12.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2016 р.м. ОдесаСправа № 815/4839/15

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е. А. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді - Єщенка О.В.

суддів - Димерлія О.О.

- Градовського Ю.М.

За участю: секретаря - Брижкіної І.О.

представника апелянта - Заратуйченка А.О. (довіреність від 18.04.2016 року)

представника позивача - Корміч С.В. (довіреність від 05.09.2016 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2016 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросток» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агросток» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області №0002652201, №0002662201 від 31.07.2015 року.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки відповідача про порушення позивачем правил податкового законодавства не відповідають дійсності. Валові витрати та податковий кредит за результатом здійснення господарських операцій з ТОВ «О.Л.Д. Транс», ТОВ «Альпек», ТОВ «Левіском», ТОВ «Снарт Лайн» підтверджуються належним чином оформленими податковими накладними, первинними та розрахунковими документами, за якими у повній мірі вбачається зміст операцій, їх обсяги, оплата та їх використання у господарській діяльності підприємства. При цьому, всі первинні та розрахункові документи у повному обсязі були надані позивачем під час перевірки, проте податковим органом не здійснено їх належного аналізу, що призвело до безпідставного збільшення податкових зобов'язань по податку на додану вартість та податку на прибуток із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2016 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області №0002652201, №0002662201 від 31.07.2015 року.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та як підтверджується матеріалами справи, у період з 18.06.2015 року по 26.06.2015 року ДПІ у Малиновсьокму районі м. Одеси проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Агросток» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено акт від 06.07.2015 року №85/15-52-22-01/32086843/3804 (Т. 1, а.с. 58-116).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення ТОВ «Агросток» п. 138.2 ст. 138, п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на прибуток у розмірі 830 613 грн., у тому числі за 2013 рік у розмірі 453 338 грн. та за 2014 рік у розмір 377 275 грн.; п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 618 499 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки, позивач подав заперечення на акт, проте вони були залишені без розгляду, висновки акту - без змін, а на підставі виявлених порушень ДПІ у Малиновському районі м. Одеси винесено податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 31.07.2015 року №0002662201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 618 499 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 309 250; №0002652201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 830 613 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 207 653 грн.

Висновки про заниження позивачем податку на прибуток, податку на додану вартість ґрунтуються на не врахуванні податковим органом сум валових витрат та податкового кредиту за операціями з ТОВ «О.Л.Д. Транс», ТОВ «Альпек», ТОВ «Левіском», ТОВ «Снарт Лайн» у зв'язку із не підтвердженням факту постачання товару та послуг.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки наданими первинними документами у повній мірі підтверджується виконання господарських операцій позивача з його контрагентами, за цими документами можливо встановити зміст операцій, їх обсяги, вартість товару/послуг та їх оплату, їх використання у власній господарській діяльності, висновки податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування не відповідають фактичним обставинам справи, а податкові повідомлення-рішення є безпідставними.

Колегія суддів висновки суду першої інстанції вважає правильними, виходячи з наступного.

Відповідно до положень п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті), виконанням робіт та наданням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи.

Згідно із положеннями п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/робіт/послуг, не підтверджені, зокрема, податковими накладними, не відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю на його вимогу податкову накладну, яка відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця, виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналізуючи зазначені норми податкового законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товару, наданні послуг, виконанні робіт до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання в разі фактичного придбання товару, надання послуг, виконання робіт, що підтверджується первинними документами, та використання в господарській діяльності цих товару/послуг/робіт.

Крім того, згідно із положеннями ст.ст. 138, ст. 139 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку таких витрат. До складу витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

При цьому, відповідно до ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16 липня 1999 року господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та повинні мати назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит з податку на додану вартість мають бути підтверджені фактично здійсненими господарськими операціями, належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність цих операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «Агросток» (покупець) та ТОВ «О.Л.Д. Транс» (продавець) 23.12.2013 року був укладений договір поставки товару №44/13 (Т. 2, а.с. 1-2).

Відповідно до п. 1.1 Договору продавець зобов'язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію в асортименті, за ціною, якості, кількості і на умовах, викладених у даному договорі і додаткових угодах до даного договору.

Згідно із п. 1.2 Договору продавець гарантує, що товар, зазначений у даному договорі, на момент укладення цього договору належить продавцю на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави або іншим способом забезпечення виконання зобов'язань перед якими-або фізичними або юридичними особами або державою, а також не обтяжений будь-яким іншим способом, передбаченим чинним законодавством України.

Додатковою угодою до Договору сторонами узгоджено найменування товару, його кількість, ціну, строки передачі товару (Т. 2, а.с. 3).

Також, між ТОВ «Агросток» (покупець) та ТОВ «О.Л.Д. Транс» (продавець) 22.01.2014 року був укладений договір поставки товару №06/14 (Т. 2, а.с. 6-7).

Відповідно до п. 1.1 Договору продавець зобов'язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію в асортименті, за ціною, якості, кількості і на умовах, викладених у даному договорі і додаткових угодах до даного договору.

Згідно із п. 1.2. Договору продавець гарантує, що товар, зазначений у даному договорі, на момент укладення цього договору належить продавцю на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави або іншим способом забезпечення виконання зобов'язань перед якими-або фізичними або юридичними особами або державою, а також не обтяжений будь-яким іншим способом, передбаченим чинним законодавством України.

Додатковими угодами до Договору сторонами узгоджено найменування товару, його кількість, ціну, строки передачі товару та порядок його поставки (Т. 2, а.с. 8, 9, 10, 11).

На підтвердження фактичного постачання товару за вказаними Договорами позивач як під час перевірки так і до суду надав видаткові накладні, виписку з журналу реєстрації довіреностей, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, рахунки на оплату товару (Т. 2, а.с. 4-5, 12-32).

Також у перевіряємий період, між ТОВ «Агросток» (замовник) та ТОВ «Альпек» (виконавець) 15.01.2013 року укладений договір про надання послуг №АЛП-1301/2 (Т. 2, а.с. 58-59).

Відповідно до п. 1.1 Договору виконавець від свого імені і за рахунок замовника забезпечує здійснення комплексу послуг з переміщення вантажів замовника автомобільним транспортом.

Згідно із п. 1.2 Договору виконавець на користь замовника виконує пов'язані з переміщенням вантажів операції: розробка маршруту перевезення, пошук перевізника. Організація забезпечення відправлення і отримання вантажу, інші операції, пов'язані з перевезенням.

Додатковими угодами до Договору сторонами узгоджено найменування вантажу, пункти навантаження, пункти призначення, кількість товару, що перевозиться, вартість послуг, строки виконання замовлень (Т. 2, а.с. 60-74).

Згідно наявних в матеріалах справи документів, вказані послугу виконувались за фактичним замовленням цих послуг позивачем, про що оформлено відповідні заявки (Т. 2, а.с. 75-89).

На підтвердження фактичного надання послуг між сторонами Договору підписано акти здачі-приймання наданих послуг, виписано товарно-транспортні та податкові накладні (Т. 2, а.с. 90-154).

Згідно платіжних доручень, оплата послуг проводилась у безготівковій формі шляхом перерахування позивачем коштів на рахунок ТОВ «Альпек» (Т. 2, а.с. 155-163).

Також, у перевіряємий період, між ТОВ «Агросток» (замовник) та ТОВ «Левиском» (виконавець) 03.06.2013 року укладено договір про надання послуг №2013-37 (Т. 2, а.с. 168-169).

Відповідно до п. 1.1 Договору виконавець від свого імені і за рахунок замовника забезпечує здійснення комплексу послуг з переміщення вантажів замовника автомобільним транспортом.

Згідно із п. 1.2 Договру виконавець на користь замовника виконує пов'язані з переміщенням вантажів операції: розробка маршруту перевезення, пошук перевізника. Організація забезпечення відправлення і отримання вантажу, інші операції, пов'язані з перевезенням.

Додатковими угодами до Договору сторонами узгоджено найменування вантажу, пункти навантаження, пункти призначення, кількість товару, що перевозиться, вартість послуг, строки виконання замовлень (Т. 2, а.с. 170-250, Т. 3, а.с. 1-17).

Згідно наявних в матеріалах справи документів, вказані послуги виконувались за фактичним замовленням цих послуг позивачем, про що оформлено відповідні заявки (Т. 3, а.с. 18-115).

На підтвердження фактичного надання послуг між сторонами Договору підписано акти здачі-приймання наданих послуг, виписано товарно-транспортні та податкові накладні (Т. 3, а.с. 116-250, Т. 4, а.с. 1-250, Т. 5, а.с. 1-250, Т. 6, а.с. 1-14).

Згідно платіжних доручень, оплата послуг проводилась у безготівковій формі шляхом перерахування позивачем коштів на рахунок ТОВ «Левиском» (Т. 5, а.с. 15-55).

Також, між ТОВ «Агросток» (замовник) та ТОВ «Снарт Лайн» (виконавець) 27.09.2013 року укладено договір про надання послуг №ВТ-24 (Т. 6, а.с. 83-84).

Відповідно до п. 1.1 Договору виконавець від свого імені і за рахунок замовника забезпечує здійснення комплексу послуг з переміщення вантажів замовника автомобільним транспортом.

Згідно із п. 1.2 Договору виконавець на користь замовника виконує пов'язані з переміщенням вантажів операції: розробка маршруту перевезення, пошук перевізника. Організація забезпечення відправлення і отримання вантажу, інші операції, пов'язані з перевезенням.

Також, між ТОВ «Агросток» (замовник) та ТОВ «Снарт Лайн» (виконавець) 08.01.2014 року укладено договір про надання послуг №ВТ-1 (Т. 8, а.с. 196-196).

Відповідно до п. 1.1 Договору виконавець від свого імені і за рахунок замовника забезпечує здійснення комплексу послуг з переміщення вантажів замовника автомобільним транспортом.

Згідно із п. 1.2 Договору виконавець на користь замовника виконує пов'язані з переміщенням вантажів операції: розробка маршруту перевезення, пошук перевізника. Організація забезпечення відправлення і отримання вантажу, інші операції, пов'язані з перевезенням.

Додатковими угодами до Договорів сторонами узгоджено найменування вантажу, пункти навантаження, пункти призначення, кількість товару, що перевозиться, вартість послуг, строки виконання замовлень (Т. 6, а.с. 85-145, Т. 8, а.с. 197-250, Т. 9, а.с. 1-25).

Згідно наявних в матеріалах справи документів, вказані послуги виконувались за фактичним замовленням цих послуг позивачем, про що оформлено відповідні заявки (Т. 6, а.с. 146-206, Т. 9, а.с. 26-102).

На підтвердження фактичного надання послуг між сторонами Договорів підписано акти здачі-приймання наданих послуг, виписано товарно-транспортні та податкові накладні (Т. 6, а.с. 207-250, Т. 7, а.с. 1-250, Т. 8, а.с. 1-165, Т. 10, а.с. 1-250, Т. 11, а.с. 1-33).

Згідно платіжних доручень, оплата послуг проводилась у безготівковій формі шляхом перерахування позивачем коштів на рахунок ТОВ «Снарт Лайн» (Т. 8, а.с. 166-194, Т. 11, а.с. 34-70).

Вказані господарські операції з урахуванням первинних документів відображені позивачем у своєму бухгалтерському обліку.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що за цими первинними документами можливо встановити зміст операцій, їх обсяги, оплату, фактичне постачання товару/послуг та їх подальше використання у власній господарській діяльності.

На момент складання первинних документів, податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість, відомості про припинення реєстрації як юридичних осіб та відсутність за місцезнаходженням у встановленому законом порядку не вносились.

Як вбачається з акту перевірки, всі первинні документи щодо операцій із вищезазначеними контрагентами, подальшого використання у господарській діяльності операцій позивачем надавались у повному обсязі, тобто були об'єктом дослідження правильності формування підприємством податкового кредиту та валових витрат за цими операціями.

Проте податковий орган не провів належного аналізу первинних та розрахункових документів щодо результатів господарських операцій, надав перевагу актам перевірок контрагентів по операціям з підприємствами, з якими позивач не провадив господарську діяльність, угоди не укладав.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги висновки актів перевірок, а також податкову інформацію щодо господарської діяльності контрагентів, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, дотримання правил оподаткування, ведення бухгалтерського обліку, від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування валових витрат поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб, дотримання ними правил податкового законодавства.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, акти про неможливість проведення зустрічних звірок/перевірок контрагентів позивача, а також відповідна податкова інформація не є належним доказом в підтвердження доводів податкового органу про відсутність фактичного виконання господарських операцій, оскільки такими актами/інформацією фіксується лише факт наявності перешкод для здійснення податкового контролю щодо платника на підставі первинних та розрахункових документів, а відповідна інформація ніяким чином не спростовує реальність господарської діяльності платника, тому висновки вказаних перевірок/податкової інформації не можуть свідчити про відсутність реальності господарських операцій.

При цьому, податковим органом при вирішенні справи у суді першої інстанції так і під час апеляційного розгляду не наведено обґрунтованих доводів тому та не підтверджено належними доказами того, що правочини позивачем вчинено з метою безпідставного формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

На думку колегії суддів, зазначені обставини беззаперечно свідчать, що збільшення позивачу грошових зобов'язань по податку на додану вартість та по податку на прибуток відбулось з формальних підстав, без проведення належного аналізу господарських операцій на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Враховуючи викладене, оскільки операції позивача з його контрагентами підтверджуються первинними та розрахунковими документами, висновки акту перевірки про порушення позивачем правил оподаткування, формування податкового кредиту не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції із дослідженням первинних документів надано належну оцінку необґрунтованим доводам податкового органу про відсутність фактичного виконання операцій з контрагентами та вірно зроблено висновок про безпідставність нарахування позивачу грошових зобов'язань по податку на додану вартість та по податку на прибуток згідно оскаржуваних рішень, що є безумовною підставою для їх скасування.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не встановлено.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст ухвали складено та підписано 13.12.2016 року.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: О.О. Димерлій

Ю.М. Градовський