Ухвала суду № 63391720, 05.12.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Поливач Л.Д.

суддів: Вербової І.М., Шахової О.В.

при секретарі: Горбачовій І.В.

за участю осіб:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи: Комунальне підприємство «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва», Служба у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації про визначення порядку користування жилим приміщенням та стягнення понесених витрат з оплати житлово - комунальних послуг,-

за апеляційною скаргою ОСОБА_3, поданою представником ОСОБА_4

на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 травня 2016 року

в с т а н о в и л а:

Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 13 травня 2016 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи: КП «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва», Служба у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації про визначення порядку користування жилим приміщенням та стягнення понесених витрат з оплати житлово - комунальних послуг. Встановлено порядок користування квартирою АДРЕСА_1, виділено в користування ОСОБА_1 жилі ізольовані кімнати площею 11,8 кв.м. та 14,1 кв.м, а ОСОБА_3 виділено в користування жилу ізольовану кімнату площею 18,0 кв.м. зазначеної квартири. Нежилі приміщення у вигляді коридору, ванни, кухні, лоджії і вбиральні залишено в спільному користуванні сторін. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 11 340, 82 грн. витрат за оплату житлово - комунальних послуг. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Справа № 753/5307/15-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/10756/2016Головуючий у суді першої інстанції С.М. СухомліновДоповідач у суді апеляційної інстанції: Л.Д. ПоливачНе погоджуючись з рішенням суду, в частині стягнення грошових коштів, ОСОБА_3 через свого представника подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, неправильну оцінку доказів, просить заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування зазначив, що судом першої інстанції не взято до уваги ту обставину, що відповідач не проживає тривалий час (останні чотири роки) за адресою: АДРЕСА_1. Адресою місця проживання відповідача є АДРЕСА_2, обізнаність позивача про місце проживання відповідача за даною адресою є факт перебування на виконанні у ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітніх дітей, про що позивачу достеменно відомо, а тому ОСОБА_3 вважає, що навмисно був позбавлений можливості брати участь у розгляді справи в суді першої інстанції, чим значно порушено його право на захист. Зазначив, що стягуючи з нього на користь позивача 11340,82 грн. витрат за оплату житлово - комунальних послуг, судом у порушення вимог ЗУ «Про житлово - комунальні послуги» безпідставно враховано всі платіжні документи подані позивачем, в тому числі і за сплату за холодне водопостачання та водовідведення, гаряче водопостачання та водовідведення гарячої води та електричну енергію. Він не проживає в квартирі, не користується зазначеними послугами, а тому не зобов'язаний сплачувати їх вартість.

У судовому засіданні ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 підтримали подану апеляційну скаргу, просили її задовольнити з викладених підстав.

ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просять її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне та обґрунтоване.

Представники третіх осіб у судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялися у відповідності до вимог закону. Служба у справах дітей Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації надіслала до суду заяву про розгляд справи без участі її представника та просить ухвалити рішення відповідно до діючого законодавства. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності зазначених осіб, у відповідності до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України. Неявка цих осіб в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заочне рішення суду від 13 травня 2016 року в частині задоволення позовних вимог визначення порядку користування жилим приміщенням заявником не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції в цій частині не перевіряється його законність і обґрунтованість.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача понесених позивачем витрат з оплати житлово - комунальних послуг у розмірі 11340,82 грн. суд першої інстанції з урахуванням положень ст.322 ЦК України та ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виходив з того, що відповідач є співвласником спірної квартири, а тому вважав необхідним стягнути з ОСОБА_3 Ѕ частини витрат понесених позивачем на оплату житлово - комунальних послуг за період з січня 2012 року по січень 2015 року.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції в цій частині, оскільки вони ґрунтуються на вимогах закону, виходячи з наступного.

Так, судом було встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є співвласниками квартири АДРЕСА_1., яка складається із трьох кімнат, відповідно площею 18,0кв.м., 11,8 кв.м, 14,1 кв.м.

Із довідки Форми №3 від 27.02.2015 року виданої ЖЕД №202 вбачається, що у спірній квартирі зареєстровані ОСОБА_3, 1972 р.н., ОСОБА_1,1978 р.н, та їхні діти - ОСОБА_8, 1999 р.н., ОСОБА_9, 2001 р.н. В квартирі також зареєстрований син відповідача ОСОБА_10, 2014 р.н.

Згідно ч.4 ст.319 ЦК України власність зобов'язує.

Відповідно до ст.322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків та зборів ( обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначено у Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до ч. ч. 2, 3, 4 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Пунктом 1 частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому право прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 3 статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Обов'язок по оплаті житлово-комунальних послуг, утримання будинку і прибудинкової території в будинках (квартирах) приватного житлового фонду покладено на власника і статтею 162 ЖК України.

Так, судом було встановлено, що всі витрати за житлово - комунальні послуги та спожиту електроенергію, витрати по утриманню будинку та квартири за період з 2012 року по 2015 рік сплачувалися ОСОБА_1, хоча зазначена квартира є спільною сумісною власністю сторін по справі і власником особового рахунку є ОСОБА_3 (а.с. 41). Під час перегляду рішення апеляційною інстанції стороною відповідача доказів зворотного у розпорядження суду не надано.

Твердження ОСОБА_3 щодо незаконного стягнення з нього Ѕ частки вартості сплачених ОСОБА_1 житлово - комунальних послуг колегією суддів відхиляються з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач з 27.09.2009 року зареєстрований у встановленому порядку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.13, 41), доказів щодо зміни останнім у період з 2012 року по 2015 рік місця реєстрації у встановленому законом порядку матеріали судової справи не містять. Відповідачем не спростовано наданих позивачем пояснень щодо того, що він регулярно відвідує спірну квартиру, проводить час с дітьми.

Зі змісту акту № 629/9 складеного державним виконавцем у 2012 році, на який ОСОБА_3 посилається як на доказ непроживання у спірній квартирі, вбачається лише те, що державним виконавцем на той час було з'ясовано, що ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 не проживає близько 3-х років, його місце проживання невідомо. Однак позивачем пред'явлено вимоги починаючи з січня 2012 року, а не за попередні три роки про які зазначено у акті.

Згідно п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992р., власник та наймач квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, визначені законом або договором.

Відповідно до положень ст.ст. 66-68 ЖК України, ст. 20 ЗУ «Про житлово- комунальні послуги» і положення підзаконних актів у сфері житлово-комунальних послуг покладають на користувачів житла (власників) обов'язок щомісяця вносити плату за житлово-комунальні послуги (теплопостачання, газ, водопостачання, каналізація, тощо) та витрати на утримання будинку (житла) та прибудинкової території пропорційно до займаної площі.

Враховуючи, що ОСОБА_3 є співвласником, а відповідно і користувачем спірної квартири, однак не приймає участі у сплаті вартості отриманих житлово-комунальних послуг, а обов'язок по їх оплаті несе лише ОСОБА_1, що підтверджується квитанціями наявними в матеріалах справи, Ѕ частина сплаченої ОСОБА_1 суми за надані послуги за період з 2012 рік по 2015 рік, а саме: за оплату житлово-комунальних послуг, послуг за гаряче та холодне водопостачання та водовідведення - 10030,73 грн., за оплату електроенергії - 1310,09 грн., на загальну суму - 11340,82 грн. обґрунтовано стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1

Також колегія суддів бере до уваги і те, що в квартирі проживають неповнолітні діти сторін по справі, утримувати яких зобов'язані їх батьки, а крім того, в квартирі зареєстрований малолітній син відповідача по справі, реєстрація якого враховується при нарахуванні вартості послуги по утриманню будинку та прибудинкової території, яку сплачує позивач особисто, тобто позивач несе витрати і за дитину відповідача.

Разом з тим, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення ОСОБА_3 як необґрунтовані виходячи з наступного.

Положеннями статті 74 ЦПК України встановлено, що судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. У разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Згідно із вимогами ч.1 ст.77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач з 27.09.2009 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.13, 41), доказів щодо зміни останнім місця реєстрації матеріали справи не містять.

При подачі заяви про перегляд заочного рішення у даній справі відповідач надав суду довідку від 27.10.2016 року видану ЖБК «Загар» про те, що він проживає за адресою АДРЕСА_2. Проте, зазначена довідка не звільняє відповідача від обов'язків по утриманню квартири, співвласником якої він є та де зареєстровані та проживають його неповнолітні діти, утримувати яких відповідач зобов'язаний у відповідності до вимог закону.

Доводи апеляційної скарги щодо перебування на виконанні у відділі державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м.Києві виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей як доказ на підтвердження місця проживання відповідача за іншою адресою спростовуються наданою у судовому засіданні апеляційної інстанції довідкою № 149 В/7-666 від 26.02.2016 року виданою відділом державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві у тому, що виконавчий лист № 2-3438 від 31.05.2010 виданий Дарницьким районним судом м. Києва про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання двох дітей: сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_7 та доньки ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_8, у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму на кожну з дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи з 11.02.2010 до досягнення ОСОБА_8 повноліття, знаходиться на виконанні у відділі державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві з 04.11.2014 і по теперішній час. Аліменти за цей період стягувач не отримувала.

Крім того, суд дав належну оцінку поясненням позивача щодо регулярного відвідування відповідачем спірної квартири, де мешкають його діти, та не мав підстав не брати їх до уваги під час ухвалення заочного рішення. Відповідач не оспорював факту регулярного спілкування з дітьми від першого шлюбу.

Таким чином, та обставина, що відповідач не брав участі у розгляді справи судом першої інстанції не спростовує правильність висновків суду першої інстанції по суті спору, щодо стягнення з відповідача половини вартості сплачених позивачем житлово - комунальних послуг. Крім того, відповідач не позбавлений був можливості надати нові докази суду апеляційної інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Рішення суду першої інстанції, в частині його оскарження, є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка зібраним доказам по справі, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено.

Зважаючи на викладене, колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції залишає без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, подану представником ОСОБА_4, відхилити.

Заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: