Ухвала суду № 63391716, 06.12.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Присяжнюка О.Б.

суддів Масенка Д.Є., Паленика І.Г.

з участю секретаря Лучко Ю.І.

прокурора Станкова О.П.

захисника Хоптинця А.Б.

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2, адвоката Хоптинця А.Б. на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 27 жовтня 2016 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві Чижа О.В. та накладено арешт на майно, а саме на об'єкт нерухомості, що належать ОСОБА_4 на праві власності, а саме: земельну ділянку площею 0,1201 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Вороньківська сільська рада, садове товариство «Берізка-1», кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1, заборонивши особам, у володінні яких знаходиться вище вказане майно, розпоряджатися ним будь-яким чином.

Прийняте рішення слідчий суддя мотивував тим, що надані слідчим матеріали доводять наявність підстав для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2, адвокат Хоптинець А.Б. просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою в задоволенні клопотання слідчого відмовити. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що арешт на майно накладено без наявних для того правових підстав, оскільки ОСОБА_4 не має ніякого відношення до кримінального провадження в рамках якого накладено арешт на майно. Так, вона не являється підозрюваною чи обвинуваченою в даному провадженні, а на момент набуття права власності на земельну ділянку вона не знала про кримінальне провадження відносно ОСОБА_2, а тому є добросовісним набувачем. Крім того, апелянт вказує і на ті обставини, що дана земельна ділянка не визнана речовим доказом, не доведено слідчим і тих обставин, що вона підпадає під спеціальну конфіскацію, а на момент дарування цієї ділянки обтяжень на її відчуження не було. У зв'язку з цим захисник вважає, що ОСОБА_4 не підпадає під ознаки третіх осіб, на майно яких, відповідно до ст. 170 КПК України може бути накладено арешт.

Також, на думку апелянта клопотання слідчого не відповідає вимогам ст. 171 КПК України, оскільки воно не містить належного обґрунтування щодо підстав для накладення арешту, а також слідчим не надано доказів на підтвердження обґрунтованої підозри ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Крім того, в апеляційній сказі зазначає і про своєчасність оскарження ухвали слідчого судді, оскільки розгляд клопотання слідчого про арешт майна відбувся без повідомлення власника цього майна ОСОБА_2, а про існування зазначеного рішення вони дізналися 09 листопада 2016 року.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника Хоптинця А.Б., який підтримав подану апеляційну скаргу і просив її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним і обґрунтованим, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з наданих суду матеріалів, слідчим управлінням фінансових розслідувань ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32015100060000077 від 09 квітня 2015 року за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що генеральний директор КП «Кіровгеологія» ОСОБА_2 в період 2012-2014 років, зловживаючи своїм службовим становищем, розтратив чуже майно, а саме грошові кошти КП «Кіровгеологія», в особливо великих розмірах шляхом перерахування їх на рахунки ТОВ «Сібол» та ТОВ «Київкапіталбуд», які мають ознаки фіктивності.

В рамках даного кримінального провадження слідчий звернувся з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме на земельну ділянку площею 0,1201 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Вороньківська сільська рада, садове товариство «Берізка-1», яке ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2016 року було задоволено.

Однак, перевіривши доводи клопотання слідчого про накладення арешту на вказане майно та дослідивши додані до нього матеріали, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції з приводу наявності підстав для задоволення даного клопотання, помилковими.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Аналіз вище зазначеної норми закону свідчить, що Кримінальним процесуальним кодексом України чітко передбачені підстави для застосування такого виду забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

При цьому, ст. 171 КПК України передбачено вимоги щодо змісту клопотання про накладення арешту на майно, у якій, серед всього іншого, зазначено, що у клопотанні слідчого про арешт майна повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положень ст. 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна. Тобто, у клопотанні про арешт майна, слідчий повинен чітко вказати мету зазначену в законі та довести необхідність арешту саме з цією метою.

Разом з тим, даних вимог закону слідчим не дотримано.

Так, звертаючись з клопотанням про накладення арешту на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою Київська область, Бориспільський район, Вороньківська сільська рада, садове товариство «Берізка-1» слідчий зазначив, що метою застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження є відшкодування збитків завданих інтересам держави та забезпечення пред'явлення в майбутньому цивільного позову та виконання вироку суду.

Проте, у ст. 170 КПК України таких підстав і мети для накладення арешту на майно не зазначено, там іде мова зокрема про відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди,

Дані обставини, вказують на невідповідність клопотання слідчого про арешт вимогам ст. 171 КПК України.

Слідчий суддя, під час розгляду клопотання слідчого не звернув уваги на вказані недоліки клопотання та прийшов до висновку про наявність підстав для його задоволення, хоча відповідно до ч. 3 ст. 172 КПК України мав би повернути його для усунення недоліків.

Відсутність чітко визначеної мети для накладення арешту, згідно з вимогами ст. 170 КПК України, не дає можливості для вирішення питання про застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до доводів клопотання слідчого і наданих ним суду матеріалів, цивільний позов по справі на разі не заявлено, на момент дарування вказаної земельної ділянки будь якого обмеження на право розпоряджатися цим майном у ОСОБА_2 не було, а тому для визначення можливості накладення на нього арешту необхідно чітко визначитися з якою метою він застосовується.

Таким чином, вище наведене свідчить про однобічність і неповноту судового розгляду, істотне порушення норм Кримінального процесуального кодексу України, у зв'язку з чим, відповідно до положень ст. 409 КПК України ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали апеляційним судом.

Постановляючи нову ухвалу, колегія суддів з урахуванням вище наведених обставин вважає, що слідчим, у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального законодавства, не доведено необхідності арешту майна, з метою вказаною у клопотанні, що явно порушує справедливий баланс між інтересами власника, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження, а саме клопотання слідчого внесене з порушенням вимог Кримінального процесуального кодексу України, у зв'язку з чим у його задоволенні слід відмовити, а відтак апеляційна скарга захисника ОСОБА_2, адвоката Хоптинця А.Б. підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 376, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2, адвоката Хоптинця А.Б., задовольнити.

Ухвалу слідчого суддіПечерського районного суду міста Києва від 27 жовтня 2016 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві Чижа О.В. та накладено арешт на майно, а саме на об'єкт нерухомості, що належать ОСОБА_4 на праві власності, а саме: земельну ділянку площею 0,1201 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Воронківська сільська рада, садове товариство «Берізка-1», кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1, заборонивши особам, у володінні яких знаходиться вище вказане майно, розпоряджатися ним будь-яким чином, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві Чижа О.В. про накладення арешту на майно, а саме на об'єкт нерухомості, що належать ОСОБА_4 на праві власності, а саме: земельну ділянку площею 0,1201 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Воронківська сільська рада, садове товариство «Берізка-1», кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1, відмовити.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не

підлягає.

Судді: Присяжнюк О.Б. Масенко Д.Є. Паленик І.Г.

Справа № 11-сс/796/4048/2016 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції Карабань В.М.

Доповідач Присяжнюк О.Б.