Ухвала суду № 63389628, 12.12.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/5170/16 Головуючий у 1 інстанції: Гнатик Г.Є.

Є.У. № 337/888/16-ц Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2016 р. м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Маловічко С.В.,

ОСОБА_2,

при секретарі: Остащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Хортицького відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області в особі представника ОСОБА_3 на ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 09 листопада 2016 року по справі за скаргою ОСОБА_4, зацікавлена особа ПАТ КБ «ПриватБанк» на дії та рішення державних виконавців Хортицького відділу ДВС Запорізького міського управління юстиції,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду зі скаргою на дії та рішення державних виконавців Хортицького відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції. Зазначала, що постановою державного виконавця Хортицького ВДВС Запорізького МУЮ від 04 серпня 2015 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання заочного рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 03 квітня 2015 року про стягнення з неї на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 13944, 91 грн. заборгованості за кредитним договором. Після закінчення семиденного строку з дня відкриття виконавчого провадження постановою від 12 серпня 2015 року з неї стягнуто виконавчий збір у сумі 1394, 49 грн. , а згодом, постановою від 1 грудня 2015 року з неї стягнуто 150 грн. витрат на проведення виконавчих дій.

Посилаючись на те, що не знала ні про заочний розгляд справи про стягнення з неї кредитної заборгованості, ні про відкриття виконавчого провадження, оскільки не отримувала жодного процесуального документу і про вищевказані постанови дізналася тільки 24 лютого 2016 року в приміщенні ВДВС Шевченківського РУЮ у місті Києві, просила суд на підставі ст.387 ЦПК України, і ст.82 Закону України «Про виконавче провадження»

визнати неправомірними дії державного виконавця Хортицького ВДВС Запорізького МУЮ щодо ненаправлення їй копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.08.2015 р. у виконавчому провадженні №48320868 рекомендованим листом з повідомленням про вручення;

визнати неправомірними дії державного виконавця Хортицького ВДВС Запорізького МУЮ по винесенню постанови про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 1394,49 грн. від 12.08.2015 р. у виконавчому провадженні №48320868;

визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Хортицького ВДВС Запорізького МУЮ про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 1394,49 грн. від 12.08.2015 р. у виконавчому провадженні №48320868;

визнати неправомірними дії державного виконавця Хортицького ВДВС Запорізького МУЮ по винесенню постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 150,00 грн. від 11.12.2015 р. у виконавчому провадженні №48320868;

визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Хортицького ВДВС Запорізького МУЮ про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 150,00 грн. від 11.12.2015 р. у виконавчому провадженні №48320868;

як такі, що не відповідають вимогам ст.ст. 31,47 Закону України «Про виконавче провадження» .

Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 09 листопада 2016 року скаргу ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано неправомірними дії державного виконавця Хортицького ВДВС ЗМУЮ ОСОБА_5 щодо винесення постанови від 12.08.2015 року про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 1394 грн. 94 коп. у виконавчому провадженні № 48320868.

Визнано неправомірною та скасовано постанову державного виконавця Хортицького ВДВС ЗМУЮ ОСОБА_5 від 12.08.2015 року про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 1394 грн. 94 коп. у виконавчому провадженні № 48320868.

Визнано неправомірними дії державного виконавця Хортицького ВДВС ЗМУЮ ОСОБА_3 щодо винесення постанови від 11.12.2015 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у сумі 150 грн. у виконавчому провадженні № 48320868.

Визнано неправомірною та скасовано постанову державного виконавця Хортицького ВДВС ЗМУЮ ОСОБА_3 від 11.12.2015 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у сумі 150 грн. у виконавчому провадженні № 48320868.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, Хортицький ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області в особі представника ОСОБА_3 подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить ухвалу суду скасувати.

Сторони виконавчого провадження і представник виконавчої служби в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, а тому колегія суддів вважає можливим розглядати справу у їх відсутність, відповідно до вимог ч.2 ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно частин 2,3 статті 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Якщо оскаржуване рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

Отже за змістом вказаних норм закону, обов'язковою умовою для задоволення скарги сторони виконавчого провадження є встановлення факту порушення прав заявника.

Задовольняючи скаргу ОСОБА_4 і визнаючи дії і постанови державних виконавців такими, що не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», суд першої інстанції виходив з того, що боржник ОСОБА_4 не була обізнана про відкриття виконавчого провадження, оскільки не отримувала копії постанови, а тому не могла добровільно виконати судове рішення. На думку суду першої інстанції, постанови про стягнення виконавчого збору і витрат на проведення виконавчих дій являються завчасними.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи, вимогам закону і зібраним у справі доказам.

Положеннями статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом статей 25,27,28 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Примусове виконання рішення, стягнення виконавчого збору можливе у разі ненадання боржником у строк, встановлений для добровільного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення.

Як зазначено у правових висновках Верховного Суду України, викладених у постанові по справі №6-785 цс15 від 06.07.2015 року, сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець повязує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.

Встановлено, що рішенням Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 03.04.2015 року з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто 13944,91 грн. заборгованості за кредитним договором і 243,60 грн. компенсації судових витрат.

На виконання судового рішення 23.06.2015 року судом видано два виконавчі листи №337/8146/14-ц, які 03.08.2015 року були предявлені до Хортицького ВДВС Запорізького МУЮ стягувачем до примусового виконання (а.с.136, 138,155).

Постановою державного виконавця Хортицького ВДВС Запорізького МУЮ від 03.08.2015 р. відкрито виконавче провадження за вказаними виконавчими документами і боржнику запропоновано у строк до 11.08.2015 року самостійно виконати судове рішення (а.с. 135,154).

Того ж дня державним виконавцем винесено постанову про накладення арешту на все майно боржника і заборонено його відчуження та направлено запит до Державної податкової служби про джерело отримання доходів боржника, а також до Пенсійного фонду України про останнє місце роботи боржника (а.с.152, 203,204).

Копія постанови про відкриття виконавчого провадження була направлена боржникові рекомендованим листом 17 серпня 2015 року, що підтверджується реєстром на відправлення рекомендованої кореспонденції (а.с.163).

Постановами державного виконавця Хортицького ВДВС від 12 серпня 2015 року з ОСОБА_4 стягнуто виконавчий збір у розмірі 1394, 49 грн. і 24,36 грн. (а.с.133, 150).

Частиною 5 ст.25 Закону «Про виконавче провадження» передбачено, що копія постанови про відкриття виконавчого провадження надсилається не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржнику.

За змістом ст.27 Закону «Про виконавче провадження» примусове виконання судового рішення розпочинається наступного дня після строків, встановлених частиною 2 ст.25 Закону для самостійного виконання судового рішення.

Зважаючи на те, що копія постанови про відкриття виконавчого провадження була направлена боржникові не 5 серпня 2015 року, як це передбачено ч.5 ст.25 Закону, а тільки 17 серпня 2015 року по закінченню строку, встановленого ч.2 ст.25 Закону, після 11 серпня 2015 року (дати перебігу строку, встановленого державним виконавцем для добровільного виконання судового рішення), жодної процесуальної дії, спрямованої на примусове виконання судового рішення державним виконавцем вчинено не було, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскаржувана постанова державного виконавця від 12 серпня 2015 року про стягнення виконавчого збору не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження» і порушує права боржника.

Такі висновки суду першої інстанції узгоджуються з вищевказаною правовою позицією Верховного Суду України.

За вказаних обставин доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального права являються безпідставними.

Доводи апеляційної скарги про те, що безпідставність скасування постанови державного виконавця від 10 грудня 2015 року про стягнення з божника витрат на проведення виконавчого збору також не заслуговують на увагу.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про виконавче провадження», витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Кошти виконавчого провадження складаються з: авансового внеску стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; стягнутих з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій; інших надходжень, що не суперечать законодавству.

Отже, до коштів на проведення виконавчих дій включаються і витрати, пов'язані з примусовим виконанням виконавчих документів.

До витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату: перевезення, зберігання і реалізації майна боржника; послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій; поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; розміщення оголошення в засобах масової інформації; виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.

Відповідно до частини статті 41 Закону України «Про виконавче провадження», про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.

Питання організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню врегульовані також Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року N 512/5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за N 489/20802.

Так, відповідно до абзацу 3 підпункту 3.13.1 пункту 3.13. Інструкції, про розмір витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець відповідно до розрахунку витрат, наданого фінансовою службою відповідного головного управління юстиції, складає акт про витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій (додаток 1), у якому зазначаються перелік та суми витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Отже, розмір витрат на проведення виконавчих дій має підтверджуватися актом про витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій.

Разом з тим, виконавчою службою не надано відповідний акт на підтвердження розміру понесених витрат на проведення виконавчих дій, а також не надано доказів на підтвердження направлення оскаржуваної постанови на адресу позивача.

Оскільки апелянтом не доведено дотримання вимоги ч. 4 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження», як і не підтверджено витрати на проведення виконавчих дій саме у розмірі, визначеному постановою, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про обґрунтованість скарги боржника і в частині стягнення з нього вказаних витрат.

За вказаних обставин доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права являються безпідставними, а тому апеляційна скарга на підставі ст.312 п.1 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст.307,312 п.1 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Хортицького відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області в особі представника ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 09 листопада 2016 року по цій справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: