Вирок № 63388990, 12.12.2016, Кам’янський районний суд Запорізької області (до 25.04.2025 - Куйбишевський районний суд Запорізької області)

КУЙБИШЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 327/260/16-к

Провадження №1-кп/319/80/2016

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2016 року смт. Більмак

Куйбишевський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Солодовнікова Р.С.,

при секретарі судового засідання Костенко А.В.,

за участю прокурора Шипка Д.В.,

обвинувачених ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

захисника адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Куйбишевського районного суду Запорізької області кримінальне провадження №12015080270000471, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 10 липня 2016 року, у відношенні:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, який має неповну загальну середню освіту, не працюючому, не одруженому, який зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше судимого:

-20 листопада 2013 року Розівським р/с Запорізької області за ч.1 ст.185 КК України до 80 годин громадських робіт; Ухвалою Розівського р/с Запорізької області від 28.05.2014 року звільнений вд відбування призначеного покарання на підставі п.а ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році»;

-26.06.2014 року Розівським районним судом Запорізької області за ч.3 ст.185 КК України до трьох років позбавлення волі, на підставі ст.ст.75,76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки,-

по обвинуваченню в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.304, ч.3 ст.185 Кримінального кодексу України (далі КК України), - та

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянина України, українця, який має середню неповну освіту, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, що відбуває покарання в Курязіській виховній колонії імені Макаренка Харківської області, раніше судимого:

-26 червня 2014 року Розівським р/с Запорізької області за ч.3 ст.185 КК України до трьох років позбавлення волі, на підставі ст.ст.75,76,104 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням строком на один рік;

-12 серпня 2015 року Розівським р/с Запорізької області за ч.3 ст.185 КК України до трьох років позбавлення волі із застосуванням ст.71 КК України, остаточне покарання визначено у виді позбавлення волі строком на 3 роки 1 місяць,

по обвинуваченню в скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 та неповнолітній ОСОБА_1, будучи раніше судимими за вчинення умисного злочину проти власності, судимість за який не знята та непогашена у встановленому законом порядку, на шлях виправлення не стали, та знову повторно вчинили нові умисні злочини.

Так, ОСОБА_2, в один із днів у першій декаді липня 2015 року, перебуваючи на території домоволодіння, за місцем власного мешкання, розташованого по вул. Ювілейній, 12 в с. Азов. Розівського району, Запорізької області, маючи умисел на втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 є неповнолітнім, запропонував ОСОБА_4 скоїти крадіжку чужого майна з території домоволодіння ОСОБА_5, що розташоване за адресою: Запорізька область, Розівський район, с.Азов, вул. Ювілейна, 14. Від цієї пропозиції ОСОБА_4 спочатку відмовився, проте наступного дня, знаходячись неподалік продуктового магазину, розташованого по вул. Центральній, 23 в с. Азов Розівського району Запорізької області, ОСОБА_2, продовжуючи свої злочинні дії, повторно запропонував ОСОБА_4 скоїти вказану крадіжку, на що той погодився.

Після цього, ОСОБА_2 та неповнолітній ОСОБА_1, вчинили таємне викрадення чужого майна за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням в інше приміщення, за таких обставин.

ОСОБА_2 та неповнолітній ОСОБА_1, в один із днів у першій декаді липня 2015 року, реалізуючи свій злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, за попередньою змовою між собою, прийшли на територію домоволодіння ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_8, що розташоване за адресою: Запорізька область, Розівський район, с. Азов, вул. Ювілейна, 14. Перебуваючи на території домоволодіння вони підійшли до дверей господарської будівлі, де ОСОБА_2, зірвав руками дерев'яну планку, яка цвяхами була закріплена на вказаних дверях після чого, разом з ОСОБА_4 через вказані двері проникли в приміщення господарської будівлі та діючи узгоджено між собою, таємно, повторно викрали належні ОСОБА_5 нові 8-хвильові листи шиферу в кількості шести одиниць, вартістю 150 гривень за один лист, на загальну суму 900 гривень. З місця вчинення злочини зникли, викраденим майном в подальшому розпорядилися на власний розсуд.

Таким чином, спільними діями ОСОБА_2 та ОСОБА_1М завдали потерпілій ОСОБА_5 майнову шкоду на загальну суму 900 гривень.

Крім того, в один із днів у першій декаді червня 2016 року, ОСОБА_2, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, прийшов на територію домоволодіння ОСОБА_5, що розташована за адресою: Запорізька область, Розівський район, с. Азов, вул. Ювілейна, 14. Перебуваючи на території домоволодіння, ОСОБА_2, підійшов до дверей господарської будівлі, де, з метою проникнення до неї прибрав зі шляху листи шиферу, якими були підперті двері вказаної будівлі та, відповідно, заважали у доступі до цих дверей. Після цього, ОСОБА_2 С M через вказані двері проник в приміщення господарської будівлі звідки таємно, повторно викрав належні ОСОБА_5 меблі, а саме: один дубовий стіл круглої форми та три дубових з м'яким сидінням стільців, загальною вартістю 5751,90 гривень, один дерев'яний кухонний стіл, вартістю 100 гривень, дерев'яну підставку для квітів, вартістю 185 гривень, чотири дубових кресла, вартістю 142 гривень за одиницю, на загальну суму 568 гривень, та дерев'яну віконну раму, вартістю 125 гривень, якими в подальшому розпорядився на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_2 завдав потерпілій ОСОБА_5 майнову шкоду на загальну суму 6729 грн. 90 коп.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_2 свою винність у вчиненні інкримінованих злочинів визнав та повністю підтвердив обставини, викладені у обвинувальному акті та вироку суду.

ОСОБА_2 суду пояснив, що дійсно йому було відомо про те, що ОСОБА_1 є неповнолітнім. У першій декаді липня 2015 року, запропонував йому вчинити крадіжку майна сусідки ОСОБА_6, на що ОСОБА_1 спочатку відмовився, а наступного дня на повторну пропозицію погодився на вчинення злочину. ОСОБА_1 необхідний був йому для вчинення злочину щоб допомагати, оскільки самому було б важко. Із ОСОБА_1 домовлялись про зустріч вночі, разом із ОСОБА_1 прийшли до будинку ОСОБА_6С, в с. Азов, вул. Ювілейна, 14. ОСОБА_2, зірвав руками дерев'яну планку, через вхідні двері проникли в приміщення господарської будівлі, звідки вкрали листи шиферу в кількості 6 штук, які віднесли до місця проживання ОСОБА_2, там поділили між собою по три штуки. У подальшому свої три листа продав за 300 гривень.

Крім того пояснив, що він в один із днів у першій декаді червня 2016 року, вирішив повторно вчинити крадіжку з домоволодіння ОСОБА_5, що розташована за адресою: Запорізька область, Розівський район, с. Азов, вул. Ювілейна, 14. Вночі прийшов до домоволодіння, прибрав лист шиферу, якими були підперті двері сараю, після чого проник до нього, звідки вкрав один дубовий стіл, три дубових з м'яким сидінням стільців, один дерев'яний кухонний стіл, дерев'яну підставку для квітів, чотири дубових кресла, та дерев'яну віконну раму, які переніс до місця проживання та в подальшому продав один стіл за 100 гривень.

Обвинувачений ОСОБА_2 у вчиненому щиро покаявся, жалкує про свій вчинок, завірив суд, що більше такого не повториться. Свої дії обвинувачений мотивував необхідністю використання викраденого майна у власному господарстві. Гроші від продажу викраденого майна використав на придбання продуктів харчування. Також обвинувачений пояснив, що на даний час він офіційно не працевлаштований, виконує роботи по найму. Частину викраденого майна потерпілої добровільно видав працівникам поліції.

Неповнолітній ОСОБА_1 суду пояснив, що у першій декаді липня 2015 року, вдома у ОСОБА_2, останній запропонував йому вчинити крадіжку майна ОСОБА_6. Спочатку він відмовився, оскільки не хотів вчиняти злочин, наступного дня ОСОБА_2 повторно запропонував вчинити крадіжку, та він погодився. Вони домовились зустрітись у нічний час в цей же день, після чого проникли до господарської будівлі за адресою: с. Азов, вул. Ювілейна, 14, де вкрали листи шиферу в кількості 6 штук, які віднесли до місця проживання ОСОБА_2, які розділили між собою порівну по 3 штуки.

Обвинувачений ОСОБА_1 у вчиненому щиро покаявся, жалкує про свій вчинок. Свої дії обвинувачений мотивував необхідністю використання викраденого майна у власному господарстві. Також обвинувачений пояснив, що викрадене майно добровільно видав працівникам поліції.

Покази ОСОБА_2. та ОСОБА_1 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченими змісту обставин злочинів, добровільності та істинності їх позиції.

Судовий розгляд проведено в межах обвинувачення відповідно до ч.1 ст.337 КПК України і обмежено допитом обвинувачених, дослідженням матеріалів про вилучення викраденого майна та речові докази, а також вивченням даних, які характеризують їх особи.

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що винуватість обвинувачених ОСОБА_2. та ОСОБА_1 у вчиненні вищезазначених злочинах в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання їх винними.

Ці докази свідчать про те, що ОСОБА_2.:

- втягнув неповнолітнього у злочинну діяльність, тому суд прийшов до висновку про правильність кваліфікації дій обвинуваченого за ч.1 ст.304 КК України;

- таємно викрав чуже майно, вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням в інше приміщення, тому суд прийшов до висновку про правильність кваліфікації дій обвинуваченого за ч.3 ст.185 КК України.

В той же час, ОСОБА_1 таємно викрав чуже майно, вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням в інше приміщення, тому суд прийшов до висновку про правильність кваліфікації дій обвинуваченого за ч.3 ст.185 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, що ним вчинено тяжкі злочини.

З даних про особу обвинуваченого ОСОБА_2 випливає, що він має визначене і постійне місця проживання, за місцем проживання характеризується посередньо, не одружений, офіційно не працевлаштований, утримується за рахунок випадкових заробітків та виконання робіт по найму, раніше судимий, стан здоровя задовільний, на обліку лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.

Як обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_2, суд враховує його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину шляхом добровільної видачі працівникам поліції частини викраденого майна та повідомлення органу слідства і суду фактів, що мають істотне значення для зясування обставин вчинення злочину.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_2 є рецидив злочинів.

На підставі викладеного, враховуючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, враховуючи особу винного, який в цілому за матеріалами справи характеризується з задовільно, враховуючи його відношення до вчинених злочинів, розкаяння, відсутність вимог майнового характеру з боку потерпілих, яким була частково відшкодована заподіяна шкода шляхом повернення викраденого майна, з урахуванням наявності обставин, які помякшують та обтяжують покарання, а також обставин вчинення злочинів, характер і ступінь тяжкості їх наслідків, кількість злочинних епізодів, суд, керуючись ст.ст.65-67 КК України, знаходить можливим призначити ОСОБА_2 за кожен із злочинів, передбачених ч.1 ст.304, ч.3 ст.185 КК України, основне покарання у виді позбавлення волі на певний строк в межах, передбачених санкціями частин статей.

Покарання за сукупністю злочинів ОСОБА_2 визначити шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у вигляді позбавлення волі на певний строк.

Разом з тим, вирішуючи питання про призначення остаточного покарання, суд приймає до уваги наступне.

ОСОБА_2 26.06.2014 року був засуджений Розівським районним судом Запорізької області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільнений з випробуванням строком на 2 роки.

ОСОБА_2 скоїв новий злочин в період іспитового строку, тому суд вважає за необхідне відповідно до ст.71 КК України до покарання, призначеного за новим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком у вигляді 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Остаточно визначене покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.

При розгляді кримінального провадження, суд не знаходить підстав про можливість виправлення ОСОБА_2 без ізоляції від суспільства, оскільки з матеріалів провадження випливає, що до обвинуваченого раніше вже застосовувалося звільнення від відбування призначеного покарання за ст. 75 КК України за вчинення умисного тяжкого злочину проти власності в минулому, однак в період іспитового строку ОСОБА_2 належних висновків для себе не зробив. Застосування інституту звільнення від кримінальної відповідальності є неефективним для даної конкретної особи, оскільки ОСОБА_2 знов вчинив умисний злочин проти власності.

Крім того, частиною 3 статті 75 КК України (із змінами) передбачено, що суд за наявності визначених законом підстав може ухвалити рішення про звільнення засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки. Виходячи з цих положень закону, а також із змісту ч. 3 ст. 78 КК України, здійснення особою протягом іспитового строку нового злочину потрібно розцінювати як порушення ним умов застосування ст. 75 УК України, у зв'язку з чим повторне звільнення з випробуванням від відбування покарання, призначеного із застосуванням ст. 71 КК України, є неприпустимим.

З даних про особу обвинуваченого ОСОБА_1 випливає, що він має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується задовільно, має задовільний стан здоровя, не одружений, раніше судимий.

Відповідно до вимог ст.ст.485,487 КПК України, службою у справах дітей складені Звіти про неповнолітніх обвинувачених у кримінальному провадженні, які досліджені та враховані судом. У том числі враховано умови життя та виховання неповнолітнього, вплив дорослих.

Як обставину, що пом'якшує покарання ОСОБА_1 суд враховує його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину шляхом добровільної видачі працівникам поліції викраденого майна та повідомлення органу слідства і суду фактів, що мають істотне значення для зясування обставин вчинення злочину, а також добровільне часткове відшкодування потерпілій заподіяної шкоди та вчинення злочину у неповнолітньому віці.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 є рецидив злочинів.

З урахуванням наявності обставин, які помякшують та обтяжують покарання, враховуючи особу неповнолітнього обвинуваченого, що він в цілому по матеріалах справи характеризуються задовільно, враховуючи його відношення до вчиненого злочину, розкаяння, відсутність вимог майнового характеру з боку потерпілої, керуючись ст.ст. 65-67 КК України, знаходить можливим призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на певний строк, передбачений санкцією ч. 3 ст.185 КК України.

При цьому, з урахуванням наявності декількох обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину суд, враховуючи особу неповнолітнього обвинуваченого, його відношення до вчиненого злочину, жаль з приводу скоєного, відшкодування шкоди шляхом повернення викраденого майна, протиправні дії іншої особи, яка втягнула його у вчинення даного злочину, суд керуючись ст.69 КК України, знаходить можливим за ч.3 ст.185 КК України призначити ОСОБА_1 основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.3 ст.185 КК України, у виді позбавлення волі на певний строк, передбачений для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу для неповнолітніх.

Вирішуючи питання про призначення остаточного покарання ОСОБА_1, суд бере до уваги, що обвинувачений 12 серпня 2015 року був засуджений Розівським районним судом Запорізької області за ч.3 ст.185,71 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць.

З матеріалів справи випливає, що обвинувачений ОСОБА_1 винен в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, а тому покарання йому повинно бути призначено за правилами, передбаченими в частинах першій третій статті 70 КК України.

Керуючись ч.4 ст.70 КК України, суд вважає за необхідне остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_1 визначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на певний строк, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.

Цивільні позови у кримінальній справі не предявлено.

Вирішуючи питання про речові докази у справі, суд керується ст.100 КПК України.

Судові витрати у кримінальній справі по епізоду вчинення ОСОБА_2 крадіжки у червні 2016 року, повязані із залученням експертів, покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 на підставі ст.ст.118,124 КПК України в загальній сумі 263,88 гривень за проведення судової експертизи.

Запобіжні заходи обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не обиралися, підстави для обрання запобіжних заходів відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.368,370 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.304, ч.3 ст.185 КК України, та призначити покарання:

-за ч.1 ст.304 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки;

-за ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 3 (три) місяці.

На підставі ст.70 КК України по сукупності злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 3 (три) місяці.

На підставі ст.71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Розівського районного суду Запорізької області від 26 червня 2014 року у виді 1 (одного) місяця, і по сукупності вироків остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 4 (чотири) місяці.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання судовим рішенням законної сили не застосовувати.

Початок строк відбування ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі відраховувати з моменту його затримання після набрання вироком суду законної сили.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь держави в рахунок відшкодування витрат на проведення експертизи в кримінальному провадженні грошові кошти в сумі 263,88 гривень (двісті шістдесят три грн. 88 коп.) на рахунок №31116115700009 в УК у Шевченківському району м. Запоріжжя (24060300), Код банку 813015, Код ЄДРПОУ 38025367, назва банку ГУДКСУ у Запорізькій області.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та призначити покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного за даним вироком, більш суворим, призначеним за вироком Розівського районного суду Запорізької області від 12 серпня 2015 року, визначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3(три) роки 1 (один ) місяць.

Початок строку відбування ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі відраховувати з 12 грудня 2016 року, зарахувавши у строк відбування покарання відбутий ним строк покарання за вироком Розівського районного суду Запорізької області від 12 серпня 2015 року з моменту його затримання з 30 червня 2016 року по 11 грудня 2016 року включно.

Речові докази:

-три 8 хвильові листа шиферу, один стіл білого кольору, три кресла, один деревяний стілець, одна деревяна підставка для квітів, один деревяний стіл та фрагменти кухонної меблі, які належать ОСОБА_6С,, залишити їй же як власнику;

На вирок учасниками судового провадження можуть бути подані апеляційні скарги до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції Куйбишевський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя : Р.С.Солодовніков