Постанова № 6338704, 31.08.2008, Рівненський окружний адміністративний суд

Справа № 2-а-4107/08

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2008 року 10 год. 38 хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Шевчук С.М. за участю секретаря судового засідання Василевич І.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: представник Скаржинець Т.В. (копія довіреності в матеріалах справи);

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі про визнання дій неправомірними, стягнення щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії за період із січня 2006 року по липень 2008 року включно в сумі 3400,30 грн., суд, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі про визнання дій неправомірними, стягнення щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії за період із січня 2006 року по липень 2008 року включно в сумі 3400,30 грн.

В судовому засіданні позивач надав пояснення, які повністю співпадають з позицією, що викладена в позовній заяві. Просив позов задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, в судовому засіданні надав пояснення, які повністю співпадають з позицією, що викладена в запереченнях проти позову. Вказав, що позивачем пропущено строк звернення до суду, наполягав на застосуванні наслідків, передбачених ст. 100 КАС України.

Судом оглянуті та досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи та надані для огляду та дослідження в судовому засіданні.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов слід задоволити частково.

Суд виходив з такого.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни, що підтверджується відповідним посвідченням (а.с.6).

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Дію статті 6 було зупинено на 2006 рік згідно із Законом України від 20.12.2005 р. № 3235-IV. Законом України “Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 19.01.2006 року дію статті 6 відновлено у зв'язку з виключенням пункту 17 статті 77 Закону України від 20.12.2005 р. N 3235-IV.

Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік” дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2007 рік з урахуванням ст. 111 зазначеного Закону, яка передбачала, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року по справі №6-рп\2007 були визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням статті 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік». А отже, з цього часу відновлено дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в повному обсязі.

Відповідно до пункту 5 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного суду, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Згідно підпункту 2 пункту 41 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 р. N 107-VI, статтю 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” було викладено в такій редакції: “Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни”.

Однак, вказані зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008.

Відповідно до п. 6 резолютивної частини вказаного рішення, рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.

Постановою КМ України від 28.05.2008 року № 530 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, було встановлено підвищення до пенсії дітям війни в таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривні, з 1 липня - 48,2 та з 1 жовтня - 49,8 гривні.

Однак, вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі виникнення колізії між підзаконним нормативно-правовим актом та законом, застосуванню підлягають положення закону. Крім того, відповідно до ст. 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Судом встановлено, що позивач отримував підвищення до пенсії в період з 01.01.208 року по дату звернення до суду в розмірах, передбачених Постановою КМ України від 28.05.2008 року № 530, а не в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

За таких обставин, суд вважає, що право позивача порушене, він має право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, як це визначено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період 2006-2008 років.

Однак, відповідач наполягає на застосуванні наслідків пропуску позивачем строку звернення до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Про порушення своїх прав позивач міг дізнатися з дати опублікування Рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року. Вказане Рішення було опубліковано 27.07.2007 року. Позивач до суду звернувся лише 20.08.2008 року.

А відтак, у задоволенні позову позивача про стягнення з відповідача підвищення до пенсії за період з січня 2006 року по липень 2007 року слід відмовити у звязку із пропуском строку звернення до адміністративного суду, передбаченого ст. 99 КАС України.

З врахуванням розміру мінімальної пенсії за віком за 2007-2008 роки, суми отриманого підвищення до пенсії за період з 01.01.2008 року по липень 2008 року, сума заборгованості становить 1280,50 грн.

Щодо позовної вимоги позивача про зобовязання відповідача нараховувати допомогу відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” надалі при нарахування пенсії, то вказана вимога не підлягає до задоволення, оскільки суду не відомо, чи буде в подальшому поширюватися на вказані правовідносини закон, на який посилається позивач.

За таких обставин, позов підлягає до часткового задоволення.

Керуючись ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 задоволити частково.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії за період з серпня 2007 року по липень 2008 року включно в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі (34100, м.Дубровиця, вул. Миру, 8, код ЗКПО 22553395) на користь ОСОБА_1 (34100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з серпня 2007 року по липень 2008 року включно в сумі 1280,50 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят гривень пятдесят копійок).

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя С.М.Шевчук

Повний текст постанови складено 03.11.2008 року.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя С.М.Шевчук