Ухвала суду № 63386855, 12.12.2016, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/13908/16-к

Провадження № 1-кп/263/629/2016

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2016 року м.Маріуполя

Жовтневий районний суд м.Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Папаценко П.І.,

при секретарі Масюк М.С.,

за участю прокурора Караман Н.В.,

захисників ОСОБА_1,ОСОБА_2,

потерпілого ОСОБА_3,

обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5,

заставодавця ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 17.04.2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016050000000289, щодо обвинувачення:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, який мешкає за адресою: м.Маріуполь, вул.Архітектора Нільсена, 32/10, що обвинувачується за ст.190 ч.2 КК України;

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, який мешкає за адресою: м.Маріуполь, вул.Зелінського, 41/72, що обвинувачується за ст.190 ч.2 КК України;

В С Т А Н О В И В:

4.11.2016 року з прокуратури Донецької області, відповідно до вимог ст.ст.283,291 КПК України надійшов для розгляду по суті обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42016050000000289 від 17.04.2016 року з реєстром матеріалів досудового розслідування та розписками обвинувачених, захисників про їх отримання, за обвинуваченням ОСОБА_4, ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 ч.2 КК України.

Ухвалою суду по вказаному провадженню призначено підготовче судове засідання на 16.11.2016 року, продовження якого перенесене на 22.11.2016 року, 5.12.2016 року та 12.12.2016 року.

У підготовчому судовому засіданні захисник ОСОБА_1, що надає юридичну допомогу обвинуваченому ОСОБА_4, керуючись ч.2 ст.303 КПК України, подала скарги щодо незаконного затримання ОСОБА_4 та на відмову у закритті кримінального провадження, зобовязання вчинити певні дії.

Огрунтування скарги з приводу незаконного затримання полягає у наступному. Згідно протоколу обшуку автомобіля, який був в користуванні ОСОБА_4, від 4.05.2016 року його фактичне затримання мало місце о 15 годині 25 хвилин, саме з цього часу підозрюваний перебував під контролем слідчого прокуратури Донецької області ОСОБА_7 та працівників СБУ ОСОБА_8, ОСОБА_9К, однак протокол затримання був складений 4.05.2016 року о 23 годині 20 хвилин, про що свідчить сам протокол затримання, складений на підставі п.1, п.2 ст.208 КПК України, за яким саме пунктом не зрозуміло. Отже ОСОБА_4 безпідставно на протязі 8 годин 35 хвилин знаходився під наглядом правоохоронних органів, в цей час на нього здійснювався психологічний тиск, вимагали від нього зізнатися у вчинені злочину, позбавили можливості звязатися з адвокатом, повідомити рідних про затримання. Така можливість була надана лише о 23 годині 20 хвилин. Діями правоохоронних органів були порушені вимоги: ст.209 КПК України, за якою особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою; ст.213 КПК України, згідно якої уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зобовязана надати затриманій особі можливість негайно повідомити про свої затримання та місце перебування близьких родичів, членів сімї чи інших осіб за вибором цієї особи; ст. 42 КПК України, якою передбачене право підозрюваного на першу вимогу мати захисника і побачення з ним до першого допиту. За наведеними обставинами захисник просить суд визнати незаконними затримання ОСОБА_4, проведене на підставі п.1, п.2 ч.1 ст.208 КПК України о 15 годині 25 хвилин 4.05.2016 року та порушення його права на захист, щодо негайного повідомлення рідних про затримання.

Огрунтування скарги на відмову в закритті кримінального провадження та зобовязання вчинити певні дії полягає у наступному. 5.05.2016 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, а 18.10.2016 року повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України. Вважає, що підозра є необґрунтованою, оскільки відсутній склад злочину шахрайства, інкримінованого ОСОБА_4, а саме субєктивної сторони, відсутній прямий умисел у ОСОБА_4 на заволодіння грошовими коштами, оскільки він не мав бажання заволодіти майном потерпілого, так як не міг сам виготовити правовстановлюючі документи, а допомогти у їх оформленні могли знайомі його друга ОСОБА_5. ОСОБА_4 лише забрав виготовлені документи та просто їх передав оскільки був добрим знайомим ОСОБА_3. На спростування наведеного органом досудового розслідування не надано жодного доказу. Вважає, що відсутня і складова злочину - обєктивна сторона, не мало місця самого заволодіння, так як ОСОБА_4 не отримав кошти, не перераховував їх, потерпілий сам поклав їх в автомобіль ОСОБА_4 За таких обставин не може бути розцінений стан ОСОБА_3, як перебування в обмані та добровільність передання ним коштів, оскільки саме на 4.05.2016 року він вже не вірив в законність виготовлення документів, так як ще 15.04.2016 року написав заяву до СБУ, після чого проводилися НСРД, тобто сам потерпілий провокував ОСОБА_4 на вчинення кримінального правопорушення, в цьому йому допомагали правоохоронні органи. У даному випадку мало місце не пасивне розслідування, а схилення ОСОБА_4 до скоєння злочину, який в іншому випадку не був би скоєний. Крім того слід врахувати, що документи для ОСОБА_3 були виготовлені на нерухоме майно, а не на тимчасове приміщення, тобто потерпілий усвідомлював що без законних підстав використовував вказаний обєкт, отже виступив провокатором вчинення злочину, сам допустив порушення закону. Враховуючи наведене прокурор зобовязаний був на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України закрити кримінальне провадження в разі встановлення відсутності в діянні ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, але цього не зробив, відмовив захиснику в задоволені клопотання про закриття кримінального провадження. Не погоджуючись з діями прокурора, захисник просить суд визнати незаконною відмову прокурора в закритті кримінального провадження за ч.2 ст.190 КК України щодо ОСОБА_4, внаслідок відсутності в його діях складу кримінального правопорушення та зобовязати прокурора закрити кримінальне провадження.

На думку захисника, суд розглядаючи вказані скарги, при прийнятті рішення за ними, повинен керуватися вимогами ст.307 КПК України, якою визначений вичерпний перелік рішень, які суд може прийняти за результатами розгляду скарги: скасувати рішення слідчого чи прокурора; зобовязати припинити дію; зобовязати вчинити певну дію; відмовити у задоволені скарги.

Обвинувачений ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_1 підтримали вимоги скарги, наполягали на їх задоволенні.

Прокурор заперечував проти задоволення скарг, так як вони не є предметом підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні, оскільки питання щодо незаконного затримання ОСОБА_4 повинно бути вирішене під час проведення з цього приводу досудового розслідування, підстав же щодо закриття кримінального провадження прокурор не вбачає, зібрані під час досудового розслідування докази були достатніми для складання відносно ОСОБА_4, ОСОБА_5 обвинувального акту та направлення його до суду.

Потерпілий ОСОБА_3 щодо вимог скарги покладався на розсуд суду.

Вивчивши обвинувальний акт, реєстр матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, розписки обвинувачених, захисників про їх отримання, дослідивши зміст скарг, надані документи та заслухавши учасників судового процесу, суд приходить до наступного.

Перелік дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначено ст.303 ч.1 КПК України. До вказаного переліку не входить оскарження незаконного затримання, відмови у закритті кримінального провадження та зобовязання прокурора закрити кримінальне провадження.

Відповідно до ст.303 ч.2 КПК України, скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.

В той же час перелік рішень, які можуть бути прийняті судом у підготовчому судовому засіданні визначено ст.314 ч.3 КПК України. Зі змісту скарг та пояснень учасників підготовчого судового засідання, підстав для прийняття таких рішень на даний час не вбачається.

Правом надавати оцінку доказам зібраним органом досудового розслідування в підготовчому судовому засіданні суд не наділений.

Розглянувши заявлені скарги, суд вважає, що в задоволенні вимог скарг захисника про розгляд їх в підготовчому судовому засіданні, в порядку ст. 303 ч.2 КПК України, слід відмовити, оскількивирішити питання по скаргам без безпосереднього розгляду кримінальногопровадження, дослідження матеріалів кримінального провадження, інших доказів кримінального провадженняне вважається за можливе.

Відмова в задоволені скарг поданихзахисником не позбавляє учасників кримінального провадження праваакцентуватиувагу судуна порушення при проведенні досудового слідства при безпосередньомурозглядікримінального провадження, дослідженніматеріалів справи та доказів.

Під час проведення підготовчого судового засідання захисник ОСОБА_1 заявила клопотання, підтримане обвинуваченим ОСОБА_4, про зміну останньому запобіжного заходу у вигляді застави на особисте зобов'язання та повернення сплаченої суми застави - заставодавцю ОСОБА_6, оскільки на момент обрання запобіжного заходу у вигляді застави ОСОБА_4 підозрювався у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, а правова кваліфікація його дій на даний час змінена на ч. 2 ст. 190 КК України, який відноситься до злочинів середньої тяжкості, крім того обвинувальний акт передано до суду, що позбавляє можливості обвинуваченого впливати на досудове розслідування.

Також не заперечували проти призначення кримінального провадження до судового розгляду.

Заставодавець ОСОБА_6 підтримала вказане клопотання, оскільки гроші внесені в якості застави отримані в борг, який треба повернути.

Захисник ОСОБА_2 теж заявила клопотання, підтримане обвинуваченим ОСОБА_5, про зміну останньому запобіжного заходу - застави на особисте зобов'язання та повернення сплаченої суми застави заставодавцеві ОСОБА_10 з тих же наведених підстав. Проти призначення кримінального провадження до судового розгляду вони не заперечували, одночасно просили викликати в судове засідання в якості свідка ОСОБА_11, яка може дати покази щодо вилучених грошових коштів.

Прокурор просив в підготовчому судовому засіданні призначити кримінальне провадження до судового розгляду при цьому заперечував проти зміни обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді застави на особисте зобов'язання, так як саме застава забезпечує належну поведінку обвинувачених, яка за результатами судового розгляду може бути повернута заставодавцям.

Потерпілий ОСОБА_3 щодо вимог клопотання покладався на розсуд суду, проти призначення кримінального провадження до судового розгляду не заперечував.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт, надані документи, суд вважає, що клопотання захисників, підтримане обвинуваченими ОСОБА_4, ОСОБА_5, підлягає задоволенню, а кримінальне провадження - призначенню до судового розгляду з наступних підстав.

Слід зазначити, що угод про визнання винуватості чи про примирення у порядку ст.ст. 468-475 КПК України до суду не надійшло. Підстав для закриття кримінального провадження не вбачається. Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог кримінально-процесуального законодавства, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону. Підстав для направлення обвинувального акту для визначення підсудності не встановлено, дане кримінальне провадження підсудне Жовтневому районному суду міста Маріуполя.

Визначено склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді, судовий розгляд зазначеного кримінального провадження має проводитись у відкритій формі судового засідання.

Відповідно до вимог ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Згідно з частиною 1 статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам.

Відповідно до ч.1 ст.179 КПК України, особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.

З Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.04.2013 № 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» вбачається, що вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов'язаний враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (Конвенція), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Враховуючи те, що обвинувачені ОСОБА_4, ОСОБА_5 обвинувачуються у вчинені злочину середньої тяжкості, офіційно працевлаштовані, мають міцні соціальні та родинні зв'язки, раніше не судимі, при цьому ОСОБА_4 є активним волонтером, громадським діячем, а

ОСОБА_5 має на утриманні двох неповнолітніх дітей, крім того, матеріали кримінального провадження вже сформовані та знаходяться на стадії судового розгляду, що позбавляє обвинувачених можливості впливати на досудове розслідування, тому суд вбачає достатні підстави для зміни запобіжного заходу у вигляді застави на найбільш м'який запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з покладенням на них таких обов'язків: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися з м.Маріуполя без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Згідно з частиною 11 статті 182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

Отже, сплачену: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, заставу у розмірі 116000 гривень згідно квитанції (номер чеку 06052016203235, код квитанції 0491-7402-4345-3945, номер квитанції 0.0.547736902, банк платника: Приватбанк) від 6 травня 2016 року на розрахунковий рахунок №37311047011792, код отримувача 26288796, банк отримувача (МФО) 820172, отримувач ТУ ДСА України в Донецькій області та ОСОБА_12 (зараз ОСОБА_10) ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_5, заставу у розмірі 116000 гривень згідно квитанції №35 від 7 травня 2016 року на розрахунковий рахунок №37311047011792, отримувач ТУ ДСА України в Донецькій області, код отримувача 26288796, банк отримувача (МФО) 820172, банк платника: ПАТ «Державний ощадний банк України, необхідно повернути заставодавцям у зв'язку зі зміною запобіжного заходу.

Враховуючи наведені обставини, підлягає задоволенню клопотання захисника ОСОБА_2 про виклик в судове засідання в якості свідка ОСОБА_11, оскільки за наслідками судового розгляду кримінального провадження необхідно вирішити долю речових доказів.

Керуючись ст.ст.177, 179, 182, 314-316, 331, 371 КПК України суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні скарг захисника ОСОБА_1, що діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 щодо незаконного затримання ОСОБА_4 та на відмову у закритті кримінального провадження, зобовязання вчинити певні дії - відмовити.

Призначити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4, ОСОБА_5 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 ч.2 КК України, до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області (м.Маріуполь, пр.Металургів, б.31) на 21 грудня 2016 року о 16 годині 00 хвилин.

Розгляд кримінального провадження здійснювати суддею одноособово.

В судове засідання викликати прокурора, захисників, потерпілого, обвинувачених, свідків.

Роз'яснити, що учасники процесу не позбавлені права звернення до суду у встановленому законом порядку з клопотанням про зміну чи скасування запобіжного заходу впродовж судового розгляду кримінального провадження.

Клопотання захисника ОСОБА_1, підтримане обвинуваченим ОСОБА_4, про зміну ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави на особисте зобов'язання та повернення сплаченої суми застави - заставодавцю ОСОБА_6 задовольнити.

Клопотання захисника ОСОБА_2 , підтримане обвинуваченим ОСОБА_5, про зміну ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді застави на особисте зобов'язання та повернення сплаченої суми застави - заставодавцю ОСОБА_12 (зараз ОСОБА_10) ОСОБА_13 задовольнити.

Змінити обвинуваченим ОСОБА_4, ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з покладенням наступних обов'язків: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися з м.Маріуполя Донецької області без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Строк дії обов'язків, покладених на обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5 становить два місяці з дня проголошення ухвали.

Роз'яснити обвинуваченим ОСОБА_4, ОСОБА_5, що у разі невиконання покладених на них обов'язків, до них може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на них може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Контроль за виконанням особистого зобов'язання покласти на прокурора відділу процесуального керівництва прокуратури Донецької області ОСОБА_14

Повернути ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, сплачену нею заставу у розмірі 116000 гривень згідно квитанції (номер чеку 06052016203235, код квитанції 0491-7402-4345-3945, номер квитанції 0.0.547736902, банк платника: Приватбанк) від 6 травня 2016 року на розрахунковий рахунок №37311047011792, код отримувача 26288796, банк отримувача (МФО) 820172, Держказначейська служба України м. Київ.

Повернути ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5, сплачену нею заставу у розмірі 116000 гривень згідно квитанції №35 від 7 травня 2016 року на розрахунковий рахунок №37311047011792, код отримувача 26288796, банк отримувача (МФО) 820172, Держказначейська служба України м. Київ.

Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.

Суддя : П.І. Папаценко