Рішення № 63385073, 09.12.2016, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/4415/16-ц

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

09 грудня 2016 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді -Зарицької Ю. Л. ,

при секретарі - Куча П. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» про захист прав споживачів, розірвання договорів та повернення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулась до суду з зазначеним вище позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 12.03.2009 між сторонами було укладено договір №SAMDN01000705351181 (вклад «Депозит VIP») та 12 лютого 2007 року - договір про депозитний вклад № SAMDNl 8000011492314 (вклад «Пенсійний накопичувальний»). Відповідно до договору № SAMDNO10007053 51181 (вклад «Депозит VIP») позивачкою було внесено на її рахунок 707849,54 грн. та видано їй ощадну книжку (електронну) № 1201000055408137. Відповідно до договору № SAMDNl 8000011492314 (вклад «Пенсійний накопичувальний») позивачкою було внесено на її рахунок 20000,00 грн. та видано ощадну книжку (електронну) № 1201000027642433. Позивачка вказала, що строк дії вказаних договорів складав: № SAMDN01000705351181 до 12 березня 2010 року включно з можливістю пролонгації та можливістю щомісячного поповнення; № SAMDN18000011492314 по 12 лютого 2008 року включно з можливістю пролонгації та обов'язковим щомісячним поповненням вкладу на суму не менше 500,00 грн. Позивачка вказала, що у червні 2014 року вона дізналася, що її ощадні книжки заблоковані і вона не може отримати через мережу банкоматів відповідача, а також через електронну систему «Приват 24» інформацію про стан її депозитних рахунків та про наявні на них грошові кошти. Тому вона звернулася до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» з запитом про суму належних їй грошових коштів, що знаходяться у відповідача на її депозитних рахунках, та їх виплату їй, на що відповідачем було надано їй довідку № 32272784 від 02 липня 2014 року про залишок грошових коштів на її депозитних рахунках у розмірі: за депозитним договором № SAMDNO1000705351181 (вклад «Депозит VIP») 2202809,71 грн. та за депозитним договором № SAMDN18000011492314 (вклад «Пенсійний накопичувальний») 138014,09 грн., але жодної інформації про порядок та термін повернення належних їй грошових коштів вона не отримала. У вересні 2014 року пресдтавник позивачки повторно звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк» з вимогою повернути належні їй грошові кошти, шо знаходились на її депозитних рахунках. Однак відповідач відмовився виконати передбачені депозитними договорами зобов'язання та надав відповідь про те, що на даний період призупинено роботу Кримського ГРУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та обслуговування клієнтів у зв'язку з невизначеністю статусу Кримського півострову та його правового режиму. Позивачка вважаючи, що такі дії відповідача грубо суперечать діючому законодавству, грубо порушують її права та законні інтереси як споживача фінансових послуг, спричинили їй майнову шкоду в особливо великому розмірі, тому вона і звернулась до суду та прсила розірвати депозитний договір № SAMDNO1000705351181 (вклад «Депозит VIP») від 12.03.2009 та депозитний договір № SAMDN18000011492314 (вклад «Пенсійний накопичувальний») від 12.02.2007, стягнути з відповідача на її користь 2893,707,37 грн. та 170083,76 грн.

Сторони в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

До початку судового засідання від представника позивачки надійшла заява про розгляд справи в його відсутності, позовні вимоги підтримав, проти постановлення заочного рішення не заперечував.

У разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи (ч. 4 ст. 169 та ст. 224 ЦПК України).

З урахуванням зазначеного вище, того, що правом участі в судовому засіданні відповідач розпорядився на власний розсуд, а позивач просив справу розглядати у відсутності представника, суд приходить до висновку про можливість розгляду позову у відсутності сторін та постановлення заочного рішення по справі.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами укладено договір № SAMDNO1000705351181 (вклад «Депозит VIP») від 12.03.2009 та депозитний договір № SAMDN18000011492314 (вклад «Пенсійний накопичувальний») від 12.02.2007 (а.с.а.с. 7-9, 11-14).

Відповідно до квитанції № 146312062 від 12.03.2009 позивачкою перераховано відповідачу кошти в сумі 707849,54 грн. для зарахуванням на рахунок № 10023800203345 за договором вкладу № SAMDNO1000705351181 (а.с. 10).

З даних довідки № 32272784 від 02.07.2014, виданої ПАТ КБ «Приватбанк», вбачається, що ОСОБА_1 станом на 02.07.2014 має 2202809,71 грн. на рахунку за договором № SAMDNO1000705351181 (вклад «Депозит VIP») від 12.03.2009 та 138014,09 грн. на рахунку за договором № SAMDN18000011492314 (вклад «Пенсійний накопичувальний») від 12.02.2007 (а.с. 15).

На звернення представника позивачки - ОСОБА_3 ПАТ КБ «Приватбанк» направлено лист, в якому зазначено, що не мають змоги надати письмову відповідь на звернення, оскільки поштові відправлення, які направлення на УДППЗ «Укрпошта» з материкової частини України, не приймаються поштою АР Крим та м. Севастополя та повертаються у зворотному напрямку. Крім того, зазначено, що на сьогоднішній день відсутня законодавча база, яка б визначала юридичний статус та основи діяльності банківської системи України в Криму (а.с. 17).

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права.

Відповідно до п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

П. 19 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що продукція - будь-який виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

Згідно з п. 17 ст. 1 цього Закону, послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Відповідно до п. 1 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банк має право здійснювати банківську діяльність шляхом надання банківських послуг, до яких, зокрема, належить залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від необмеженого кола юридичних і фізичних осіб.

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Так, позивачка є споживачем банківських послуг ПАТ КБ «Приватбанк» і на правовідносини, що виникли між сторонами у зв'язку з депозитними договорами, розповсюджується дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1060 ЦК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є

нікчемною.

У ч. 3 ст. 1058 ЦК України передбачено, що до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

В силу ч. 2 ст. 1066 ЦК України банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Відповідно до ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Згідно ч. 1 ст. 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.

Згідно із п. 2 ч.І ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право, зокрема, на належну якість продукції та обслуговування.

В п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1996 № 5 "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" зазначено, що оскільки Закон не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають, серед іншого, із договорів про надання фінансово кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття і ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг). Відносини щодо захисту прав споживачів можуть виникати також з актів законодавства або з інших угод, які не суперечать Закону.

Крім того, в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 вересня 2012 року вказано, що враховуючи правовий висновок Конституційного Суду України у справі N 14-рп/2011 про дію Закону України "Про захист прав споживачів" у кредитних правовідносинах, необхідно зробити висновок, що зазначений закон поширюється і на правовідносини між вкладником та банком або кредитною спілкою, яка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є

надання фінансових послуг, передбачених Законом України "Про кредитні спілки", в тому числі і на правовідносини, що виникають як під час укладення, так і виконання договору про внесення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок.

В Листі Верховного суду України від 01 лютого 2013 року «Судова практика Верховного суду України з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів (2009 - 2012 pp.)» наглошено на тому, що сам характер фінансово-кредитних відносин, стороною в якій є фізична особа, а також використані у Законах N 1023-XII "Про захист прав споживачів та N 2664-ІІІ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» терміни "споживчий кредит", "фінансова установа", "фінансова послуга" дають підстави вважати, що правовідносини, які виникають із кредитних договорів, договорів банківського вкладу, договорів страхування, підпадають під дію Закону N 1023-ХІІ.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать, зокрема, банки.

У п. 5 ч.І ст. 4 Закону визначено, що фінансовими послугами вважається, зокрема, залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк - це юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Частиною 3 статті 95 ЦК України передбачено, що філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Так, за зобов`язаннями, що виникли з договорів, укаледних з позивачкою, відповідьність несе ПАТ КБ «Приватбанк» як юридична особа, оскільки договори укладались від імені саме юридичної особи.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За правилами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 5 ст. 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Зі змісту ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Сума вкладу станом на 02.07.2014 за договором № SAMDNO1000705351181 (вклад «Депозит VIP») від 12.03.2009 становить 2202809,71 грн.

Процентна ставка, як передбачено договором, становить 18 % річних.

Так, проценти за даним договором вкладу за період з 02.07.2014 по 28.03.2016 становлять 690897,66 грн. (сума вкладу * % ставку * кількість днів у періоді / кількість днів у роц і/ 100 %).

Сума вкалду станом на 02.07.20014 за договором № SAMDN18000011492314 (вклад «Пенсійний накопичувальний») від 12.02.2007 становить 138014,09 грн.

Процентна ставка, як передбачено договором, становить 14 % річних.

Так, проценти за даним договором вкладу за період з 02.07.2014 по 28.03.2016 становлять 32069,67 грн. (сума вкладу * % ставку * коефіцієнт * кількість днів у періоді / кількість днів у році / 100 %.

Ч. 1 ст. 60 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідачем позовні вимоги спростовані не були, жодних доказів на їзх спростування суду не надано.

Враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку, що відповідачем не були виконані зобов'язання, передбачені діючим законодавством, а позов знайшов доведення в судовому засіданні, ґрунтується на чинному законодавстві, а тому підлягає задоволенню.

На підставі ст. 88 ЦПК України, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 6890 грн.

На підставі ст. 41 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 95, 96, 526, 610, 651, 629, 1058, 1060, 1061, 1066, 1074, 1075 ЦК України, ст.ст. 1, 4 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 2, 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст.ст. 1, 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» ст.ст. 3, 10, 11, 57, 60, 88, 208, 209, 212-215, 218, 224 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити.

Розірвати депозитний договір № SAMDNO1000705351181 (вклад «Депозит VIP») від 12.03.2009, укладений між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1.

Розірвати депозитний договір № SAMDN18000011492314 (вклад «Пенсійний накопичувальний») від 12.02.2007, укладений між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50; код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1) 2202809,71 грн. - депозитний вклад, 690897,66 грн. - проценти за договором № SAMDNO1000705351181 (вклад «Депозит VIP») від 12.03.2009, 138014,09 грн. - депозитний вклад, 32069,67 грн. - проценти за договором № SAMDN18000011492314 (вклад «Пенсійний накопичувальний») від 12.02.2007, а всього стягнути 3063791 (три мільйони шістдесят три тисячі сімсот дев'яносто одну) гривню 13 (тринадцять) копійок.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50; код ЄДРПОУ 14360570) на користь держави судовий збір в сумі 6890 (шість тисяч вісімсот дев'яносто) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Ю. Л. Зарицька