Рішення № 63381539, 07.12.2016, Диканський районний суд Полтавської області

Справа № 529/1060/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Гвоздика А. Є.

при секретарі Кривенко Р. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Диканька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємець ОСОБА_2 про захист прав споживачів та повернення безпідставно отриманих коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про захист прав споживачів, в якому просить суд визнати відмову ОСОБА_1 від договору постачання кормів укладеного із ФОП ОСОБА_2 та стягнути з вказаної особи на користь позивача безпідставно набуті грошові кошти в сумі 339 067 грн. В обґрунтування своїх вимог, позивач ОСОБА_1 посилався на те, що він провів переговори із відповідачем ФОП ОСОБА_2 щодо умов і особливостей закупівлі кормів для годування курей (бройлерів). Крім того відповідачем позивачу було повідомлено про пільгову ціну на постачання необхідної йому крупи ПК 5-4 та іншої продукції, і що для цього укладання письмового договору із відповідачем не потрібно та достатньо буде лише усних домовленостей між сторонами. На даний час договір не виконаний і проплачені ним кошти відповідачем не повернуті. Позивач вважає, що відповідачем порушені його права як споживача, а тому просив суд також звільнити його від сплати судового збору відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів".

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з"явився, а до суду подав письмову заяву, в якій просив розгляд справи проводити в його відсутність та при вирішенні справи враховувати позицію його представника.

На початку розгляду справи у відкритому судовому засіданні представник позивача позовні вимоги позивача підтримав в повному обсязі , та прохав суд їх задовольнити з підстав викладених в позові та поясненнях даних ними в судовому засіданні. При цьому заявив клопотання про залучення відповідача ФОП ОСОБА_2 як співвідповідача по справі, так як вона, як фізична особа отримувала кошти, які їй перераховував позивач з метою в подальшому отримати як товар корма для годування курей (бройлерів). Також представник позивача повідомив суд, що позивач не є підприємцем і будь-які належні та допустимі докази щодо укладання договору постачання кормів з фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 відсутні.

Під час подальшого розгляду справи по суті, представник позивача ОСОБА_1 заявив клопотання про залишення без розгляду частини

позовних вимог позивача, а саме про його відмову від договору постачання кормів, укладеного із фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 підтвердивши тим самим, що вказаний договір відповідно до чинного законодавства укладений не був.

Ухвалою суду від 07.12.2016 року заявлене клопотання представника позивача було задоволено та залишено без розгляду позовну вимогу позивача ОСОБА_1 про його відмову від договору постачання укладеного із фізичною особою- підприємцем ОСОБА_2

Представники відповідача ФОП ОСОБА_2 у відкритому судовому засіданні повністю заперечували проти позовних вимог позивача, мотивуючи це тим, що в суді представляють відповідача фізичну особу підприємця ОСОБА_2, яка здійснює підприємницьку діяльність в галузі виробництва кормів для курей, інших птахів. Інформація про будь-які договірні відносини відповідача з позивачем по справі відсутня. Їхній довіритель про будь-які кошти, отриманні нею як фізичною особою - підприємцем за договірними відносинами від позивача ОСОБА_1М не повідомляла. Представники відповідача ФОП ОСОБА_2 вважають позовні вимоги позивача ОСОБА_1 є надуманими і такими що не підлягають задоволенню. Позивачем та його представником не надано взагалі суду інформації коли і при яких обставинах позивачем був укладений усний договір про постачання кормів з відповідачем ФОП ОСОБА_2, бо відповідно до чинного законодавства вказаний договір повинен бути укладений в письмовій формі. В цьому договорі повинно бути вказано місто, дата, час його укладення, предмет та порядок надання послуг, оплата цих послуг. Представником позивача факт укладення договору не доказано. Стосовно сплачених коштів позивачем на користь фізичної особи ОСОБА_2 представники відповідача вважають, що спір з цього питання може бути вирішений шляхом звернення позивача з позовними вимогами за місцем проживання фізичної особи ОСОБА_2, як це передбачено ЦПК України. За вказаних вище обставин вважають, що позовні вимоги позивача в порядку захисту прав споживача не відповідають дійсності, а заявлені позивачем з метою ухилення від сплати судового збору, а тому суду подали письмове клопотання про залишення позовної заяви позивача ОСОБА_1 без розгляду. Також вони просили суд відмовити позивачу у задоволенні позову за безпідставністю.

З приводу подання представником позивача заяви про залишення частини позовних вимог позивача без розгляду, а саме його відмови від договору постачання укладеного із фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 її представники заперечували так як, на їх думку, представник позивача таким чином намагається ввести суд в оману, змінити суть позовних вимог з метою стягнення з ФОП ОСОБА_2 коштів позивача, які повинні стягуватися в іншому порядку який визначений ЦПК України зі сплатою відповідного судового збору.

Представники відповідача вважають, що позовні вимоги позивачем ОСОБА_1 в порядку захисту прав споживачів не відповідають дійсності, а заявлені ним лише з метою ухилення від сплати судового збору, а тому до суду подали письмове клопотання про залишення позовної заяви позивача ОСОБА_1 без розгляду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача та дослідивши наявні допустимі докази по справі, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень статей 10 і 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В суді було встановлено, що позивач ОСОБА_1 з метою повернення коштів в сумі 339 067 грн., які ним добровільно, без будь-якого примусу через банківську установу ПАТ КБ ПриватБанк перераховані на картковий рахунок фізичній особі ОСОБА_2, звернувся з цивільним позовом до суду про захист прав споживачів та повернення безпідставно отриманих коштів в якому задоволення вказаних вище позовних вимог, просив суд звільнити його від сплати судового спору посилаючись на п. 3 ст. 22 Закону України Про захист справ споживача та на ч.5 ст. 110 ЦПК України, де зазначено, що позови про захист прав споживачів можуть предявлятися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

В ході розгляду справи, не знайшла свого підтвердження позовна вимога позивача ОСОБА_1 Ю, щодо його відмови від договору постачання укладеного із фізичною особою підприємцем ОСОБА_3, так як такий договір відповідно до чинного законодавства між вказаними особами укладений не був, а тому його взагалі не існує в природі, даного факту в суді не заперечував представник позивача ОСОБА_1, бо в підтвердження цього він до суду надав письмову заяву про залишення вказаної позовної вимоги позивача без розгляду.

Дії представника позивача підтверджує той факт, що позовна заява позивача ОСОБА_1 не відноситься до категорії позовних заяв, що стосуються захисту прав споживачів, як це визначає Закон України Про захист справ споживачів . Так згідно ч. 1 ст. 10 цього Закону, споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобовязань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим. За вказаних вище обставин позивач ОСОБА_1 такою особою не являється.

На думку суду, позовна вимога позивача ОСОБА_1 до відповідача по справі про стягнення із фізичної особи-підприємця ОСОБА_2П на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти в сумі 339 067 грн. є вимогою майнового характеру, яка повинна розглядатися відповідно до правил підсудності визначених Розділом ІІІ, Глави 1 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. 109 ЦПК України Підсудність справ за місцем знаходження відповідача позови до фізичної особи предявляються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування. А відповідно до ч. 2 цієї статті, позови до юридичних осіб предявляються в суд за їх місцем знаходження.

Як встановлено в суді місцем проживання фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 є АДРЕСА_1.

За вказаних обставин суд оцінивши в сукупності наявні в справі докази дійшов переконливого висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 не ґрунтуються на Законі України «Про захист прав споживачів», а тому задоволенню не підлягають, так як розгляд цивільної справи проводиться в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Крім того , суд вважає, що позивачем при зверненні до суду з позовними вимогами майнового характеру повинен бути сплачений судовий збір відповідно до Закону України Про судовий збір з розрахунку 1 відсоток ціни позову але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Позивач ОСОБА_1, розуміючи, що його позовні вимоги носять майновий характер, бо саме він просив стягти на його користь грошові кошти з відповідача в сумі 339 067 грн., та до суду за місцем свого проживання подав позовну заяву, посилаючись на п. 3 ст. 22 Закону України Про захист прав позивачів , згідно якої споживачі звільняються від вказаного збору за позовами, що повязані з порушенням їх прав, але суду допустимих та належних доказів про це не надав, таким чином, на думку суду, він мав намір ухилитися від сплати судового збору, як це вимагає Закон України «Про судовий збір».

Так як позивачем ОСОБА_1 та його представником в судовому засіданні не було доведено свої позовні вимоги належними та допустимими доказами, то за вказаних обставин в задоволенні його позову слід відмовити за безпідставністю.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з позивача по справі в доход держави слід стягти судовий збір за подачу позовної заяви до суду, так як ним в суді не було доведено, що він звільнений від його сплати відповідно до діючого законодавства України.

На підставі викладеного, керуючись, Законом України Про захист прав споживачів , Законом України Про судовий збір ст. ст. 10, 11, 60 208, 212-215, 218 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів та повернення безпідставно отриманих коштів відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору на користь держави в сумі 3390(три тисячі триста девяносто ) грн. 67 коп.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області на протязі десяти днів з дня його проголошення. Особи. які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: