Ухвала суду № 63375266, 07.12.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5963/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Драгомерецький М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.

суддів: Панасенкова В.О.,

ОСОБА_2,

при секретарі: Томашевській К.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_4 та

представника відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 24 червня 2016 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, за участю третіх осіб Фрунзівської селищної ради Великомихайлівського району Одеської області, Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області про усунення перешкод в користуванні будинком та присадибною ділянкою, покладення обовязків, стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

02 вересня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом, який у подальшому був ним уточнений, до ОСОБА_5, третіх осіб Фрунзівської селищної ради Великомихайлівського району Одеської області, Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області про усунення перешкод в користуванні будинком та присадибною ділянкою, покладення обовязків, стягнення моральної шкоди.

Мотивуючи свої позовні вимоги тим, що він є сусідом відповідача ОСОБА_5, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

У 2009 році відповідач на належній йому земельній ділянці здійснив самочинне будівництво господарської будівлі та літньої кухні, яке у плані позначено літ. «Л», «М», «Н», та які було побудовано з порушенням будівельних норм, а саме на відстані 10,6 м. від житлового будинку ОСОБА_3 та 0,10 м. від його межі. Сараї відповідач використовує для утримання свиней. ОСОБА_3 стверджує, що відповідачем порушуються санітарні норми при утриманні свиней, що порушує його права як власника житлового будинку.

На підставі зазначеного ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом та просив його задовольнити у повному обсязі, шляхом усунення перешкод позивачу у користуванні житловим будинком та земельною ділянкою, для чого зобовязати відповідача знести самочинно збудовані господарські будівлі, і демонтувати та засипати вигрібну яму, зобовязати відповідача зментишити поголівя свиней до 9 голів, а також стягнути з ОСОБА_5 моральну шкоду, яка була оцінена позивачем у розмірі 10000 гривень.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_7 позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні.

Справа розглянута без редставників третіх осіб Фрунзівської селищної ради та Департаменту архітектурно будівельної інспекції, які в судове засідання не зявились, сповіщались про час та місце розгляду справи належним чином.

Рішенням Великомихайлівського районного суду Одеської області від 24 червня 2016 року позов задоволено частково, зобовязано ОСОБА_5 привести кількість поголівя свиней в його підсобному господарстві відповідно до вимог «Санітарних правил і норм розміщення, влаштування та експлуатації малих ферм для утримання тварин (худоби, птиці, звірів) у населених пунктах Української РСР», а саме не більше 9 голів.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 в рахунок компенсації моральної шкоди 1000 гривень та судові витрати у розмірі 551,20 гривень.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди в повному обсязі та знесення будівель і демонтажу вигрібної ями і ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити ці позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. А також вирішити питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми судового збору. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судове засідання апеляційної інстанції сторони по справі не з'явились, але про розгляд справи вони були сповіщені належним чином та завчасно, документи підтверджуючі поважність причини неявки до суду ними надано не було. Крім того, інтереси позивача ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_5 представляють їх довірені особи, а від Захарівської селищної ради надійшла заява про розгляд справи за відсутності їх представника. Тому у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка безпосередньо сторін в судове засідання не перешкоджає подальшому розглядові справи та у доступі їх до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Так судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 у 2009 році на належній йому земельній ділянці було проведене самочинне будівництво зблокованої господарської будівлі (для утримання скота та птиці) і літньої кухні. У самовільно побудованій господарській будівлі, яка побудована з порушенням п. 3.25, п. 3.25а ДБН 360-92 «Планування та забудова міських та сільських поселень», а саме на відстані 10,6 м. від житлового будинку ОСОБА_3 та 0,10 м. від його межі, що є порушенням.

У даних господарських будівлях відповідач ОСОБА_5 утримує поголівя свиней. Так, судом першої інстанції встановлено, що у 2014 році відповідачем допускались порушення санітарних та природоохоронювальних норм при утриманні свинопоголівя, та на час ухвалення рішення ці порушеня усунуто, санітарний стан навколо садиби відповідача поліпшився.

Доводи апеляційної скарги щодо знесення самочинно побудованих господарських споруд не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливелишетоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходищодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Крім того, фізичні особи мають право вимагати знесення самочинного будівництва лише в разі доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою, однак позивачем не було надано належних та допустимих доказів з цього приводу.

Щодо вимог апелянта стосовно демонтажу вигрібної ями, то суддова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, яким встановлено, що спірна яма протягом тривалого часу уже не експлуатується, а тому не може бути джерелом неприємного запаху або інших незручностей для позивача, крім того вона може бути використана для іншого призначення.

Також на думку колегії суддів не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованого розміру стягнутої на користь позивача ОСОБА_3 моральної шкоди у розмірі 1000 гривень.

Згідно до положень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року, з подальшими змінами, "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоровя потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

Таким чином, враховуючи ступінь страждань, що були перенесені позивачем, колегія суддів виходячи з засад розумності та справедливості вважає, що судом першої інстанції було правомірно стягнуто з відповідача відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000 гривень.

Отже, розглядаючи спір, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює та вирішив спір у відповідності до вимог діючого законодавства.

За таких обставин доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції було порушено норми права своє підтвердження матеріалами справи не знайшли.

Судова колегія вважає, що районний суд обгрунтовано прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Тому викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновки суду та не містять підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини по справі та надано їм належну правову оцінку, отже, рішення суду відповідає вимогам ст. ст. 213, 215 ЦПК України, а тому не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 відхилити, рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 24 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак вона може бути оскаржена на протязі двадцяти днів з дня її проголошення до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області: М.М. Драгомерецький

ОСОБА_8

ОСОБА_2