Постанова № 63371331, 05.12.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2016 р. Справа № 917/291/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Білецька А.М., суддя Гребенюк Н.В.

при секретарі Бєлкіній О.М.

за участю ВДВС – не з’явився,

та представників сторін:

позивача – не з’явився,

відповідача – не з’явився,

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх.№2959Х/1-38) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 20.10.2016 року, винесену за результатами розгляду заяви Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про розстрочку виконання рішення господарського суду Полтавської області від 05.04.2016 року у справі №917/291/16

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес-плюс", c. Гаї, Бродівський район, Львівська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт", м. Гадяч, Гадяцький район, Полтавська область

про стягнення 1 553 018,93 грн. заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 20.10.2016 року у справі №917/291/16 (суддя Тимощенко О.М.) відмовлено у задоволенні заяви Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про розстрочку виконання рішення господарського суду Полтавської області від 05.04.2016 року у справі №917/291/16.

Відповідач із вказаною ухвалою місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить цю ухвалу скасувати та розстрочити виконання рішення господарського суду Полтавської області від 05.04.2016 року згідно із графіком.

В судове засідання 05.12.2016 року відповідач та представник Державної виконавчої служби не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлялись про час та місце судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.

Представник позивача в судове засідання 05.12.2016 року також не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Як роз’яснено в п 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

До матеріалів справи судом долучено засвідчений витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", який свідчить про отримання позивачем 29.11.2016 року ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 16.11.2016 року, якою розгляд справи призначений в даному судовому засіданні.

Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати справу за їх відсутності за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 05.04.2016 року у справі № 917/291/16, задоволено позов СТОВ «Прогрес-Плюс» та стягнуто з ТОВ "Білогір'я молокопродукт" заборгованість за договором про закупівлю молока №1087/13-БМ від 10.01.2013 року в розмірі 1553018,93 грн., з яких 1542679,73 грн. – основний борг, 4420,44 грн. – 3% річних, 5918,76 грн. – інфляційні втрати, а також витрати на сплату судового збору в розмірі 23295,29 грн. (а.с.6).

На виконання вказаного рішення, 22.04.2016 року господарським судом Полтавської області видано наказ (а.с.66).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.05.2016 року та постановою Вищого господарського суду України від 04.08.2016 року у справі №917/291/16 рішення суду першої інстанції залишено без змін (а.с.18, 29).

До господарського суду Полтавської області надійшла заява відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про розстрочку виконання рішення господарського суду Полтавської області від 05.04.2016 року у справі №917/291/16 (а.с.59).

Заява обґрунтована наступними обставинами

17.06.2016 року Гадяцьким районним відділом Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області відкрито виконавче провадження №51442982 з виконання наказу господарського суду Полтавської області №917/291/16 від 22.04.2016 року про стягнення з ТОВ "Білогір'я молокопродукт" на користь СТОВ "Прогрес-плюс" заборгованість в розмірі 1553018,92 грн., з яких 1542679,73 грн., - основний борг, 4420,44 грн., - 3% річних, 5918,76 грн., інфляційні втрати, а також витрати на сплату судового збору в розмірі 23295,29 грн. (а.с.67).

Згідно постанови заступника начальника Головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби від 05.07.2016 року, виконавче провадження №51442982 передано з Гадяцького районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області до Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (а.с.68).

Постановою Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області від 11.07.2016 відкладено провадження виконавчих дій до 18.07.2016 року, у зв'язку із неотриманням боржником своєчасно постанови про відкриття виконавчого провадження (а.с.70).

19.07.2016 року до Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області надійшла заява відповідача №248 від 15.07.2016 року про розстрочку виконання рішення суду. Заява відповідача обґрунтована тим, що у зв’язку із скороченням об'ємів виробництва продукції, відсутністю ринку збуту та введення Російською Федерацією, на ринок якої протягом останніх 10 років відбувався експорт продуктів, продуктового ембарго на продукцію українського виробництва, скороченням прибутку, ТОВ "Білогір'я молокопродукт" перебуває в складному фінансовому становищі. Відповідач зазначає, що стягнення суми боргу за рішенням суду без розстрочки призведе до неможливості своєчасно виплатити заробітну плату працівникам товариства, сплатити податки та збори, спричинить масове звільнення працівників. Також, як вказує відповідач, арешт рахунків та майна товариства в ході виконавчого провадження заблокує господарську діяльність підприємства та унеможливить виконання своїх зобов’язань перед іншими контрагентами, що в майбутньому може призвести до банкрутства підприємства (а.с.71).

Аналогічні доводи стосовно складного фінансового становища відповідача наведені державним виконавцем в заяві про розстрочку виконання рішення суду №8859 від 19.07.2016 року, в якій останній, посилаючись на ст.36 ЗУ «Про виконавче провадження», ст.121 ГПК України, просить суд розстрочити виконання рішення господарського суду Полтавської області від 05.04.2016 року у даній справі на 36 місяців зі сплатою 43786,51 грн. щомісяця.

Позивач під час розгляду заяви в суді першої інстанції проти задоволення заяви Державної виконавчої служби України заперечував та у відзиві на заяву зазначив, що розстрочка виконання рішення суду з підстав несприятливого фінансового становища негативно вплине на фінансове становище стягувача. Посилання заявника на введення у 2014 році Російською Федерацією продуктового ембарго позивач вважає безпідставним, оскільки, на думку відповідача, ця обставина не є виключною для боржника, з огляду на те, що позивач є виробником молочної сировини, а отже, сторони працюють в одній галузі та перебувають в однакових умовах стосовно дії ембарго. Позивач звертає увагу на ступінь вини відповідача у виникненні спору та зазначає, що в добровільному порядку відповідач поставлений товар з грудня 2015 року не оплачував, під час розгляду справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій не виявив намір врегулювати спір мирним шляхом, та на даний час намагається ухилитись від виконання рішення суду (а.с.93).

Колегія суддів враховує наступне.

За приписами статті 36 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання.

Відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

Як роз’яснено в п. 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, …стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" визначено, що при вирішенні заяв державного виконавця про розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Отже, розстрочка виконання судового рішення може бути встановлена судом лише за умов наявності виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

В основу судового рішення про надання розстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим його виконання. З цією метою, під час вирішення питання про розстрочку виконання рішення суди повинні врахувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Таким чином, надання розстрочки виконання рішення суду є правом суду, а не його обов’язком.

Статтею 42 Господарського кодексу України передбачено, що господарська діяльність це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

При цьому, здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Колегія суддів не виключає наявність підстав вважати, що наведені державним виконавцем в заяві обставини передусім є наслідком господарської діяльності відповідача, його власного комерційного розрахунку та ризику, а не виникли в силу якихось об'єктивних та незалежних від боржника обставин.

Окрім того, частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Отже, збитковість підприємницької діяльності відповідача не є винятком у розумінні приписів ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, адже, укладаючи господарський договір, кожна зі сторін приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому та, при цьому, учасник договору не має відповідати за негативні наслідки підприємницької діяльності контрагента.

Таким чином, надання розстрочки на підставі тяжкого фінансового стану боржника не може вважатися безумовною підставою для застосування положень статті 121 Господарського процесуального кодексу України.

Посилаючись на тяжке матеріальне становище, відсутність грошових коштів, відповідач зазначає, що підприємство не в змозі виконати рішення суду, втім, боржник не зазначає яким чином та за рахунок чого відповідна заборгованість буде погашена при умові розстрочки виконання судового рішення.

При вирішенні питання про надання розстрочки виконання рішення суд повинен враховувати також негативні наслідки для стягувача при затримці виконання даного рішення суду, порушення його матеріальних інтересів, ступінь вини боржника у виникненні спору та наявність інфляційних процесів в економіці держави.

Судова колегія зазначає, що невиконання відповідачем зобов'язань з оплати товару негативно відображується на підприємстві позивача. А подальше ухилення відповідача від сплати заборгованості, яка виникла ще у грудні 2015 року, суттєво зачіпає інтереси позивача і завдає істотної, в тому числі й матеріальної шкоди.

Крім того, надання розстрочки виконання рішення суду терміном на три роки завдасть значних інфляційних збитків стягувачу.

При цьому, як позивач так і відповідач є комерційними підприємствами, та несуть однакову економічну відповідальність за свої дії та однакові ризики.

Державний виконавець в заяві про розстрочку посилається на введення продуктового ембарго Російською Федерацією на молоко та молочну продукцію, що призвело, на думку заявника, до скорочення обсягів виробництва продукції, втрату ринків збуту та складного фінансового становища відповідача.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що продуктове ембарго на молоко та молочну продукцію введено Російською Федерацією ще у 2014 році, тоді як предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості за грудень 2015 року-лютий 2016 року.

Крім того, не лише відповідач є молокопереробним підприємством, а й підприємство - позивач є виробником молочної продукції, а отже, дія продуктового ембарго в однаковій мірі впливає на сторони у даній справі та не може вважатись виключною обставиною лише для відповідача.

Також судова колегія приймає до уваги, що після звернення відповідача до державного виконавця із заявою про розстрочку виконання рішення суду, відповідачем частково сплачено заборгованість за рішенням суду у даній справі на суму 1145000 грн., про що свідчать платіжні доручення, надані до матеріалів справи (а.с.109-132).

Вказана обставина дає підстави вважати, що виконання боржником судового рішення у справі є можливим і без розстрочки виконання на 36 місяців.

За вищевказаних обставин, колегія суддів не вбачає підстав для розстрочення виконання рішення, адже вказані державним виконавцем обставини не мають характеру виняткових випадків, які можуть бути підставою для надання розстрочки виконання рішення суду, а є результатом неналежного ставлення до виконання своїх договірних обов'язків по поверненню коштів, а також недостатності заходів, що приймаються ним для погашення дебіторської заборгованості та направленню одержаних коштів на оплату боргів.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 11.02.2015р. у справі №904/3619/14, від 28.01.2015р. у справі №6/5005/9535/2011, від 21.01.2015р. у справі №20/77, від 25.02.2015р. у справі №910/17008/14, від 04.03.2015р. у справі №917/1228/14, від 27.01.2015р. у справі №910/12473/14.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на складне матеріальне становище підприємства, яке зумовлене обставинами, що склалися на зовнішньоекономічному та внутрішньому ринку держави (зокрема, збільшенням вартості палива та енергоносіїв, зменшення платоспроможності населення, наявність дебіторської заборгованості за продукцію), про що свідчить звіт про фінансові результати за 1 півріччя 2016 року.

Колегія суддів зазначає, що складна економічна ситуація в країні не може вважатися обставиною, що ускладнює або виключає можливість виконання рішення, оскільки факти наявності складної економічної ситуації, кризи та кризових явищ є загальними чинниками, які рівноцінно та в однаковій мірі впливають як на апелянта - боржника, так і на позивача - стягувача.

Надані суду звіти про фінансові результати підтверджують негативні тенденції фінансового становища відповідача, однак відповідачем не надано доказів неможливості виконання рішення суду, зокрема, відсутності коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Результати фінансової діяльності, скорочення обсягів виробництва, наявність кредиторської заборгованості та заборгованості перед іншими контрагентами, а також тяжке матеріальне становище, стали наслідком власної підприжємницької діяльності, яку відповідач здійснює на свій ризик.

В апеляційній скарзі відповідач також вказує, що з 11.09.2016 року по 30.09.2016 року невідомі особи здійснили блокування в’їздів/виїздів на території ТОВ "Білогір'я молокопродукт", внаслідок чого на підприємство не поступала молочна сировина для подальшої переробки, було введено простій підприємства, а отже, жодних прибутків відповідачем не отримано.

Як вбачається з сертифікату №6863 про форс-мажорні обставини, виданого Полтавською торгово-промисловою палатою, період дії форс-мажорних обставин: з 11.09.2016 року по 30.09.2016 року.

Таким чином, форс-мажорні обставини, на які посилається апелянт, мали місце лише 19 днів у вересні 2016 року, тоді як заборгованість відповідача за поставлений товар існує ще з грудня 2015 року.

Враховуючи зазначені вище апелянтом обставини, не є винятковою обставиною для надання розстрочки виконання рішення суду.

Апелянт також зазначає про збільшення обсягу порушень платіжної дисципліни зі сторони контрагентів ТОВ "Білогір'я молокопродукт".

Однак, такі доводи апелянта є безпідставними, оскільки за приписами статті 617 ЦК України, недодержання контрагентами боржника своїх обов’язків або відсутність у боржника необхідних коштів не звільняє його від відповідальності за порушення зобов’язань.

В апеляційній скарзі відповідач вказує, що відмова у розстрочці може призвести до несприятливих фінансових наслідків у діяльності відповідача та можливого банкрутства.

Колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суд враховує матеріальні інтереси обох сторін.

Так, невиконання протягом тривалого часу рішення суду порушує матеріальні інтереси також і позивача та може призвести до негативних наслідків для останнього.

Враховуючи наведене, доводи апелянта є необґрунтованими та не приймаються колегією суддів.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків господарського суду Полтавської області.

Судова колегія також зазначає, що під час апеляційного провадження у даній справі відповідачем повністю погашено заборгованість перед позивачем за рішенням господарського суду Полтавської області від 05.04.2016 року в розмірі 1553018,93 грн., про що свідчать надані до матеріалів справи платіжні доручення за період з 05.10.2016 року по 11.11.2016 року (а.с.135-198).

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала господарського суду Полтавської області від 20.10.2016 р. у справі № 917/291/16 винесена відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування, в зв’язку з чим апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 22, 99, 102, п. 1 статті 103, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 20.10.2016 року у справі №917/291/16 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 12.12.2016 року.

Головуючий суддя Медуниця О.Є.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н.В.