Постанова № 63371330, 07.12.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2016 р. Справа № 920/657/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Білецька А.М., суддя Медуниця О.Є.,

при секретарі Бєлкіній О.М.,

за участю представників:

позивача – не з’явився,

відповідача – не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №2816 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 15.09.2016 р. у справі № 920/657/16,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотус-Фарм", м. Полтава,

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Стара аптека", м. Суми,

про стягнення 136 702,84 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 15.09.2016 р. (суддя Лиховид Б.І.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Стара аптека" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотус-Фарм" 120 000 грн. 36 коп. основної заборгованості, 14 795 грн. 15 коп. пені, 760 грн. 11 коп. інфляційних втрат, 1 147 грн. 22 коп. 3% річних, 2 050 грн. 54 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач, ТОВ Фірма “Стара аптека”, з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Сумської області від 15.09.2016р. по справі № 920/657/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги частково, стягнувши з ТОВ Фірма “Стара аптека” суму основного боргу у розмірі 117 700,01 грн., посилаючись на порушення норм чинного законодавства.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, 05.12.2016р. на адресу суду від відповідача електронною поштою надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги ТОВ Фірма “Стара аптека” без участі його представника.

Позивач, ТОВ "Тотус-Фарм", у відзиві на апеляційну скаргу просить змінити рішення господарського суду Сумської області від 15.09.2016р. у справі № 920/657/16 та стягнути з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 120000,36 грн., пені – 14228,43 грн., інфляційних – 440,77 грн., 3% річних – 1260,61 грн., в іншій частині рішення залишити без змін.

В судове засідання позивач свого представника не направив, 07.12.2016р. на адресу суду від позивача електронною поштою надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі його представника за наявними в справі матеріалами.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов’язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов’язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача та у відзиві на неї доводи позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 02.01.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Тотус-Фарм” (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірмою “Стара аптека” (відповідач, покупець) був укладений договір поставки за № ДП - 000030, відповідно до розділу 1 якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язався передати покупцю у власність лікарські засоби, вироби медичного призначення та інші товари, а покупець зобов`язався прийняти такий товар та сплатити на користь постачальника його вартість.

У відповідності до пунктів 4.1 та 4.3 договору ціна товару визначається в національній валюті України та вказується у видатковій накладній. Покупець здійснює розрахунки за товар за попередньою оплатою на підставі рахунків – фактур; з відстроченням платежу згідно видаткових накладних протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.

В п. 5.2.4 договору відповідач зобов`язався сплатити вартість товару у порядку, передбаченому цим договором.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов‘язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов‘язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, договір поставки № ДП - 000030 від 02.01.2013, який за своєю правовою природою є договором поставки, підписаний директорами сторін, скріплений печатками сторін, відповідає вимогам, передбаченим ст. ст. 628, 639, 837 Цивільного кодексу України щодо змісту та форми договору, не розірваний сторонами та не визнаний недійсним в судовому порядку.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріали справи свідчать, що позивач свої зобов`язання відповідно до договору виконав, а саме поставив товар відповідачу, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, підписаними повноважними представниками сторін.

Як встановив суд першої інстанції, відповідач свої зобов‘язання щодо оплати за отриманий товар за договором поставки № ДП - 000030 від 02.01.2013 р. не виконав, тому його заборгованість перед позивачем по сплаті за поставлений товар склала 120 000 грн. 36 коп., у зв`язку з чим суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги в цій частині.

В апеляційній скарзі відповідач заперечує проти зазначеної суми заборгованості та вважає, що сума основного боргу складає 117 700,01 грн. Разом з тим, під час апеляційного провадження надає копію платіжного доручення № 1221 від 05.12.2016р., згідно якого перераховує позивачу 122 050,90 грн., в тому числі суму основної заборгованості в розмірі 120 000,36 грн. за рішенням господарського суду Сумської області від 15.09.2016р. у справі № 920/657/16. Тобто, відповідач сам визнав суму заборгованості за договором № ДП – 000030 від 02.01.2013р. в розмірі 120 000,36 грн. З листа позивача також підтверджується перерахування відповідачем на користь позивача 05.12.2016р. 120 000,36 грн. основного боргу та 2050,54 грн. витрат по сплаті судового збору.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 120 000,36 грн.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 14 795 грн. 15 коп. пені, 760 грн. 11 коп. інфляційних втрат, 1 147 грн. 22 коп. 3% річних, то судова колегія вважає, що в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню.

Так, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов‘язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання.

Відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату або несплату одержаного товару у вигляді стягнення пені передбачена п. 6.1 договору № ДП - 000030 від 02.01.2013, згідно якого за порушення строків оплати товару, передбачених п. 4.3 цього договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день розрахунку від вартості не оплаченого товару за кожний день прострочення виконання зобо`язання до повного виконання такого зобов`язання.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки права позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачені умовами договору та встановлені матеріалами справи, пеня нарахована в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, тому позовні вимоги в зазначеній частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 14 795 грн. 15 коп.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по договору № ДП - 000030 від 02.01.2013р., позивач просить стягнути з відповідача 1 147 грн. 22 коп. 3% річних та 760 грн. 11 коп. інфляційних втрат.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги стосовно стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних збитків визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 ЦК України.

При цьому, судова колегія зазначає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про обґрунтованість заявлених вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені, 3% річних та інфляційних витрат, однак судом першої інстанції помилково не було взято до уваги те, що вони розраховані по накладним, які оплачені: № 00006579 від 03.03.2016р., № 00006578 від 03.03.2016р., № 00007122 від 10.03.2016р., № 00007123 від 10.03.2016р., та частково (за відрахуванням сплачених 1727,65 грн. за платіжним дорученням № 1127 від 23.06.2016р.) № 00007878 від 17.03.2016.

Тому, перерахувавши суми пені, 3% річних та інфляційних втрат, судова колегія дійшла висновку про те, що стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми “Стара аптека” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Тотус-Фарм” підлягає 14 228 грн. 43 коп. пені, 440 грн. 77 коп. інфляційних втрат, 1 147 грн. 22 коп. 3% річних (сума 3% річних розрахована в межах позовних вимог).

З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Стара аптека", м. Суми, задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 15.09.2016 р. у справі № 920/657/16 скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача 14 795 грн. 15 коп. пені, 760 грн. 11 коп. інфляційних втрат, 1 147 грн. 22 коп. 3% річних і прийняти в цій частині нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми “Стара аптека” (40022, м. Суми, вул. Троїцька, 28-А, код 23822986) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Тотус-Фарм” (юридична адреса: 36014, м. Полтава, вул. Пушкіна, 145; поштова адреса: 36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2б, код 36066066) 14 228 грн. 43 коп. пені, 440 грн. 77 коп. інфляційних втрат, 1 147 грн. 22 коп. 3% річних.

В іншій частині рішення господарського суду Сумської області від 15.09.2016 р. у справі № 920/657/16 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Тотус-Фарм” (юридична адреса: 36014, м. Полтава, вул. Пушкіна, 145; поштова адреса: 36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2б, код 36066066) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми “Стара аптека” (40022, м. Суми, вул. Троїцька, 28-А, код 23822986) 13,54 грн. витрат на сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Медуниця О.Є.