Рішення № 63370620, 05.12.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2016р. Справа№ 914/4345/15

За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Великі Грибовичі Жовківського району Львівської області

до відповідача - 1: Управління держаної реєстрації Львівської міської ради, м. Львів

відповідача - 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДС КОМП." ЛТД, м. Львів

про визнання права власності

Суддя П.Манюк

При секретарі Хороз І.Б.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - представник;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився.

Зміст ст. 22 ГПК України представнику позивача роз'яснено.

Розглядається справа № 914/4345/15 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до відповідача-1 - Управління держаної реєстрації Львівської міської ради та відповідача-2 - товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДС КОМП." ЛТД про визнання права власності.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.12.2015 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 18.01.2016 р.

Ухвалою від 18.01.2016 р. залучено до участі у справі відповідача-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІДС КОМП." ЛТД.

Ухвалою від 01.02.2016 р. замінено відповідача-1 - Реєстраційну службу Львівського міського управління юстиції на належного відповідача - Львівське міське управління юстиції.

Ухвалою суду від 22.02.2016 р. провадження у даній справі було зупинено у зв'язку з призначенням судової будівельно - технічної експертизи, проведення якої доручено Львівському науково - дослідному інституту судових експертиз, а оплату за проведення судової експертизи покладено на позивача.

Ухвалою суду від 26.09.2016 р. провадження у даній справі було поновлено у зв'язку з поверненням матеріалів справи № 914/4345/15 з висновком судової інженерно - технічної експертизи від 19.09.2016 р. № 3098.

Ухвалою від 17.10.2016 р. замінено відповідача-1-Львівське міське управління юстиції на Управління державної реєстрації Львівської міської ради.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві, додаткових письмових та усних поясненнях.

Представник відповідача 1 в судові засідання не з'явився, 11.11.2016 р. на адресу суду надіслав клопотання в якому просив розгляд справи проводити без його участі, при вирішенні питання щодо задоволення позову покладається на розсуд суду.

Відповідач 2 явки уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, вимог ухвал суду не виконав.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до господарського суду з позовом до Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Львівської області про визнання права власності.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що позивач свою господарську діяльності здійснює у приміщенні магазину, який був придбаний за договором купівлі-продажу № 8-9 від 05.03.2008 р. у ТзОВ «ЛІДС КОМП.» Лтд (надалі - відповідач 2) та переданий за актом приймання - передачі від 2008 року. Приміщення магазину розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (надала - об'єкт нерухомості). Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «БТІ та ЕО» виготовлено технічний паспорт на дане приміщення, відповідно до якого цей об'єкт нерухомості зазначений як будівля під літ. «Н-1», загальною площею 25,3 кв.м.

Відповідно до довідки від 31.07.2015 р. № 2/10517, наданої Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «БТІ та ЕО», згідно з архівними даними та проведеним обстеженням об'єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 під літ. «Н-1» встановлено, що вищезазначена будівля пов'язана фундаментом із землею і може використовуватись самостійно, оскільки має окремий вхід, а тому відповідно до ст. 4 Закону України «Про врегулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2013 р. являється об'єктом будівництва.

Як зазначає позивач у позовній заяві, в подальшому, після придбання об'єкта нерухомості, реєстрація права власності на нього у відповідних державних органах не проводилась, у зв'язку з чим з метою реалізації своїх прав позивач 29.09.2015 р. звернувся до Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції із заявою про здійснення державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомості.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно від 02.10.2015 р. № 24991497 позивачу було відмовлено у реєстрації згаданого права з підстав, що подані документи для проведення державної реєстрації не давали змоги встановити відповідність заявлених позивачем прав документам, що їх посвідчують. На думку позивача, державний реєстратор неправомірно поставив під сумнів його право власності на об'єкт нерухомості, ним також не враховано технічну документацію, а саме технічний паспорт на будівлю під літ.Н-і, інв. № 723 та довідку надану Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «БТІ та ЕО» від 31.07.15 р. № 2/10517.

У відзиві на позовну заяву Реєстраційна служба Львівського міського управління юстиції зазначила, що позивачем до заяви про реєстрацію об'єкта нерухомості було долучено договір купівлі - продажу металевої конструкції укладений між позивачем та відповідачем 2 та не посвідчений нотаріально.

Правонаступник Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції - Управління держаної реєстрації Львівської міської ради, 11.11.2016 р. на адресу суду надіслало клопотання в якому зазначило, що при вирішенні питання щодо задоволення позову покладається на розсуд суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити виходячи із такого.

Згідно з приписами ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статуту суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно з ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Метою подання такого позову є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі, а також створення сприятливих умов для здійснення суб'єктивного права особою.

Судом встановлено, що 28.02.2005 р. між Львівською міською радою (орендодавець) та орендарем - ТзОВ "ЛІДС КОМП." ЛТД було укладено договір оренди землі, відповідно до п. 1 якого, орендодавець на підставі діючого положення «Про оренду земельних ділянок у м. Львові та порядок встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки» та ухвали Львівської міської ради № 1561 від 01.07.2004 р. «Про надання у короткострокову оренду земельних ділянок для встановлення та обслуговування малих архітектурних форм у м. Львові» надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться у м. Львові на вул. В. Липинського, 60 для обслуговування павільйону. Об'єктом оренди є земельна ділянка, кадастровий номер 4610137500:04:006:0014, загальною площею 0,00585 га, у тому числі в межах червоних ліній - 0,00585 га.

05.03.2008 р. між позивачем та ТзОВ "ЛІДС КОМП." ЛТД (надалі - відповідач 2) було укладено договір купівлі-продажу металевої конструкції № 8-9, відповідно до умов якого відповідач 2 в порядку та на умовах, визначених договором, зобов'язується передати у власність позивачу належний йому на праві власності торгівельний павільйон загальною площею 24 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а позивач зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором прийняти зазначений об'єкт і сплатити продавцеві договірну ціну за нього. Об'єкт складався з сендвіч панелей, пластикових вікон, дверей, ролокасет, металевого каркасу.

29.09.2015 р. позивач звернувся до Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції із заявою про здійснення державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомості.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно від 02.10.2015 р. № 24991497 позивачу було відмовлено у реєстрації згаданого права власності на об'єкт нерухомості. Відмова мотивована тим, що подані позивачем документи для проведення державної реєстрації не дають змоги встановити відповідність заявлених позивачем прав документам, що їх посвідчують, а саме згідно п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 17.110.2013 р. № 868 не підлягають державній реєстрації малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди. Відповідно до ст. 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" до малих архітектурних форм належать: павільйони, альтанки, навіси та інші об'єкти, визначені законодавством.

З метою повного та всебічного розгляду справи господарським судом було призначено судову будівельно-технічну експертизу. На розгляд експерту судом було поставлено питання чи є будівля під літ. "Н-1", яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, нерухомим майном?

Як вбачається із висновку судової інженерно - технічної експертизи від 19.09.2016 р. № 3098, Законом України «Про державну реєстрацію речових доказів на нерухоме майно та їх обтяження» №834-VIII від 26 листопада 2015 року, який вступив в дію з 01 січня 2016 року передбачено, що «нерухоме майно це земельні ділянки, а також об'єкти розташовані на земельних ділянках переміщення яких неможливе без їх знецінення та змін призначення». Експертом встановлено, що переміщення будівлі під літ. «Н-1» по АДРЕСА_1 технічно неможливе по причині неможливості перенесення монолітного бетонного фундаменту (без його руйнування) глибиною закладання 0,60 м, що призведе до знецінення будівлі в цілому. Експерт зазначає, що якщо об'єкти мають фундаменти, які пов'язані із землею і не можуть існувати без землі, це є ознакою нерухомої речі і тому вони відносяться до нерухомих речей. Таким чином, за висновком судового експерта, будівля під літ. «Н-1», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 являється нерухомим майном.

Згідно з ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

В роз'ясненні Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 01.10.2006 року щодо визначення капітальності будівель зазначено, що визначення терміну "капітальний об'єкт будівництва" у чинних будівельних нормах відсутнє.

В «Методичних рекомендаціях стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації», які затверджені наказом Міністерства юстиції від 14 квітня 2009 року № 660/5 наведені ознаки нерухомої речі:

1. ці об'єкти розташовані на земельній ділянці та нерозривно пов'язані із землею, тобто вони не можуть існувати без землі;

2. переміщення зазначених об'єктів є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Вказані ознаки є основними, і їх розглядати необхідно у сукупності.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, виходячи із долучених до справи доказів, суд прийшов до висновку що будівля під літ. «Н-1», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 являється нерухомим майном, тому позовні вимоги про визнання на нього права власності підлягають до задоволення.

При цьому, суд зазначає, що обов'язок реєстрації права власності на нерухоме майно передбачений ст. 182 ЦК України. Відповідно до ч. 1 цієї статті право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою про реєстрацію.

Відмова органу реєстрації в оформленні права державної власності на об'єкт нерухомості та видачі свідоцтва суб'єкту господарювання у зв'язку з ненаданням ним необхідних документів для оформлення такого права не є оспорюванням права державної власності на об'єкт нерухомості (постанови ВСУ від 20.06.2011 № 16/252; від 20.06.2011 № 16/257; від 20.06.2011 № 36/237; від 20.06.2011 № 40/427; від 20.06.2011 № 16/257; від 12.09.2011 № 6/315; від 10.10.2011 № № 11/191, 30/119; від 03.10.2011 № 9/217).

Як вбачається із правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду України від 23.12.2014 у справі № 30/58, орган, уповноважений здійснювати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, вчиняє відповідні дії тільки в межах чинного законодавства і не перебуває з позивачем у правовідносинах щодо здійснення ним прав володіння, користування та розпорядженням майном, стосовно якого заявлено позовні вимоги про визнання права власності, не оспорює та не претендує на таке право.

Таким чином, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог щодо відповідача 1 слід відмовити.

Керуючись ст. 49 ГПК України, судовий збір та судові витрати за проведену експертизу слід залишити за позивачем.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд,-

в и р і ш и в:

1. В задоволенні позову щодо відповідача 1 - Управління держаної реєстрації Львівської міської ради - відмовити.

2. Позовні вимоги задовольнити.

3. Визнати за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) право власності на об'єкт нерухомого майна - будівлю магазину літ. «Н-1» загальною площею 25,3 кв.м. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Повне рішення складено 12.12.2016 року.

Суддя Манюк П.Т.