Рішення № 63370514, 30.11.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2016 р. Справа № 911/3424/16

За позовом Заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах Регіонального відділення фонду державного майна України по Київській області, м. Київ

До Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Київ

про стягнення 42 881 грн. 45 коп. та зобовязання повернути майно

Суддя Мальована Л.Я.

Представники сторін:

прокурор Мощин Л.М.;

позивача ОСОБА_2;

відповідача не зявився;

Обставини справи:

Заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Регіонального відділення фонду державного майна України по Київській області про стягнення з відповідача 42 881 грн. 45 коп. заборгованості по договору оренди нерухомого майна № 767 від 23.02.2009 року укладений між Регіональним відділенням фонду державного майна України по Київській області та відповідачем, з яких: 6 132 грн. 00 коп. основний борг, 1 850 грн. пеня, 613 грн. 20 коп. штраф, та про зобовязання останнього повернути Регіональному відділенню фонду державного майна України по Київській області нежитлове приміщення бані, площею 108, 94 м2, розташоване за адресою: Київська обл., с. Воропаїв, вартістю 34 285 грн. 60 коп.

Прокурор та представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в засідання суду не зявився, хоча про місце і час розгляду справи був належним чином повідомлений судом, вимоги суду викладені в ухвалах від 24.10.2016 року та 09.11.2016 року не виконав.

Враховуючи те, що незявлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та прокурора, суд встановив:

23 лютого 2009 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та ФОП ОСОБА_1 укладено Договір індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 767, відповідно до умов якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне індивідуально визначене майно нежитлове приміщення бані (надалі - Майно), площею 108,94 кв.м., розміщене за адресою: Київська область, Вишгородський р-н, с. Воропаїв, що перебуває на балансі ВСК «Дружба», вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на « 30» листопада 2008 року і становить за незалежною оцінкою 34 285,60 грн.

Відповідно до п. 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що орендна плата визначається на підставі методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 року № 786, і становить без ПДВ за базовий місяць оренди грудень 2008 року, 178 грн. 00 коп.

Згідно з п. 3.3. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п. 3.6. договору орендна плата перераховується щомісячно, не пізніше 15 числа наступного місяця з врахуванням індексу інфляції: - 100% орендної плати перераховується до державного бюджету України.

Прокурором заявлено вимогу про повернення відповідачем обєкта оренди позивачу, проте згідно відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень дані вимоги про той же предмет між тими ж сторонам вже розглянуті про що свідчить рішення господарського суду м. Києва від 05.11.2014 року у справі № 910/18039/14.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Таким чином провадження у справі в частині зобовязання ФОП ОСОБА_1 повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Київській області нежитлове приміщення бані, площею 108,94 кв.м., розміщене за адресою: Київська обл., Вишгородський район, с. Воропаїв підлягає припиненню.

Що стосується інших вимог, то суд зазначає таке:

На виконання умов договору позивач передав відповідачу обєкт оренди, що підтверджується актом приймання-передачі державного майна № 1 від 24.02.2009 року, копія якого міститься в матеріалах справи, проте відповідач свої зобовязання щодо сплати орендних платежів належним чином не виконав, в звязку з чим за останнім обліковується заборгованість в сумі 6 132 грн. 00 коп. за період з липня 2014 року по червень 2016 року.

Доказів сплати заборгованості суду не надано.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 6 132 грн. 00 коп. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Прокурором також заявлено до стягнення з відповідача 1 850 грн. 63 коп. штрафу та 613 грн. 20 коп. пені.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідно до п. 3.7. договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно з п. 3.8. договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці. Орендар також сплачує штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості.

Таким чином, позов в частині стягнення 613 грн. 20 коп. штрафу та 1 850 грн. 63 коп., які нараховано позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, у звязку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобовязань зі сплати орендних платежів за вказаним договором є обґрунтованим, і тому підлягає задоволенню.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 230 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (04214, м. Київ, пр.-т. ОболонськийАДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 15, код 19028107) 6 132 (шість тисяч сто тридцять дві) грн. 00 коп. боргу, 1 850 (одна тисяча вісімсот пятдесят) грн. 63 коп. пені, 613 (шістсот тринадцять) грн. 20 коп. штрафу, 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

В іншій частині позову провадження у справі припинити.

Наказ видати після вступу рішення в законну силу.

Суддя Л.Я. Мальована