Рішення № 63369949, 07.12.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/117/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2016 Справа № 908/2832/16

м. Запоріжжя за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Довіра та Гарантія (01133, м. Київ, вул. Кутузова, б. 13)

до відповідача ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю Страхова компанія Кредо, (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34)

про стягнення 36 882, 46 грн.

суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників:

Від позивача ОСОБА_2, довіреність №446 від 14.11.2016р.;

від відповідача ОСОБА_3, довіреність № 407, від 15.07.2015р.

25.10.2016р. до господарського суду Запорізької області звернулося ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Довіра та Гарантія, м. Київ з позовною заявою до ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю Страхова компанія Кредо, м. Запоріжжя про стягнення 42 882, 46 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справ між суддями від 25.10.2016р. справу № 908/2832/16 призначено до розгляду судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.10.2016р. порушено провадження у справі № 908/2832/16, справі присвоєно номер провадження 4/117/16, судове засідання призначено на 07.12.2016 р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору по суті.

В судовому засіданні 07.12.2016 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини рішення.

07.12.2016 р. до початку судового вирішення спору на адресу суду від позивача надійшло клопотання про уточнення позовних вимог, яким, посилаючись на ст. 22 ГПК України, просить стягнути з відповідача суму 36 882, 46 грн. сплаченого страхового відшкодування, оскільки при розрахунку суми позову позивачем було допущено помилку і взято розмір страхового відшкодування 42 882, 46 грн., а не фактично сплаченої суми за вирахуванням франшизи.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 ГПК України в цій частині, відмовитися від позову або зменшити розмір позовних вимог.

В пункті 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.

Розглянувши клопотання позивача про уточнення позовних вимог, ухвалу суду від 25.10.2016 р. про порушення провадження у справі № 908/2832/16 та матеріали справи, суд дійшов висновку, що за своєю суттю зазначена заява є заявою про зменшення позовних вимог, яка подана позивачем у відповідності до приписів ст. 22 ГПК України, відповідає вимогам чинного процесуального законодавства, не порушує прав та охоронюваних законом інтересів сторін, а тому приймається судом до розгляду.

Таким чином, в судовому засіданні 07.12.2016 р. судом розглянуті та вирішені по суті позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю Страхова компанія Кредо на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Довіра та Гарантія суму 36 882, 46 грн. сплаченого страхового відшкодування.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, з урахуваннм поданої заяви про уточнення позовних вимог. Позов мотивовано тим, що 25.03.2014 р. між ТзДВ «СК «НАСТА» та ТОВ «Фінансова компанія Довіра та Гарантія» укладено договір №2503 про відступлення права вимоги, відповідно до якого ТзДВ «СК «НАСТА» відступає , а ТОВ «Фінансова компанія Довіра та Гарантія» отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків, завданих страхувальникам ТзДВ «СК «НАСТА» по договорам страхування. ТзДВ «СК «НАСТА» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № №401.0008545 від 17.09.2012 р. у звязку з настанням страхового випадку - ДТП - виплачено страхове відшкодування внаслідок пошкодження автомобіля «Форд», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, в розмірі 36 882, 46 грн. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 (винуватця ДТП) застрахована у ТОВ Страхова компанія Кредо за полісом обовязкового страхування ЦПВВНТЗ № АВ/7643271. Таким чином, відповідно до положень чинного законодавства позивачем отримано право вимагати від відповідача відшкодування в порядку регресу понесених збитків. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВФінансова компанія Довіра та Гарантія посилається на ст. ст. 993, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України Про страхування.

Відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню У відзиві на позовну заяву зазначає, що Позивачем надано лише страховий акт №2013-03-15/004 від 15.10.2013 р. згідно якого (розділ V) розмір страхового відшкодування на підставі розрахунку становить 42 882,46 грн. А в розділі VI цього акту зазначено рішення Страховика: „1. Відшкодувати збитки на підставі умов договору страхування. 2. Провести виплату страхового відшкодування в розмірі 0,00 грн. (нуль гривень 00 копійок). 3. Зарахувати страхове відшкодування в рахунок сплати недоотриманих страхових платежів в розмірі 36 882.46 грн. (тридцять шість тисяч вісімсот вісімдесят дві гривні 46 коп.)." Додатком № 2 від 15.10.2013 р. до Акту № 40 про проведення заліку взаємних однорідних вимог по генеральному договору № 401.0008545 від 23.09.2010 р. зазначена сума страхового відшкодування не сума 42 882,46 грн., а 36 882,46 грн.Згідно розрахунку страхового відшкодування до страхового акту № 2013-03-15/004 від 15.10.2013 р. розмір збитку становить 42 882,46 гри., франшиза (безумовна) - 6000 грн., розмір страхового відшкодування 36 882.46 грн., а всього до виплати - 0,00 грн. Згідно статті 9 Закону України «Про страхування» франшиза частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування. Отже, зазначає, що Позивач бажає стягнути з Відповідача й франшизу, яка завжди не відшкодовується страховиком. Крім цього, вказує, що Позивачем надана заява до ТДВ „СК „КРЕДО" про виплату страхового відшкодування від 11.07.2016 р. в резолютивній частині якої зазначена вимога відшкодувати не суму 42 882,46 грн., а суму в розмірі 25 551.82 грн. Позовна вимога про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування в розмірі 42 882,46 грн. є незаконною, бо Позивач фактично не здійснив виплату страхового відшкодування, а Страховик зарахував страхове відшкодування в рахунок сплати недоотриманих страхових платежів в розмірі 36 882,46 грн., що є до того ж порушенням умов Генерального Договору від 23.09.2010 р. На підставі викладеного, просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

23.09.2010р. між ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю «СК «НАСТА» та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ІЛТА» (Потерпілий) було укладено генеральний договір добровільного комплексного страхування ризиків пов'язаних з експлуатацією наземного транспорту №401.0008545 , за яким ТзДВ «СК «НАСТА» застрахував майнові інтереси потерпілого, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу - автомобіля «Форд» (застрахований автомобіль), державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

15.03.2013р. , сталася дорожньо-транспортна пригода за участю двох транспортних засобів «Фольцваген», номерний знак НОМЕР_3, який знаходився в володінні ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» під керуванням ОСОБА_4 (надалі - Винуватець) та «Форд», номерний знак НОМЕР_1 , який знаходився у володінні ТОВ «ІЛТА» та під керуванням ОСОБА_5, (автомобіль потерпілого).

Внаслідок зазначеного ДТП автомобіль потерпілого отримав механічні пошкодження відповідно до Довідки ДАЇ, Первинної довідки ДАІ.

Зіткнення відбулося в результаті порушення ОСОБА_4 ОСОБА_6 дорожнього руху України.

Відповідно до постанови Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 02.04.2013р. по справі № 353/368/13-п винним у настанні ДТП є ОСОБА_4.

Відповідно до п. 3 ст. 20 Закону України Про страхування при настанні страхового випадку, страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування, розмір якого визначається умовами договору.

На виконання договору страхування ТДВ СК НАСТА виплатило страхове відшкодування в розмірі 36 882,46 грн., що підтверджується актом №40 про проведення заліку взаємних однорідних вимог.

Згідно Звіту № 2013-03-15/004 вартість матеріального збитку, завданого власнику застрахованого автомобіля, складає 47 301 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 27 Закону України Про страхування та ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_4, на момент ДТП, була застрахована у ТДВ за полісом АВ/7643271.

25.03.2014р. між ТДВ СК НАСТА (первісний кредитор) та ТОВ ФК Довіра та Гарантія укладено договір № 2503 про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор набуває право вимоги первісного кредитора за укладеними договорами страхування та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку і строки встановлені Договором.

Відповідно до Договору № 2503 від 25.03.2014р. права вимоги права грошової вимоги первісного кредитора до боржників, які виникли в наслідок заподіяння збитків страхувальникам первісного кредитора, які уклали Договір страхування із Первісним кредитором (вимога відшкодування у порядку регресу заподіяння збитку в межах виплачених сум страхових виплат/страхових відшкодувань).

В тому числі, новий кредитор отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків завданих страхувальнику по договору страхування №401.0008545 (пункт 366 Додатку № 1 до договору № 2503 від 25.03.2014р.).

Згідно ст. 512 ЦК України, однією з підстав заміни кредитора у зобов'язанні іншою особою є передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у забов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, позивач є правонаступником ТДВ СК НАСТА у правовідносинах по стягненню страхового відшкодування у порядку регресу.

Враховуючи зазначене відповідач зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування в розмірі 36 882, 46 грн. (з урахуванням франшизи 6000 грн. 00 коп.).

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Згідно ст. 981 Цивільного кодексу України договір страхування укладається в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.

Статтею 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Відповідно до статті 993 кодексу до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Господарським судом встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія, відповідальність якого застрахована відповідачем.

Згідно ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 8 Закону Україна Про страхування передбачено, що страховий випадок це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обовязок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Позивачем дорожньо-транспортну пригоду визнано страховою подією, з настанням якої виник обовязок страховика виплатити страхове відшкодування.

Частиною 1 ст. 25 Закону України від 07.03.1996р. № 85/96 Про страхування передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

За приписами статті 979 Цивільного кодексу України та 16 Закону України Про страхування за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 990 вказаного кодексу страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Страховим випадком згідно ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Статтею 8 Закону Україна Про страхування передбачено, що страховий випадок це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обовязок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Позивачем дорожньо-транспортну пригоду визнано страховою подією, з настанням якої виник обовязок страховика виплатити страхове відшкодування.

Пунктом 37.4 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно ст. 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

З приписів зазначених норм не вбачається, що позивач мав обов'язково звертатись до страховика, в якого застрахована цивільно-правова відповідальність особи, винної у скоєнні ДТП, з вимогою щодо отримання суми виплаченого страхового відшкодування; натомість ними передбачено перехід до позивача права вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Отже, позивач отримує право вимагати від потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплатити матеріальне відшкодування. Відповідно до зазначених законодавчих приписів позивач може реалізувати своє право шляхом подання позову до суду.

Таким чином, виходячи з аналізу зазначених норм, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за цими вимогами.

Відповідальною особою за завдані збитки в даному випадку є відповідач, оскільки, внаслідок укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик в межах страхової суми бере на себе відповідальність за свого страхувальника, що виникає внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, оскільки застрахував такий страховий ризик, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

Згідно зі ст. 27 Закону України Про страхування до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Крім того ст. 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Аналогічні норми містить ст. 228 Господарського кодексу України, якими унормовано, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Відповідно до вимог вищевказаного закону ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю Страхова компанія Кредо повинна відшкодувати 36 882, 46 грн. страхового відшкодування.

Оскільки, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Довіра та Гарантія сплатило ТОВ «ІЛТА» відшкодування по договору добровільного страхування, то згідно ст.ст. 514, 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України Про страхування до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Довіра та Гарантія у розмірі фактичних витрат, як до страховика, перейшло право вимоги до ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю Страхова компанія Кредо відшкодування страхового відшкодування в порядку регресу.

Заперечення відповідача стосовно того, що Позивач фактично не здійснив виплату страхового відшкодування, а Страховик зарахував страхове відшкодування в рахунок сплати недоотриманих страхових платежів в розмірі 36 882,46 грн., суд до уваги не приймає, з огляду на таке.

Відповідно до п. 15.3 генерального договору добровільного комплексного страхування ризиків пов'язаних з експлуатацією наземного транспорту №401.0008545 від 23.09.2010р. якщо страхувальнику була надана можливість внесення страхового платежу частинами, то у разі несплати чергової частини платежу на момент настання страхового випадку, із суми належного страхового відшкодування (страхової виплати) Страховик утримує несплачену частину страхового платежу.

Отже, позивачу, який врахував виплату страхового відшкодування в розмірі 36 882,46 грн. в зарахування зустрічних однорідних вимог згідно умов договору страхування, належить право на відшкодування спірної суми у загальному розмірі відшкодування шкоди з винного в ДТП, оскільки ним фактично понесені витрати щодо такого відшкодування.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за регресними вимогами.

За таких обставин у позивача виникло право регресної вимоги до відповідача.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав усі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача суд визнав хибними.

За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача 36 882, 46 страхового відшкодування в порядку регресу.

Щодо клопотання позивача про поновлення строку позовної давності , яке надійшло на адресу суду разом з позовною заявою, то суд залишає клопотання позивача про поновлення строку позовної давності без розгляду, з огляду на таке.

Відповідно до ч.3 ст. 267 Цивільного Кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

З відповідною заявою про застосування строку позовної давності відповідач не звертався., отже підстав для застосування позовної давності у суду не має.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, враховуючи міру та ступінь вини кожної із сторін у доведені спору до суду, судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст., ст. 22, 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Довіра та Гарантія, м. Київ до ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю Страхова компанія Кредо, м. Запоріжжя задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю Страхова компанія Кредо, (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34, код ЄДРПОУ 13622789) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Довіра та Гарантія (01133, м. Київ, вул. Кутузова, б. 13, код ЄДРПОУ 38750239) 36 882 (тридцять шість тисяч вісімсот вісімдесят дві) грн. 46 коп. страхового відшкодування та 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 84, 85 ГПК України 09 грудня 2016 р.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.