Рішення № 63369488, 06.12.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.12.2016 Справа № 905/3017/16

Господарський суд Донецької області у складі судді Мельниченко Ю.С., при секретарі судового засідання Рвачову О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», м.Київ

до відповідача: Спільне Українсько-Британське підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріво-Моторс», м. Донецьк

про стягнення 10 127 грн. 65 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю б/н від 29.10.2014р.

від відповідача: представник не зявився.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 06.12.2016р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 324) для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», м Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Спільного Українсько-британського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріво-Моторс», м. Донецьк, про стягнення авансу в розмірі 10 127 грн. 65 коп.

Ухвалою суду від 24.10.2016р. господарським судом Донецької області було прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи призначено на 17.11.2016р. Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.11.2016р. розгляд справи відкладено на 06.12.2016р.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобовязань за договором №673 від 24.11.2011р. про технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів щодо виконання робіт.

Нормативно позовні вимоги обґрунтовані ч.1, 2 ст. 837, ч.4 ст. 849, ст.854 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Представник позивача у судових засіданнях 17.11.2016р. та 06.12.2016р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилався на укладання з відповідачем договору про технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів №673 від 24.11.2011р. та невиконання останнім своїх зобовязань щодо виконання робіт.

Відповідач про судові засідання 17.11.2016р. та 06.12.2016р. був повідомлений належним чином, про що свідчать штампи поштових відправлень та розміщені 24.10.2016р. та 21.11.2016р. на сторінці господарського суду Донецької області (у розділі Повідомлення для учасників судового процесу, які знаходяться в зоні проведення антитерористичної операції) офіційного веб-порталу Судова влада в Україні в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/) повідомлення про розгляд справи, однак у засідання суду представника не направив, відзив на позов не надав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

З огляду на достатність наявних в матеріалах справи документів для правильного вирішення спору, враховуючи, що неявка в судове засідання належним чином повідомленого відповідача та ненадання ним відзиву на позовну заяву не впливає на правову оцінку спірних правовідносин та не перешкоджає вирішенню справи, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» (далі - замовник) та Спільним Українсько-Британським підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріво-Моторс» (далі - виконавець) був укладений Договір на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів №673 від 24.11.2011р.(дали Договір), за умовами якого Виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботи по ремонту і / або сервісного обслуговування автомобілів Замовника, а Замовник прийме і оплатить їх вартість в строки і на умовах, визначених в Договорі.

Відповідно до п.1.2. Договору, технічне обслуговування та ремонт автотранспорту Замовника проводиться на авторизованій сервісній станції Виконавця, що має все необхідне обладнання і спец. інструмент для проведення ремонтних робіт.

Відповідно до п.4.1. Договору (в редакції, погодженій сторонами в Додатковій угоді №1 від 02.01.2014р. до Договору на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів №673 від 24.11.2011р.), Договір набуває чинності з 24 листопада та діє до 31.12.2014р. включно, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобовязань за Договором.

П.4.2. Договору (продовження дії Договору) виключено Додатковою угодою №1 від 02.01.2014р. до Договору на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів №673 від 24.11.2011р.

Відповідно до п.4.3 Договору, за згодою сторін можливе дострокове розірвання Договору. Сторона, яка ініціює розірвання Договору, зобовязана письмово повідомити другу сторону про це за 14 (чотирнадцять) календарних днів до його розірвання.

Відповідно до 5.3. Договору, Замовник проводить розрахунки шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця в такому порядку і терміни: Після погодження з Виконавцем кількості і вартості робіт Замовник протягом 3-х банківських днів оплачує виконавцю вартість позначених робіт, запасних частин, паливно-мастильних матеріалів на підставі виставленого рахунку. Виконавець зобовязаний видати Замовнику податкову накладну після отримання передоплати (п.5.3.2. Договору).

Остаточний розрахунок за виконані роботи Замовник здійснює протягом 3-х банківських днів з моменту отримання наряд-замовлення і додаткового рахунку. (п.5.3.3. Договору).

Як встановлено судом, відповідачем позивачу, на виконання Договору на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів №673 від 24.11.2011р., були виставлені рахунок-фактура №1213 від 22.04.2014р. на суму 9 911 грн. 65 коп., в т.ч. ПДВ 1 651 грн. 94 коп., та рахунок-фактура №1311 від 29.04.2014р. на суму 216 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 36 грн. 00 коп.

В свою чергу, позивачем на виконання своїх зобовязань за Договором на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів №673 від 24.11.2011р., була здійснена передоплата за виставленими рахунками-фактури, що підтверджується платіжним дорученням №0000190949 від 28.04.2014р. з призначенням платежу: передплата за ремонт інкасат. Авто АН79-63М ОСОБА_2. №1213 від 22.04.2014р. на суму 9 911 грн. 65 коп., в т.ч. ПДВ. та платіжним дорученням №0000193019 від 07.05.2014р. з призначенням платежу: передплата за ТО інкасат. Авто НОМЕР_1 ОСОБА_2. №1311 від 29.04.2014р. на суму 216 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ.

Окрім того, як встановлено судом, позивач звернувся до відповідача з листом ( б/н від 08.10.2014р.) в якому Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», у звязку з обставинами, що унеможливлюють виконати заплановані роботи по ремонту авто НОМЕР_2 в Донецькій області, просить повернути відповідача суму 9 911 грн. 65 коп., а також суму по ремонту авто НОМЕР_1 у сумі 216 грн. 00 коп.

В свою чергу відповідачем було надіслано відповідь на зазначений лист, за змістом якої у звязку з обстановкою, що склалась у країні та проведенням АТО, повернення вказаних грошових коштів поки не виявляється можливим, та у разі зміни становища на території Донецької області, відповідач виконає свої зобовязання щодо обслуговування автомобілів НОМЕР_2 и АН54-96НХ за рахунок сплачених грошових коштів.

Оцінюючи правомірність заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Проаналізувавши укладений між сторонами договір на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів №673 від 24.11.2011р., суд дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є договором підряду, отже, правовідносини сторін підпадають під регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.837 ЦК України За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Положеннями ЦК України (параграф 1 глави 61 розділу III) про підряд не передбачено право замовника вимагати повернення авансового платежу, що фактично є попередньою оплатою, у разі невиконання підрядником робіт.

Відповідно до ч.2 ст.852 ЦК України, за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Правовими наслідками розірвання договору, відповідно до ст. 653 ЦК України, є припинення зобов'язань між сторонами. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Частиною 4 вказаної статті встановлено, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Водночас, якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору, відповідно до ч. 5 ст. 653 ЦК України

ОСОБА_2 до вимог частини першої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Норми частини четвертої статті 849 ЦК України дають право замовнику у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

З наявних в матеріалах справи документів, судом не вбачається, що станом на момент звернення до господарського суду Донецької області з вимогою про стягнення авансу за договором №673 від 24.11.2011р. на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів у розмірі 10 127 грн. 65 коп., даний договір є розірваний та зобовязання сторін на виконання договору є припинені.

Окрім того, у судовому засіданні 06.12.2016р. представником позивача також було зазначено, що договір №673 від на 24.11.2011р. на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів між сторонами на теперішній час не розірваний.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Водночас, судом зазначається, що, на підставі ст. 38 ГПК України, господарський суд витребовує докази за наявності відповідного клопотання, у разі неможливості самостійно надати докази сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Частиною другою статті 16 ЦК України визначені наступні способи захисту цивільних прав та інтересів:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу і, зокрема, визначати відповідача за своїми вимогами тощо.

Позивачами і відповідачами в судовому процесі у господарських судах можуть бути підприємства та організації, зазначені в статті 1 ГПК України, у тому числі підприємства, установи, організації, інші юридичні особи.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

ОСОБА_2 із ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, за винятком спорів, зазначених в абзацах другому - шостому пункту 1 частини першої цієї статті.

Відповідно до ч.2 ст. 20 ГК України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:

визнання наявності або відсутності прав;

визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;

припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

присудження до виконання обов'язку в натурі;

відшкодування збитків;

застосування штрафних санкцій;

застосування оперативно-господарських санкцій;

застосування адміністративно-господарських санкцій;

установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

іншими способами, передбаченими законом.

Отже, розглядаючи даний спір господарський суд дійшов висновку, що чинним законодавством не передбачено такого способу захисту порушеного права, як стягнення авансового платежу, що фактично є попередньою оплатою.

Заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача попередньої оплати за договором підряду №673 від 24.11.2011р. на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів у розмірі 10 127 грн. 65 коп., не відповідають способам захисту цивільних прав, передбачених ст.16 Цивільного кодексу України.

Окрім того, предметом спору у даній справи, виходячи з позиції позивача, що викладена у позовній заяві, є матеріально-правова вимога Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до Спільного Українсько-Британського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріво-Моторс» про стягнення грошових коштів, одержаних відповідачем у якості виконання позивачем його зобовязань за договором.

Тоді як, відповідно до змісту Договору, будь-яких зобовязань з оплати робіт відповідач на себе за умовами договору не брав, він мав виключно зобовязання з виконання робіт.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача авансу за договором №673 від 24.11.2011р. на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів у розмірі 10 127 грн. 65 коп. не обґрунтованими та не доведеними матеріалами справи, отже, такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат зі сплати судового збору, суд зазначає, що витрати зі сплати судового збору за вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись ст. 16, ч. 1 ст. 651, ч.ч. 4, 5 ст. 653, 837, 849, ч. 2 ст. 852 Цивільного кодексу України; ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 12, 28, 33, 34, 38, 43, 44, 49,75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»,м. Київ до Спільного Українсько-Британського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріво-Моторс», м. Донецьк, про стягнення авансу за договором №673 від 24.11.2011р. на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів у розмірі 10 127 грн. 65 коп., відмовити в повному обсязі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 06.12.2016р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 09.12.2016 р.

Суддя Ю.С. Мельниченко