Рішення № 63369431, 05.12.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.12.2016 Справа № 916/2658/16

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Одеса

до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК", м. Дніпро

про визнання недійсним кредитування овердрафт банківського рахунку

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Багрова Є.О. - представник (дов. № 3316-К-Н-О від 05.07.2016)

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" про визнання недійсним кредитування овердрафт банківського рахунку № НОМЕР_1, відкритого у ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.02.2014 позивач подав до ПАТ КБ «ПриватБанк» заяву про відкриття поточного та карткового гривневих рахунків, заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, розміщених на офіційному сайті банку, які разом із тарифами та заявою складають договір банківського обслуговування. Позивач зазначив, що на картковий рахунок № НОМЕР_1 відповідачем за відсутності укладеного з позивачем договору було встановлено кредитний ліміт у розмірі 35 000 грн. Позивач посилаючись на неукладення між сторонами договору про надання овердрафтового кредиту просить визнати недійсним кредитування овердрафт банківського рахунку №НОМЕР_1, відкритого у ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК".

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2016 порушено провадження у справі, а розгляд призначено на 16.11.2016.

В межах строку встановленого ст. 69 ГПК України, розгляд справи було відкладено з 16.11.2016 на 05.12.2016.

05.12.2015 представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача подав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на те, що 06.02.2014 позивач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом складають договір банківського обслуговування № б/н від 06.02.2014, та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору. Відповідно до договору відповідачу було відкрито поточний рахунок НОМЕР_1 та встановлено кредитний ліміт, що передбачено п.п. 3.2.1.1.1., 3.2.1.1.3., 3.2.1.1.8., 3.2.1.1.6. Умов. На момент підписання договору сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов. Свої зобов'язання за даним договором щодо відкриття та обслуговування поточного рахунку відповідач виконав в повному обсязі.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 05.12.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що 06.02.2014 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" із заявою про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, відповідно до якої було відкрито поточний банківський рахунок №НОМЕР_1 (а.с.28-29).

Вказана заява є двохстороннім правочином, оскільки містить підписи обох сторін, а також взаємні права та обов'язки.

Згідно вказаної заяви відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування від 06.02.2014 та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.

Відповідно до договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

15.09.2014 відповідач звернувся до позивача з претензією вих. №Е0209ОD22O02H від 10.09.2014, відповідно до якої просив погасити заборгованість у розмірі 46 471,40 грн. (а.с.31).

25.10.2014 у відповідь на запит позивача від 20.10.2014, відповідач супровідним листом №20.1.0.0.0/7-20141022/2925 направив на адресу позивача копію заяви про відкриття рахунку №НОМЕР_1, виписку за весь період з 06.02.2014 та детальний розрахунок заборгованості. Додатково відповідач повідомив, що з умовами користування кредитним лімітом позивач може ознайомитись на офіційному сайті ПАТ КБ "Приватбанк" - www.privatbank.ua, в розділі умови та правила надання банківських послуг (а.с.32).

Звертаючись до господарського суду позивач зазначив, що відкритий відповідачем кредитний ліміт було надано позивачу за відсутності укладання будь-яких договорів овердрафт із визначенням розміру кредитного ліміту та умов його використання і погашення. При укладенні договору банківського обслуговування позивача не було попереджено, про відкриття кредитного ліміту, в зв'язку з чим позивач просить суд визнати недійсним кредитування овердрафт банківського рахунку № НОМЕР_1, відкритого у ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", що і є причиною виникнення цього спору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Аналізуючи правову природу спірних правовідносин, судом встановлено, що вони виникли між сторонами з приводу укладання та виконання складного комплексного договору банківського рахунку та банківського кредиту (змішаний договір). Ці правовідносини регулюються загальними положеннями про зобов'язання, визначеними Цивільним та Господарським кодексами України (главою 71 та 72 Цивільного кодексу України, главою 35 Господарського кодексу України) Законом України "Про банки та банківську діяльність", іншими нормативними актами України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 05.02.2014 року по справі №922/2798/13.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу п. 1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами-юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Пункт 7 цієї ж статті передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до приписів ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (ст. 1055 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ст. 1069 Цивільного кодексу України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Згідно ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У відповідності до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною /сторонами/.

Згідно ст. 633 Цивільного кодексу України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови визначені законом як істотні або є необхідними для даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї сторони має бути досягнуто згоди.

Отже, підписавши заяву від 06.02.2014, позивач, шляхом приєднання, уклав з відповідачем в письмовій формі комплексний публічний договір банківського обслуговування. Після цього, факт укладення договору було підтверджено сторонами шляхом прийняттям до виконання його умов (розташованих на сайті банку www.privatbank.ua та http://client-bank.privatbank.ua): відповідач приймав і зараховував на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконував розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка, проводив інші операції за рахунком, надавав грошові кошти (кредит) позивачу в межах встановлених лімітів та на умовах розташованих на сайті банку.

Таким чином, договір укладено в належній формі та у встановленому законом порядку.

Позивач, посилається на те, що відповідачем не було попереджено про встановлення на поточному рахунку позивача кредитного ліміту, адже метою підписання позивачем заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг було надходження грошових коштів, під час здійснення ним підприємницької діяльності.

У той же час, як зазначено вище, між сторонами відбулося укладення змішаного договору банківського рахунку та банківського кредиту. Матеріалами справи підтверджується, що позивачу було виділено грошові кошти в межах встановленого кредитного ліміту, вказаними коштами позивач користувався впродовж року, при цьому неодноразово погашав заборгованість за тілом кредиту, сплачував проценти та комісію за користування коштами, що підтверджується випискою по рахунку відповідача за період з 13.02.2014 по 23.09.2014 року. Матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача про неправомірне списання (якщо таке вважав позивач) грошових коштів з рахунку на погашення відсотків за користування кредитним лімітом, щомісячної комісії тощо.

Окремо, слід звернути увагу, що сайт www.privatbank.ua викладено трьома мовами: російською, українською та англійською. Мова сайту та мова документів змінюється натисканням відповідного посилання, яке розташоване у верхньому правому куті стартової сторінки. А отже, текст Умов та Правил надання банківських послуг був доступним для позивача і позивач був з ними ознайомлений, про що свідчить його підпис на заяві від 06.02.2014.

Згідно з п. 3.2.1.1 Умов та Правил надання банківських послуг кредитний ліміт на поточний рахунок (надалі - кредит) надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта, у межах кредитного ліміту (надалі - ліміт). Техніко-економічного обґрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлення засоби електронного зв'язку банку та клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms-повідомлення чи інших). Банк здійснює обслуговування ліміту клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишку засобів на поточному рахунку клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів у межах ліміту, шляхом дебатування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

Кредит надається у обмін на зобов'язання клієнта щодо поверненню кредиту, сплати процентів та винагороди (пункт 3.2.1.1.3 Умов та Правил надання банківських послуг).

Матеріалами справи підтверджується, що позивачу було встановлено кредитний ліміт з 07.02.2014 у розмірі 32000,00 грн., з 01.03.2014 у розмірі 32000,00 грн., з 02.03.2014 у розмірі 30949,32 грн., а з 03.03.2014 кредитний ліміт складав 35 000,00 грн.

Випискою по рахунку відповідача за період з 13.02.2014 по 23.09.2014 підтверджується користування позивачем саме кредитними коштами.

Отже, з урахуванням використання відповідачем кредитних коштів, наявність необізнаності повністю виключається.

Згідно з пунктом 3.2.1.1.8 Умов та Правил надання банківських послуг проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до „Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/ Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформації, або в будь-які іншій формі - далі "Угода"). При порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених „Умов та правил надання банківських послуг", банк на свій розсуд має право змінити умови кредитування, встановивши інший термін повернення кредиту. При належному виконанні клієнтом зобов'язань, передбачених "Умовами та правилами надання банківських послуг", за відсутності заперечень за місяць до закінчення терміну обслуговування ліміту, проведення платежів клієнта у порядку обслуговування ліміту може бути продовжено банком на той самий строк. Термін також може бути змінений банком згідно п. 3.2.1.2.3.4. цього розділу "Умов та правил надання банківських послуг". Згідно статей 212, 651 Цивільного кодексу України у випадку порушення клієнтом якого-небудь із зобов'язань по кредиту, банк на свій розсуд, починаючи з 91-ого дня порушення якого-небудь з зобов'язань має право встановити інший строк повернення кредиту. При цьому банк направляє клієнту повідомлення з зазначенням дати строку повернення кредиту на свій вибір або в письмовій формі, або за допомогою засобів електронного зв'язку банка і клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms- повідомлення чи інших). При непогашення заборгованості у строк, вказаний в повідомленні, вся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, вказаної в повідомленні, вважається простроченою.

У пункті 3.2.1.1.11 Умов та Правил надання банківських послуг періодом безперервного користування є період часу, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку. Початком періоду безперервного користування кредитом вважається перший день, починаючи з якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня. Зменшення або збільшення заборгованості за кредитом в цей період не впливають на зміну дати початку періоду безперервного користування кредитом. Датою закінчення періоду безперервного користування кредитом вважається день, по закінченні якого на поточному рахунку зафіксовано нульове дебетове сальдо. Період безперервного користування "кредитним лімітом на поточному рахунку" - не більше 35 днів.

У пунктах 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.1.1, 3.2.1.4.1.2 та 3.2.1.4.1.3 Умов та Правил надання банківських послуг встановлено, що за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційна процентна ставка). Порядок розрахунку процентів: за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати анулювання дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (надалі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню"), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою у розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. При не обнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, клієнт сплачує банку за користування кредитом проценти у розмірі 36% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню. У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. У випадку порушення клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення будь-якого з грошових зобов'язань та при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами та Правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня наступного за датою порушення зобов'язань.

Розрахунок відсотків за користування кредитом здійснюється щодня, починаючи з дати утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількістю днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту, на суму залишку заборгованості по кредиту. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати (пункт 3.2.1.4.9 Умов та Правил надання банківських послуг).

Згідно пункту 3.2.1.4.4 Умов та Правил надання банківських послуг клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту у відповідності з пунктами 3.2.1.1.6., 3.2.1.2.3.2, 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, існуючого на кінець банківського дня за попередній місяць, у порядку, передбаченому Умовами та Правилами надання банківських послуг. Банк може за своїм розсудом не стягувати зазначену комісію у разі, якщо максимальне сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній календарний місяць не перевищувало 100 гривень.

Відповідно до пункту 3.2.1.2.3.4 Умов та Правил надання банківських послуг банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого "Умовами", змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

Таким чином, Умови та Правила надання банківських послуг містять всі суттєві умови договору, передбачені чинним законодавством для даного типу договорів.

Частиною першою ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України закріплений принцип свободи договору. Як встановлено її положеннями, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.1-2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Частиною першої статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Отже, зі змісту вищенаведених норм вбачається, що договір (заява) від 06.02.2014 відповідає вимогам чинного законодавства України, в тому числі в частині умов про кредитування (про надання та обслуговування кредитних лімітів на поточних рахунках клієнтів).

Частиною 5 п. 2.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013 року встановлено, що у силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Також, в обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на висновок експертного економічного дослідження №86/с від 27.07.2016 по зверненню громадянина ОСОБА_1 (а.с.45-49).

Висновок склав судовий експерт з правом проведення економічних експертиз - Новоселова В.В., на підставі свідоцтва №1528 від 30.09.2011 (а.с.50).

Призначення судової експертизи врегульовано ст. ст. 41, 42 ГПК України.

По цій справі судова експертиза не призначалась.

Частинами 1, 3 ст. 41 ГПК України встановлено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу". Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

У п. 2 ч. 5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" від 23.03.2012 № 4 судам роз'яснено, що не може вважатися актом судової експертизи висновок спеціаліста, наданий заявникові (юридичній чи фізичній особі) на підставі його заяви, - навіть якщо відповідний документ має назву "висновок судового експерта" або подібну до неї, оскільки особа набуває прав та несе обов'язки судового експерта тільки після одержання нею ухвали про призначення експертизи.

Пунктом 9 Пленуму № 4 передбачено, що про призначення судової експертизи виноситься ухвала, в якій, крім відомостей, передбачених частиною другою статті 86 ГПК, зазначаються, зокрема, про попередження судового експерта про кримінальну відповідальність, передбачену статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України.

Отже, слід дійти висновку, що проведене дослідження, за результатами якого було складено висновок №86/с від 27.07.2016, не є належним доказом у розумінні ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" та здійснено не судовим експертом, як то передбачено чинним законодавством, оскільки особа набуває прав та несе обов'язки судового експерта тільки після одержання нею ухвали про призначення експертизи та попередження її про кримінальну відповідальність, передбачену статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України.

Таким чином, висновок експертного економічного дослідження №86/с від 27.07.2016 не може бути прийнятий господарським судом у якості належного доказу у цій справі.

Відповідно до положень ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За приписами ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання недійсним кредитування овердрафт банківського рахунку № НОМЕР_1, відкритого у ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" є необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Згідно зі ст. 49 ГПК України судові витрати у справі покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.12.2016

Суддя Я.С. Золотарьова