Постанова № 63368868, 08.12.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2016 р. Справа № 554/7520/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П. ,

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 04.10.2016р. по справі № 554/7520/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління патрульної поліції у м. Полтаві , Заступника командира роти Управління патрульної поліції у м. Полтаві ОСОБА_2

про визнання дій протиправними, скасування постанови та закриття провадження у справі,

ВСТАНОВИЛА

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1, позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у м. Полтаві (далі по тексту УПП у м. Полтаві, перший відповідач), заступника командира роти № 3 Управління патрульної поліції у м. Полтаві лейтенанта поліції ОСОБА_2 (далі по тексту другий відповідач, ОСОБА_2В.), в якому просила суд скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 №873617 від 06.09.2016 року, справу про адміністративне правопорушення відносно позивача закрити за відсутністю у діях позивачки складу такого правопорушення; визнати неправомірними дії заступника командира роти № 3 УПП у м. Полтаві лейтенанта поліції ОСОБА_2

Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 04.10.2016 року по справі № 554/7520/16-а адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено повністю.

Визнано протиправними дії заступника командира роти №3 УПП м. Полтави ОСОБА_2 з притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП - 06.09.2016 року.

Скасовано постанову серії ПС2 №873617 від 06.09.2016 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в сумі 425 грн. за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.

Департамент патрульної поліції Національної поліції України, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального права, неповне зясування обставин справи, ненадання належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, просить суд апеляційної інстанції постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 04.10.2016 року по справі № 554/7520/16-а скасувати, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги пояснив, що 06.09.2016 року позивачка, рухаючись по вул. Великотирнівській у м. Полтаві на автомобілі НОМЕР_1, на дорозі, яка має дві смуги для руху в одному напрямку, здійснювала рух в крайній лівій смузі, при вільній правій, що є порушенням п.11.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року. З огляду на викладене, вважає, що другим відповідачем цілком обґрунтовано притягнуто позивачку до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. Вказав, що обставини порушення зафіксовані відеозаписом, наданим до матеріалів справи, однак, судом першої інстанції не приділено уваги цьому відеодоказу та не надано йому належної оцінки. Стверджує, що позивачка не заперечувала рух автомобіля саме по тій ділянці дороги, рух по якій є порушенням ПДР. Отже, суд першої інстанції, маючи достатньо інформації про факт правопорушення, безпідставно залишив порушника без відповідальності.

Позивач в надісланих до суду письмових запереченнях просила суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції без змін, розгляд справи провести за її відсутності.

Вказану постанову вважає незаконною та такою, що не відповідає дійсним обставинам справи. Вказує, що 06.09.2016 року після повороту на вул. Великотирнівську вона певний нетривалий час рухалась по лівій смузі руху, лише через те, що права смуга була зайнята іншими автомобілями, і при першій нагоді, щойно це стало безпечним, почала перестроювання у праву смугу руху, увімкнувши покажчик повороту, після чого була зупинена працівниками поліції. Вказує, що патрульний автомобіль рухався за автомобілем позивача з вулиці ОСОБА_3, а зупинив начебто за порушення на вул. Великотирнівській. Після зупинки другий відповідач повідомив про те, що причиною слідування було анонімне повідомлення про знаходження за кермом нетверезого водія, та вимагав пройти алкотест, на що позивачка погодилась. За результатами огляду у неї було виявлено «0» проміле алкоголю, після чого другий відповідач звинуватив її у порушенні пункту 11.5 Правил дорожнього руху та склав оскаржувану постанову про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, не враховуючи пояснень ОСОБА_1 З огляду на викладене, вважає звинувачення у порушенні п.11.5 ПДР надуманим, а оскаржувану постанову у справі про притягнення до адміністративної відповідальності такою, що підлягає скасуванню.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не зявилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що оскаржуваною постановою серії ПС2 №873617 від 06.09.2016 року, складеною заступником командира роти № 3 УПП в м. Полтава ОСОБА_2, на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення в сумі 425 грн. за вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.122 КУпАП.

Відповідно до змісту описової частини постанови, ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом Тойота Яріс д.н. Ві2882АЕ 06.09.2016 року о 21.35 год. в м. Полтава по вулиці Великотирнівській, на дорозі, яка має дві смуги для руху в одному напрямку здійснила рух в крайній лівій смузі при вільній правій, чим порушила п.11.5 ПДР (а.с.8).

Зі змісту пояснень другого відповідача ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_4, який здійснював патрулювання разом з ОСОБА_2, судом першої інстанції було встановлено відповідність фактичних даних відомостям оскаржуваної постанови. Другий відповідач та свідок пояснили, що з невідомих джерел отримали інформацію про те, що позивачка начебто перебуває в стані алкогольного сп'яніння та слідували за нею з вулиці ОСОБА_3, коли вона повернула направо, та при виникненні можливості перемиканням з ближнього на дальнє світло фар зупинили позивачку і провели її огляд на стан сп'яніння за допомогою приладу «Драгер». ОСОБА_1 виявилась тверезою, однак попередньо відмовлялась проїхати до наркологічного диспансеру, хоча про це протокол не складався. Далі склали щодо неї постанову за порушення правил руху по смугам, оскільки це порушення було зафіксовано. При цьому позивачці було розяснено її процесуальні права.

Не погодившись із вказаною постановою у справі про адміністративне порушення, позивачка звернулась до суду з даним позовом про її скасування та визнання неправомірними дій другого відповідача.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з відсутності в діях позивачки складу адміністративного правопорушення п.11.5 Правил дорожнього руху, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.122 КУпАП.

За висновком суду першої інстанції, оскаржувана постанова прийнята без урахування усіх обставин, що мають значення для вирішення справи, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, а відтак, дії другого відповідача щодо притягнення позивачки до адміністративної відповідальності також слід визнати протиправними.

Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, однак, вважає постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 04.10.2016 року по справі № 554/7520/16-а такою, що підлягає зміні, з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 оскаржуваною постановою притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП.

Як встановлено частиною 2 статті 122 КУпАП, порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Відповідно до п.1.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (далі по тексту ПДР), ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

У відповідності до п.11.2 ПДР на дорогах, які мають дві і більше смуг для руху в одному напрямку, нерейкові транспортні засоби повинні рухатися якнайближче до правого краю проїзної частини, крім випадків, коли виконується випередження, об'їзд або перестроювання перед поворотом ліворуч чи розворотом.

Пунктом 11.5 ПДР встановлено, що на дорогах, які мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку, виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому ж напрямку дозволяється, якщо праві зайняті, а також для повороту ліворуч, розвороту або для зупинки чи стоянки на лівому боці дороги з одностороннім рухом у населених пунктах, коли це не суперечить правилам зупинки (стоянки).

За визначенням п.1.10 ПДР випередження - рух транспортного засобу із швидкістю, що перевищує швидкість попутного транспортного засобу, що рухається поряд по суміжній смузі.

За приписами п.10.1 ПДР перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Суд першої інстанції, з посиланням на п.10.1 та п.1.10 ПДР, зазначив, що Правилами дорожнього руху не заборонено випередження інших транспортних засобів із дотриманням дозволеної швидкості руху та зобов'язано водіїв здійснювати перестроювання, в тому числі в праву смугу руху, лише коли це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Судом першої інстанції зроблено висновок про відсутність в діях ОСОБА_1 порушення п.11.5 ПДР, оскільки вона з дозволеною швидкістю руху та дотриманням відповідних заходів безпеки лівою смугою руху здійснювала випередження транспортних засобів, що рухались у попутному напрямку в правій смузі, після чого почала перестроювання тоді, коли вважала це безпечним. У свою чергу, відповідачем не доведено, що під час руху позивачки лівою смугою права смуга руху в попутному напрямку була вільною та позивачка мала змогу раніше безпечно перестроїтись у праву смугу руху.

Разом з тим, як вбачається зі змісту дослідженого колегією суддів, наданого відповідачами відеозапису, автомобіль «Toyota Yaris», рухаючись по середній смузі дороги на вул. ОСОБА_3, здійснив поворот направо на вул. Великотирнівську, випередив два автомобілі (ВАЗ 2104 сірого кольору і Тойота Камрі чорного кольору), які рухалися в попутному напрямку в правій смузі, після чого продовжував рух по лівій смузі дороги на вул. Великотирнівській, яка має дві смуги руху в кожному напрямку.

По лівій смузі дороги на вул. Великотирнівській позивачка продовжувала рух приблизно 200 метрів, що не заперечувалось сторонами по справі в судовому засіданні суду першої інстанції.

При цьому, після випередження позивачкою автомобілів ВАЗ 2104 і Тойота Камрі чорного кольору, що рухались по правій смузі, права смуга була вільною, і враховуючи, що вказані автомобілі рухались зі значно меншою швидкістю, ніж автомобіль ОСОБА_1, позивачка мала змогу перестроїтися у праву смугу раніше.

Слід також відмітити, що позивачкою протягом руху по лівій смузі не подавався сигнал покажчиком повороту про намір перестроїтися у праву смугу, що свідчить про відсутність у ОСОБА_1 такого наміру до моменту зупинення її працівниками поліції.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність у діях позивачки складу порушення п.11.5 ПДР.

Разом з тим, слід відмітити, що при здійсненні повороту направо з середньої смуги вул. ОСОБА_3, при випередженні автомобілів, які також повертали направо, а також по вулиці Великотирнівській позивачка рухалася з дозволеною швидкістю, з дотриманням необхідних заходів безпеки, продовжувала рух по лівій смузі протягом нетривалої відстані приблизно 200 метрів, як підтверджено сторонами по справі, не заважала руху інших транспортних засобів, не створила жодної аварійної ситуації.

Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, вказані події відбувались у нічний час за увімкненого світла фар на транспортних засобах, що рухались, у тому числі, періодичного вмикання дальнього світла фар патрульним автомобілем, всупереч вимогам п.8.9 ПДР, що створювало перешкоди для правильного сприйняття позивачкою дорожньої обстановки.

У відповідності до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як встановлено статтею 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Згідно з ч.1 ст.293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, у відповідності до ст.ст. 288, 293 КУпАП та ст.ст. 7-9, 171-2, ч.2 ст.162 КАС України, постанова про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена до адміністративного суду у порядку, визначеному кодексом адміністративного судочинства, з особливостями, встановленими КУпАП.

Враховуючи викладене, суд при вирішенні адміністративного позову не обмежений повноваженнями, визначеними ст. 162 КАС України, а наділений ще й повноваженнями, визначеними п.3 ч.1 ст. 293 КУпАП, зокрема скасувати постанови і закривати справи про адміністративні правопорушення.

Як встановлено частиною 2 статті 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони : 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази колегія суддів приходить до висновку, що другий відповідач при прийнятті оскаржуваної постанови серії ПС2 № 873617 від 06.09.2016 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. діяв необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення, непропорційно, тобто без дотримання необхідного балансу між цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, та несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача, без дотримання вимог ч.3 ст.2 КАС України, а отже, наявні підстави для скасування даної постанови.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, однак, припустився помилкового застосування норм матеріального права.

У відповідності до п.1 ст.201 КАС України правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права є підставою для зміни постанови суду першої інстанції.

З огляду на викладене, постанова Октябрського районного суду м. Полтави від 04.10.2016 року по справі № 554/7520/16-а підлягає зміні в частині підстав та мотивів задоволення позову.

Керуючись ст.ст.41, 160, 167, 195, 196, 201, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України задовольнити частково.

Постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 04.10.2016р. по справі № 554/7520/16-а змінити з підстав та мотивів задоволення позову.

В іншій частині постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 04.10.2016р. по справі № 554/7520/16-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_5Судді ОСОБА_6 ОСОБА_7 Повний текст постанови виготовлений та підписаний 13.12.2016 р.