Ухвала суду № 63368709, 06.12.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 р.Справа № 541/1466/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дудка О.А. Русанової В.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління патрульної поліції у м. Полтаві на постанову Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 10.10.2016р. по справі № 541/1466/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління патрульної поліції у м. Полтаві

про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 10.10.2016р. адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову інспектора роти №1 батальйону №1 УПП в місті Полтава капітана поліції ОСОБА_2 серія ПС 2 № 668046 від 28.03.2016р. про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу 255 гривень.

Управління патрульної поліції у м. Полтаві (далі - відповідач), не погодившись з рішенням суду, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального, та процесуального права, не повне з'ясування обставин по справі, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Відповідач подав заяву про розгляд справи без його участі.

В судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином, в зв'язку з чим на підставі ч.6 ст.12, ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що інспектором роти № 1 батальону № 1 УПП в м. Полтаві ОСОБА_2 винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення від 28.03.2016р. якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч.1 ст.122 КУпАП та накладено штраф у сумі 255,0 грн.

Зі змісту постанови вбачається, що ОСОБА_1 28.03.2016р. о 19 годині 05 хвилин рухаючись по вулиці Миру від вулиці Леніна в напрямку вулиці Сакко в місті Полтава біля будинку №6 по вулиці Миру керуючи автомобілем Шкода Фабія державний номерний знак НОМЕР_1, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому знаходилися пішоходи, не зменшив швидкість і не зупинився щоб надати дорогу пішоходам, чим порушив п. 18.1 ПДР України. (а. с. 57)

Позивач не погоджуючись із зазначеною постановою оскаржив її до суду та просив закрити провадження у справі у звязку з відсутністю складу правопорушення.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів на підтвердження вчинення позивачем правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а тому постанова у справі про адміністративне правопорушення є незаконною та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до п. 18.1 розділу 18 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Відповідно до ч.1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Згідно з ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Крім того, відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайта в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності

В свою чергу, згідно з п.1 ст. 247 КпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що постановою про притягнення до відповідальності за ч.1 ст. 122 КпАП України, зазначено про порушення позивачем п.18.1 Правил дорожнього руху а саме : не зменшення швидкості та не здійснення зупинки для надання дороги пішоходам при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами вчинення позивачем адміністративного правопорушення, тому як оскаржувана постанова містить лише загальний виклад обставин, не містить посилання на докази, якими зафіксоване порушення, зокрема проведення відеозапису, наявність свідків.

Доводи апеляційної скарги щодо не врахування судом пояснень відповідача про фіксацію порушення відеозаписом, колегія суддів вважає такими, що спростовуються матеріалами справи, тому як судом з'ясовувалися обставини фіксування порушення відповідачем, вислухані пояснення відповідача, свідка.

В судовому засіданні першої інстанції представник відповідача пояснила, що відповідачем здійснювався відеозапис, проте підстави не зазначення про його здійснення в постанові про притягнення позивача до відповідальності відповідач пояснити суду не змогла, а також не надано відеозапис до суду, посилаючись на його знищення, через відсутність технічної можливості зберігання та тривалість оскарження позивачем постанови в судовому порядку.

Доводи апеляційної скарги щодо невірної оцінки судом першої інстанції пояснень свідка ОСОБА_3 колегія суддів вважає необґрунтованими з наступних підстав.

З журналу судового засідання вбачається, що за клопотанням відповідача судом першої інстанції було допитано свідка ОСОБА_3, яка в судовому засіданні пояснила, що є патрульним поліцейським та 28.03.2016р. перебувала на чергуванні разом із інспектором Сідан Д.О. Вона бачила, як позивач не пропустив пішоходів жінку з двома дітьми, проте зазначених осіб поліцейськими не опитано, під час складання постанови вона з машини не виходила.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що будь-яких об'єктивних даних , в підтвердження присутності свідка при скоєнні правопорушення, за яке позивач притягнутий до адміністративної відповідальності , відповідачем ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції не надано.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано належних да допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували вчинення позивачем адміністративного правопорушення, не доведено наявності обставин, що перешкоджали інспектору поліції послатися в постанові на наявні докази, також не надано доказів відеофіксації порушення, перебування, допитаного судом свідка на місці вчинення правопорушення.

З огляду на зазаначене колегія суддів вважає , що судом першої інстанції надана вірна оцінка обставинам справи та доказам, наданим сторонами. Наведені апелянтом доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Полтаві залишити без задоволення.

Постанову Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 10.10.2016р. по справі № 541/1466/16-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_4Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст ухвали виготовлений 12.12.2016 р.