Постанова № 63367986, 09.12.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 грудня 2016 року № 826/152/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Іщука І.О., суддів: Погрібніченка І.М., Шулежка В.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:Приватного підприємства «Софіт СКС»до Державної фіскальної служби Українипровизнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Софіт СКС» звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної фіскальної служби України, в якому просить:

1) визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо відмови в прийнятті поданих ПП «Софіт СКС»: розрахунку коригування кількісних та вартісних показників № 10 від 01.09.2015 р. до податкової накладної № 6 від 01.09.2015 р., що було направлено до ДФС України 28.09.2015р.; розрахунку коригування кількісних і вартісних показників № 11 від 01.09.2015 р. до податкової накладної № 8 від 01.09.2015 р., що було направлено до ДПС України 28.09.2015 р.;

2) вважати прийнятими та зареєстрованими: розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 10 від 01.09.2015 р. до податкової накладної № 6 від 01.09.2015 р., що було направлено до ДФС України 28.09.2015 р.; розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 11 від 01.09.2015 р. до податкової накладної № 8 від 01.09.2015 р., що було направлено до центрального рівня ДФС України 28.09.2015 р.

Позовні вимоги мотивовані протиправними діями відповідача щодо неприйняття податкової звітності позивача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх повністю. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що нормами чинного законодавства передбачено, що у разі зміни місцезнаходження суб'єктів господарювання - платників податків сплата визначених законодавством податків і зборів після реєстрації здійснюється за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного року. Між тим, всупереч наведеним положенням, відповідачем протиправно було не прийнято податкову звітність.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Про причини неявки в судове засідання не повідомив. Заперечень по суті заявлених позовних вимог не надав.

Зважаючи на неявку в судове засідання представника відповідача суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Приватне підприємство «Софіт СКС» є юридичною особою, яке зареєстроване 17.04.2015 р. за № 1 454 102 0000 000973 Вовчанським районним управлінням юстиції Харківської області.

З 20.04.2015 р. ПП «Софіт СКС» взято на облік до Державної податкової інспекції як платник податків про що зроблено відповідний запис № 200815052934.

Рішенням власника ПП «Софіт СКС» було змінено місцезнаходження ПП «Софіт СКС» з адреси: 62507, м. Вовчанськ, вул. Гоголя, буд. 115 на адресу: 02093, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 11А.

Між ПП «Софіт СКС» і Вовчанською ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області було укладено договір про визнання електронних документів № 260820151 від 26.08.2015 р.

Предметом вказаного договору є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з ПДВ та інших звітних податкових документів), поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП) до ДПІ засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу. Квитанцією № 2 підтверджується прийняття вказаного договору податковим органом.

ПП «Софіт СКС» засобами електронного зв'язку до Державної фіскальної служби України було подано розрахунки коригування кількісних та вартісних показників № 10 від 01.09.2015 р. до податкової накладної № 6 від 01.09.2015 р.; розрахунки коригування кількісних і вартісних показників № 11 від 01.09.2015 р. до податкової накладної № 8 від 01.09.2015 р., які було направлено до ДПС України 28.09.2015 р. Факт доставки документів підтверджується квитанцією № 2.

Разом з тим, подані позивачем документи не було прийнято з тих підстав, що «не укладено та розірвано договір про визнання електронних документів».

Позивач, вважаючи дії відповідача протиправними, звернувся до суду за захистом його порушених прав та законних інтересів.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Так, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Кодексу, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

В силу приписів підпункту 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 та підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість належить до загальнодержавних непрямих податків, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пункт 203.1 статті 203 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 46.5 статті 46 та пунктом 48.1 статті 48 Податкового кодексу України, податкова декларація складається за формою, що встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Під обов`язковими реквізитами в силу приписів пункту 48.2 статті 48 Податкового кодексу України розуміється інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Відповідно до п.48.3 ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити:

тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);

звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;

звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);

повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;

код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

місцезнаходження (місце проживання) платника податків;

найменування контролюючого органу, до якого подається звітність;

дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);

ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків;

підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

В окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період (пункт 48.4 статті 48 Податкового кодексу України).

Передбачений статтею 48 Податкового кодексу України перелік обов`язкових реквізитів декларації є вичерпним.

Наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 № 966, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14 жовтня 2014 р. за N 1267/26044 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) затверджено форму та Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість.

Визначена вказаним нормативно-правовим актом форма декларації містить у собі усі визначені пунктом 48.3 статті 48 Податкового кодексу України обов`язкові реквізити, а також передбачає заповнення такого додаткового реквізиту як місцезнаходження (місце проживання) платника податків - рядок 6 «податкова адреса платника податків».

Відповідно до підпункту 48.5.1 пункту 48.5 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку.

Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку.

Пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється (пункт 49.10 статті 49 Податкового кодексу України).

Цією ж статтею передбачено, що у випадку подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання; у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

Як вбачається з матеріалів справи підставою для відмови у прийнятті звітних документів позивача стало те, що «не укладено та розірвано договір про визнання електронних документів».

Згідно Витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позивачем було проведено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи про що зроблено запис від 05.08.2015 р. № 14541050002000973, а саме: змінено адресу із: 62507, м. Вовчанськ, вул. Гоголя, буд 115 на адресу: 02093, м.Київ, вул. Бориспільська, буд. 11А.

Як вбачається із поданих позивачем звітних документів місцезнаходженням підприємства є: 02093, м.Київ, вул. Бориспільська, буд. 11А.

Відповідно до ч. 8 ст. 45 Бюджетного кодексу України у разі зміни місцезнаходження суб'єктів господарювання - платників податків сплата визначених законодавством податків і зборів після реєстрації здійснюється за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду.

Відповідно до п. 45.2 ст. 45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Пунктом 66.3 ст. 66 Податкового кодексу України у разі проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження або місця проживання платника податків, внаслідок якої змінюється адміністративно-територіальна одиниця та контролюючий орган, в якому на обліку перебуває платник податків (далі - адміністративний район), а також у разі зміни податкової адреси платника податків, контролюючими органами за попереднім та новим місцезнаходженням (місцем проживання) платника податків проводяться процедури відповідно зняття з обліку/взяття на облік такого платника податків.

Підставою для зняття з обліку платника податків в одному контролюючому органі і взяття на облік в іншому є надходження хоча б до одного з цих органів даних, що свідчать про належну державну реєстрацію таких змін органами державної реєстрації.

Таким чином, виходячи із наведених вище норм, у разі зміни місцезнаходження платника податку сплата визначених законодавством податків і зборів після реєстрації здійснюється за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду.

Наведене також не заперечується Вовчанською об'єднаною Державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Харківській області.

Так, листом від 01.12.2015 р. № 3754/10/20-08-11-27 Вовчанська об'єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Харківській області повідомила ПП «Софіт СКС» про те, що подана підприємством декларація з податку на додану вартість за вересень 2015 р. (реєстраційний № 9202379662 від 01.10.2015 р.) засобами E-mail прийнята 01.10.2015 р., разом із пов'язаними документами: розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (д5) за вересень 2015 р. та розрахунок коригування суми податку на додану вартість (д1) за вересень 2015 р.

Окрім того, суд враховує, що в укладеному сторонами договорі про визнання електронних документів від 26.08.2015 р. № 260820151, який був прийнятий відповідачем, зазначено нову адресу позивача: м. Київ, 02093, вул. Бориспільська, буд. 11-А, що додатково свідчить про необґрунтованість дій відповідача щодо неприйняття податкової звітності позивача.

Відповідно до пункту 49.12 статті 49 Податкового кодексу України, у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право: подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання; оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи із норм чинного законодавства та фактичних обставин справи, беручи до уваги те, що судом не встановлено обставин, які в силу норм чинного законодавства є підставою для відмови у прийнятті податкової звітності ПП «Софіт СКС», суд приходить до висновку, що дії Державної фіскальної служби України щодо відмови в прийнятті поданих ПП «Софіт СКС»: розрахунку коригування кількісних та вартісних показників № 10 від 01.09.2015 р. до податкової накладної № 6 від 01.09.2015 р., що було направлено до ДПС України 28.09.2015р.; розрахунку коригування кількісних і вартісних показників № 11 від 01.09.2015 р. до податкової накладної № 8 від 01.09.2015 р., що було направлено до ДПС України 28.09.2015 р. є протиправними, а позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Пунктом 49.13 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Таким чином, задоволення судом позовних вимог про визнання дій Державної фіскальної служби України щодо відмови в прийнятті поданих ПП «Софіт СКС»: розрахунку коригування кількісних та вартісних показників № 10 від 01.09.2015 р. до податкової накладної № 6 від 01.09.2015 р., що було направлено до ДПС України 28.09.2015р.; розрахунку коригування кількісних і вартісних показників № 11 від 01.09.2015 р. до податкової накладної № 8 від 01.09.2015 р. протиправними означає, що відповідне рішення податкового органу не створило жодних правових наслідків для платника податків, а його розрахунки коригування кількісних та вартісних показників до податкових накладних вважаються поданими у день їх фактичного отримання органом державної податкової служби.

На підставі викладеного, суд доходить висновків, що у випадку встановлення порушення прав позивача, суд повинен задовольнити позов.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем не надано достатні докази, які свідчать, що відмова у прийнятті розрахунку коригування кількісних і вартісних показників № 10 від 01.09.2015 р. до податкової накладної № 6 від 01.09.2015 р., що було направлено до ДПС України 28.09.2015 р.; розрахунку коригування кількісних і вартісних показників № 11 від 01.09.2015 р. до податкової накладної № 8 від 01.09.2015 р., що було направлено до центрального рівня ДПС України 28.09.2015 р. здійсненна в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно. В той же час, позивач довів обставини в обґрунтування своїх вимог, в зв'язку з чим, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають відшкодуванню повністю.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Приватного підприємства «Софіт СКС» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо відмови в прийнятті поданих ПП «Софіт СКС»: розрахунку коригування кількісних та вартісних показників № 10 від 01.09.2015 р. до податкової накладної № 6 від 01.09.2015 р., що було направлено до ДФС України 28.09.2015р.; розрахунку коригування кількісних і вартісних показників № 11 від 01.09.2015 р. до податкової накладної № 8 від 01.09.2015 р., що було направлено до ДФС України 28.09.2015 р.

3. Вважати прийнятими та зареєстрованими: розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 10 від 01.09.2015 р. до податкової накладної № 6 від 01.09.2015 р., що було направлено до ДФС України 28.09.2015 р.; розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 11 від 01.09.2015 р. до податкової накладної № 8 від 01.09.2015 р., що було направлено до центрального рівня ДФС України 28.09.2015 р.

4. Судові витрати в сумі 2 436,00 грн. присудити на користь Приватного підприємства «Софіт СКС» за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.О. Іщук

Судді: І.М. Погрібніченко

В.П. Шулежко