Постанова № 63367532, 12.12.2016, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/1501/16

12 грудня 2016 р.

м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Чепенюк О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Тернополі адміністративну справу за позовом Бучацької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області до державного підприємства "Ковалівський горілчаний завод" про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Бучацька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі – Бучацька ОДПІ, позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до державного підприємства "Ковалівський горілчаний завод" (далі – ДП "Ковалівський горілчаний завод", відповідач) про стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих відповідача, та за рахунок готівки, що належить відповідачу, в рахунок погашення податкового боргу в сумі 7857,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач зареєстрований як суб’єкт господарювання, перебуває на обліку в Бучацькій ОДПІ як платник податків, а відтак, зобов’язаний сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законом строки. Станом на 23.11.2016 року за відповідачем рахується податковий борг по податку на прибуток (основний платіж) на суму 7857,00 грн. Податковий борг виник по узгоджених податкових зобов’язаннях, самостійно визначених платником податків у податковій декларації.

Бучацькою ОДПІ вживалися заходи для стягнення податкового боргу, проте заборгованість відповідачем не сплачена, а відтак позивач відповідно до пунктів 95.1, 95.3, 95.4 статті 95, пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України просить стягнути з ДП "Ковалівський горілчаний завод" податковий борг у розмірі 7857,00 грн. шляхом стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих відповідача, та за рахунок готівки, що належить відповідачу.

Представник позивача у судове засідання не прибув, проте подав до суду клопотання від 12.12.2016 року про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 92).

Відповідач причини не прибуття представника до суду не повідомив, заперечення проти позову не подав, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до частини другої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) особи, які беруть участь у справі, які не можуть з поважних причин прибути до суду, зобов’язані завчасно повідомити про це суд.

Оскільки від відповідача не надходило будь-яких клопотань щодо неможливості прибуття представника до суду з обґрунтуванням поважності причин, що є обов’язковою вимогою для сторони відповідно до процесуального закону, то слід вважати, що представник відповідача не прибув до суду без поважних причин.

Згідно із частиною четвертою статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Відповідно до частини шостої статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Як передбачено частиною першою статті 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, враховуючи клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності та неявку без поважної причини представника відповідача, судовий розгляд даної справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів, без фіксування адміністративного процесу технічними засобами.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач ДП "Ковалівський горілчаний завод" 09.11.2006 року зареєстрований як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 22.11.2016 року (а. с. 8-11). Відповідач перебуває на обліку як платник податків у Бучацькій ОДПІ.

Відповідно до довідки Бучацької ОДПІ про наявність боргу від 23.11.2016 року (а. с. 15) та розрахунку податкового боргу (а. с. 16) станом на 23.11.2016 року у відповідача наявний податковий борг по податку на прибуток на загальну суму 7967,20 грн., що включає 7857,00 грн. – основний платіж, 110,20 грн. – штрафні санкції грн. До стягнення позивачем заявлено податковий борг по основному платежу в сумі 7857,00 грн.

Податковий борг по податку на прибуток виник у зв’язку з несплатою відповідачем узгоджених податкових зобов’язань, самостійно визначених платником податків відповідно до поданої ним податкової декларації з податку на прибуток за 2015 рік від 31.03.2016 року (а. с. 12-13).

Сума податкового боргу відображена в інтегрованій картці платника податків по податку на податку на прибуток приватних підприємств (а. с. 17).

Узгоджені суми податкових зобов’язань ДП "Ковалівський горілчаний завод" своєчасно не сплачені та набули статусу податкового боргу. З метою погашення податкового боргу Бучацькою ОДПІ була виставлена податкова вимога від 04.04.2016 року № 21-17, яка була вручена представнику відповідача під розписку 04.04.2016 року (а. с. 7), проте вжиті заходи не призвели до сплати податкового боргу платником податків.

Заперечень щодо суми податкового боргу або доказів його сплати відповідачем суду не надано.

До спірних правовідносин суд застосовує наступні правові норми.

Пунктом 16.1 статті 16, пунктом 36.1 статті 36, пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, чинного з 01.01.2011 року, з змінами і доповненнями (далі – ПК України), передбачено, що платники податків зобов’язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом; податковим обов’язком визнається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом; виконанням податкового обов’язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов’язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

В силу приписів пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що податковий борг відповідача виник внаслідок несплати платником податків суми грошового зобов’язання, самостійно визначеного ним у податковій декларації, податкове зобов’язання є узгодженим та підлягало до сплати у відповідні строки, встановлені пунктом 57.1 статті 57 ПК України.

Пункт 59.1 статті 59 ПК України передбачає, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності – шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (пункти 95.2, 95.3 статті 95 ПК України).

Згідно з пунктом 95.4 статті 95 ПК України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно із підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг – це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

У спірному випадку позивач вжив усі заходи, передбачені ПК України для стягнення податкового боргу з платника податків, контролюючим органом дотримані передумови для звернення до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості. Позивач обґрунтовано, в межах своїх повноважень звернувся до суду з даними позовними вимогами та надав належні та допустимі докази щодо наявності податкового боргу у платника податків ДП "Ковалівський горілчаний завод" .

Статтею 11 КАС України встановлено принцип змагальності сторін, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідач не спростував доводи адміністративного позову, не надав доказів про сплату податкового боргу, вжиті податковим органом заходи не призвели до його погашення, тому позовні вимоги підлягають до задоволення шляхом прийняття постанови про стягнення з рахунків ДП "Ковалівський горілчаний завод" у банках, обслуговуючих платника податків, та за рахунок готівки, що належить платнику податків, коштів у розмірі податкового боргу в сумі 7857,00 грн.

Керуючись статтями 2, 11, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків державного підприємства "Ковалівський горілчаний завод" (48322, Тернопільська область, Монастириський район, село Ковалівка, код ЄДРПОУ 32147811) у банках, обслуговуючих платника податків, та за рахунок готівки, що належить платнику податків, кошти у розмірі податкового боргу в сумі 7857 (сім тисяч вісімсот п’ятдесят сім) гривень 00 (нуль) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Чепенюк О.В.

копія вірна

Суддя Чепенюк О.В.