Вирок № 63362845, 09.12.2016, Старобільський районний суд Луганської області

09.12.2016

ЄУН 431/5384/16-к

Провадження № 1-кп/431/308/16

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2016 року. Старобільський районний суд

Луганської області

у складі: головуючого - судді Озерова В.О.,

за участю: секретаря Дубініної О.О.,

прокурора Дубовика О.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Старобільського районного суду кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_1, 20 січня 1964 року народження, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1 Старобільського району Луганської області, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, не одруженого, раніше не судимого в порядку ст. 89 КК України, офіційно не працюючого, проживаючого на ІНФОРМАЦІЯ_3 Старобільського району Луганської області, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,

встановив:

Органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення за наступних обставин.

На початку жовтня 2016 року, більш точної дати під час досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1, знаходячись біля р. Айдар в с. Лиман Старобільського району, під горою знайшов корпус гранати РГН та запал до неї УДЗ, який в органи МВС України добровільно не здав, а, маючи умисел на незаконне придбання та зберігання вибухової речовини, без передбаченого законом дозволу, привласнив знайдене з метою використання для особистих потреб, тим самим придбав вибухову речовину та залишив для зберігання в куртці при собі.

25 жовтня 2016 року, о 13 годині, під час проведення огляду місця події, а саме ділянки місцевості на вул. Шкільній в с. Лиман Старобільського району, де знаходився ОСОБА_1, було виявлено та вилучено предмет, зовні схожий на корпус гранати РГН з маркуванням «254-45-89» та запал з маркуванням «УДЗ 334-16-89», який останній незаконно зберігав там без передбаченого законом дозволу.

Згідно висновку експерта № 19/113/10/130-е від 07 листопада 2016 року, предмет, зовні схожий на гранату РГН «254-45-89» із запалом до неї з маркуванням «УДЗ 334-16-89», є корпусом ручної гранати РГН, що містить заряд бризантної вибухової речовини - А-1Х-1 (флегматизований гексоген), масою 92 грама та ударно-дистанційним запалом УДЗ. В сукупності корпус гранати РГН з ударно-дистанційним запалом УДЗ будуть являтися боєприпасом ручною осколковою гранатою РГН. Граната до вибуху придатна.

Дії ОСОБА_1 органами досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 263 КК України, як незаконне придбання та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

11 листопада 2016 року між прокурором Носаль Т.О. та обвинуваченим ОСОБА_1, за участю захисника ОСОБА_2, була укладена угодапро визнання винуватості, яка надійшла до суду разом із обвинувальним актом.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся.

Судом встановлено, що, згідно даної угоди, прокурор Носаль Т.О. та обвинувачений ОСОБА_1, за участю захисника ОСОБА_2, дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 263 КК України,істотнихдля відповідного кримінального провадження обставин, а також про міру покарання у виді 3 років позбавлення волі із звільненням, на підставі ст. 75 КК України, від відбування покарання з випробуванням. В угоді передбачені наслідкиукладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання. Умовиданої угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України щодо змісту та порядку укладення угоди та Кримінального кодексу України щодо узгодженого виду покарання.

Обвинувачений ОСОБА_1В та його захисник ОСОБА_2 просили суд затвердити угоду про визнання винуватості.

Прокурор Дубовик О.В. також просив суд затвердити угоду з обвинуваченим про визнання винуватості.

Суд, розглядаючи питання про затвердження угоди, виходить з наступного.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду.

Відповідно п. 2 ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Судом в підготовчому судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, яке, згідно ст. 12 КК України, є тяжким злочином.

Судом зясовано, що обвинуваченийцілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 5ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення. Обвинувачений зможе реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобовязання.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Виходячи звикладеного, суд дійшов висновку, що угода про визнання винуватості, укладена 11 листопада 2016 року між прокурором Носаль Т.О. та обвинуваченим ОСОБА_1, за участю захисника ОСОБА_2, відповідає вимогам КПК України щодо змісту та порядку укладення угоди, закону про кримінальну відповідальність щодо узгодженої міри покарання, укладена добровільно, вона відповідає закону і не порушує права, свободи, інтереси сторін та інших осіб. У звязку з цим, суд вважає, що її слід затвердити, призначивши узгоджену сторонами міру покарання.

У відповідності до ст. 124 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави витрати на залучення експерта для проведення вибухотехнічної експертизи № 19/113/10/130-е від 07 листопада 2016 року.

Питання про речові докази по справі вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 374, 475 КПК України, суд

ухвалив:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 11 листопада 2016 року між прокурором Носаль Тетяною Олександрівною та обвинуваченим ОСОБА_1, за участю захисника ОСОБА_2.

ОСОБА_1 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання, установивши іспитовий строк 1 (один) рік.

У відповідності до ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на засудженого ОСОБА_1 наступні обовязки: періодично зявлятися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 у виді домашнього арешту залишити без зміни до набрання вироку чинності.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь держави витрати на проведення вибухотехнічної експертизи № 19/113/10/130-е від 07 листопада 2016 року в розмірі 703 грн. 68 коп. (одержувач: УДКСУ у Старобільському районі/Старобільський район/24060300, рахунок № 31116115700331, МФО 804013, банк ГУДКСУ у Луганській області, ідентифікаційний код 37858396).

Речові докази:

- первинна упаковка, металеві осколки, скоба, кільце з чекою, які знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Старобільського ВП ГУНП в Луганській області, знищити, як майно, яке не має ніякої цінності.

Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Луганської області через Старобільський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Озеров В.О.