Вирок № 6335972, 29.03.2008, Оболонський районний суд міста Києва

№1-206

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2008 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва в складі

головуючого - судді Тютюн Т.М.

при секретарях Остафійчук К.В., Возній Р.І.,

за участю прокурора Синицького О.В.,

захисника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, освіта середня, одруженого, працюючого експедитором у ТОВ "Профіль-Сервіс", зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 несудимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 286, ч.1 ст. 135 КК України,

установив:

12 грудня 2007 року о 17 годині 25 хвилин ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем "Ford Sierra" д/н НОМЕР_1, рухаючись по вул. Івашкевича від вул. Автозаводської в напрямку вул. Вишгородської в м. Києві в крайній лівій смузі, грубо порушив вимоги п. 18.1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), згідно з яким водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Порушення ОСОБА_2 вказаних вимог ПДР виявилось у тому, що він, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, розташованого біля будинку № 3 на вул. Івашкевича, на якому перебував пішохід ОСОБА_3 , не зменшив швидкість і не зупинився, щоб дати йому дорогу. Внаслідок цього ОСОБА_2 здійснив наїзд на ОСОБА_3 , який переходив проїзну частину зліва направо по ходу руху автомобіля, спричинивши потерпілому тілесне ушкодження у вигляді перелому правої плечової кістки, яке згідно з висновком судово-медичної експертизи № 23/к від 28.01.2008 року відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров'я.

Крім того, ОСОБА_2 , зрозумівши, що скоїв наїзд на пішохода, який впав на дорогу, нехтуючи моральними та правовими нормами, що зобов'язують надавати допомогу людям, які перебувають у небезпечному для життя стані, проявляючи неповагу до прав людини на життя та безпеку, з місця пригоди зник. Таким чином ОСОБА_2 залишив без допомоги ОСОБА_3 , який перебував у небезпечному для життя стані і був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження, хоча був зобов'язаний і мав змогу надати допомогу, оскільки сам поставив потерпілого у небезпечний для життя стан.

У судовому засіданні ОСОБА_2 вину у вчиненні злочинів, фактично, не визнав, не заперечуючи, що дійсно, порушив вимоги Правил дорожнього руху і спричинив ОСОБА_3 тілесні ушкодження середньої тяжкості, але стверджував, що пішохода ні до наїзду, ні після цього не бачив, тому залишив місце пригоди.

Підсудний суду показав, що 12 грудня 2007 року близько 17 години 20 хвилин він, керуючи автомобілем "Ford Sierra" д/н НОМЕР_1, рухався по вул. Івашкевича від вул. Автозаводської зі швидкістю 30-40 км/год. Проїзна частина була поділена на три смуги для руху в одному напрямку і він рухався в середній смузі. Коли наближався до нерегульованого пішохідного переходу, дорожній знак побачив за 15-20 метрів. Ліворуч попереду нього рухався автомобіль, який різко зупинився перед переходом. Він також почав призупинятися, проскочив перехід і відчув якийсь глухий удар. Не зупинився перед переходом, оскільки автомобіль, що рухався попереду зліва, затулив огляд, він не бачив, що відбувається попереду, і не бачив пішохода. Також той автомобіль зупинився різко і він не встигав загальмувати. Подивившись у дзеркала, нічого не побачив і продовжив рух з такою ж швидкістю, на перехресті повернув праворуч на зелену експериментальну стрілку. Приблизно через годину йому

зателефонували працівники ДАІ та повідомили, що він здійснив наїзд на пішохода. Приїхавши до Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві, він дав пояснння, а через тиждень оглянули його автомобіль. На автомобілі були пошкодження, отримані під час ДТП у листопаді 2007 року, а саме, деформація капоту справа, було відірвано задній бампер, пошкоджено правий бік, подряпано ліве дзеркало та передній бампер. У ДТП був винуватий він, але працівники ДАІ не викликалися. Він не заперечує, що порушив вимоги п.п.18.1, 2.10 "а", "г", "д" ПДР, заподіяв ОСОБА_3 тілесні ушкодження, вказані у висновку судово-медичної експертизи, і залишив його в небезпеці, але потерпілого не бачив. Цивільний позов заступника прокурора на суму 1 328 гривень 16 копійок визнає повністю, також на даний час відшкодував потерпілому збитки в сумі 5 000 гривень.

Не дивлячись на невизнання підсудним вини, що суд розцінює як спробу ухилитись від відповідальності, винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину повністю підтверджується зібраними в справі та дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку.

Свідок ОСОБА_4 суду показав, що на початку шостої години вечора, дату не пам'ятає, він керував автомобілем "Тойота" д/н НОМЕР_2, рухаючись по вул. Івашкевича від вул. Автозаводської в напрямку вул. Вишгородської в крайній лівій смузі зі швидкістю 60 км/год. Попереду в його смузі на відстані 30-40 метрів рухався автомобіль "Ford Sierra" д/н НОМЕР_1 з такою ж швидкістю. Між ним та вказаним автомобілем інших транспортних засобів не було. Дорога поділена на три смуги для руху в одному напрямку, було сухо, видимість нормальна, хоча й сутінки. Під'їжджаючи до пішохідного переходу, за 50 метрів побачив пішохода, який переходив дорогу зліва направо відносно руху його автомобіля і вже майже перейшов крайню ліву смугу. В цей момент автомобіль "Ford Sierra" збив пішохода, призупинився та продовжив рух у сторону вул. Вишгородської набагато швидше, ніж рухався до цього, начебто тікав. Водій того автомобіля мав можливість уникнути наїзду навіть якщо б взяв трохи лівіше до бровки. Контакт стався між пішоходом та правою передньою частиною автомобіля "Ford Sierra", пішохід вдарився об стойку переднього вітрового скла, можливо, зачепив капот, від удару його відкинуло в середню смугу, де також рухалися автомобілі, які загальмували. Він поїхав за автомобілем "Ford Sierra", щоб зупинити, але не зміг, оскільки той на перехресті повернув праворуч на заборонний сигнал світлофора. Він встиг лише запам'ятати номер, після чого повернувся на місце пригоди. ОСОБА_3 лежав вже на тротуарі, приїхала швидка допомога і він дізнався, що у потерпілого зламана ключиця. ОСОБА_3 був при свідомості, але у шоковому стані, не міг ходити. Після цього він викликав працівників ДАІ, яким повідомив номер автомобіля "Ford Sierra" та написав пояснення.

Крім цього, свідок підтвердив свої показання в ході досудового слідства, в яких крім викладеного вище вказано, що дорожньо-транспортна пригода відбулася 12 грудня 2007 року (а.с. 45-47).

Як вбачається з досліджених у судовому засіданні показань потерпілого ОСОБА_3 С, 12 грудня 2007 року близько 17 години 10 хвилин він зайшов у супермаркет "Велика кишеня" на вул. Івашкевича в м. Києві. Зробивши необхідні покупки, пішов у сторону свого будинку, необхідно було перейти дорогу від парних будинків до непарних. На вулиці було темно, освітлення працювало добре. Він підійшов до нерегульованого пішохідного переходу, пройшов по ньому два метри і побачив легковий автомобіль темного кольору, що рухався від вул. Автозаводської в сторону вул. Вишгородської на великій швидкості, марку автомобіля не запам'ятав. Цей автомобіль здійснив на нього наїзд, удар прийшовся в праву сторону. Його відкинуло, він впав на проїзну частину і знепритомнів від болю, а коли прийшов до тями, поруч знаходилися незнайомі люди, які говорили, що водій, який його збив, на автомобілі зник з місця пригоди, навіть не зупиняючись. Хтось викликав швидку допомогу і його забрали в лікарню, де він знаходився 12 днів (а.с. 43-44).

Згідно з довідкою по дорожньо-транспортній пригоді, протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 12.12.2007 року, схемою, місце ДТП - нерегульований пішохідний перехід на вул. Івашкевича в м. Києві. Вид події - наїзд на пішохода автомобілем "Ford Sierra" д/н НОМЕР_1, який з місця пригоди зник. Потерпілий під час пригоди ОСОБА_3 госпіталізований до Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги (т. 1 а.с. 13-18, 19-23, 24-28, 29, 31-31).

Відповідно до протоколу огляду транспортного засобу автомобіль "Ford Sierra" д/н НОМЕР_1 має наступні механічні пошкодження - зірвано молдинг на передій праві двері, деформація та сколи фарби з шпаклівкою на капоті, сколи скла переднього правого показника повороту, зірвано з кріплень задній бампер, подряпина корпуса дзеркала заднього виду з лівої сторони, тріщина заднього бампера (а.с. 32).

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 23/к від 28.01.2008 року дані наданої медичної документації на ім'я ОСОБА_3 свідчать про те, що після його огляду в травматологічному відділенні Київської міської клінічної лікарні швидкої медичного допомоги 12.12.2007 року о 18 годині 30 хвилин у нього мали місце наступні тілесні ушкодження: перелом правої плечової кістки, садно тім'яної ділянки. Морфологія, характер та локалізація ушкоджень свідчать про те, що всі вони виникли внаслідок дії тупих предметів, що могло бути при транспортній травмі (зіткнення легкового автомобіля, який рухався, з пішоходом), яка мала місце 12.12.2007 року, тобто між наявними ушкодженнями та транспортною травмою вбачається причинно-наслідковий зв'язок. Вищезазначені ушкодження не є небезпечними для життя та не супроводжувалися розвитком явищ, які є небезпечними для життя, і відносяться: перелом правої плечової кістки - до тілесного ушкодження середньої тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров'я; садно тім'яної ділянки - до легкого тілесного ушкодження за критерієм тривалості розладу здоров'я (а.с. 38-40).

Оцінюючи пояснення та показання ОСОБА_2 щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди протягом всього провадження в справі, слід зазначити, що вони постійно змінювалися.

Так, даючи первинні пояснення, підсудний зазначав, що, керуючи автомобілем, рухався в середній смузі. Коли автомобіль, який рухався попереду в крайній лівій смузі, різко загальмував, він також почав гальмувати. Зненацька зі сторони того автомобіля з'явився силует чоловіка, котрий швидко рухався через проїзну частину зліва направо по ходу руху транспортних засобів. Оскільки силует чоловіка з'явився майже з-під коліс автомобіля, розташованого ліворуч, і на останньому непомітним було світло задніх фар (стоп-сигналів), котрі були забруднені, він не встиг зреагувати і зачепив чоловіка лівим дзеркалом заднього виду. Вийшовши з автомобіля, запитав, чи все гаразд і чи не потрібна допомога. Чоловік відповів, що все добре, та пішов на протилежний бік дороги. Переконавшись, що допомога не потрібна, він попрямував далі (а.с. ЗЗ).

Будучи допитаним в якості свідка, ОСОБА_2 дав майже аналогічні показання, але зазначив, що після того, як зачепив пішохода лівим дзеркалом, зупинився. Пішохід від удару не падав, він запитав у того, як він себе почуває. Почувши у відповідь, що все в порядку, поїхав далі, а пішохід пішов. Йому здалося, що потерпілий перебував у стані алкогольного сп'яніння (а.с. 49-50).

Під час допиту в якості обвинуваченого ОСОБА_2 показав, що після того, як зачепив пішохода, злякався та продовжив рух у сторону вул. Вишгородської (а.с. 64-65).

При цьому в судовому засіданні підсудний показав, що не може пояснити суду, чому всі його пояснення та показання відрізняються, та зазначив, що ніхто не примушував його давати такі пояснення та показання в ході досудового слідства.

Суд відкидає показання підсудного щодо його руху в середній смузі та перешкоди у виді автомобіля, який нібито рухався попереду в крайній лівій смузі і завадив побачити пішохода, оскільки вони спростовуються показаннями свідка ОСОБА_4

Неправдивими суд вважає показання ОСОБА_2 і в тій частині, що він не побачив пішохода до зіткнення та після цього, внаслідок чого продовжив рух. Свідок ОСОБА_4 показав, що, рухаючись на відстані 30-40 метрів за автомобілем "Ford Sierra", бачив потерпілого, який переходив проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу. Крім цього, враховуючи те, що наїзд було здійснено передньою частиною автомобіля, що підтверджується і показаннями вказаного свідка, і протоколом огляду транспортного засобу, яким встановлено пошкодження переднього бампера та капота, поза увагою підсудного просто не міг залишитися факт наїзду на пішохода. Що стосується показань ОСОБА_2 про нібито ДТП у листопаді 2007 року, внаслідок якого його автомобіль отримав мехінічні пошкодження, то вони не можуть бути підтверджені жодними доказами.

Про те, що підсудний усвідомлював, що здійснив наїзд на ОСОБА_3 свідчать і його дії, які виразилися в призупиненні та залишенні місця пригоди зі швидкістю, набагато більшою, ніж він рухався до цього. Про вказані обставини суду також повідомив свідок.

Суд покладає в обгрунтування своїх висновків показання свідка ОСОБА_4, які є послідовними, логічними, незмінними протягом всього провадження в справі (а.с. 29, 45-47), показання потерпілого щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди, інші докази, зібрані в ході досудового слідства, оскільки вони об'єктивно узгоджуються між собою і не довіряти їм у суду немає підстав.

Суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочинів доведена повністю, та кваліфікує його дії наступним чином.

Дії ОСОБА_2 , які виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, суд кваліфікує за ч.1 ст. 286 КК України.

За ч.1 ст. 135 КК України суд кваліфікує дії підсудного як завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, при цьому ОСОБА_2 , який залишив без допомоги, мав змогу надати допомогу, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.

Разом з тим, суд виключає з пред'явленого обвинувачення за ч.1 ст. 286 КК України посилання на порушення ОСОБА_2 вимог п.2.10 "а", "г", "д" ПДР з наступних підстав. Згідно з вказаними пунктами ПДР у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний: негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди; вжити можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілим, викликати карету швидкої медичної допомоги, а якщо це неможливо, звернутися за допомогою до присутніх і відправити потерпілих до лікувального закладу; повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи підрозділ міліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття працівників міліції. Дійсно, підсудний порушив вказані вимоги ПДР, чого не заперечував у судовому засіданні.

Але об'єктивна сторона складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, характеризується діянням, що полягає в порушенні правил безпеки руху, наслідками - спричиненням тілесних ушкоджень середньої тяжкості та причинним зв'язком між діянням та наслідками. Навіть з пред'явленого ОСОБА_2 обвинувачення вбачається, що він здійснив наїзд на ОСОБА_3 та спричинив йому тілесні ушкодження внаслідок порушення вимог п.18.1 ПДР, і вже тільки після цього порушив інші вимоги ПДР. Отже, порушення ОСОБА_2 вимог п.2.10 "а", "г", "д" ПДР не знаходиться в причинно-наслідковому зв'язку з суспільно небезпечними наслідками, оскільки були вчинені вже після їх настання.

У справі першим заступником прокурора Оболонського району м. Києва в інтересах Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги заявлено цивільний позов на суму 1 328 гривень 16 копійок, яка складається з витрат на стаціонарне лікування потерпілого.

Згідно з ст. 931 КПК України кошти, витрачені закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочину за винятком випадку завдання такої шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства чи тяжкої образи з боку потерпілого, стягуються судом при постановленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я, органу Міністерства фінансів України або прокурора.

Винуватість підсудного у вчиненні злочину доведена повністю, на лікування ОСОБА_3 закладом охорони здоров'я витрачалися кошти і розмір витрат, понесених Київською міською клінічною лікарнею швидкої медичної допомоги, повністю підтверджується відповідною довідкою (а.с. 104). Тому позов першого заступника прокурора підлягає задоволенню в повному обсязі.

Призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд враховує, що він вчинив злочини невеликої тяжкості, особу підсудного, який до кримінальної відповідальності притягується вперше, має повноцінну сім'ю та утримує малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_5, працює, позитивно характеризується за місцем роботи. Крім цього, суд вважає, що вчинення підсудним злочину, передбаченого ч.1 ст. 135 КК України, та, взагалі, відношення до скоєного, свідчать про низькі моральні якості.

Обставиною, що пом'якшує покарання, суд визнає добровільне відшкодування завданого збитку, що підтверджується відповідними заявами потерпілого.

Обставин, що обтяжують покарання, не встановлено.

Суд призначає ОСОБА_2 покарання у виді обмеження волі з обов'язковим позбавленням права керувати транспортними засобами, але з урахуванням особи винного вважає, що його виправлення можливе без відбування основного покарання і його слід звільнити від його відбування на підставі ст. 75 КК України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 321, 323, 324 КПК України, суд

засудив:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 286, ч.1 ст. 135 КК України, і призначити йому покарання:

· за ч.1 ст. 286 КК України - 2 /два/ роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 /три/ роки;

· за ч.1 ст. 135 КК України - 1 /один/ рік 6 /шість/ місяців обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_2 остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 2 /два/ роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 /три/ роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування основного покарання у виді обмеження волі з випробуванням з іспитовим строком 2 /два/ роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Позов першого заступника прокурора Оболонського району м. Києва до ОСОБА_2 задовольнити. Стягнути із ОСОБА_2 на користь Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги: 02660, м. Київ, вул. Братиславська, З, р/р 35426002001136 в ГУДКУ м. Києва, МФО 820019, код по АКПО 00184945, у рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_3 1 328 /одну тисячу триста двадцять вісім/ гривень 16 /шістнадцять/ копійок.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити без зміни -підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту його проголошення.