Ухвала суду № 63358751, 12.12.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

12 грудня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/173/16

Категорія: 9.4 Головуючий в 1 інстанції: Середа О. Ф.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Шевчук О.А. та Федусика А.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.02.2016 року про закриття провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ДЕЛЬТА БАНК" Кадирова Владислава Володимировича, 3-тя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання неправомірними дій, зобов'язати вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ДЕЛЬТА БАНК" Кадирова Владислава Володимировича, 3-тя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання неправомірними дії щодо застосування наслідків нікчемності договору № 011-14501-260115 від 26.01.2015 року банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США у вигляді не включення даних про ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та зобов'язання надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» у розмірі 200 000, 00 гривень за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу (депозиту) № 011-14501-260115 від 26.01.2015 року «Найкращий від Миколая» у доларах США.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.02.2016 року закрито провадження по справі та роз'яснено позивачу, що зазначений спір належить розглядати в порядку господарського судочинства.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає, що судом порушено норми процесуального права. На думку апелянта, суддя порушив вимоги п.1 ч.1 ст. 157 КАС України, що є підставою для скасування ухвали про закриття провадження та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень, однак в судове засідання вони не з'явилися, поважність своєї неявки суду не повідомили, тому апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст.197 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення.

З матеріалів справи встановлено, 26 січня 2015 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та ОСОБА_1 укладено договір № 011-14501-260115 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США, за умовами якого ОСОБА_1 вносить, а Банк приймає грошовий вклад (депозит) у розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) доларів США на строк з моменту зарахування вкладу по 26 квітня 2015 року із сплатою 5,5 відсотка річних.

26 січня 2015 року на виконання умов п. 1.8 депозитного договору (із змінами) було зараховано суму вкладу у розмірі 12 000 доларів США шляхом перерахування з відкритого в Банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, що підтверджується платіжним дорученням №44957090 від 26.01.2015 року в іноземній валюті для фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності.

На підставі постанови Правління НБУ від 02.03.2015 р. № 150 «Про віднесення ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішення від 02.03.2015 р. № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК», відповідно до якого запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» Кадирова В.В.

Тимчасова адміністрація Банку листом від 23.09.2015 року за №8821/1632 повідомила позивача про нікчемність договору від 26.01.2015 року №011-14501- 260115 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США укладеного між ОСОБА_1 та Банком на підставі пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до постанови Правління НБУ від 02.10.2015 р. № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішення від 02.10.2015 р. № 181 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку», відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» та призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» Кадирову В.В. на два роки з 05.10.2015 р. по 04.10.2017 р. включно.

Підставою звернення до суду було не включення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб змін позивача до реєстру вкладників, які мають право на відшкодування гарантованих коштів за вкладами, в результаті чого ОСОБА_1 позбавлена можливості отримати гарантовану суму вкладу.

Закриваючи провадження по справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновками стосовно того, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на всі спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку з огляду на наступні доводи.

Предметом спору по цій справі є неправомірні дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ДЕЛЬТА БАНК" Кадирова Владислава Володимировича щодо застосування наслідків нікчемності договору №011-14501-260115 від 26.01.2015 року банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США у вигляді не включення даних про ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та зобов'язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ДЕЛЬТА БАНК" Кадирова Владислава Володимировича надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» у розмірі 200 000, 00 гривень за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу (депозиту) № 011-14501-260115 від 26.01.2015 року «Найкращий від Миколая» у доларах США.

В статті 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" закріплено, що законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання банку неплатоспроможним (банкрутом) застосовується в частині, що не суперечить нормам Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Відповідно до ст.77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк може бути ліквідований за рішенням власників банку або у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Національний банк України має право відкликати банківську ліцензію з власної ініціативи у разі, якщо:

1) виявлено, що документи, надані для отримання банківської ліцензії, містять недостовірну інформацію;

2) банк не виконав жодної банківської операції протягом року з дня отримання банківської ліцензії;

3) встановлено систематичне порушення банком законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Національний банк України приймає рішення про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом п'яти днів з дня отримання такої пропозиції Фонду.

Порядок відкликання банківської ліцензії у банку, що ліквідується за ініціативою власників, визначається нормативно-правовими актами Національного банку України.

Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, повідомляє про це банк та надсилає рішення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Процедура ліквідації банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з дня внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Національний банк України вносить запис до Державного реєстру банків про ліквідацію банку на підставі отриманого від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення про затвердження ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора.

Крім того, згідно ст. 78 ЗУ "Про банки і банківську діяльність" ліквідація банку з ініціативи власників здійснюється в порядку, передбаченому законодавством про ліквідацію юридичних осіб, у разі якщо Національний банк України після отримання рішення власників про ліквідацію банку не виявив ознак, за якими цей банк може бути віднесено до категорії проблемного або неплатоспроможного.

Власники банку мають право розпочати процедуру ліквідації банку за рішенням загальних зборів лише після надання на це згоди Національним банком України та за умови відкликання банківської ліцензії.

Якщо банк, який ліквідується за ініціативою власників, віднесено Національним банком України до категорії проблемних або неплатоспроможних, Національний банк України та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вживають щодо нього заходи, передбачені цим Законом та Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідачем по даній справі є Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

З огляду на предмет спору та правовий статус відповідача у справі, спірні правовідносини та межі повноважень відповідача визначені спеціальним Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23 лютого 2012 року.

Відповідно до частин першої та другої статті 3 Закону України від 23.02.2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 02 жовтня 2012 року N 5411-VI з подальшими змінами, проблемний банк - банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії проблемних у порядку, передбаченому Законом України "Про банки і банківську діяльність" і нормативно-правовими актами Національного банку України; неплатоспроможний банк - банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України "Про банки і банківську діяльність".

За цим законом система гарантування вкладів фізичних осіб, це сукупність відносин, що регулюються цим Законом, суб'єктами яких є Фонд, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, банки та вкладники стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Ліквідація банківської установи є спеціальною санкцією, заходом впливу, застосовуваної Національним банком України до комерційних банків - порушників банківського законодавства.

Відповідно до ст. 44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Частина 5 цієї статті передбачає, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. У разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду.

Крім того, відповідно до ст. 41-1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» держава в особі Міністерства фінансів України або в особі банку, у якому держава володіє часткою понад 75 відсотків (крім санаційного банку) (далі - державний банк), має право брати участь у виведенні з ринку неплатоспроможного банку, що відповідає критеріям, визначеним Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

Виведення неплатоспроможного банку з ринку за участі держави здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та/або за рахунок коштів державного банку.

Рішення про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку приймає Кабінет Міністрів України у визначеному ним порядку за пропозицією Національного банку України, у якій зазначається мінімальний необхідний обсяг участі держави в капіталізації неплатоспроможного банку, розрахований на основі відповідного висновку незалежного аудитора.

Згідно п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб'єктом владних повноважень відповідно до п.7 ч.1 ст.3 КАС України є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч.2 ст.17 КАС України визначено, що до компетенції адміністративних судів віднесено спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Виходячи з наведеного до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Така ж сама позиція була викладена у п.25 Пленуму ВАСУ від 05.2013р. № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів», в якому зазначено що оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, то спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно 3акону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду.

Відповідно до ст.48 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначені повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а саме:

1. Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження:

1) здійснює повноваження органів управління банку;

2) приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку;

3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів;

4) вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб;

5) звільняє працівників банку відповідно до законодавства України про працю;

6) заявляє відмову від виконання договорів та в установленому законодавством порядку розриває їх;

7) передає у встановленому порядку на зберігання документи банку, що підлягають обов'язковому зберіганню;

8) здійснює повноваження, що визначені частиною другою статті 37 цього Закону;

9) здійснює відчуження активів та/або зобов'язань банку, якщо це було передбачено планом врегулювання, або в інших випадках, передбачених цим Законом;

10) повертає ініціатору переказу кошти, що надійшли на кореспондентський рахунок банку для зарахування на поточні рахунки клієнтів банку або для виплати переказів протягом процедури ліквідації до дня відкриття банком накопичувального рахунка в Національному банку України (крім коштів, призначенням платежу за якими є погашення зобов'язань перед банком).

2. Фонд може здійснювати інші повноваження, що є необхідні для завершення процедури ліквідації банку.

3. Усі або частина повноважень Фонду, визначені цим Законом, можуть бути делеговані одній або кільком уповноваженим особам Фонду. У разі делегування повноважень кільком уповноваженим особам Фонд чітко визначає межі повноважень кожної з них. Здійснення повноважень органів управління банку може бути делеговано тільки одній уповноваженій особі.

4. Фонд має право залучати до своєї роботи інших осіб, оплата праці яких здійснюється за рахунок банку, що ліквідується, у межах кошторису витрат, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду.

5. Фонд має право здійснювати реструктуризацію кредитної заборгованості на строк, що не перевищує строк ліквідації банку.

Іншою статтею цього закону, а саме ст.49 3акону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено перелік заходів з підготовки задоволення вимог кредиторів, а саме:

1. Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

2. Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи:

1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення;

2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів;

3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.

3. Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.

4. Будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.

5. Протягом 20 днів з дня затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів Фонд сповіщає кредиторів про акцептування їх вимог шляхом розміщення повідомлення на офіційному сайті Фонду, неплатоспроможного банку, а також у приміщеннях такого банку в доступному для відвідувачів місці.

6. Фонд не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, крім задоволення вимог кредиторів за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури, якщо таке задоволення вимог погоджено виконавчою дирекцією Фонду.

7. Фонд зобов'язаний у 60-денний строк з дня початку процедури ліквідації банку надіслати повідомлення всім клієнтам, які користуються послугами відповідального зберігання, про необхідність вилучити свої цінності протягом одного місяця з дня повідомлення. Матеріальні цінності, що перебували на відповідальному зберіганні банку і не були вилучені власниками в зазначений у повідомленні строк, вважаються фондами, на які не можуть претендувати кредитори банку. Такі цінності переходять у розпорядження Фонду для повернення законним власникам.

8. Вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.

Таким чином, оскільки вимоги Закону України "Про банки і банківську діяльність" та Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" суперечать вимогам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ці закони є спеціальними законами по відношенню до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вони чітко встановлюють процедуру ліквідації банків Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, а не через процедуру банкрутства, тому віднесення цієї категорії спорів до підвідомчості господарських судів, на думку судової колегії є помилковим.

Виконуючи вимоги п.1 ч.1 ст.157 КАС України та закриваючи провадження по справі, суд повинен роз'яснити позивачеві до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Частиною 2 ст.1 Господарського процесуального кодексу в якій встановлена можливість звернення до господарського суду фізичної особи, що не є суб'єктом підприємницької діяльності, лише у випадках передбачених законодавчими актами України, а саме по корпоративним спорам та справам про банкрутство.

Предметом цієї справи є вимоги про визнання протиправною бездіяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та зобов'язання вчинити певні дії.

Позивач не позивається до банку та не заявляє будь-яких вимог щодо банкрутства банку, який у таких спорах є стороною.

У зазначених правовідносинах спір виник між фізичною особою та Фондом (юридичною особою публічного права, яка виконує делеговані повноваження), а тому за своєї суттю він є публічно-правовим.

Таким чином, фізична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності, отримавши ухвалу про закриття провадження у справі з підстав непідсудності цього спору адміністративним судам буде позбавлена можливості реалізувати своє право на судовий захист шляхом звернення з таким позовом до господарського суду, тому що таке право діючим господарсько-процесуальним Кодексом України не передбачено.

З огляду на зазначені вище вимоги законодавства, судова колегія вважає, що враховуючи предмет позову, суб?єктний склад учасників спору та вимоги Законів України "Про банки і банківську діяльність" та "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зазначений спір є публічно-правовим та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, тому підстави для закриття провадження по справі у суду першої інстанції були відсутні.

Стосовно вимоги апеляційної скарги щодо стягнення сплаченого судового збору з відповідача судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції було сплачено судовий збір за подачу апеляційної скарги на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.02.2016 року у розмірі 1378 грн. (а.с.44).

З огляду на зазначене оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, судова колегія вважає за необхідне у відповідності до ст..94 КАС України стягнути з уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ДЕЛЬТА БАНК" Кадирова Владислава Володимировича на користь апелянта сплачений судовий збір.

Оскільки при винесенні ухвали порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, суд апеляційної інстанції, відповідно до п. 4 ст. 204 КАС України, приходить до висновку про скасування оскаржуваної ухвали з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 199, 204, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.02.2016 року скасувати.

Направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Стягнути з уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ДЕЛЬТА БАНК" Кадирова Владислава Володимировича АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору за подачу апеляційної скарги у сумі 1378 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень).

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її постановлення і оскарженню не підлягає.

Головуючий: суддя Л.Є. Зуєва

суддя О.А. Шевчук

суддя А.Г. Федусик