Ухвала суду № 63358734, 06.12.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/606/16

Категорія: 3.1.3 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

за участю секретаря: Авраменка А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційні скарги Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

12.02.2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 05.07.2016 року, просила визнати протиправним дії Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо відмови в реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язати Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради зняти позивача з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 та зареєструвати за адресою: АДРЕСА_1.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31.08.2016 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено.

Не погоджуючись з постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31.08.2016 року Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради, Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області подали апеляційні скарги на вказану постанову суду.

В апеляційних скаргах апелянти посилаються на те, що позивачу відмовлено в реєстрації місця проживання правомірно, а відтак вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим ставиться питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 31.08.2016 року та ухвалення нової постанови, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 31.01.2016р. звернулась до Центру надання адміністративних послуг Одеської міської ради з заявою про реєстрацію місця проживання в порядку надання адміністративної послуги.

Разом із заявою позивачем були подані ордер НОМЕР_1 від 28.12.1997 р. на житлову площу в гуртожитку, виданий ОСОБА_3, яким надано право на заняття з сім'єю, у кількості 3 осіб (ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - дружина, ОСОБА_2 - донька), житлової площі 18 кв.м. у будинку гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1; квитанцію про сплату державного мита; паспорт громадянина України (а.с. 44).

Листом від 14.01.2016 року вих. №16/1646 Приморським районним відділом ГУ ДМС України в Одеській області, за результатами розгляду звернення ОСОБА_2, було повернуто заяву про реєстрацію місця проживання відповідно до вимог ч. 2 п. 2 «Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів» затвердженого Наказом МВС України №1077 від 22.11.2012 року у зв'язку з відсутністю документів що підтверджують право власності на нерухоме майно або згоди зареєстрованих громадян (а.с. 7).

21.01.2016 року позивач звернулась до начальника Приморського районного відділу ГУ ДМС України в Одеській області із зверненням, в якому просила визнати її право на реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1, розглянути заяву повторно або надати обґрунтовану правову відповідь, яка б свідчила про неможливість реєстрації за означеною адресою з посиланням на норми законодавства (а.с.10).

Розглянувши звернення позивачки від 21.01.2016 року, Приморським районним відділом ГУ ДМС України в Одеській області було надано відповідь від 29.01.2016 року за №5115/233, відповідно до якої позивачку було повідомлено, що після звернення ОСОБА_2 до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, позивачці було надано письмову відмову від 14.01.2016 року за № 16/1646 з визначенням порушення вимог ч.2 п.2 «Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів» затвердженого Наказом МВС України №1077 від 22.11.2012 року, у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують право власності на нерухоме майно, а саме, право на проживання в житлі - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання. Крім того, Приморським відділом зазначено, що Ордер на житлову площу в гуртожитку від 28.01.1997 року за НОМЕР_1 є дійсним на протязі 30 (тридцяти) днів, також при вселенні ордер здається в житлово-експлуатаційну організацію або з відсутності її - завідувачу (директору) гуртожитку, підприємства, установі, організації, означені вимоги визначені у самому Ордері (а.с.8).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, виходив з того, що позивач надала усі передбачені чинним законодавством документи для здійснення реєстрації місця проживання, а відтак відмова у реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 є протиправною.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно ст.47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація є внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та до паспортного документа про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси житла.

Статтею 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання. Для реєстрації особа або її законний представник подає: письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання; квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати; талон зняття з реєстрації (у разі зміни місця проживання в межах України). Талон зняття з реєстрації не подається у разі оформлення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку). Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів.

Згідно ст. 11 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання та місця перебування осіб здійснюється органом реєстрації. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері реєстрації фізичних осіб, затверджує відповідно до закону порядок реєстрації місця проживання та місця перебування осіб в Україні, зразки документів, необхідних для реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання та місця перебування.

У відповідності до частини 1 статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Процедуру реєстрації місця проживання та місця перебування осіб в Україні визначає Порядок реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справі України від 22.11.2012 № 1077 (далі - Порядок).

Відповідно до п.2.2. Порядку для реєстрації місця проживання особа або її законний представник подає до територіального підрозділу ДМС України, а після утворення центрів надання адміністративних послуг (далі - центр) - до відповідного центру: письмову заяву про реєстрацію місця проживання (додаток 5); документ, до якого вносяться відомості про місце проживання; квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати; талон зняття з реєстрації місця проживання в Україні (у разі зміни місця проживання в межах України). Талон зняття з реєстрації місця проживання в Україні не подається у разі оформлення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання; документи, що підтверджують: право на проживання в житлі - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання.

При цьому, відповідач, повернувши заяву про реєстрацію місця проживання зазначив, що оскільки відповідно до вимог ч. 2 п. 2 «Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів» затвердженого Наказом МВС України №1077 від 22.11.2012 року у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують право власності на нерухоме майно або згоди зареєстрованих громадян.

Однак зазначена відповідь не містить конкретних посилань на документ, який не було надано разом з заявою про реєстрацією у відповідності до вимог Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та Порядку №1077.

Відповідно до ст.58 Житлового кодексу України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення. Форма ордера встановлюється Радою Міністрів Української РСР. Видача ордерів на жилі приміщення у військових містечках провадиться в порядку, передбаченому законодавством Союзу СРСР.

Колегією суддів встановлено, що відповідно до протоколу №9, від 09.12.1994 року на засіданні адміністрації та профспілкового комітету асоціації «Агропромстрой», вирішено передати кімнату у гуртожитку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_3, сім'я якого складає 3 особи. Після чого на житлову площу в гуртожитку було надано ордер НОМЕР_1 від 28 січня 1997року.

Відповідно до ордеру НОМЕР_1 від 28 січня 1997року, він виданий ОСОБА_3, який працював ОО «Рестут», на право заняття з сім'єю у кількості 3-х осіб житлову площу у розмірі 18,00 кв.м. в гуртожитку АДРЕСА_1. До складу сім'ї входять ОСОБА_3, ОСОБА_4 - дружина, ОСОБА_2 - донька.

З огляду на зазначене колегія суддів доходить висновку, що саме ордер НОМЕР_1 від 28 січня 1997 року є документом, що підтверджує право ОСОБА_2 на проживання в гуртожитку АДРЕСА_1.

Крім того, під час розгляду справи колегією суддів апеляційної інстанції встановлено та сторонами не заперечується, що позивач з 1997 року фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до ст. 64 Житлового кодексу Української РСР, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо ці особи перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.

Статтею 65 Житлового кодексу Української РСР передбачено, що наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що позивач у встановлений законом спосіб надала усі передбачені чинним законодавством документи для здійснення реєстрації її місця проживання за зазначеною нею адресою, а тому у органу міграційної служби відсутні належні правові підстави для відмови у здійсненні реєстрації місця проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1.

Однак, Законом України від 10.12.2015 року № 888-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг" повноваження щодо реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування в Україні передано органам місцевого самоврядування.

В свою чергу, розглядаючи позовні вимоги про зобов'язання Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради зняти позивача з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 та зареєструвати за адресою: АДРЕСА_1, колегія суддів зазначає, що їх задоволення не буде втручанням у дискреційні повноваження Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 162 КАС України встановлено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача вчинити певні дії; зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача коштів; тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Пунктом 2.2. Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів передбачено, що для реєстрації місця проживання особа подає до територіального підрозділу ДМС України: письмову заяву про реєстрацію місця проживання; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання; квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати; талон зняття з реєстрації місця проживання в Україні (у разі зміни місця проживання в межах України). Також подаються документи, що підтверджують право на проживання в житлі - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання.

Пунктом 2.5. вказаного Порядку встановлена заборона вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів.

При цьому, колегія суддів наголошує, що позивач надала усі передбачені чинним законодавством документи для здійснення реєстрації її місця проживання, а відтак задоволення позовних вимог про зобов'язання Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради зняти позивача з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 та зареєструвати за адресою: АДРЕСА_1 в повній мірі поновить порушені права ОСОБА_2

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи, правильно по суті вирішено справу, та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційних скарг на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: А.В. Бойко

Суддя: Т.М. Танасогло

Суддя: О.В. Яковлєв