Ухвала суду № 63356510, 07.12.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Унікальний номер 756/9779/15-ц Апел.провадження 22-ц/796/14037/2016 Головуючий у 1 ін. - Жук М.В Суддя доповідач - Слободянюк С.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючої - Слободянюк С.В.,

суддів - Кравець В.А., Мазурик О.Ф.,

при секретарі - Гоін В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2016 року за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, третя особа Національний банк України про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2015 року Публічне акціонерне товариство (далі ПАТ) «Дельта Банк» звернулось до суду з наведеним позовом до ОСОБА_2 просили суд звернути стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1 в рахунок погашення виниклої заборгованості за кредитним договором від 07 серпня 2008 року в сумі 2 023 752,50 грн. шляхом визнання право власності за ПАТ «Дельта Банк» на вказану квартиру.

Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 06 жовтня 2016 року позов задоволено.

В рахунок погашення заборгованості в сумі 2 023 752,50 грн., що складається з 1 720 026 грн.79 коп. тіло кредиту, 215 702 грн. 76 коп. відсотки, 82 696 грн. 53 коп. пеня, 1 061 грн. 47 коп. три проценти річних від суми простроченого тіла кредиту та 3 264 грн. 94 коп. три проценти річних від суми прострочених відсотків, звернуто стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов іпотечного договору від 07 серпня 2008 року - квартиру АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцю ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 07 серпня 2008 року, посвідченого нотаріусом ГолубничоюО.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 2500, шляхом передачі іпотекодержателю предмета іпотеки у власність.

Визнано за ПАТ «Дельта Банк» право власності на квартиру АДРЕСА_1, вартість, якої згідно висновку про вартість майна станом на 30 серпня 2016 року становить 1 161 236 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави 3 654 грн. 00 коп. судового збору (а.с.197-200).

На рішення суду першої інстанції ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення, ухвалення нового рішення про відмову у позові.

Апелянт на зазначає, що судом не прийнято до уваги наявність дітей, які проживають в іпотечній квартирі; на застосовано судом положення Закону України ««Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»; не доведено, що позивачу направлялась письмова вимог про усунення порушення зобов*язань; не погоджено з позивачем оцінку вартості квартири; відповідачем, як іпотеко держателем не реалізовано позасудовий порядок звірення стягнення на предмет іпотеки.

В судове засідання представники ПАТ «Дельта Банк» та Національного Банку України не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать зворотні повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с.219-221).

Відповідно до положень ч.2 ст. 305 ЦПК неявка сторони, належним чином повідомленої про час і місце розгляду справи, не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримав.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 07 серпня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 2706/0808/71-498, за умовами якого ОСОБА_2 надано кредит в розмірі 105 000 доларів США для здійснення останнім розрахунків по договору купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1, на строк до 04.08.2032 року включно зі сплатою 9,5 % річних за користування кредитом (а.с.14-18).

Також, 07 серпня 2008 року укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору №2706/0808/71-498 від 07 серпня 2008 року, якою сторони погодили, що у випадку припинення трудових відносин позичальника з банком, сторони досягли згоди без укладення будь-якої додаткової угоди до цього договору встановити відсоткову ставку на рівні 12,5 % річних за користування кредитними коштами починаючи з дня наступного за днем звільнення (а.с.19).

Крім того, 07 серпня 2008 року укладено додаткові угоди № 2 та № 3 до кредитного договору № 2706/0808/71-498 від 07 серпня 2008 року, якими сторони погодили, що відсоткова ставка за користування кредитними коштами з 26 січня 2009 року по 25 травня 2009 року складатиме 7,5 % річних (а.с.19-20).

07 серпня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір № 2706/0808/71-498-Z-1 в забезпечення належного виконання іпотекодавцем умов договору № 2706/0808/71-498 від 07 серпня 2008 року за яким ОСОБА_2 в забезпечення виконання основного зобов'язання передав в іпотеку ВАТ «Сведбанк» належне йому на праві власності майно, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1, іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання іпотекодавцем основного зобов'язання повністю або частково, у тому числі якщо іпотекодавець не поверне іпотекодержателю суму кредиту, проценти за користування кредитом, пеню, іншу заборгованість, не сплатить платежі та штрафи, що передбачені та/або випливають з основного зобов'язання, а також в інших випадках, передбачених основним зобов'язанням та цим договором, у тому числі у випадку одноразового прострочення основного зобов'язання (як основного боргу, так і процентів за ним). За змістом пп. 12.1, 12.3.1. п. 12 цього договору іпотеки за вибором іпотеко держателя застосовується один із видів способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя за рішенням суду задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку» (а.с.21-23).

Згідно заяви на видачу готівки № 648_3 від 07 серпня 2008 року вбачається, що ОСОБА_2 за договором № 2706/0808/71-498 від 07 серпня 2008 року отримав 105 000 доларів США, що еквівалентно у гривнях 508 672 грн. 50 коп. (а.с.13).

Відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу прав вимоги від 25 травня 2012 року та витягу з додатку № 1, вбачається, що до ПАТ «Дельта Банк» від ПАТ «Сведбанк» перейшло право вимоги за кредитним договором № 2706/0808/71-498 від 07 серпня 2008 року та договору іпотеки № 2706/0808/71-498-Z-1 (а.с.6-8, 117-122).

З інформаційної довідки з Державного реєстру іпотек іпотеко держателем об'єкту обтяження квартири АДРЕСА_1, є ПАТ «Дельта Банк» на підставі договору купівлі-продажу права вимоги між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Сведбанк» від 25 травня 2012 року (а.с.156-157).

Досудовою вимогою № 31.4-08/2928/15 від 13 липня 2015 року ПАТ «Дельта Банк» зверталось до ОСОБА_2 з вимогою на виконання зобов'язань за кредитним договором (а.с.9-11).

В укладеному кредитному договорі та іпотечному договорі визначені чіткі умови виконання сторонами взятих на себе зобов'язань. Банківською установою зобов'язання за договором виконані в повному обсязі. ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання не виконує.

Згідно довідки від 07 липня 2015 року заборгованість за кредитним договором №2706/0808/71-498 від 07 серпня 2008 року станом на 07 липня 2015 року складає 2 023 752 грн. 50 коп. (а.с.12).

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується падати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплати ти проценти.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 590 ЦК України та ч. З ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється окрім іншого на підставі рішення суду.

Згідно зі ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині.

Згідно ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання іпотекодержатель надсилає письмову вимогу про усунення порушення. Положення цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Згідно правового висновку Верховного Суду України у справі № 6-124цс13 виходячи з положень ч. 2 ст. 16 ЦК України, ч. З ст. 33, ст. 36, ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України у справі № 6-1851цс15 при вирішенні даної категорії справ судам слід встановити наявність чи відсутність згоди іпотекодавця на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, а також здійснення виконавчого напису нотаріусом, як правову підставу для реєстрації права власності іпотекодержателя, якщо такі умови передбачені умовами договору іпотеки.

Враховуючи, що під час розгляду справи установлено на підставі зібраних доказів те, що ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання за укладеним з банком кредитним договором щодо повернення отриманого кредиту не виконує, згоду на позасудовий порядок врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань не надає, що підтверджується його письмовою заявою (а.с.158), судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення кредитної заборгованості у обраний позивачем спосіб, а саме шляхом визнання права власності на нерухоме манно передане іпотеку враховуючи його вартість згідно висновку експерта від 30 серпня 2016 року.

Доводи відповідача та його представника про те, що до ПАТ «Дельта Банк» не перейшло право іпотекодержателя суперечать встановленим обставинам справи та спростовуються витягом із реєстру іпотек.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається; висновки суду відповідають обставинам справи; доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: