Ухвала суду № 63356435, 30.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого: Невідомої Т.О.

суддів: Пікуль А.А., Усика Г.І.

секретар: Ільченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою Молень Ірини Йосифівни в інтересах Державного вищого навчального закладу «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров'я України» на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 серпня 2016 року у цивільній справі за позовом Державного вищого навчального закладу «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров'я України» до ОСОБА_3 про стягнення коштів за навчання та зустрічним позовом ОСОБА_3 до Державного вищого навчального закладу «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров'я України» про визнання угоди про підготовку фахівця з вищою освітою нікчемною,

№ апеляційного провадження: №22-ц/796/13045/2016Головуючий у суді першої інстанції: Шум Л.М.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Невідома Т.О.

в с т а н о в и л а :

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 16 серпня 2016 року задоволено частково позов Державного вищого навчального закладу «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров'я України» до ОСОБА_3 про стягнення коштів за навчання.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Державного вищого навчального закладу «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров'я України» виплачену стипендію в розмірі 28 955,83 грн. та судовий збір в розмірі 289,26 грн., а всього 29 245,09 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до Державного вищого навчального закладу «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я.Горбачевського Міністерства охорони здоров'я України» про визнання угоди про підготовку фахівця з вищою освітою нікчемною відмовлено.

Не погодившись із таким рішенням суду Молень І.Й. в інтересах Державного вищого навчального закладу «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я.Горбачевського Міністерства охорони здоров'я України» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. Зазначає, що ОСОБА_3 після навчання за державним замовленням в Державному вищому навчальному закладі «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського МОЗ України» не приступила до роботи за місцем призначення на посаду лікаря-терапевта, чим завдала державі збитки на суму 92 416,10 грн., які було затрачено на її навчання, з яких 28 955,83 грн. - виплачена стипендія за період навчання та 63 460,27 грн. - фактичні затрати на навчання. Вважає, що суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення збитків у розмірі 63 460,27 грн., оскільки наявність таких збитків підтверджуються розрахунком фактичних затрат на навчання одного студента медичного Університету за державним замовленням випуску 2011 року.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_6, ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_3 проти задоволення апеляційної скарги заперечували, вважали, що спір вирішений судом правильно.

В судове засідання представник Державного вищого навчального закладу «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров'я України» не з'явився, просив розглядати справу за відсутності представника університету, а тому, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за його відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в суд апеляційної інстанції, з'ясувавши обставини справи та оговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, наказом №117-Д від 27 липня 2005 року ОСОБА_3 була зарахована до Державного вищого навчального закладу «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров'я України» за держзамовленням на медичний факультет за спеціальністю «лікувальна справа» та 01 вересня 2005 року із відповідачем було укладено типову угоду № 51 про підготовку фахівців з вищою освітою. Відповідно до вказаної угоди ОСОБА_3 зобов'язалась прибути після закінчення вищого навчального закладу освіти на місце направлення і відпрацювати не менше трьох років, а у разі відмови прибуття за призначенням - відшкодувати відповідно до державного або місцевого бюджетів вартість навчання в установленому порядку (а.с.8, 9).

Згідно з протоколом засідання державної комісії з розподілу молодих спеціалістів Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського від 07 грудня 2011 року, ОСОБА_3 направлено на роботу у Київську міську лікарню № 10 Головного управління охорони здоров'я КМР КМДА на посаду лікаря-терапевта та вручено відповідне повідомлення про що свідчить її підпис у відповідному списку працевлаштування випускника факультету (а.с.11-14, 15-18).

Відповідно до наказу № 24-к Київської міської клінічної лікарні № 10 від 24 березня 2014 року ОСОБА_3 звільнено з посади лікаря-терапевта за власним бажанням у зв'язку з подальшим продовженням навчання (а.с.69).

У липні 2015 року Державний вищий навчальний заклад «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров'я України» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення коштів за навчання, в якому просило стягнути з останньої 63 460,27 грн. фактичних затрат на навчання та 28 955,83 грн. виплаченої стипендії за період навчання.

09 лютого 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суд з зустрічним позовом до Державного вищого навчального закладу «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я.Горбачевського Міністерства охорони здоров'я України» про визнання нікчемною угоди про підготовку фахівців з вищою освітою, посилаючись на те, що на момент укладення спірної угоди, вонабула неповнолітньою особою, а тому, відповідно до ст. 32 ЦК України, не мала права укладати таку угоду. Крім того, деканатом навчального закладу було застосовано до неї примус, повідомивши студентів першого курсу, які вступили на навчання за конкурсом про необхідність в укладенні такої угоди, оскільки в іншому випадку студенти будуть відраховані.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову Державного вищого навчального закладу «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров'я України», стягнувши з ОСОБА_3 28 955,83 грн. виплаченої стипендії та відсутність підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_3

При цьому, відмовляючи у стягненні 63 460,27 грн. фактичних затрат на навчання відповідача, суд виходив з того, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження понесення ним витрат за навчання відповідача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст. 52 Закону України «Про освіту», випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов'язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 2 Указу Президента України від 23 січня 1996 року № 77/96 «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів» особи, які навчаються за рахунок державних коштів, укладають з адміністрацією вищого навчального закладу угоду, за якою вони зобов'язуються після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації відпрацювати в державному секторі народного господарства не менше ніж три роки. У разі відмови працювати в державному секторі народного господарства випускникивідшкодовують в установленому порядку до державного бюджету повну вартість навчання.

Пунктом 14 Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 25 грудня 1997 року №367 визначено, що у разі неприбуття молодого фахівця за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням, звільнення із служби за контрактом військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду або рішенням суду про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного корупційного правопорушення, через службову невідповідність, у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку, за порушення дисципліни, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, особою рядового і начальницького складу протягом трьох років випускник зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.

Порушуючи питання про стягнення з ОСОБА_3 грошових коштів, Державний вищий навчальний заклад «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров'я України» посилалось на те, що ОСОБА_3 після закінчення навчання на бюджетній формі не відпрацювала три роки за місцем направлення у Київській міській клінічній лікарні №10 на посаді лікаря-терапевта.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем було надано копію заяви ОСОБА_3 про допуск до вступних іспитів до Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського від 01 липня 2005 року, копію навчальної картки студента, згідно якої ОСОБА_3 зарахована до вищого навчального закладу за держзамовленням, копію типової угоди на підготовку фахівців з вищою освітою, копію облікової картки випускника Тернопільського медуніверситету, копію протоколу засідання державної комісії з розподілу молодих спеціалістів Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського, копію списку працевлаштування персонально кожного випускника медичного факультету Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського та довідку про доходи ОСОБА_3

Разом з тим, в порушення вимог ст..ст.10,60 ЦПК України позивачем не було надано суду першої інстанції належних та допустимих доказів на підтвердження розміру фактичних затрат на навчання ОСОБА_3

Надавши оцінку наданим позивачем доказам, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про недоведеність законності та обґрунтованості позовних вимог Державного вищого навчального закладу «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров'я України» про відшкодування фактичних затрат на навчання ОСОБА_3

Разом з апеляційною скаргою представник Державного вищого навчального закладу «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров'я України» надав розрахунок фактичних затрат на навчання одного студента медичного факультету за державним замовленням випуску 2011 року.

Вказаний розрахунок не подавався представником Державного вищого навчального закладу «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров'я України» до суду першої інстанції та не досліджувався судом.

Відповідно до ч.2 ст.303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Представник Державного вищого навчального закладу «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров'я України» не довів наявності підстав дослідження долучених до апеляційної скарги доказів, оскільки не навів поважних причин не подання їх суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції не має підстав для прийняття вказаного розрахунку та не може взяти до уваги посилання на нього представника Державного вищого навчального закладу «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я.Горбачевського Міністерства охорони здоров'я України».

Рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог про стягнення виплаченої стипендії в розмірі 28 955,83 грн. та відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до Державного вищого навчального закладу «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я.Горбачевського Міністерства охорони здоров'я України» про визнання угоди про підготовку фахівця з вищою освітою нікчемною сторонами не оскаржено, а тому, відповідно до положень ст. 303 ЦПК України у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для перевірки правильності висновків суду у цій частині.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Молень Ірини Йосифівни в інтересах Державного вищого навчального закладу «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров'я України» відхилити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, шляхом подання касаційної скарги до цього суду.

Головуючий: Т.О. Невідома

Судді: А.А. Пікуль

Г.І. Усик