Окрема ухвала № 63355894, 12.12.2016, Семенівський районний суд Чернігівської області

12.12.16

Справа № 744/802/16-ц

Провадження по справі № 2/744/175/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2016 року Семенівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Смаги С. В.,

при секретарі Фільчаговій Г. В.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Семенівка Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачами, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, подана до Семенівського районного суду Чернігівської області позовна заява до відповідача, ОСОБА_7 про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, згідно даних якої позивачі просили: стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 у відшкодування завданої майнової шкоди грошові кошти в розмірі 4866 гривень (чотири тисячі вісімсот шістдесят шість) гривень 41 копійка; стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 у відшкодування завданої моральної шкоди грошові кошти в розмірі 250000 (двісті пятдесят тисяч) гривень; стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 щомісячно по 1020 (одна тисяча двадцять) гривень 55 копійок грошового відшкодування шкоди, завданої смертю ОСОБА_8, до досягнення нею вісімнадцяти років, тобто до 21 жовтня 2022 року включно; стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 у відшкодування завданої моральної шкоди грошові кошти в розмірі 250000 (двісті пятдесят тисяч) гривень; стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 щомісячно по 1020 (одна тисяча двадцять) гривень 55 копійок грошового відшкодування шкоди, завданої смертю ОСОБА_8, до досягнення ним вісімнадцяти років, тобто до 06 червня 2025 року включно; стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 у відшкодування завданої моральної шкоди грошові кошти в розмірі 250000 (двісті пятдесят тисяч) гривень; стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 щомісячно по 1020 (одна тисяча двадцять) гривень 55 копійок грошового відшкодування шкоди, завданої смертю ОСОБА_8, до досягнення ним вісімнадцяти років, тобто до 26 серпня 2026 року включно; стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 у відшкодування завданої моральної шкоди грошові кошти в розмірі 250000 (двісті пятдесят тисяч) гривень.

В обґрунтування предявлених позовних вимог позивачами у позові зазначено про те, що 24 березня 2013 року близько 08 години 00 хвилин ОСОБА_7 (далі відповідач), керуючи джерелом підвищеної небезпеки власним автомобілем марки ВАЗ-21061, державний номер НОМЕР_1, та рухаючись на останньому на ділянці автомобільної дороги с. Миколаївка - м. Семенівка Семенівського району Чернігівської області, неподалік м. Семенівка здійснив наїзд на чоловіка позивача ОСОБА_1 та батька позивачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_8, який йшов в попутному напрямку. В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_8 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких 03 квітня 2013 року помер в Чернігівській обласній лікарні.

У звязку зі смертю ОСОБА_8 потерпілі перенесли та продовжують нести моральні страждання. На утриманні позивача ОСОБА_1 залишилося троє малолітніх дітей, батьком яких був загиблий.

У судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_2 заявив про зменшення позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 у відшкодування завданої грошової шкоди грошових коштів з 4866 гривень 41 копійки до 866 гривень 41 копійки, у звязку з добровільним відшкодуванням відповідачем позивачу частини коштів в сумі 4000 гривень. Інші позовні вимоги представник позивачів підтримав повністю та пояснив суду про те, що, на його думку, уточнені позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі за обставин, викладених у позовній заяві.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтвердила усну заяву свого представника про зменшення позовної вимоги про стягнення з відповідача на її користь у відшкодування завданої грошової шкоди грошових коштів з 4866 гривень 41 копійки до 866 гривень 41 копійки, у звязку з добровільним відшкодуванням відповідачем позивачу частини коштів в сумі 4000 гривень. Інші позовні вимоги позивач ОСОБА_1 підтримала повністю та пояснила суду про те, що, на її думку, уточнені позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі за обставин, викладених у позовній заяві.

У судове засідання відповідач ОСОБА_7 не зявився, доручив представляти свої інтереси адвокату ОСОБА_3

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнала повністю, просила суд відмовити у його задоволенні та дала пояснення, яке вказує на те, що позовні вимоги, на її думку, задоволенню не підлягають. Також представник відповідача у судовому засіданні пояснила про те, що відповідачем добровільно було відшкодовано позивачу 4000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Представник відповідача, Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія», директор юридичного департаменту ОСОБА_9 у судове засідання не зявилась, належним чином була повідомлена про виклик до суду судовою повісткою, надала письмове заперечення, у якому заперечує проти позовної заяви через те, що сторона позивача у встановленому порядку не зверталась до страхової компанії з приводу відшкодування завданої шкоди, а строки предявлення позивачем такої вимоги закінчились. Також представником вказаного відповідача надано до суду письмове клопотання про проведення судового засідання без участі представника відповідача.

Суд, вислухавши осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали цивільної справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 24 березня 2013 року близько 08 години 00 хвилин ОСОБА_7 (далі відповідач), керуючи джерелом підвищеної небезпеки власним автомобілем марки ВАЗ-21061, державний номер НОМЕР_1, та рухаючись на останньому на ділянці автомобільної дороги с. Миколаївка - м. Семенівка Семенівського району Чернігівської області, неподалік м. Семенівка здійснив наїзд на чоловіка позивача ОСОБА_1 та батька позивачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_8, який йшов в попутному напрямку. В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_8 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких 03 квітня 2013 року помер в Чернігівській обласній лікарні.

Відомості про дану дорожньо-транспортну пригоду були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.03.2012 року за № 42013260320000004 за ознаками кримінального правопорушеня, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Кримінальне провадження спочатку розслідувалось Чернігівською прокуратурою з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, потім після реорганізації військовою прокуратурою Чернігівського гарнізону Центрального регіону України. Позивача ОСОБА_1 було визнано потерпілою в справі.

Як зясувалося під час досудового розслідування, слідчий Семенівського РВ УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_10, який 24.03.2013 року проводив огляд місця дорожньо-транспортної пригоди, на схемі помилково вказав початок руху слідів автомобіля ВАЗ-21061 на правій стороні дороги в напрямку м. Семенівка у звязку з необхідністю розміщення всіх розмірів на схемі, насправді колія руху вищевказаного автомобіля проходила посередині дороги, а узбіччя дороги були сильно вкриті снігом. При цьому, усі відстані від коліс автомобіля, плями бурого кольору та вказані на схемі до протоколу огляду місця події від 24.03.2013 року слідчий відображав не до фактичного краю асфальтового покриття, а до видимої його частини, до найближчого снігового замету по правій стороні дороги в напрямку м. Семенівка. Все це слідчий підтвердив, будучи допитаним прокурором військової прокуратури Чернігівського гарнізону.

Через цю грубішу помилку слідчого, після розтавання снігу, стало неможливим обєктивно відтворити обстановку дорожньо-транспортної пригоди і провести допустиму автотехнічну експертизу.

Незважаючи на це, органом розслідування проводився слідчий експеримент, призначалася автотехнічна експертиза, згідно висновку якої відповідач не мав можливості уникнути дорожньо - транспортної пригоди.

30 травня 2014 року прокурором винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у звязку з відсутністю в діях відповідача складу кримінального правопорушення.

Не погоджуючись з рішенням прокурора, на постанову позивачем ОСОБА_1 була подана скарга, яка ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 лютого 2015 року була задоволена і постанова прокурора про закриття кримінального провадження скасована. Вказаною ухвалою суд зобовязав орган досудового розслідування призначити експертне дослідження автомобіля (яке до цього часу не було проведено) з метою встановлення можливих несправностей транспортного засобу ВАЗ 2106, державний номер НОМЕР_1, провести слідчий експеримент за участю потерпілої та перевірити висновок слідства стосовно напрямку руху ОСОБА_8, його дій.

Але, у звязку з тим, що після дорожньо-транспортної пригоди відповідачем в автомобілі проводилась заміна правого наконечника рульової тяги, передніх гальмівних колодок, правої нижньої шарової опори, експертне дослідження автомобіля органом розслідування не було проведено через відсутність обєктивної можливості, позаяк при експлуатації транспортного засобу та проведенні робіт по заміні деталей був повністю змінений стан транспортного засобу.

24 квітня 2015 року прокурором було проведено слідчий експеримент з відповідачем, за участю позивача ОСОБА_1 та участю її представника - адвоката ОСОБА_2 Під час слідчого експерименту відповідач показав, що коли керований ним автомобіль наближався до пішохода, то пішохід йшов по лівому узбіччю на відстані 3,14 м від лівих колес автомобіля. Далі відповідач показав, що після цього він вже побачив пішохода прямо перед своїм автомобілем на відстані 2,40 м від переднього бамперу. А коли пішохід почав рух від лівого узбіччя до середини дороги, і яка була відстань в цей час до передньої частини автомобіля ОСОБА_7, з його слів, не бачив.

Тобто водій ОСОБА_7 з його ж слів не побачив початок руху пішохода з ліва направо, не бачив руху пішохода, коли той долав відстань 3,14 метрів, таким чином проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою та вчасно не зреагував на її зміну, що і потягло тяжкі наслідки.

Не враховуючи дані, отримані під час слідчого експерименту, не призначаючи після слідчого експерименту автотехнічної експертизи, прокурором 05 травня 2015 року винесено постанову про закриття кримінального провадження.

Не погоджуючись з таким рішенням прокурора, на постанову позивачем ОСОБА_1 знов була подана скарга, яка ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 червня 2015 року була задоволена і постанова прокурора про закриття кримінального провадження скасована. Вказаною ухвалою суд знов зобовязав орган досудового розслідування провести експертне дослідження автомобіля на предмет наявності або відсутності технічних несправностей, котрі б могли перебувати у причинному звязку з дорожньо-транспортною пригодою та призначити судове медичне експертне дослідження, на підставі первісних медичних документів потерпілого ОСОБА_8, які перебувають у Семенівській ЦРЛ.

Проте, як і раніше, експертне дослідження автомобіля так і не було проведено через повну заміну стану транспортного засобу.

03 липня 2015 року прокурором з Семенівської ЦРЛ було витребувано медичну картку стаціонарного хворого № 936 на імя ОСОБА_8 , на підставі якої 09.07.2015 року призначено комісійну судово-медичну експертизу. 12 серпня 2015 року з Чернігівського обласного бюро судово-медичної експертизи отримано лист про повернення вказаної постанови без виконання у звязку з наявністю протиріч між відомостями первинної судово-медичної експертизи та відомостями медичної картки стаціонарного хворого № 936, а саме: у останній лікар-хірург констатує наявність гематоми середньої третини правої гомілки, не вказуючи на пошкодження лівої гомілки, проте експертом в експертизі встановлено наявність синця на задньо - внутрішній поверхні лівої гомілки в середній третині, не вказуючи пошкоджень на правій гомілці. Для усунення вказаних протиріч необхідне проведення судово-медичної експертизи ексгумованого трупа ОСОБА_8

05 листопада 2015 року позивач ОСОБА_1 звернулася до військової прокуратури Чернігівського гарнізону з клопотанням про проведення ексгумації трупа ОСОБА_8 з метою подальшого проведення судово-медичної експертизи ексгумованого трупа.

Але враховуючи тривалий час, який пройшов після смерті чоловіка та після його поховання, суттєві прорахунки органу досудового розслідування (непрофесійне проведення огляду місця події не проведене вчасно експертне дослідження автомобіля), які вже не дають змогу обєктивно дослідити всі обставини події та встановити істину у справі, у грудні 2015 року нею було прийнято рішення про відкликання свого клопотання про проведення ексгумації.

28 грудня 2015 року прокурором військової прокуратури винесено постанову про закриття кримінального провадження, яка нею вже не оскаржувалася через те, що встановити істину у даній справі та довести вину відповідача за ч. 2 ст. 286 КК України вже не є можливим по причинам, описаним вище.

Таким чином, сам факт вступу в законну силу постанови про закриття кримінальної справи, не вказує на відсутність в діях водія ОСОБА_7 порушень Правил дорожнього руху України, що спричинило смерть ОСОБА_8

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що порушення КПК України, які були допущені під час досудового розслідування, унеможливили прийняття законного та обґрунтованого рішення у кримінальному провадженні.

У відповідності до п. 12.1 Правил дорожнього руху України, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. Пунктом 12.2 Правил дорожнього руху України передбачено, що у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій обєктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху обїзду перешкоди. З матеріалів справи вбачається, що ділянка дороги, на якій сталася пригода, не має тротуарів і пішохідних доріжок, а рух по узбісю був неможливим через глибину сніжного покрову.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, до дії відповідача ОСОБА_7, як власника транспортного засобу, призвели до смерті чоловіка та батька потерпілих ОСОБА_8

З матеріалів справи вбачається, що відповідальність відповідача за шкоду, заподіяну третім особам, була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхове товариство «Гарантія».

За приписами п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обовязкове страхування власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодуваня потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Згідно п. п. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обовязкове страхування власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування є, зокрема, неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода, заподіяна майну потрепілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Позивачі не звернулися до Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» із заявою про страхову виплату в передбачений законом трирічний строк з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Оскільки вказаний у п.п. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обовязкове страхування власників наземних транспортних засобів» трирічний строк на подання заяви про страхове відшкодування за шкоду, заподіяну здоровю або життю потерпілого, є присічним і поновленню не підлягає, то відсутні правові підстави для стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» шкоди згідно договору (полісу) обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Така передчасна смерть ОСОБА_8 стала важкою психологічною травмою для позивачів, зокрема: восьмирічної на той час дочки - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, пятирічного на той час сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, чотирирічного на той час сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_1, як дружини. Їм завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях з приводу втрати близької людини, нас турбує безсоння, порушено їхній нормальний спосіб життя, у зв'язку з чим їм необхідно докладати неймовірні зусилля для його налагодження та організації. Позивач ОСОБА_1 втратила чоловіка, підтримку і допомогу у житті, тепер всі турботи про їхніх спільних дітей лягли на її плечі; неповнолітні діти втратили батька, смерть якого дуже вплинула на стан дітей, крім порушення сну та нормального способу життя, вони постійно плачуть, спогади про батька травмують дитячу психіку, дти стали замкнутішими, їм важко навчатися та планувати своє майбутнє.

На лікування чоловіка в період з 24.03.2013 року по 03.04.2013 року, коли лікарі до останнього боролися за його життя, позивачем ОСОБА_1 було витрачено коштів на загальну суму 4866 гривень 41 копійку, частину з яких в сумі 4000 гривень відповідач ОСОБА_7 їй відшкодував, решту в сумі 866 гривень 41 копійка він повинен їй відшкодувати.

Відповідно до норм, закладених уст. 1200 Цивільного кодексу України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди в розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди, мають непрацездатні особи, які були на його утриманні, або мали на день смерті право на одержання від нього утримання.

Діти померлого на день його смерті та на даний час є неповнолітніми, тобто вони відповідно мають право на відшкодування шкоди у зв'язку із втратою годувальника. Померлий на час дорожньо-транспортної пригоди та смерті працював в Семенівському районі електричних мереж ПАТ «Чернігівобленерго», за останні три місяці до пригоди отримував наступну заробітну плату: грудень 2012 року - 4961 гривня 76 копійок, січень 2013 року - 6280 гривень 64 копійки, лютий 2013 року - 4065 гривень 92 копійки. Середньомісячний заробіток за вказаний період складає 5102 гривні 77 копійок. У такому випадку розрахунок належної до виплати кожному з дітей суми здійснюється шляхом поділу середньомісячного заробітку на 5 часток (померлий, дружина, троє дітей). Таким чином кожному з дітей до досягнення ними повноліття має щомісячно відшкодовуватися відповідачем ОСОБА_7 м. 1020 гривень 55 копійок (5102,77 : 5 = 1020,55).

Відповідно до ч. 2 ст. 1187, п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Згідно ч. 1 ст. 22, ч. 1 ст. 1166, п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове майно, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

При цьому відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами) шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний звязок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Таким чином, закон містить указівку на перерозподіл обовязку доказування та зобовязує саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Стороною відповідача к судовому засіданні не було доведено належними та допустимими доказами, що смерть ОСОБА_8 була спричинена транспортним засобом відповідача внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом з тим шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Позивач ОСОБА_1 завдану моральну шкоду їй та дітям оцінює в 250000 (двісті пятдесят тисяч) гривень кожному.

Проте, виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що розмір відшкодування такої шкоди підлягає зменшенню, з урахуванням засад розумності і справедливості, а також ступеню моральних страждань позивачів. Також суд вважає, що при визначенні ступеню заподіяної моральної шкоди кожному з відповідачів необхідно враховувати вік кожного з відповідачів, який впливає на ступінь їх світосприйняття.

Згідно узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ судової практики розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки у 2010-2011 роках (30.03.2012 року), у ході проведеного узагальнення встановлено випадки безпідставного звільнення винних у ДТП осіб від цивільної відповідальності. Так, рішенням Печерського районного суду м. Києва від 07 липня 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13 жовтня 2009 року відмовлено у задоволенні позовних вимог Л. до А., третя особа - В., про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що вину відповідача у вчиненні ДТП належними доказами не доведено, а розгляд кримінальної справи ще не закінчено, тому підстав для задоволення позовних вимог не вбачається. Ухвалою Верховного Суду України від 27 жовтня 2010 року (справа № 6-30038св09) судові рішення скасовано, справу передано на новий судовий розгляду до суду першої інстанції. Ухвалюючи таке рішення, суд касаційної інстанції виходив із положень ч. 5 ст. 1187 ЦК України, згідно з якими особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Відсутність обвинувального вироку чи наявність постанови слідчого про відмову в порушенні кримінальної справи за ст. 286 КК України не звільняє відповідача від обов'язку доказування своєї невинуватості. Таким чином закон містить вказівку на перерозподіл доказування та зобов'язує саме відповідача довести, що шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, було спричинено внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, тобто не з його вини. Разом із тим шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела. Незалежно від вини фізичної особи відшкодовується завдана нею і моральна шкода, у тому числі якщо шкоди завдано ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (ч. 2 ст. 1167 ЦК України).

Відповідно до ст. 360-7 ЦПК України правова позиція, викладена в рішенні Верховного Суду України, є обовязковою для всіх судів України.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 травня 2016 року у справі № 607/18544/14-ц.

У відповідності до ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача ОСОБА_7 підлягає стягненню в доход держави судовий збір пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2), на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3), у відшкодування завданої майнової шкоди грошові кошти в розмірі 866 гривень (вісімсот шістдесят шість) гривень 41 копійка.

Стягнути з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3), у відшкодування завданої моральної шкоди грошові кошти в розмірі 90000 (девяносто тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2), на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4) щомісячно по 1020 (одній тисячі двадцять) гривень 55 копійок грошового відшкодування шкоди, завданої смертю ОСОБА_8, до досягнення нею вісімнадцяти років, тобто до 21 жовтня 2022 року включно.

Стягнути з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2), на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4) у відшкодування завданої моральної шкоди грошові кошти в розмірі 70000 (сімдесят тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2), на користь ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5) щомісячно по 1020 (одній тисячі двадцять) гривень 55 копійок грошового відшкодування шкоди, завданої смертю ОСОБА_8, до досягнення ним вісімнадцяти років, тобто до 06 червня 2025 року включно.

Стягнути з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2), на користь ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_7, (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5) у відшкодування завданої моральної шкоди грошові кошти в розмірі 50000 (пятдесят тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2), на користь ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_8, (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6) щомісячно по 1020 (одній тисячі двадцять) гривень 55 копійок грошового відшкодування шкоди, завданої смертю ОСОБА_8, до досягнення ним вісімнадцяти років, тобто до 26 серпня 2026 року включно.

Стягнути з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2), на користь ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_8, (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6) у відшкодування завданої моральної шкоди грошові кошти в розмірі 50000 (пятдесят тисяч) гривень.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2), на користь держави судовий збір у розмірі 4451 (чотири тисячі чотириста пятдесят одна) гривня 20 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області через Семенівський районний суд Чернігівської області шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: С. В. Смага