Ухвала суду № 63351010, 12.12.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/4891/16-к 12.12.2016

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/784/903/16 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Категорія: ч.1 ст.204 КК України Доповідач апеляційного суду ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2016 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

Головуючої Значок І.С.

суддів Войтовського С.А., Фаріонової О.М.,

за участі секретаря Чоботаренко Т.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за № 32016150000000024 за апеляційною скаргою прокурора прокуратури Миколаївської області ОСОБА_3 на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19.09.2016 року по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_4, 1980 року листопада місяця 28 дня народження, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, не судимої

- за ч.1 ст.204 КК України

Учасники судового провадження.

Прокурор Гуляєва З.С.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 жовтня 2016 року скасувати у звязку з істотним порушенням вимог КПК України. Призначити новий розгляд у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового провадження на підставі обвинуваченого акту.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

У затвердженні угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.204 КК України - відмовлено, обвинувальний акт разом з доданими матеріалами повернуто прокурору.

Узагальнені доводи апелянта.

Прокурор вважає, що ухвала суду є незаконною і підлягає скасуванню, у звязку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням кримінального процесуального закону.

Не погоджується з висновком суду про те, що узгоджене сторонами угоди покарання, а саме: конфіскація незаконно виготовленої алкогольної продукції, є додатковим видом покарання, яке не передбачене санкцію ч. 1 ст. 204 КК України, оскільки, конфіскація незаконно виготовленої алкогольної продукції не є покаранням взагалі, а згідно ч. 1 ст. 98 КПК України є речовим доказом у вигляді незаконно виготовленої алкогольної продукції, яка відповідно до ст. 100 КПК України конфіскується.

Вказує, що доводи наведені в оскаржуваній ухвалі щодо порушень ст. 291 КПК України є безпідставними, слідчим та прокурором не порушено вимог закону, що унеможливлюють судовий розгляд кримінального провадження, оскільки з огляду на фабулу, яка не є складною та є багатоепізодною, при викладенні фактичних обставин кримінального провадження у обвинувальному акті слідчим обрано хронологічний метод, тобто обставини, викладені у тій послідовності, у якій вони розвивались у процесі вчинення правопорушення.

При викладенні фактичних обставин злочину, наведено вимоги законодавства, що необґрунтовано трактовано судом як незаконне посилання на докази вчинення злочину із розкриттям їх змісту.

Вказує, що в порушення вимог ч.5 ст.27 КПК України, відсутній технічний запис судового засідання.

Крім того, судом проігноровано вимоги ч. 7 ст. 474 КПК України щодо продовження судового розгляду у загальному порядку та безпідставно застосувавши п. 3 ч.3 ст. 314 КПК України, суд повернув обвинувальний акт прокурору.

На думку апелянта, суд незаконно позбавив прокурора можливості оскаржити судове рішення, зазначивши, що ухвала оскарженню не підлягає, хоча у відповідності до ч. 4 ст. 314 КПК України вона може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

04.10.2016 р. до суду з прокуратури Миколаївської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_4, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.204 ч.1 КК України з угодою про визнання винуватості.

Обвинувачена ОСОБА_4 та прокурор Гончаров В.В. під час досудового розслідування, 30.09.2016 р., уклали угоду про визнання винуватості у якій в звязку з беззастережним визнанням ОСОБА_4 винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, узгодили покарання, яке має бути призначене обвинуваченій за ст.204 ч.1 КК України у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. з конфіскацією незаконно виготовленої продукції.

Приймаючи рішення про відмову у затверджені угоди, суд зазначив, що укладена угода не відповідає вимогам закону, оскільки була досягнута згода на призначення ОСОБА_4 за ч.1 ст.204 КК України, додаткового покарання у вигляді конфіскації незаконно виготовленої продукції, що не передбачено санкцією вказаної статті, та позбавляє суд можливості прийняти рішення про затвердження угоди з призначенням покарання, яке не передбачено Законом або про призначення іншого покарання не обумовленого угодою.

Крім того, обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 містить посилання на докази вчинення обвинуваченою кримінального правопорушення з розкриттям їх змісту, що суперечить вимогам ст.291 КПК України, щодо змісту обвинувального акту, та відповідно до вимог п.3 ч.3 ст.314 КПК України, дає підстави для повернення обвинувального акту прокурору для виконання вимог ст.291 КПК України.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, прокурора на підтримку апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляція задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно вимог п. 1 ч.7 ст. 474 КПК України, суд перевіряє угоду на відповідність цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону.

Відповідно розяснень, викладених у п.п.11,12,20 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.12.2015 № 13 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод», укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися у будь-який момент після повідомлення особі про підозру і до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Сторони угоди (незалежно від її виду) зобов'язані, крім іншого, узгоджувати міру покарання.

Домовленості сторін угоди при узгодженні покарання не мають виходити за межі загальних та спеціальних засад призначення покарання, встановлених законом України про кримінальну відповідальність.

Як вірно зазначив суд, угоди містить посилання на призначення покарання у виді конфіскації незаконно виготовленої продукції, тоді як санкція ч.1 ст.204 КК України такого покарання не передбачає.

Разом з тим, статтею 96-1 КК України передбачений інший захід кримінально правового характеру - спеціальна конфіскація у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння у тому числі, передбаченого ч.1 ст. 204 КК України.

Проте, про застосування у відношенні ОСОБА_4 заходу кримінально-правового характеру на підставі вище наведеної норми закону в угоді не йдеться.

За такого, доводи апелянта про відсутність підстав вважати угоду такою, що не відповідає вимогам закону України про кримінальну відповідальність є неприйнятними.

До того ж, в угоді зазначено про вирішення долі речових доказів відповідно вимог ч.9ст.100 КПК України.

Проте, ані угода, ані реєстр матеріалів досудового розслідування не містить жодної вказівки про наявність чи відсутність речових доказів, їх кількісної та якісної характеристики.

Не містить також реєстр матеріалів досудового розслідування процесуального рішення щодо предмету злочину незаконно виготовлених алкогольних напоїв.

Не зазначені вони і в фактичних обставинах злочину (епізод від 23.05.2016р.), викладених у обвинувальному акті.

Натомість, як вірно зазначив суд, обвинувальний акт містить посилання на докази, із розкриттям їх змісту. При цьому, виклад фактичних обставин злочину (чи злочинів) є суперечливим.

Тому рішення суду, щодо порушень ст. 291 КПК України є правильним.

Не допущено також судом порушення вимог ч. 7 ст. 474 КПК України про що йдеться у апеляції прокурора, оскільки, як свідчать матеріали справи, угода досягнута під час досудового розслідування, у звязку з чим до суду направлено обвинувальний акт з підписаною сторонами угодою. За такого, рішення суду про повернення кримінального провадження з обвинувальним актом прокурору відповідає вимогам абз.2ч.7ст.474 КПК України.

Доводи прокурора про порушення судом вимог ч. 5 ст. 27 КПК України є безпідставними, оскільки, матеріали кримінального провадження містять технічний запис та журнал судового засідання.

Керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу прокурора прокуратури Миколаївської області ОСОБА_3 залишити без задовольнити, а ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19.09.2016 року, якою відмовлено у затвердженні угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 за ч.1 ст. 204 КК України та кримінальне провадження з обвинувальним актом повернуто прокурору залишити без змін.

Ухвала є остаточною та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуюча

Судді: