Ухвала суду № 63349150, 05.12.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 451/420/16 Головуючий у 1 інстанції: Семенишин О.З.

Провадження № 22-ц/783/6401/16 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

Категорія:47

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Цяцяка Р.П.,

суддів Ванівського О.М. і Шеремети Н.О.,

при секретарі Цапові П.М.,

за участю позивача ОСОБА_3;

ОСОБА_4 - представника відповідачки ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Радехівського районного суду Львівської області від 11 липня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що позивач є власником домоволодіння та земельної ділянки для обслуговування житлового будинку розміром 0,25 га, що розташовані на АДРЕСА_1. Відповідачі по справі є його сусідами. Згідно ст.ст. 91, 96 Земельного Кодексу України власники і землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів. Однак, відповідачі порушили межу суміжних землекористувань зі сторони АДРЕСА_1 «та здійснили самозахоплення частини земельної ділянки». Відповідно до абрис-схеми, доданої до Акту обстеження земельної ділянки від 01.03.2016 року, ширина земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських споруд зі сторони протилежної АДРЕСА_1 яка є фактичною (існуючою на даний час) становить разом із заїздом 22,30 м., а зі сторони АДРЕСА_1 становити 22,03 м. Відповідачі протиправно, без згоди позивача, встановили огорожу на частині заїзду, звузивши заїзд зі сторони АДРЕСА_1 на 1,43 м. Усунути порушення межі суміжного землекористування добровільно відповідачі відмовляються, що і стало підставою для звернення до суду (а.с. 3).

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено (а.с. 61-64).

Дане рішення оскаржив позивач.

Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та «направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції», покликаючись на його незаконність та необґрунтованість.

Вважає, що суд при ухваленні оскаржуваного рішення не дослідив в повному обсязі обставини, які мають значення для справи, не дав правильної оцінки доказам, які були подані ним, проігнорував сам факт встановлення відповідачами огорожі на спільному заїзді і, відповідно, прийшов до невірного висновку про безпідставність його позову (а.с. 68, 78, 80-82).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечення цих доводів зі сторони представника відповідачки ОСОБА_5, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Статтями 10 і 60 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості і що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доводи позовної заяви позивач обгрунтовує тим, що він „є власником домоволодіння та земельної ділянки для обслуговування житлового будинку розміром - 0,25 га, що розташовані в АДРЕСА_1". ... Однак, відповідачі порушили межу суміжних землекористувань зі сторони АДРЕСА_1 та здійснили самозахоплення частини земельної ділянки».

В той же час, позивачем не було подано до суду жодного документа на „земельну ділянку для обслуговування житлового будинку розміром - 0,25 га ... в АДРЕСА_1", який би засвідчував його право власності чи право землекористування згаданою земельною ділянкою.

Вище наведене стверджується також і довідкою Яструбичівської сільської ради від 06.06.2016 року, згідно якої згаданою сільською радою рішення про передачу у власність або користування позивачу ОСОБА_3 земельної ділянки по АДРЕСА_1 не приймалося (а.с. 44).

Крім цього, самим позивачем до матеріалів справи долучено чисельні акти обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1, складені комісією Яструбичівської сільської ради протягом 2013-2016 років, згідно яких „розміри земельної ділянки по АДРЕСА_1 яка знаходиться у користуванні (позивача) для обслуговування житлового будинку та господарських будівель ... відповідають розмірам, вказаним у Плані земельної ділянки, відведеної (батькові позивача) на підставі рішення виконкому Яструбичівської сільської ради депутатів трудящих від 2.10.1969 року № 19" і „відсутні підстави для підтвердження порушення гр. ОСОБА_5 спільно із (позивачем) межі землекористувань". В цих же актах містяться рекомендації позивачу про необхідність „виготовлення технічної документації із землеустрою щодо виносу меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)" (а.с. 25-35).

За вище наведених обставин твердження позивача про „порушення (відповідачами) межі суміжних землекористувань" та про „самозахоплення (відповідачами) частини земельної ділянки», як такі, що не підтверджені будь-якими доказами, які можна було б визнати належними та допустимими, до уваги прийматися не можуть.

Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування відсутні і апеляційну скаргу на нього, доводи якої не спростовують висновків рішення суду, слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити та залишити рішення Радехівського районного суду Львівської області від 11 липня 2016 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий:

Судді: