Рішення № 63349149, 05.12.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 457/199/16 Головуючий у 1 інстанції: Марчук В.І.

Провадження № 22-ц/783/6370/16 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.

Категорія: 30

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Цапа П.М.

з участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3, її представника

ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 20 квітня 2016 року, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про стягнення завданих збитків в сумі 700 грн., завданої моральної шкоди в сумі 5000 грн., 551,20 грн. судового збору та 1000 грн. витрат на правову допомогу.

Оскаржуваним заочним рішенням позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 завдані збитки в сумі 700 грн., 1000 грн. моральної шкоди та 551,20 грн. судового збору.

Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 18.08.2016 року звернулась в суд із заявою про виправлення описки у рішенні суду від 20 квітня 2016 року.

Ухвалою Трускавецького міського суду Львівської області від 02.09.2016 року заяву задоволено, виправлено описку у рішенні Трускавецького міського суду від 20.04.2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення завданих збитків та моральної шкоди.

П'ятнадцятий абзац мотивувальної частини рішення суду викладено наступним чином «Позивачем доведено факт завдання їй відповідачем моральної шкоди, тому суд вважає, що в цій частині позовні вимоги слід задоволити, та стягнути з відповідача в користь позивача 2500 грн. моральної шкоди», замість «Позивачем не доведено факту завдання їй відповідачем моральної шкоди, тому суд вважає, що в цій частині позовних вимог слід відмовити».

Абзац перший резолютивної частини рішення суду викладено наступним чином «позов задоволити», замість «Позов задоволити частково».

Абзац другий резолютивної частини рішення суду викладено наступним чином «Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 завдані збитки в сумі 700 грн., 2500 грн. моральної шкоди, 1000 грн. витрат на правову допомогу та 551,20 грн. судового збору», замість «Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 завдані збитки в сумі 700 грн., 1000 грн. моральної шкоди та 551,20 грн. судового збору».

Рішення в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_2,вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. В апеляційній скарзі зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів знищення чи пошкодження її мікрохвильової печі саме відповідачем та упущення нею вигоди на суму 700 грн. Також зазначає, що з наявних в матеріалах справи доказів не вбачається причинно - наслідкового зв»язку між діями ОСОБА_2 та заявленими позивачем моральними стражданнями, які проявлялись у втраті нормальних життєвих зв»язків та необхідності затрачати додаткові зусилля для належної організації свого життя. Крім цього, вважає, що судом першої інстанції в порушення вимог ст. 88 ЦПК України невірно визначено розмір судових витрат, які підлягають стягнення з відповідача, оскільки позов задоволено частково, а відтак судові витрати необхідно стягнути пропорційно до задоволених позовних вимог. З вищенаведених підстав апелянт просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4 щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду не відповідає зазначеним вимогам.

Положеннями ст. 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їхнє підтвердження; які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

За загальними положеннями ЦПК України обов»язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 4 ЦПК України закріплено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Частиною ч.1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 суд першої інстанції виходи з того, що між нею та ОСОБА_2 склалися договірні відносини щодо надання послуг по ремонту мікрохвильової печі, і оскільки відповідач не виконав умов договору, її не відремонтував та не повернув позивачці, чим задав їй майнової шкоди в розмірі 700.00 грн., які на думку суду підлягали стягненню з відповідача. Крім цього, суд прийшов до висновку, що такими діями відповідача позивачці завдано моральну шкоду, яку суд оцінив в 2500.00 грн., які на думку суду разом з 1000.00 грн. за правову допомогу підлягали стягненню з відповідача.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. ст. 837, 839, 841, 842, 846, 849 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов»язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов»язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або виконання іншої роботи з переданням її результатів замовникові. Підрядник зобов»язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник зобов»язаний вживати усіх заходів щодо збереження майна, переданого йому замовником, та відповідає за втрату або пошкодження цього майна. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов»язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов»язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Замовник має право у будь - який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Стаття 853 ЦК України передбачає, що замовник зобов»язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно договору підряду, оглянути її і в разі виявлених допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Стаття 856 ЦК України передбачає право підрядника на притримування. Якщо замовник не сплатив встановленої ціни роботи або іншої суми, належної працівникові у зв»язку з виконанням договору підряду, підрядник має право притримати результат роботи, а також устаткування, залишок невикористаного матеріалу та інше майно замовника, що є у підрядника.

Відповідно до ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 57, 58 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

У відповідності до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Судом першої інстанції встановлено, і це не заперечувалося сторонами в суді апеляційної інстанції, що позивачка, ОСОБА_3, передала відповідачу, ОСОБА_2, мікрохвильову піч, яку він зобов»язався відремонтувати, а позивачка зобов»язалася оплатити відповідачу її ремонт, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що між сторонами склалися усні договірні відносини, що між сторонами фактично укладено усний договір підряду на виконання ремонтних робіт.

ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції не заперечував передачі йому ОСОБА_3 мікрохвильової печі, як і не заперечував того, що відремонтовану мікрохвильову піч він позивачці не повернув, мотивуючи тим, що ОСОБА_3 відмовилася прийняти відремонтовану ним мікрохвильову піч, оплатити за виконаний ним ремонт, а також повернути кошти, витрачені ним на придбання матеріалів та запчастин, необхідних для ремонту мікрохвильової печі, що підтверджується товарними чеками.

Позивачка ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції не заперечувала тверджень апелянта про те, що вона відмовилася оплатити відповідачу за виконані ним роботи по ремонту мікрохвильової печі, повернути витрачені ним особисті кошти за матеріали, які були використані відповідачем для ремонту мікрохвильової печі, а також повідомила суд апеляційної інстанції про те, що нею придбано іншу мікрохвильову піч, а відтак відремонтована відповідачем мікрохвильова піч їй не потрібна.

Суд першої інстанції вірно встановив, що ОСОБА_2 не повернув ОСОБА_3 мікрохвильову піч, чого відповідач не заперечував в суді апеляційної інстанції.

Разом з тим, задовольняючи позов, суд першої інстанції не з»ясував всіх обставин справи, причин, з яких відповідач відмовився повернути мікрохвильову піч, якими, як встановлено судом апеляційної інстанції, є те, що позивачка відмовилася оплатити її ремонт, вартість матеріалів та запчастин, необхідних для її ремонту, і взагалі відмовилася від її отримання, оскільки купила іншу мікрохвильову піч.

Відтак, судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 не повернув мікрохвильову піч, оскільки позивачка, як замовник робіт по ремонту мікрохвильової печі, не оплатила роботу та вартість затрачених матеріалів та відмовилася від прийняття мікрохвильової печі, тобто, відмовилася від виконання зобов»язань, передбачених ст. 853 ЦК України, не оплатила за виконані роботи та запчастини, придбані ОСОБА_2 для ремонту мікрохвильової печі.

Вищенаведеним спростовується висновок суду першої інстанції про порушення ОСОБА_2 прав ОСОБА_5, та необхідність їх захисту в судовому порядку, що є підставою для відмови в задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 700.00 грн. майнової шкоди.

Оскільки колегія суддів прийшла до висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_3 про стягнення 700.00 грн. майнової шкоди з тих підстав, що нею не доведено належними та допустимими доказами спричинення майнової шкоди саме неправомірними діями відповідача, на думку колегії суддів безпідставними та необгрунтованими є позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення з відповідача 5000.00 грн. моральної шкоди, завдання якої обгрунтовує тим, що відповідач не повернув їй мікрохвильову піч.

Колегія суддів звертає увагу на те, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 виникли договірні відносини, засновані на усному договорів підряду, а не відносини з відшкодування шкоди, а тому задоволення судом першої інстанції позовної вимоги ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_2 2500.00 грн. на відшкодування моральної шкоди суперечить чинному законодавству.

З врахуванням положень ст. 88 ЦПК України, за відсутності квитанції на підтвердження оплати ОСОБА_3 за надані послуги саме у такому розмірі, за відсутності розрахунку цієї суми коштів, не підлягає стягненню з відповідача 1000.00 грн. на відшкодування коштів за надання правової допомоги.

Відповідно до ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення:1) неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм

матеріального або процесуального права.

За вищенаведеного, колегія суддів вважає, що рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 20.04.016 року слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.

Керуючись ст. 303, п.2 ч.1 ст. 307, ст.ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Заочне рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 20 квітня 2016 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням апеляційного суду законної сили.

Головуючий: Шеремета Н.О.

Судді: Ванівський О.М.

Цяцяк Р.П.