Ухвала суду № 63348011, 07.12.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний № 263/2519/16 Головуючий у 1 інстанції Ліхтанська Н.П.

Провадження № 22-ц/778/4411/16 Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого Дзярука М.П.,

Суддів: Крилової О.В.,

ОСОБА_2,

за участю секретаря Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 02 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: Відділ державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суд з позовом до ОСОБА_5, третя особа: ВДВС Бердянського міськрайонного управління юстиції про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів.

В позові зазначала, що вона знаходилася у офіційному шлюбі з ОСОБА_5 до 20.05.2004р. З ОСОБА_5 вони мають неповнолітнього сина ОСОБА_5, 11.09.2002р. народження. З травня 2004р. і по теперішній час вона з відповідачем разом не проживають. Син ОСОБА_5 проживає з нею. ОСОБА_5 фактично не спілкується з дитиною. На підставі рішення Володарського районного суду, справа №2-230/2004, з ОСОБА_4 стягнуто на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітнього сина аліменти в розмірі 1/4 частини заробітку(доходу) щомісячно, починаючи з 05.12.2003р. і до повноліття дитини.

З розрахунку державного виконавця вбачається, що боржник протягом трьох років по лютий 2015р. жодного разу не сплатив аліментів. Внаслідок не виконання ОСОБА_5 рішення суду за ним утворилася заборгованість по виплаті їй аліментів в сумі 15050,64грн станом на 01.03.2015р. та станом на 01.10.2015р. вона складає 13649,85грн, що підтверджується доданим до заяви розрахунком державного виконавця. Заборгованість по виплаті аліментів була виплачена 01 грудня 2015р.

На підставі ст.196 СК України просила суд стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати аліментів в розмірі 22055,33грн. згідно зробленого розрахунку, в тому числі:1)за період з листопада 2011 року і по лютий 2015р. сума неустойки, яку відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача складає 18301,58грн. (15050,64 грн. /сума заборгованості по сплаті аліментів/ : 100 %) = 15,061грн. /сума пені за кожний день прострочення/ х 1216 днів/кількість днів прострочення/); 2)за період з березня 2015 року по листопад 2015 року сума неустойки, яку відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача складає 3753,75грн. (13649,85грн. /сума заборгованості по сплаті аліментів/ : 100 %) = 13,650грн. /сума пені за кожний день прострочення/ х 275 днів/ кількість днів прострочення/). Також просила суд стягнути з відповідача суму оплаченої правової допомоги в розмірі 1000,00грн.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 02 серпня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

На вказане рішення суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на необґрунтованість рішення суду, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони по справі перебували в зареєстрованому шлюбі в період з 25.08.2001р. по 20.05.2004р.

Від вказаного шлюбу мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1

Рішенням Володарського районного суду Донецької області 2004 року було стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_5 в розмірі ? частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 05.12.2003р. та до повноліття сина. На підставі зазначеного рішення було видано виконавчий лист №2-230/2004р. від 25.02.2004р.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що підстави для нарахування неустойки на суму несплачених відповідачем аліментів відсутні.

Такий висновок суду ґрунтується на встановлених обставинах і відповідає вимогам матеріального права.

Статтею 180 СК України встановлено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини 1 ст. 196 СК України, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться в п. 22 Постанови «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» за № 3 від 15 травня 2006 року., передбачена ст. 196 СК відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Таким чином, виходячи зі змісту ст..196 СК України, суд відповідно до вимог ст..214 ЦПК України повинен встановити факт заборгованості за аліментами й наявність чи відсутність вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, в її виникненні та залежно від цього вирішити питання про наявність чи відсутність у одержувача аліментів права на стягнення неустойки.

Так, з копії виконавчого листа вбачається, що з ОСОБА_5 утримувалися аліменти до 22.11.2005р., після чого виконавчий лист був повернутий стягувачу за її письмовою заявою (а.с. 29-31). Повторно виконавчий лист був поданий стягувачем 05.11.2014р. та 10.11.2014р. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження (а.с. 25). Державним виконавцем при відсутності відомостей про сплату аліментів відповідачем, був проведений розрахунок заборгованості по аліментам за попередні три роки, тобто з листопада 2011р. (а.с. 9).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не ухилявся від сплати аліментів. Після направлення виконавцем за місцем роботи відповідача до ПАТ РБУ «Азоврембуд» постанови про звернення стягнення на заробітну плату, виплата аліментів є регулярною, починаючи з березня 2015 року (а.с. 26). Більш того, в листопаді 2015 року, відповідач платіжним дорученням погасив повністю борг по аліментам (а.с. 78-79).

Отже, наявність виконавчого документа про стягнення аліментів з ОСОБА_5 на руках у позивача і пред»явлення його до виконання лише у листопаді 2014 року, сплата відповідачем заборгованості по аліментам в добровільному порядку за період, за який позивач просить стягнути неустойку, звернення стягнення на заробітну плату відповідача після відкриття виконавчого провадження, дають підстави стверджувати про відсутність в діях ОСОБА_5 вини у простроченні сплати аліментів, що не дає підстав для застосування ст.196 СК України та нарахування неустойки.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що прострочення сплати аліментів відповідачем у період з листопада 2011р. по березень 2015 року дає підстави для нарахування неустойки не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки сама по собі наявність заборгованості по аліментам, без доведення вини платника аліментів у простроченні їх сплати не дає підстав для застосування ст.196 СК України.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення. При вирішенні даної справи судом першої інстанції правильно визначені характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно та всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.

Керуючись ст.ст. 303,307, 308,313-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 02 серпня 2016 року у цій справізалишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: