Рішення № 63342552, 02.12.2016, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/4669/16

Справа №754/9154/16-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

02 грудня 2016 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Таран Н.Г.

при секретарі судового засідання Моторенко К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2016 року позивачка звернулась до суду з даним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 08.07.2010 року між нею та ОСОБА_2 були укладені попередні договори, предметом яких було укладення у майбутньому договору-купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Сторони домовились укласти та нотаріально посвідчити основний договір (договір купівлі-продажу) не пізніше 30.12.2010 року за ціну 880000 грн. При цьому сторони домовились не змінювати ціну за вище вказану квартиру. До підписання договору 08.07.2010 року позивач в рахунок вартості квартири передала відповідачу суму в розмірі 280000 грн., які враховані в вартість квартири. Суму в розмірі 600000 грн. позивач зобов'язувалась передати відповідачу до 08.07.2014 року. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договору в цілому, а також умов договору щодо укладення основного договору, між позивачем та відповідачем 08.12.2011 року було укладено попередній договір, за умовами якого позивач та відповідач домовилися про те, що у майбутньому між ним буде укладено договір купівлі-продажу частини жилого будинку, якою є окрема квартира АДРЕСА_1 з відповідною часиною земельної ділянки. На час підписання попереднього договору від 08.12.2011 року вказаний вище будинок реконструювався, і після його реконструкції та здачі в експлуатацію його власник - відповідач по справі отримує правовстановлюючий документ на цей будинок. Щодо розміру квартири відбулися зміни, і тепер в договорі вказано, що квартира складається з в дох жилих кімнат загальною площею 112,20 кв.м. Сторони домовились укласти та нотаріально посвідчити основний договір не пізніше 08.07.2014 року за ціну 880000 грн. і не змінювати його ціну. За умовами договору до підписання цього договору позивач передала відповідачу кошти у розмірі 434000 грн., а до 08.07.2014 року включно позивач зобов'язалася передати в рахунок оплати вищевказаної квартири суму в розмірі 445500 грн. У зв'язку з систематичним не виконанням відповідачем умов попереднього договору від 08.12.2011 року основний договір купівлі-продажу укладено не було. А саме через те, що відповідач не отримав документ, що підтверджує право власності на будинок. Отже, не укладення основного договору пов'язано виключно з порушенням відповідачем умов попереднього договору від 08.12.2011 року та безпідставним ухилянням від його укладення. У квартирі №38 позивач, сподіваючись на належне виконання відповідачем своїх обов'язків згідно попереднього договору купівлі здійснила ремонт. Облаштувала меблі, встановила сантехніку та іншу побутову техніку, проте у зв'язку із систематичним не виконанням останнім своїх обов'язків змушена на підставі протоколу про наміри від 13.08.2013 року дану квартиру, яка входила до складу квартири НОМЕР_1 як суміжна передати відповідачу та згідно з його вимогами привести її до попереднього стану. З урахування заяви про збільшення позовних вимог позивачка просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошові кошти в розмірі 1596710,03 грн., з яких сума коштів, які підлягають стягненню (на підставі п. 4.1. попереднього договору): 876666,41 грн., пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання: 396823,48 грн., 3% річних: 29213,00 грн., витрати від інфляції: 294007,14 грн., що нараховані за період з 09.07.2014 року по 04.10.2016 року.

В судовому засіданні позивачка та її представник збільшені позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав викладених в позові. Наголосили на тому, що саме з вини відповідача, а саме через неналежне виконання ним умов попереднього договору основний договір так і не було укладено. Оскільки до 08.07.2014 року основний договір купівлі-продажу так і не було укладено, відповідач починаючи з 09.07.2014 року по 04.10.2016 року користується грошовими коштами позивача та на вимогу їх повернути відмовляється. Також позивач зазначила, що відповідач не може набути право власності на дане майно, а тому відповідач шляхом введення в оману не мав наміру виконувати умови попередніх договорів, а також укладати основний договір купівлі-продажу. Зазначила, що вже не має наміру визнавати за собою право власності на дану квартиру, оскільки, цього не бажає та хоче повернути витрачені власні кошти.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечував в повному обсязі. Суду пояснив, що позовні вимоги вважає безпідставними, необґрунтованими та незаконними. Вимоги позивача не містять під собою жодного правового обґрунтування. Вважає, що позивач безпідставно стверджує, що він ухилявся від укладення основного договору, оскільки і сама позивач не виконувала умови попереднього договору. Зазначив що позивач вводить суд в оману коли стверджує, що виконувала умови попереднього договору, оскільки сплатила тільки половину грошових коштів за квартиру. Натомість користувалася двома суміжними квартирами протягом тривалого часу. Зазначені дії позивача свідчать про відсутність реальних намірів на укладення основного договору.

Вислухавши пояснення позивача, представника позивача та відповідача, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

У відповідності до ст.ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, при цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Виходячи із змісту ч.1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

У відповідності до ч.3 ст. 203 ЦК України правочин має вчиняться у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст. 627 ЦК України та відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, у - письмовій формі.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Ст. 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Згідно ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

08.07.2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено попередній договір (а.с.8,9).

Предметом вказаного договору було укладення в майбутньому договору-купівлі продажу частини житлового будинку, якою є окрема квартира АДРЕСА_1 з відповідною частиною ділянки.

Відповідно до п. 1.4 попереднього договору вищевказана квартира складається з 2 жилих кімнат, загальна площа - 72,00 кв.в., житлова площа - 36,00 кв.м.

Сторони домовились укласти та нотаріально посвідчити основний договір на пізніше 30.12.2010 року за ціну 880000 грн.

Також домовились не змінювати ціну за квартиру, зазначену в пункті 2.1 цього договору.

Відповідно до п. 2.3 попереднього договору до підписання цього договору друга сторона передала, а перша сторона отримала суму 280000 грн.

Відповідно до п. 2.4 попереднього договору до 08.07.2014 року включно друга сторона зобов'язується передати першій стороні суму 600000 грн.

Також, 08.12.2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено попередній договір (а.с.10,11)..

Предметом вказаного договору було укладення в майбутньому договору-купівлі продажу частини житлового будинку, якою є окрема квартира АДРЕСА_1 з відповідною частиною ділянки.

Відповідно до п. 1.4 попереднього договору вищевказана квартира складається з 2 жилих кімнат, загальна площа - 112,20 кв.в., житлова площа - 36,00 кв.м.

Сторони домовились укласти та нотаріально посвідчити основний договір на пізніше 08.07.2014 року за ціну 880000 грн.

Також домовились не змінювати ціну за квартиру, зазначену в пункті 2.1 цього договору.

Відповідно до п. 3.1. попереднього договору від 08.12.2011 року відповідач по справі зобов'язався виконати таке:

забезпечити на момент укладення основного договору відсутність будь-яких обтяжень, а також прав третіх осіб на частину жилого будинку та відповідну частину земельної ділянки (права наймачів, право застави, право довічного утримання (догляду) тощо) та інших обтяжень, що можуть перешкодити укладенню основного договору;

після здачі в експлуатацію жилого будинку за вищевказаною адресою отримати у встановленому порядку документ, що підтверджує право власності першої сторони на цей будинок, зареєструвати цей документ у місцевому бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна;

одержати та надати витяг з реєстру прав власності на об'єкти нерухомого майна місцевого буро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна для відчуження частини жилого будинку (зазначений витяг дійсний на протязі 3-х місяців з дня його видачі), отримати висновок про експертну грошову оцінку відповідної частини земельної ділянки, довідку про відсутність (наявність) обмежень за даними Єдиного земельного кадастру, витяг з державного реєстру земель;

пред'явити документи, що посвідчують особу (паспорт) та реєстраційний номер облікової картки платника податків відповідного органу державної податкової адміністрації;

попередити другу сторону про відомі першій стороні недоліки частини жилого будинку, особливо приховані недоліки, які друга сторона не могла побачити при огляді частини жилого будинку;

не змінювати в односторонньому порядку строк (термін) укладення та нотаріального посвідчення основного та умови продажу частини жилого будинку та відповідної частини земельної ділянки (зокрема, ціну, обов'язки щодо Строку звільнення та передачі частини жилого будинку та відповідної частини земельної ділянки другій стороні тощо);

не погіршувати технічний стан частини жилого будинку, не демонтувати та не замінювати санітарно-технічне та інше обладнання та не вчиняти будь-яких інших дій, що можуть призвести до зниження споживчих якостей частини жилого будинку;

надати другій стороні довідку житлово-експлуатаційної організації про склад членів сім'ї та зареєстрованих у частині жилого будинку особах, тощо, в тому числі прибути до нотаріуса для укладення основного договору (договору купівлі-продажу) у день, визначений усною домовленістю сторін, але не пізніше останнього дня строку, передбаченого в п.2.1 цього договору.

Відповідно до п. 2.3 попереднього договору до підписання цього договору друга сторона передала, а перша сторона отримала суму 434500 грн.

Відповідно до п. 2.4 попереднього договору до 08.07.2014 року включно друга сторона зобов'язується передати першій стороні суму 445500 грн.

Проте, договір купівлі-продажу квартири між сторонами по справі так укладений і не був.

Позивач звернулась до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до відповідача про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна та рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 10.12.2015 року позов задоволено частково. Зокрема, визнано право власності за позивачем на відокремлену однокімнатну квартиру НОМЕР_1, загальною площею 32,6 кв.м., що розташована на четвертому поверсі будинку АДРЕСА_1 У задоволенні решти позовних вимог позивачу було відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернулась з апеляційною скаргою до Апеляційного суду м. Києва, у які просила визнати право власності у повному обсязі.

Розглянувши Апеляційну скаргу суд апеляційної інстанції 21.04.2016 року скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову в повному обсязі. Відмовляючи у задоволенні позову, Апеляційний суд м. Києва виходив з того, що, оскільки відповідач не набув право власності на новозбудоване майно - а саме квартиру НОМЕР_1, а тому і відчужувати його не мав права (а.с.15-16а). Крім того, данним рішенням встановлено, що а ні позивач, а ні відповідач не виконали умови попереднього договору, позивач в частині оплати вартості квартири, а відповідач - в частині реєстрації права власності на квартиру.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч.ч.1, 2 ст. 651 ЦК України).

Як вказувала позивачка в судовому засіданні та про що не заперечував відповідач вона сплатила відповідачу грошові кошти в розмірі 434500,00 грн., таким чином частково виконавши свої грошові зобов'язання за попереднім договором та не погасила повну вартість квартири, визначену договором. Вимоги про розірвання попередніх договорів та стягнення з відповідача на її користь суму коштів сплачених за умовами попередніх договорів до відповідача не не заявляла. Більше того, вона навіть не здійснила жодної проплати залишку коштів відповідно до вимог договору від 08.12.2011 року, окрім сплачених до укладення даного договору.

Відповідно до п. 4.1 попереднього договору від 08.12.2011 року у разі односторонньої відмови першої сторони від укладення основного договору, неподання нею документів, необхідних для нотаріального посвідчення основного договору, зокрема, рішення органу опіки і піклування (у необхідних випадках), витягу з реєстру прав власності бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна тощо, або інших документів, вказаних у п. 3.1. цього Договору, неприбуття цієї сторони до нотаріуса у зазначений строк для укладення основного договору, та за наявності інших обставин, внаслідок яких основний договір не буде укладений з вини першої сторони, ця сторона має, крім повернення другій стороні 434500 гривень, що передбачено пунктом 2.3. цього договору, відшкодувати другій стороні матеріальні збитки, суму яких сторони визначають у розмірі 434500 гривень.

В судовому засіданні позивачем та її представником не надано суду належних та допустимих доказів не укладення основного договору саме через вину відповідача, а сам по собі факт лише часткового виконання своїх грошових зобов'язань за попереднім договором зі сторони позивача не може бути підтвердженням вини відповідача, та лише вказує на те, що і позивач і відповідач не в повному обсязі виконали умови договору, однак визначити хто із сторін має відшкодувати іншій стороні і які збитки визначити неможливо в силу взаємовідносин, які склались між сторонами, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо повернення коштів, сплачених в рахунок вартості квартири, матеріальних і моральних збитків на підставі п. 4.1 попереднього договору, пені, 3% річних та втрат від інфляції за період з 09.07.2014 року по 04.10.2016 року не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 203, 220, 525, 526, 530, 610, 627, 629, 635, 655, 657 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 169, 208, 209, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про стягнення грошових коштів - відмовити.

Вжиті судом заходи забезпечення позову ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 08.09.2016 року - скасувати.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду міста Києва через Деснянський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту його проголошення.

Повний текст рішення суду виготовлено 07.12.2016 року.

Суддя: Н.Г. Таран