Ухвала суду № 63341876, 12.12.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 22-ц/793/2878/16

Городищенський районний суд Черкаської області

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

12 грудня 2016 р. м. Черкаси

Суддя судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області Міщенко С. В., розглянувши апеляційну скаргу Городищенської районної ради Черкаської області на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 25 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Старосільської сільської ради Городищенського району Черкаської області, Городищенської районної ради Черкаської області про стягнення заборгованості із заробітної плати і компенсацію втрати частини заробітної плати, -

в с т а н о в и в :

До Апеляційного суду Черкаської області надійшла апеляційна скарга Городищенської районної ради Черкаської області на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 25 жовтня 2016 року.

Однак апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду з наступних причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 294 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Частиною 2 статті 72 ЦПК України передбачено, що документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку.

Згідно ч. 1 ст. 73 ЦПК України, суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

З журналу судового засідання від 25.10.2016 року вбачається, що при проголошенні рішення суду першої інстанції представник апелянта був присутній /а.с. 178/.

Проте при звернені з апеляційною скаргою апелянт обґрунтовує своє клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, тим що копію оскаржуваного ним рішення було отримано з порушенням процесуальних строків, на 8 день після проголошення рішення, тобто 2.11.2016 року. Однак, підтвердження цьому апелянтом не надано.

Але, якщо навіть копію оскаржуваного рішення було отримано 2.11.2016 року, то строк на апеляційне оскарження закінчується 12.11.2016 року, проте апелянт звернувся з апеляційною скаргою лише 28.11.2016 року, тобто з пропущенням навіть цього строку.

Тому, клопотання Городищенської районної ради Черкаської області про поновлення строку на апеляційне оскарження не підлягає до задоволення, оскільки підстави, що зазначені в ньому є неповажними, необґрунтованими та непідтверджені допустимими доказами.

Відповідно до ч. 3 ст. 297 ЦКП України, апеляційна скарга залишається без руху, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.

Ч. 2 ст. 297 ЦПК України передбачено, що по апеляційній скарзі не може бути відкрито провадження, якщо при її подачі не сплачено судовий збір.

Згідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року (зі змінами та доповненнями від 03.09.2015 року), за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

При звернені з позовною заявою ОСОБА_1 судовий збір не сплачувала, оскільки відповідно до п.1 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Позивач в своєму позові ставила перед судоми дві вимоги: 1 вимога майнового характеру і 1 вимога немайнового характеру.

Пунктом 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" передбачено, що у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з частиною третьою статті 6 Закону № 3674-VI підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

Відповідно до п. 1.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір за подачу фізичною особою або фізичною особою-підприємцем позовної заяви майнового характеру - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

В п. 1.2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»зазначено, що судовий збір за подачу фізичною особою позовної заяви немайнового характеру - справляється в розмірі 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно цього, при подачі позову судовий збір підлягав до сплати в розмірі 1 102,40 грн. (за вимогу майнового характеру - 551,20 грн. та за вимогу немайнового характеру - 551,20 грн.)

Відповідно при подачі апеляційної скарги розмір судового збору, що підлягає до сплати апелянтом становить 1 212,64 грн. (1 102,40 грн. х 110 %), проте апелянтом сплачений не був.

Згідно п. 26 постанови ПВССУ № 10 від 17.10.2014 року, законодавством не встановлено спеціальних вимог до оформлення платіжних документів, на підставі яких перераховуються суми судового збору. Таке перерахування здійснюється за загальними правилами згідно з вимогами Закону України від 05 квітня 2001 року N 2346-III "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" і відповідних нормативно-правових актів Національного банку України.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 08 липня 2011 року N 3674-VI "Про судовий збір" суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв'язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір. При цьому, наприклад, платіжне доручення повинно бути підписано відповідальним виконавцем банку і скріплено печаткою установи банку з відміткою про дату надходження та дату виконання платіжного доручення (пункт 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року N 22 (зі змінами)).

Оскільки законодавством не встановлено певного порядку проставлення на розрахункових документах на переказ коштів відмітки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, суди, виконуючи наведені вище вимоги закону, повинні перевіряти таке зарахування, використовуючи способи, передбачені Цивільним процесуальним кодексом України, зокрема в разі необхідності отримувати таку інформацію з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування цього фонду.

Відповідні документи подаються до суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

Тому копія платіжного доручення № 384 від 25.11.2016 року на суму 275,60 грн., що була долучена до апеляційної скарги, не може бути взятою до уваги.

Відповідно до ч. 4 ст. 295 ЦПК України передбачено, що до апеляційної скарги, поданої представником, має бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо ці документи раніше не подавалися.

Ч. 2 п. 1 ст. 42 ЦПК України передбачено, що повноваження представників сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, мають бути посвідчені такими документами - довіреністю юридичної особи або документами, що посвідчують службове становище і повноваження її керівника.

Відповідно до ч. 3 ст. 42 ЦПК України довіреність від імені юридичної особи видається за підписом посадової особи, уповноваженої на це законом, статутом або положенням, з прикладенням печатки юридичної особи (за наявності).

В матеріалах справи наявна довіреність № 276 від 07.06.2016 року, яка видана головою районної ради Ус І.О., та містить відбиток печатки юридичної особи, на представлення інтересів в даній справі в Городищенському районному суді начальника відділу правового забезпечення діяльності районної ради Лукашка А.Г. /а.с.15/.

Проте апеляційну скаргу Городищенської районної ради Черкаської області було подано за підписом заступника голови районної ради Панчишина М.В., без підтвердження його повноважень та без прикладення печатки юридичної особи.

Згідно ч. 2 ст. 297 ЦПК України, до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення статті 121 цього Кодексу, тобто апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Відповідно до ч. 2 ст. 121 ЦПК, в разі не усунення недоліків до встановленого терміну, скарга вважається неподаною та повертається апелянту

Керуючись ст. ст. 121, 294, 295, 297 ЦПК України, -

у х в а л и в :

Клопотання Городищенської районної ради Черкаської області про поновлення строку на апеляційне оскарження - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Городищенської районної ради Черкаської області на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 25 жовтня 2016 року - залишити без руху.

Надати Городищенській районній раді Черкаської області тридцятиденний строк з моменту отримання копії ухвали Апеляційного суду Черкаської області для усунення недоліків, вказаних в мотивувальній частині ухвалі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: С. В. Міщенко