Ухвала суду № 63334792, 07.12.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 р. Справа № 876/7844/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Дяковича В.П., Онишкевича Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Джули В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області про визнання дій неправомірними і зобов'язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області (далі - ТУ ДСА України в Івано-Франківській області), в якому просив визнати неправомірними дії відповідача щодо нарахування та виплати йому коштів за щорічну та додаткову відпустку без врахування доплат до посадового окладу та зобов'язати ТУ ДСА України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату недоплачених відпускних за час щорічної основної та додаткової відпусток за період з 14.08.2013 року по 13.08.2014 року з врахуванням виплат.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем здійснено нарахування виплат за час щорічної основної та додаткової відпусток без врахування доплат, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», а саме, доплат за вислугу років, перебування на адміністративній посаді, роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 липня 2016 року позов задоволений.

Відповідач - ТУ ДСА України в Івано-Франківській області оскаржив постанову суду першої інстанції. Вважає, що вона винесена без належного з'ясування обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить постанову суду скасувати і прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі зазначає, що оскільки повноваження ОСОБА_1 із здійснення правосуддя відповідно до ч.1 ст.113 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» припинилися у зв'язку з досягненням ним 11 лютого 2016 року 65-річного віку, тому він не має права на отримання доплат до посадового окладу. Винятки, передбачені ч.10 ст.133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», стосуються виключно суддів, які мають право здійснювати правосуддя, однак не здійснюють його у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням у щорічній оплачуваній відпустці.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, належним чином повідомлені про місце та час розгляду справи, а тому суд ухвалив провести розгляд справи відповідно до ст.ст. 41, 196 КАС України за відсутності осіб, які беруть участь у справі, та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного пристрою.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 до 02.07.2016 року позивач обіймав посаду судді Богородчанського районного суду Івано-Франківської області.

11.02.2016 року ОСОБА_1 досягнув 65 річного віку, у зв'язку з чим припинились його повноваження щодо здійснення правосуддя.

Відповідно до наказу в.о. голови Богородчанського районного суду Івано-Франківської області №02-06/8 від 19.04.2016 року ОСОБА_1 надана щорічна основна відпустка за відпрацьований період з 14.08.2013 року по 13.08.2014 року тривалістю 30 робочих днів та додаткова оплачувана відпустка за вислугу років тривалістю 15 календарних днів за 2013 рік, починаючи з 04 травня 2016 року по 02 липня 2016 року включно з наданням допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу.

Наказом в.о.голови Богородчанського районного суду Івано-Франківської області №02-03/26 від 02.07.2016 року відповідно до Постанови Верховної Ради України від 19 квітня 2016 року № 1120-VIII «Про звільнення суддів», ст. 120 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» відраховано зі складу Богородчанського районного суду Івано-Франківської області суддю Гутича П.Ф. з 02 липня 2016 року в зв'язку з поданням заяви про відставку.

16 травня 2016 року позивач звернувся в ТУ ДСА України в Івано-Франківській області із заявою, в якій просив провести йому нарахування та виплату суддівської винагороди за час основної та додаткової відпусток відповідно до ч. 10 ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року. Листом ТУ ДСА України в Івано-Франківській області № 04-45/611/1 від 16.06.2016 року ОСОБА_1 повідомлено, що суддівська винагорода за час відпустки нарахована відповідно до вимог ч. 10 ст.133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, ОСОБА_1, як суддя, який не здійснює правосуддя, за період перебування у щорічній оплачуваній відпустці має право на отримання доплат до посадового окладу, передбачених ч.2 ст.133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Частина 3 статті 22 Конституції України передбачає, що при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Із загального змісту статті 22 Конституції України можна зробити висновок, що права і свободи людини і громадянина в Україні можуть тільки розширюватись, удосконалюватись, але ніяким чином не звужуватись.

На зазначене вказують і рішення Конституційного суду України у справах про гарантії незалежності суддів від 18.06.2007 року № 4-рп (2007) та про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання від 11.10.2005 року (2005), зокрема, Конституція України не допускає будь-яких обмежень у правах судді на заробітну плату, пенсію, щомісячне довічне грошове утримання тощо.

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, у тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Таким чином, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» визначено організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 134 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи більше 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України "Про Конституційний Суд України" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до ч. 10 ст.133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

Відповідно до вимог частини 2 статті 145 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів загальної юрисдикції, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України та Державної судової адміністрації України.

Проаналізувавши вищенаведені законодавчі норми, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за час щорічної основної та додаткової відпусток позивачу ОСОБА_1 слід було нарахувати виплати з врахуванням як допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу, так і суддівської винагороди, яка складається з посадового окладу та доплат за вислугу років, перебування на адміністративній посаді, роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Покликання апелянта на те, що відповідно до ч. 10 ст.133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ОСОБА_1 не має права на отримання доплат до посадового окладу, оскільки його повноваження із здійснення правосуддя відповідно до положень ч.1 ст.113 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» припинилися у зв'язку з досягнення ним 11 лютого 2016 року 65-річного віку, апеляційний суд не бере до уваги, оскільки норма ч. 10 ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» прямо вказує застосування її до суддів, чиї повноваження припинилися. Оскільки ОСОБА_1 у період з 04 травня 2016 року по 02 липня 2016 року перебував у щорічній основній відпустці та додатковій оплачуваній відпустці за вислугу років, тому з врахуванням вищезазначеної норми він має право на обрахунок виплат за відпустки з врахуванням відповідних доплат.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 липня 2016 року у справі № 809/859/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий Л.П. Іщук

Судді В.П. Дякович

Т.В. Онишкевич

Ухвала складена в повному обсязі 12.12.2016 року