Ухвала суду № 63334791, 06.12.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 р. Справа № 876/7704/16

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Гулида Р.М.,

суддів - Кузьмича С.М., Улицького В.З.,

за участю:

секретаря судового засідання - Богдан А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання неправомірними дій щодо відмови у перерахунку розміру пенсії, зниження відсотку заробітної плати при перерахунку пенсії та зобов'язання здійснити перерахунок призначеної пенсії, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Ужгородського об'єднаного УПФ України Закарпатської області про визнання неправомірними дій щодо відмови у перерахунку розміру пенсії, зниження відсотку заробітної плати при перерахунку пенсії та зобов'язання здійснити перерахунок призначеної пенсії.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 30 травня 2016 року ним до Ужгородського об'єднаного УПФ України Закарпатської області було подано заяву про проведення перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Однак, йому у задоволенні заяви було відмовлено, з посиланням на те, що відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року, з 01.06.2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про прокуратуру» не призначаються, а раніше призначені пенсії не перераховуються. Позивач зазначає, що в травні 2016 року йому стало відомо про те, що при перерахунку пенсії у 2012 році йому було зменшено відсоток заробітної плати з 90 до 80. Вважає такі дії відповідача незаконними на необґрунтованими.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 вересня 2016 року, адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано неправомірними дії Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області при прийнятті рішення про відмову ОСОБА_1 у перерахунку розміру пенсії за вислугу років згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013, а також визнати протиправними дії Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області щодо зниження відсотку заробітної плати з 90 до 80 при перерахунку пенсії у 2012 році.

Зобов'язано Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області здійснити перерахунок та проводити виплати пенсії ОСОБА_1 за вислугу років у відповідності до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у редакції, що діяла станом на 26 грудня 2002 року, у розмірі 90 відсотків від місячного заробітку, зазначеного у довідці, виданій прокуратурою Закарпатської області від 20 травня 2016 року № 95-18/вих2016. без обмеження її максимального розміру, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії з 01 січня 2016 року.

Зобов'язано Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області провести перерахунок суми недовиплаченої ОСОБА_1 частини пенсії внаслідок протиправного зниження у 2012 році розміру відсотку з 90 до 80 заробітної плати у межах строку позовної давності.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Ужгородське об'єднане УПФ України Закарпатської області подало апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а допущена упереджена оцінка зібраних доказів та довільне трактування законодавства за текстом постанови, не відповідає фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті позовних вимог.

Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до ч.1 ст.41, ч.4 ст.196 КАС України суд розглядає справу за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши доповідача - суддю Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, мотивуючи це наступним.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 у травні 1998 року було призначено пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року в максимальному розмірі 90 відсотків від чинної на той час заробітної плати на посаді начальника відділу прокуратури Закарпатської області.

Відповідно до вкладки № 27 до протоколу № 11 від 03.06.2016 року про відмову в перерахунку пенсії згідно з Законом України «Про прокуратуру» ОСОБА_1 було відмовлено у перерахунку пенсії за вислугу років згідно з вищевказаним законом за заявою №44 від 30.05.2016 року на підставі пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року, яким передбачено, що з 01.06.2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, які набули право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру», у зв'язку з чим, з 01.06.2016 року пенсії в порядку та на умовах визначених вищезазначеними законами, не призначаються, а раніше призначені пенсії не перераховуються.

Згідно відповіді Ужгородського об'єднаного УПФ України Закарпатської області №02/Ф-80 від 01.07.2016 року на заяву ОСОБА_1 від 17.06.2016року видно, що з 01.07.2012 року було проведено перерахунок пенсії із застосуванням 80 відсотків заробітної плати на підставі Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VІ, який був прийнятий 8 липня 2011 року, яким було внесено зміни до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ, а саме: пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про прокуратуру» призначатимуться в розмірі 80 відсотків відповідних сум заробітної плати.

Таким чином, позивачу стало відомо про порушення його права на пенсійне забезпечення в липні 2016 року.

Відповідно до ч.1 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (далі - Закон №1789-ХІІ) в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються усі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Законом України від 08 липня 2011 року №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон №3668-VI), який набрав чинності з 01.10.2011 року, зменшено до 80% відсотків розмір пенсії за вислугу років, яка призначається прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права.

Відтак, з 01.10.2011 року положення ч.1 ст.50-1 Закону №1789-ХІІ щодо призначення прокурорам і слідчим пенсії за вислугу років у розмірі не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку втратили чинність у зв'язку з внесенням змін до редакції цієї статті Законом №3668-VІ.

Відповідно до змісту ст.2 Закону №3668-VI, максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про прокуратуру», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Разом з цим, як встановлено п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Частиною 18 ст.50-1 Закону №1789-ХІІ передбачено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Отже, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому внесені Законом №3668-VІ зміни до ст.50-1 Закону №1789-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам є ч.ч.13, 18 ст.50 Закону №1789-ХІІ, які змін у зв'язку із прийняттям Закону №3668-VІ не зазнали.

Вирішуючи питання про застосування цього Закону в часі, колегія суддів виходить з того, що згідно ст.22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема, працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 10 грудня 2013 року у справі №21-348а13, від 06 жовтня 2015 року у справі №21-2432а15 та від 01 березня 2016 року у справі №21-3397а15 (161/20170/14-а).

А тому, враховуючи встановленні обставини та матеріали справи колегія суддів вважає, що позов є підставним та підлягає безумовному задоволенню.

Отже, суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.200 КАС України, правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ч.1 ст. 41, ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області - залишити без задоволення, а постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 вересня 2016 року у справі №308/7339/16-а - без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: Р.М. Гулид

Судді: С.М. Кузьмич

В.З. Улицький

Повний текст ухвали виготовлено 12.12.2016 року